Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/55/24
Провадження № 2/499/146/24
Іменем України
заочне
16 квітня 2024 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в смт.Іванівка Одеської області справу №499/55/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог вона послалася на ті обставини, що 16 лютого 1990 року вона, ОСОБА_1 , уклала шлюб із ОСОБА_2 , який зареєстрували у виконкомі Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області.
У шлюбі діти відсутні.
Підставою звернення з даною заявою до суду є та обставина, що відповідач не бажає в добровільному прядку подати заяву до відділу ДРАЦС про розірвання шлюбу.
Причиною розірвання шлюбує неправомірна поведінка відповідача по відношенню до позивачки як до жінки, відповідач постійно зловживає алкоголем, ініціював конфлікти, сварки, ображав позивачку та навіть застосовував фізичну силу. Між сторонами відсутні спільні права та обов'язки, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають
Позивачка просить суд не встановлювати строку для примирення сторін так як у неї друга сім'я та вона має намір зареєструвати шлюб з іншим чоловіком.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала до суду клопотання - справу слухати у її відсутність на позовних вимогах наполягає та не заперечує проти ухвалення заочного рушення у сраві у разі неявки відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, відзив на позовну заяву не подавав. Копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками відповідач отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Судове засідання відкладалось в зв'язку з першою неявкою відповідача.
У судове засідання 16.04.2024 відповідач повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що судове поштове відправлення (судовий виклик ) направлялися за адресою за місцем реєстрації відповідача (згідно адресної довідки), а згідно позначки працівника поштове відправлення вручено, тому у суду є підстави розцінювати, що відповідач повідомлений про порядок розгляду справи.
Отже судом було вжито всі можливі заходи, щодо виклику відповідача по справі до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
За період перебування у шлюбі спільні діти у сторін відсутні.
Підставою звернення з даною заявою до суду є та обставина, що відповідач не бажає в добровільному прядку подати заяву до відділу ДРАЦС про розірвання шлюбу.
Причиною розірвання шлюбує неправомірна поведінка відповідача по відношенню до позивачки як до жінки, відповідач постійно зловживає алкоголем, ініціював конфлікти, сварки, ображав позивачку та навіть застосовував фізичну силу. Між сторонами відсутні спільні права та обов'язки, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають
Позивачка просить суд не встановлювати строку для примирення сторін так як у неї друга сім'я та вона має намір зареєструвати шлюб з іншим чоловіком.
Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.
Згідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Обставини на які посилається позивач є самостійною та достатньою підставою для розірвання шлюбу.
Докази, які б спростовували обгрунтованість цього висновку, в матеріалах цивільної справи відсутні.
Виходячи з наведеного враховуючи, що позивач не бажає підтримувати сімейні стосунки з відповідачкою, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб. збереження даного шлюбу суперечить його інтересам, у подружжя відсутні спільні діти, тому оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, беручи до уваги, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного Кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з такого та беручи до уваги, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі суд приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідача на користь позивачки у розмірі 1211,20 гривень, відповідно до квитанції про сплату судового збору.
На підставі ст.3,56,104-105,110,112,113 СК України, керуючись ст.ст. 12, 259,263-265,280-283 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований у виконкомі Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області, актовий запис №6.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені позивачкою на сплату судового збору судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
СуддяРуслан ТИМЧУК