(заочне)
11 квітня 2024 рокуСправа № 495/8690/22
Номер провадження 2/495/426/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суд
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2022 ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.02.2022 сторони уклали Договір позики, за яким Позивач передав, а Відповідач прийняла грошові кошти у сумі 17 700 грн. Позивач належно виконав свої зобов'язання 09.02.2022, Відповідач підтвердила факт отримання грошей від Позивача (п. 1 Договору), а також надала письмову заяву від 09.02.2022, в якій підтвердила факт отримання грошових коштів та погодилася з розміром неустойки у розмірі 2% в день від позиченої грошової суми.
Договором позики сторони узгодили, у разі несвоєчасного повернення грошей за цим договором більш ніж на два тижні Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 2% від позиченої суми. За кожен факт прострочення платежу за цим договором більш ніж на два тижні Позичальник сплачує Позикодавцю додатково штраф у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Згідно зазначеного договору позики від 09.02.2022 ОСОБА_2 зобов'язувалася повернути борг в повному обсязі в строк до 09.08.2022.
Однак, зі спливом строку повернення суми боргу, відповідач умови договору позики не виконала та від повернення боргу ухиляється.
Станом на теперішній час відповідачем сума позики так і не сплачена.
З огляду на вищезазначене просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 17 700 грн., неустойку (пеню) у розмірі 9 912,00 грн, штраф у розмірі 10 000 грн., та судові витрати у розмірі 992,40 грн.
Процесуальні дії у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.11.2022 провадження по вказаній справі було відкрито, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
19.12.2022 відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмові пояснення, з яких вбачається, що у зв'язку із скрутним становищем, вона звернулась у компанію «Роял Стандарт», їй запропонували написати заяву о видачі грошових коштів у розмірі 17 700 грн, після цього ніяких грошових коштів вона не отримувала. Позивача вона не ніколи не бачила та не знає, таких грошових коштів у неї ніколи не було, вона живе виключно на пенсію.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дударенко А.М. не з'явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судові засідання 21.09.2023, 02.11.2023, 11.04.2024 відповідач ОСОБА_2 не з'явилась без поважних на те причин, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву справа розглянута в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом, 09 лютого 2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики.
Відповідно до п.1 договору позики, в порядку та умовах визначених цим договором, Позикодавець передав, а Позичальник прийняв гроші у сумі 17 700 (сімнадцять тисяч сімсот) гривень, які Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю не пізніше 09 серпня 2022.
Згідно п.2 договору позики, позика є безпроцентною. Повернення позиченої суми грошей повинно проходити в готівковій формі у місті Києві на день проведення розрахунку за цим договором у такому порядку:
1. в строк до 09.03.2022 поверненню підлягає сума 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок;
2. в строк до 09.04.2022 поверненню підлягає сума 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок;
3. в строк до 09.05.2022 поверненню підлягає сума 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок;
4. в строк до 09.06.2022 року поверненню підлягає сума 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок;
5. в строк до 09.07.2022 року поверненню підлягає сума 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок;
6. в строк до 09.08.2022 поверненню підлягає сума 15 450 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Відповідно до п. 5 договору позики, у разі несвоєчасного повернення грошей згідно п.2 за цим договором більш ніж на два тижні Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 2% в день від позиченої суми. За кожен факт прострочення платежу за цим договором більше ніж на два тижні Позичальник сплачує Позикодавцю додатково штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Крім того, в матеріалах справи міститься письмова заява відповідача від 09 лютого 2022, в якій вона підтвердила факт отримання грошових коштів та погодилася з розміром неустойки у розмірі 2% в день від позиченої грошової суми
Станом на 09.08.2022 (строк повернення боргу за договором позики) відповідач грошові кошти в сумі 17 700 гривень не повернула і даний факт не спростовується матеріалами справи та відповідачем ОСОБА_2 .
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, слід виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047 ЦК України слід встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, письмовий договір позики та правильно складена письмова розписка позичальника (разом або кожній окремо) є самостійним підтвердженням існування між сторонами правовідносин, пов'язаних із наданням та отриманням у борг коштів.
В такому випадку договір позики, крім обов'язкових умов, повинен містити застереження, в якому зазначено, що позикодавець передав, а позичальник прийняв гроші у певній сумі або про те, що сторони підтверджують передання грошових коштів до (під час) підписання договору або інше.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Згідно ч.2 ст.545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Тобто, кредитор має виконати свій обов'язок з повернення боргового документа, або видачі розписки при неможливості повернення боргового документа під час прийняття виконання.
У ст.545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦПК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України); різновидом неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1,2 ст.549 ЦК України).
Так, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зроблено висновок, що «за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Висновки суду
Отже, згідно наданого позивачем договору позики та заяви ОСОБА_2 від 09.02.2022 вбачається, що ОСОБА_2 /відповідач/ особисто підписала договір позики від 09.02.2022 та написала власноруч вказану заяву від 09.02.2022 і даний факт не оспорюється позивачем та не спростовується відповідачем. У вказаному договору позики чітко вказана сума позики, термін повернення коштів, неустойка та штраф, засвідчено особистим підписом відповідача. У заяві від 09.02.2022 зазначено, що ОСОБА_2 перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, без будь-якого тиску.
Даний договір позики, який є правочином, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, даних про його оспорювання у судовому порядку до суду сторонами не надано.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу за договором позики від 09 лютого 2022 в розмірі 17 700 грн., неустойка (пеня) в розмірі 9 912 грн., а також штраф у розмірі 10 000 грн.
Розподіл судових витрат
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати на користь позивача в розмірі 992,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. 526, 527, 530, 625, 1049 ЦК України, ст. 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 09.02.2022 у розмірі 17 700 (сімнадцять тисяч сімсот) гривень, неустойку (пеню) у розмірі 9 912 (девять тисяч дев'ятсот дванадцять) гривень, штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яності дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Юлія ШЕВЧУК