вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
08.09.10Справа №2а-5495/10/11/0170
о12 годині 02 хвилини
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю
представника позивача, Василець В.О., довіреність №20/11-1930 від 28.05.2010р.,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Підприємства "Керченська виправна колонія №126" Управління державного департаменту виконання покарань України в АР Крим
до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Підприємство "Керченська виправна колонія №126" Управління державного департаменту виконання покарань України в АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення - рішення №0000781502/0 від 08.04.2010р.
Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків, викладених у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване рішення, а відтак, неправомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків погашення погодженого податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ХІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон №2181).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що суми, сплачені позивачем в хронологічному порядку, погашали суму податкового боргу, що виник у попередніх періодах згідно Закону №2181, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 08680307, державну реєстрацію якої проведено виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 14.03.2000 року.
31.03.2010р. посадовою особою ДПІ в м. Керчі АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання суми податку на додану вартість по декларації за серпень - жовтень 2007р., в результаті якої складено акт №450/15-2/08680307 (а.с.7-9).
Актом перевірки від 31.03.2010р. встановлено несвоєчасне погашення погодженого податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, у зв'язку із чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181.
Відповідно до акту перевірки від 27.05.2010р. та на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону №2181, 08.04.2010р. відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000781502/0 за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 14705,00, про сплату штрафу у розмірі 7352,50грн. (а.с.16).
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2007р. позивачем визначено податкове зобов'язання з цього податку у розмірі 4220,00грн.(а.с.47-48).
Згідно платіжного доручення №109 від 27.09.2007р. позивачем перераховано 4220,00грн. із зазначенням призначення платежу «ПДВ за серпень 2007р.» (а.с58).
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2007р. позивачем визначено податкове зобов'язання з цього податку у розмірі 1085,00грн.(а.с.50).
Згідно платіжного доручення №120 від 25.10.2007р. позивачем перераховано 1085,00грн. із зазначенням призначення платежу «ПДВ за вересень 2007р.» (а.с58), у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено граничний строк сплати податку на додану вартість за серпень, вересень 2007р.
Таким чином, обов'язок позивача щодо сплати податку на додану вартість за серпень, вересень 2007року, припинився у зв'язку із сплатою податку у повному обсязі.
Крім того, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007р. позивачем визначено податкове зобов'язання з цього податку у розмірі 9400,00грн.(а.с.51-52).
Згідно платіжного доручення №144 від 29.11.2007р. позивачем перераховано 6620,00грн. із зазначенням призначення платежу «ПДВ за жовтень 2007р.» (а.с57), тобто, залишок несплаченої суми заборгованості з ПДВ за жовтень 2007р. складає 2780,00грн.
Таким чином, обов'язок позивача щодо сплати податку на додану вартість за жовтень 2007року у сумі 6620,00грн. припинився у зв'язку із сплатою.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону №2181визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом № 2181, який відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181року, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення відповідача про накладення фінансових санкцій за порушення позивачем термінів сплати податкової заборгованості з ПДВ за серпень - вересень 2007р. та на частину сплаченої суми ПДВ у розмірі 6620,00грн. за жовтень 2007р.
Щодо обґрунтованості застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ за жовтень 2007р. у розмірі 2780,00грн., суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 08.10.2010р., відповідачем було застосовано штрафні санкції в розмірі 50% на податковий борг в сумі 14705,00грн., з яких:
- 2110,00грн. - 50% від суми ПДВ за серпень 2007р. в розмірі 4220,00грн.;
- 542,50грн. - 50% від суми ПДВ за вересень 2007р. в розмірі 1085,00грн.;
- 4700,00грн. - 50% від суми ПДВ за жовтень 2007р. в розмірі 9400,00грн.
Відповідно до п.п.17.1.7 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведеної норми випливає, що штрафні санкції нараховуються на погашену суму податкового боргу.
Актом перевірки від 31.03.2010р. встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання за серпень 2007р. у розмірі 4220,00грн. по терміну сплати 01.10.2007р., оскільки воно сплачено платіжними дорученнями №9 від 13.01.2010р., №12 від 21.01.2010р., №42 від 01.02.2010р., №45 від 03.02.2010р.
Крім того, несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання за вересень 2007р. у розмірі 1085,00грн. по терміну сплати 30.10.2007р., оскільки воно сплачене платіжним дорученням №48 від 10.02.2010р., а також за жовтень 2007р. по терміну сплати 30.11.2007у розмірі 9400,00грн., оскільки воно сплачене платіжними дорученнями №48 від 10.02.2010р., №54 від 16.02.2010р., №72 від 22.02.2010р., №87 від 26.02.2010р., №90 від 02.03.2010р.
В свою чергу, суд вважає необґрунтованим такий висновок відповідача, виходячи з наступного.
З перелічених платіжних доручень вбачається, що в кожному з них зазначене призначення платежу відмінне від призначення про сплату ПДВ за жовтень 2007р.
Відповідно до п. 8.1. статті 8 Закону №2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Відповідно до абз. 3 п.п. 10.1.1. п. 10.1 ст.10 Закону №2181 стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 року (далі -Порядок стягнення коштів).
Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку стягнення коштів готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу. У цьому разі посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за формою згідно з додатком 2. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі. Готівка в національній валюті того ж дня (у разі проведення вилучення у вечірній час - не пізніше ніж наступного робочого дня) вноситься податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через підприємство зв'язку або установу банку.
Проаналізувавши Акти про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що форма актів відповідає затвердженій Порядком стягнення коштів, акти складено у присутності матеріально-відповідальних осіб позивача, підписані у двосторонньому порядку, один екземпляр кожного акту вручено під розписку.
Також судом встановлено, що вилучені податковим органом готівкові кошти в національній валюті внесено податковим органом, що склав акт, на погашення податкових боргів платника податків через установу банку.
Тобто, судом встановлено, що податковим органом дотримано порядок внесення готівки на погашення податкового боргу платника податків через установу банку.
Дослідженими матеріалами справи встановлено, що позивачем до здійснення податковим органом відповідного спрямування коштів, на адресу ДПІ в м.Керчі АР Крим направлялись листи, в яких позивач зазначав, що вилучені суми готівкових коштів повинні направлятися на погашення податкового боргу з ПДВ за жовтень 2007р. у розмірі 2780,00грн. та податку на землю в сумі 220,00грн. (а.с.60).
Суд погоджується з доводами представника позивача, що, за звичайних умов, орган державної податкової служби України, відповідно до Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.
Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.
Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
У той же час, суд звертає увагу позивача, що такий порядок самостійного визначення платником податків спрямування платежів застосовується за звичайних умов його господарювання, при самостійній сплаті ним узгоджених податкових зобов'язань, коли платник податків має виключні повноваження розпоряджатися своїми коштами.
У даному ж випадку, суд встановив, що активи позивача знаходяться в податковій заставі, що підтверджується відповідачем та не оспрюється позивачем по справі. Стосовно таких активів встановлений особливий режим повноважень власника в частині розпорядження ними.
Поняття активів платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання визначено Законом №2181.
Пунктом 1.17 статті 1 Закону №2181 дається тлумачення терміну податкової застави - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.
Отже, суд дійшов висновку, що при виникненні податкової застави, податкові органи, як органи стягнення користуються певними правами, що додатково надані ним цим способом забезпечення податкового зобов'язання - заставою.
Суд також зазначає, що податкові органи не мають права змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, при самостійній сплаті податків, у даному ж випадку платник податків не здійснював самостійної сплати узгодженого податкового зобов'язання, тому не має права визначати призначення коштів, спрямованих податковим органом на погашення податкового боргу.
До того ж, суд зазначає, що лист позивача у жодному разі не є платіжним документом у його розумінні діючим законодавством, не є документом на переказ, що використовуються для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі та не спрямовані на настання жодних правових наслідків щодо розрахунків за зобов'язаннями.
Таким чином, ДПІ в м.Керч правомірно здійснено вилучення готівкових коштів та направлення їх на погашення податкової заборгованості.
Відповідно до ч.2, 6 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечую проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.07.2010р. з ДПІ в м. Керчі АР Крим було витребувано квитанції, що підтверджують перерахування готівкових коштів у сумі 3000,00грн., які були вилучені у позивача актом №175 від 29.11.2007р. про направлення готівкових коштів в рахунок погашення податкового боргу та письмові пояснення щодо зарахування цієї суми, а також картка особового рахунку позивача з ПДВ за період з серпня 2007р. до теперішнього часу.
Відповідачем не надано доказів направлення суми готівкових коштів, які вилучені актом №175 від 29.11.2007р. у сумі 2780,00грн. в рахунок погашення податкової заборгованості позивача за жовтень 2007р.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
У позовній заяві позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, без вимоги про визнання його протиправними.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим від 08.04.2010р. №0000781502/0.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.09.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 13.09.2010р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-161, ч.1 ст. 162, 163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0000781502/0 від 08.04.2010р.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.