11 квітня 2024 року
м. Київ
справа №990/56/24
адміністративне провадження №П/990/56/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,
секретаря судового засідання: Мамчича Р.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача Скречко М-М.А.
представника відповідача Ксендзова А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 16 січня 2024 року № 2/пс-24,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 29 лютого 2024 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Суд) як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16 січня 2024 року № 2/пс-24;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України прийняти рішення про рекомендування ОСОБА_1 для переведення на посаду судді Київського окружного адміністративного суду.
Також позивач просив поновити строк звернення до суду з цим позовом, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення ВККС від 16 січня 2024 року було складено 02 лютого 2024 року, а оприлюднено на сайті Комісії 04 лютого 2024 року. До моменту ознайомлення з повним текстом спірного рішення він був позбавлений можливості бути обізнаним із його мотивами, а відтак мати час та можливості, необхідні для підготовки свого судового захисту.
Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корнев і Карпенко проти України» (Заява № 17444/04), звертав увагу на те, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід розглядати як конкретний аспект права на справедливий судовий розгляд, гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції, що передбачає право мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту, що означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є «необхідним» для підготовки основного розгляду справи. Кожен повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих особі, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 11 квітня 2024 року о 15.30 год.
Питання дотримання позивачем строку звернення до суду під час відкриття провадження у справі не вирішувалося, у зв'язку з чим у судовому засіданні сторони надали свої пояснення щодо цього питання.
Позивач вказав про те, що не пропустив строк звернення до суду зважаючи що на засіданні було оголошено лише резолютивну частину оскаржуваного рішення, повний його текст підписаний 02 лютого 2024 року, а офіційно внесений до реєстру Комісії 04 лютого 2024 року. Позовна заява скерована до суду у кінці лютого 2024 року, тобто з дотриманням місячного строку звернення до суду. Вважає, що строк звернення до суду слід рахувати з дати його ознайомлення з повним текстом рішення на сайті ВККС, а саме - з 04 лютого 2024 року.
Представник позивача підтримала висловлену позивачем позицію та додатково вказала, що повний текст оскаржуваного рішення Комісії отримала засобами поштового зв'язку 09 лютого 2024 року.
Представник відповідача вважав, що приводів для поновлення строку звернення до суду немає з огляду на обізнаність позивача з підставами оскаржуваного рішення Комісії 16 січня 2024 року.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, просив здійснювати розгляд справи без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію щодо питання строку звернення до суду, дослідивши надані ними докази та матеріали адміністративної справи, суд встановив таке.
Відповідно до частин першої, третьої та п'ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, професійна діяльність суддів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються питання прийняття на публічну службу - розгляд Комісією його заяви про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, виконання рішення ЄСПЛ та вирішення питання про переведення на посаду судді Київського окружного адміністративного суду; скасування рішення про відмову у внесенні до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення, призначення оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва на відповідність займаній посаді.
Відповідно, строк звернення до суду у спірних правовідносинах встановлено частиною п'ятою статті 122 КАС України - один місяць.
Частиною першою статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли певні фактори завадити вчасно звернутися до суду та яким чином, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням звернення до суду тощо.
Відтак, встановлення судом поважності/неповажності причин пропуску процесуального строку можливе лише на підставі аналізу конкретних обставин, подій та послідовності дій суб'єкта правовідносин, які передували, зокрема, поданню позовної заяви.
При цьому, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) зазначив, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (параграф 41).
Так, 16 січня 2024 року відбулося засідання ВККС, на якому розглядалося питання про рекомендування ОСОБА_1 для переведення на посаду судді до іншого суду.
У засідання Комісії ОСОБА_1 з'явився, підтримав заяву про переведення до іншого суду, а також надав пояснення щодо необхідності застосування статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою його права мають бути поновлені.
У цей же день Комісією прийнято рішення № 2/пс-24 про відмову судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 у внесенні до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення на посаду судді Київського окружного адміністративного суду.
Призначено оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді.
Встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.
Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначає Регламент, затверджений рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами), який також регулює процедурні питання її діяльності, зокрема що стосуються процедури прийняття рішення Комісії за результатами розгляду заяви судді.
Відповідно до пункту 105 Регламенту ВККС повний текст проєкту рішення має бути складений та виготовлений членом Комісії - доповідачем або іншим членом Комісії, у разі якщо член Комісії - доповідач проголосував «ПРОТИ» ухвалення рішення Комісії, не пізніше 10 робочих днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
Після складення проєкту повного тексту рішення член Комісії - доповідач або інший член Комісії, у разі якщо член Комісії - доповідач проголосував «ПРОТИ» ухвалення рішення Комісії, передає проєкт рішення до відповідного структурного підрозділу Секретаріату Комісії для забезпечення ознайомлення та підписання членами Комісії.
Пунктом 107 Регламенту ВККС визначено, що копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Оскільки рішення Комісії не надсилається стороні в обов'язковому порядку, представник позивача, скориставшись правом отримати копію оскаржуваного рішення Комісії засобами поштового зв'язку, 31 січня 2024 року звернулася з відповідним адвокатським запитом.
Відповідно до пункту 195 Регламенту ВККС рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на веб-сайті Комісії не пізніше трьох робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
Верховний Суд в ухвалі від 11 березня 2024 року зобов'язував ВККС надати відомості (інформацію) щодо складання та виготовлення тексту оскаржуваного рішення, дати його опублікування на сайті Комісії та відомості щодо дати отримання копії такого рішення ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали відповідач надав копію службової записки в.о. начальника управління інформаційних технологій від 15 березня 2024 року № 24-43с/24, у якій повідомлено, що оскаржуване рішення було опубліковано на веб-сайті Комісії 02 лютого 2024 року.
Також надано копію супровідного листа від 05 лютого 2024 року № 36-724/24 про надсилання копії рішення ВККС від 16 січня 2024 року № 2/пс-24 адвокату позивача - Кулинич М-М.А. на виконання її адвокатського запиту від 31 січня 2024 року. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія рішення Комісії була отримана уповноваженою особою 09 лютого 2024 року.
Суд звертає увагу на об'єктивну можливість ознайомлення зацікавлених осіб з рішеннями ВККС на офіційному вебсайті цього органу, доступ до якого є вільним, і необхідність вжиття особою заходів щодо ознайомлення з опублікованою інформацією, що і було зроблено позивачем без зволікання з огляду на обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду та його пояснення у судовому засіданні.
До суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 16 січня 2024 року № 2/пс-24, зобов'язання вчинити дії, ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв'язку 29 лютого 2024 року (а.с. 52).
Беручи до уваги вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на ознайомлення з текстом рішення Комісії від 16 січня 2024 року № 2/пс-24, з метою знати мотиви та обґрунтування негативного вирішення його питання про рекомендування для переведення на посаду судді до іншого суду, що необхідно для підготовки судового захисту, недопущення зволікання зі зверненням до суду та нетривалий пропуск процесуального строку як такого, колегія суддів вважає за можливе задовольнити подане ним клопотання та поновити строк звернення до суду з позовом у цій справі.
Керуючись статтями 122, 123, 241, 248, 266 КАС України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 16 січня 2024 року № 2/пс-24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Повний текст судового рішення виготовлено 12 квітня 2024 року.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
А.Г. Загороднюк
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов