15 квітня 2024 року
м. Київ
справа №420/18408/23
адміністративне провадження № К/990/11267/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Прокопенка О.Б.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Ніца Анатолія Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі №420/18408/23 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа - акціонерне товариство «СЕНС БАНК», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства щодо виключення відомостей щодо ОСОБА_1 за виконавчими провадженнями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з Єдиного реєстру боржників;
- зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчими провадженнями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з Єдиного реєстру боржників.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо невиключення відомостей щодо ОСОБА_1 за виконавчими провадженнями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з Єдиного реєстру боржників.
Зобов'язано Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчими провадженнями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з Єдиного реєстру боржників.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невиключення відомостей щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням НОМЕР_2 з Єдиного реєстру боржників та зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням НОМЕР_2 з Єдиного реєстру боржників та у задоволенні цієї частині позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року залишено без змін.
24 березня 2024 року адвокат Ніц А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що предметом спору у цій справі є правомірність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
У поданій касаційній скарзі відсутні доводи скаржника щодо того, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Свою чергою, Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Отже, перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики. Отож підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Ніца Анатолія Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі №420/18408/23.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко