Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.
15 квітня 2024 р. Справа № 520/18189/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Донецької обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.02.24 по справі № 520/18189/23
за позовом ОСОБА_1
до Донецької обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020;
- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.10.2022 по 10.05.2023 включно в сумі 418694,75 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків та зборів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною затримку виконання Донецькою обласною прокуратурою постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області за період з 20.10.2022 по 19.12.2022.
Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 20.10.2022 по 19.12.2022 у сумі 43860 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків та зборів.
Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог зазначив, що суд не дослідив та не надав належної правової оцінки доказам по справі та доводам позивача. Апелянт зазначав, що період затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді становить: з 20.10.2022 по 10.05.2023, оскільки до цього моменту позивач був позбавлений можливості працювати в органах прокурату, у зв'язку із неповідомленням належним чином відповідачем про поновлення його на посаді наказом від 20.12.2022 № 1033-к. Також позивач зазначав про застосування судом першої інстанції середньоденного заробітку у зменшеному розмірі 1020 грн. Із посиланням на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № № 520/6960/2020 позивач вважав, що середньоденний заробіток складає 2887,55 грн.
Донецька обласна прокуратура, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду в зазначеній частині вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної прокуратури щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідач зазначав про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга Донецької обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишенню без задоволення.
Як встановлено судовим розглядом, з 02.03.2017 ОСОБА_1 працював у Прокуратурі Донецької області на посадах прокурора відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління, слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління, слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області.
Наказом прокурора Донецької області № 1119-к від 16.12.2019 ОСОБА_1 призначено прокурором Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області.
Наказом Прокуратури Донецької області №361-к від 04.05.2020 позивача звільнено з посади прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та органів прокуратури Донецької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 05.05.2020, на підставі рішення № 29 Кадрової комісії № 1 від 02.04.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації.
В подальшому рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 із урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020 скасовано наказ Прокурора Донецької області від 04.05.2020 № 361-к щодо звільнення позивача з посади прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та органів прокуратури Донецької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України 'Про прокуратуру", поновлено позивача з 05.05.2020 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, стягнуто з Прокуратури Донецької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1790281 грн.
На виконання рішення у справі № 520/6960/2020 наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 20.12.2022 № 1033-к скасовано наказ прокурора Донецької області від 04.05.2020 № 361к про звільнення позивача з посади прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Поновлено позивача з 05.05.2020 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до наказу керівника Донецької обласної прокуратури від 20.12.2022 № 1034-к у зв'язку з поновленням позивача закріплено за відділом кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури.
Втім, з моменту поновлення на посаді позивач до роботи не приступав, до місця дислокації Донецької обласної прокуратури у м. Дніпро, до Слов'янської окружної прокуратури не прибув, з огляду на що з 19.12.2022 по 15.05.2023 обліковувався як відсутній на роботі з невідомих причин, що не заперечується сторонами.
За інформацією відповідача, відділом кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури на електронну адресу позивача, самостійно зазначену ним, зокрема, у листуванні з Донецькою обласною прокуратурою та клопотаннях доданих до матеріалів справи № 520/6960/2020, неодноразово направлялись листи, в яких зазначалось про необхідність ознайомитись з наказом про поновлення та прибути на робоче місце, здійснювались дзвінки на мобільний телефон позивача, зазначений у матеріалах справи, надсилались повідомлення на месенджери, втім відповіді не було, зв'язок був відсутній.
Листами Донецької обласної прокуратури № 07-1304вих-22 від 22.12.2022, № 07-294вих-23 (11-2116-20) від 20.03.2023, надісланими на електронну пошту позивача, ОСОБА_1 повідомлено про поновлення його на раніше займаній посаді та необхідність прибуття до відділу кадрової роботи та державної служби для ознайомлення з наказом, внесення запису до трудової книжки та для виконання своїх службових обов'язків, що підтверджується скриншотами.
10.05.2022 позивач був ознайомлений з наказом № 1033-к від 20.12.2022 про поновлення на посаді, про що особисто проставив відмітку про ознайомлення та особистий підпис.
Позивач, вважаючи протиправною затримку у виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020 в період з 20.10.2022 по 10.05.2023, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності допущеної відповідачем затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, наявності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 20.10.2022 по 19.12.2022.
Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Така, позивач, звертаючись до суд із даним позовом, крім іншого, посилається на протиправну бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020.
Отже, суть позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині зводиться до оскарження бездіяльності відповідача при виконанні судового рішення, ухваленого по іншій справі № 520/6960/2020.
Таким чином, шляхом ініціювання іншого окремого судового спору (подання даної позовної заяви), позивач намагається вирішити питання виконання відповідачем судового рішення у іншій справі № 520/6960/2020.
Проте, усі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано у статтях 370-383 розділу ІV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку загального позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 по справі № 161/3914/17.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися судом у справі № 520/6960/2020, проте на стадії його виконання.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної прокуратури щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020, слід розглядати не в порядку позовного провадження, а в порядку, визначеному ст. 383 КАС України - в особливому порядку судового контролю, оскільки в позовній заяві йдеться про бездіяльність відповідача, допущену в ході виконання судового рішення у справі № 520/6960/2020.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що спір в цій частині позовних вимог є тотожним спору по справі № 520/6960/2020, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної прокуратури щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020, підлягає скасуванню, а провадження по справі в цій частині - закриттю.
Стосовно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.10.2022 по 10.05.2023 включно в сумі 418694,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
При цьому, належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.10.2021 у справі № 280/5260/19, від 27.01.2022 у справі № 580/5185/20, від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, від 23.03.2023 у справі № 420/8539/21, від 18.12.2023 у справі № 640/27278/21.
Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 із урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020 поновлено ОСОБА_1 з 05.05.2020 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області.
Наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 20.12.2022 № 1033-к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області на час відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Отже, 20.12.2022 відповідачем здійснено виконання судового рішення.
При цьому, у період з 20.12.2022 по 10.05.2023 до виконання службових обов'язків не приступив, був відсутній з невідомих відповідачу причин, заробітна плата за вказаний період позивачу не нараховувалась.
Стосовно доводів про не ознайомлення позивача із наказами керівника Донецької обласної прокуратури від 20.12.2022 № 1033-к, № 1034-к колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що відділом кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1, 22/12/2022 був направлений лист за підписом керівника Донецької обласної прокуратури від 22.12.2022 № 07-1304вих-22, у якому повідомлялось про поновлення на роботі, зазначалось про необхідність прибуття до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури для ознайомлення з наказом про поновлення.
До вказаного листа були додані копії наказів керівника Донецької обласної прокуратури від 20.12.2022 № 1033-к, № 1034-к.
В подальшому, 20.03.2023 відповідачем повторно засобами електронного зв'язку повідомлено позивача про поновлення на посаді та необхідність прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури.
Щодо електронної адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку здійснювалось направлення повідомлень, встановлено, що зазначена електронна адреса була особисто вказана позивачем у листуванні з Донецькою обласною прокуратурою та вказана ним, зокрема, у заяві на ім'я Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Отже, листами Донецької обласної прокуратури № 07-1304вих-22 від 22.12.2022, № 07-294вих-23 (11-2116-20) від 20.03.2023 позивач повідомлявся про поновлення на посаді, необхідність прибуття до відділу кадрової роботи та державної служби для ознайомлення з наказом, внесення запису до трудової книжки та для виконання своїх службових обов'язків.
Таким чином, враховуючи, що період затримки виконання рішення про поновлення на роботі необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, у спірних правовідносинах на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за несвоєчасне виконання рішення про поновлення на роботі за період з 20.10.2022 (наступний день після постановлення рішення про поновлення на роботі) по 19.12.2022 (день, що передує дню винесення наказу про поновлення позивача на посаді, тобто відновлення його права на працю).
Щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка стягнута судом першої інстанції на користь позивача, колегія суддів зазначає, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку, у тому числі за час невиконання рішення про поновлення на роботі, такий обчислюється за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
За правилами абз. 3, 4 п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Як визначено в абз. 1 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п.п. «б» п. 4 розд. III Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Отже, Порядком № 100 передбачено неврахування виплат за час щорічної і додаткової відпусток, відрядження та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а не неврахування цілих місяців у якому особа перебувала у відпустці, відрядженні або лікарняному.
На підтвердження розміру отриманої заробітної плати позивачем за останні два місяці перед звільненням до матеріалів справи надано розрахункові листи за березень 2020, квітень 2020.
Так, доводи апеляційної скарги позивача, крім іншого, стосуються того, що судом першої інстанції при обчисленні розміру середньоденної заробітної плати застосовано зменшений розмір заробітної плати за вказаний період, а саме: 1020 грн., замість необхідного, на думку позивача, 2887,55 грн.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Зі змісту наявних у матеріалах справи розрахункових листів про нараховану та виплачену заробітну плату встановлено, що за березень 2020 позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 79830,13 грн., за квітень 2020 - 41446,79 грн.
У той же час, досліджуючи складові нарахованої заробітної плати за вказаний період слід зазначити, що у березні 2020 39757,48 грн. з загального розміру становила сплачена допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, 36708,25 грн. - кошти за щорічну відпустку, 3364,40 грн. - матеріальна допомога на оздоровлення, у квітні 2020 - 34686,66 грн. - допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, 543,99 грн. - кошти за щорічну відпустку.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебував з 03.03.2020 до 13.03.2020 - на лікарняному; з 16.03.2020 - у черговій відпустці тривалістю 20 календарних днів; з 07.04.2020 по 24.04.2020 - у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину; з 23.04.2020 - на амбулаторному лікуванні; з 30.04.2020 - на стаціонарному лікуванні.
В силу п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у п. 4 цього Порядку, а саме одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із розрахунком середньоденної заробітної плати, проведеним судом першої інстанції, за яким середньоденна заробітна плата позивача склала 1020 грн.
Оскільки, середньоденна заробітна плата позивача складала 1020 грн., то середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 20.10.2022 по 19.12.2022 складає 43860 грн. (1020 грн. х 43 дні).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення відповідно до ст. 236 КЗпП України на користь позивача середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 20.10.2022 по 19.12.2022 у сумі 43860 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у наведеній частині є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 по справі № 520/18189/23 - скасувати в частині визнання протиправною затримку виконання Донецькою обласною прокуратурою постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 520/6960/2020 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області за період з 20.10.2022 по 19.12.2022.
Провадження по справі № 520/18189/23 в цій частині - закрити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі № 520/18189/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло