15 квітня 2024 р. Справа № 440/15307/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 (суддя: І.С. Шевяков, м. Полтава) по справі № 440/15307/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУНП в Полтавській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати капітану поліції ОСОБА_1 , дільничному офіцеру поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в повному розмірі грошового забезпечення, а саме виплати, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн. за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 виплату у розмірі 100 000,00 грн., передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в повному розмірі за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року, без урахування податків і зборів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що наказом №575о/c дск від 09.12.2022 він був відряджений у складі зведеного загону ГУНП в Полтавській області до особливого розпорядження в оперативне управління начальника ГУНП в Херсонській області. Наказом №77о/с дск від 13.02.2023 з 17.02.2023 ОСОБА_1 повернутий до постійного місця дислокації особового складу ГУНП в Полтавській області з оперативного управління начальника ГУНП в Херсонській області. Позивач вважає, що набув право на виплату додаткової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі до 100000,00 грн. за період з 01.01.2023 по 17.02.2023.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 440/15307/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 440/15307/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Полтавській області судові витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу у справі № 440/15307/23 у розмірі 2 000,00 грн. за суд першої інстанції та 2 000,00 грн. за суд апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідним наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 не могли бути звужені чи обмежені права військовослужбовців, в тому числі співробітників правоохоронних органів, які підпадають під сферу дії Закону № 2011-XII, виходячи навіть з того, що вищевказаний наказ сам по собі не є нормативно-правовим актом.
Вказує, що 11 листопада 2022 року Збройні Сили України деокупували правобережну частину Херсонської області та саме місто Херсон, однак, у відповідності до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, датою припинення можливості бойових дій на території Херсонської територіальної громади є 01.05.2023, що однозначно підтверджує позицію позивача стосовно невідповідності наказів головнокомандувача, які покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення, нормам чинних нормативно - правових актів.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин (період перебування позивача на території Херсонської області та період, в який мало б бути здійснене нарахування і виплата додаткової винагороди), для Херсонської територіальної громади не було визначено дату завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, а тому остання вважалася такою, на якій ведуться бойові дії.
Відтак, факт несення служби поліцейським ОСОБА_1 в зоні бойових дій під час відрядження є безспірним з огляду на постанову КМУ № 1364 від 06.12.2022 та наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, а тому протиправною є бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди з 01 січня 2023 року по 17 лютого 2023 року.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 440/15307/23 - залишити без змін. Вказує, що обов'язковою умовою для нарахування та виплати поліцейському додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. є перебування (здійснення повноважень) у районах проведення воєнних (бойових дій). Згідно з пунктом 6 Порядку та умов №775, перелік районів проведення воєнних (бойових) дій визначається рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 (із змінами, внесеними наказом від 14.02.2023 № 35), з 01 по 31 січня 2023 року Херсонська міська територіальна громада не визначена районом ведення воєнних (бойових) дій. Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 №52, з 01 лютого по 28 лютого 2023 року Херсонська міська територіальна громада не визначена районом ведення воєнних (бойових) дій. Так, наказом ГУНП в Полтавській області від 09.12.2022 № 575 о/с дск з метою надання допомоги ГУНП в Херсонській області з виконання завдань на деокупованих територіях позивача відряджено з 10.12.2022 до особливого розпорядження в оперативне підпорядкування начальника ГУНП в Херсонській області. Таким чином, поліцейські зведеного загону ГУНП в Полтавській області у період з 01 січня по 17 лютого 2023 року несли службу в межах Херсонської міської територіальної громади, яка не була віднесена до районів ведення воєнних (бойових) дій у період з 01 січня по 17 лютого 2023 року відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 (із змінами від 14.02.2023 № 35) та від 01.03.2023 № 52, що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн. за спірний період. З вищенаведеного вбачається, що ГУНП в Полтавській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом №575 о/с дск від 09.12.2022 ОСОБА_1 відряджений у склад зведеного загону ГУНП в Полтавській області до особливого розпорядження в оперативне управління начальника ГУНП в Херсонській області з 10.12.2022. (а.с. 17)
10.12.2022 Головним управлінням Національної поліції в Херсонської області прийнято наказ №667 від 10.12.2022 "Про надання в оперативне розпорядження поліцейських зведеного загону ГУНП в Полтавській області". (а.с. 34)
Згідно з наказом №77 о/с дск від 13.02.2023, з 17.02.2023 позивач повернутий до постійного місця дислокації особового складу ГУНП в Полтавській області з оперативного управління начальника ГУНП в Херсонській області. (а.с. 18)
За період з 01.01.2023 по 31.01.2023 ОСОБА_1 нарахована грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі 29 999,94 грн., яка виплачена за відрахуванням військового збору, а за період із 01.02.2023 по 17.02.2023 ОСОБА_1 нарахована грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі 17 499,86 грн., яка виплачена за відрахуванням військового збору, що підтверджено довідкою ГУНП в Полтавській області від 16.11.2023 №1634/115/29/10/01-2023 (а.с. 84).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100 000,00 грн. за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період позивач ніс службу в межах м. Херсон Херсонської міської територіальної громади, що не був віднесений до районів ведення воєнних (бойових) дій у період з 01.01.2023 по 17.02.2023 відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 (із змінами від 14.02.2023 №35) та від 01.03.2023 №52. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем безпосередньої участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з 01.01.2023 по 17.02.2023.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон №580-VIII), у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.4 ч.10 ст.62 Закону №580-VIII, поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Частинами 1, 2 ст.94 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складових грошового забезпечення осіб поліцейських відносяться, зокрема, щомісячні доплати.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - постанова №168), якою було запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. та до 100 000,00 грн..
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до п.1 постанови №168 (у редакції, чинній з 18.10.2022), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» у пункті 1 у першому реченні абзацу першого: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено; після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора».
Пунктом 2-1 постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Пунктом 2-1 постанови №168 (у редакції постанови №43 від 20.01.2023, чинній з 21.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Механізм і розмір виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди поліцейським, передбаченої пунктами 1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», визначає Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775 (далі по тексту - Порядок та умови виплати №775).
Згідно з п.2 Порядку та умов виплати №775, на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії та заходи), перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
За приписами пункту 2 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року), на період дії воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах:
1) до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в підпункті 2 цього пункту,- пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів (далі - удари), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення;
2) до 30000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області пропорційно в розрахунку на місяць.
3) до 100000 гривень - поліцейським, зазначеним у підпунктах 1, 2 цього пункту, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах.
Пунктом 3 Порядку та умов виплати №775 (у редакції, що діяла до 01 лютого 2023 року) визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях та заходах належить здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань із відсічі та стримування збройної агресії проти України під час підпорядкування поліцейського відповідному органу військового управління або на виконання бойових розпоряджень такого органу;
2) заходів, пов'язаних з організацією та виконанням розвідувальних завдань, у разі їх залучення розвідувальним органом відповідно до законодавства;
3) охорони об'єктів (у тому числі несення служби на блокпостах) під час відбиття збройного нападу чи нанесення по них вогневого ураження противником, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення;
4) боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником;
5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів;
6) заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника;
7) інших повноважень поліції, крім зазначених у підпунктах 1 - 6 цього пункту, на територіях (населених пунктах), які у день здійснення таких повноважень піддаються вогневому ураженню противника, або на яких після деокупації тривають заходи з відновлення виконання завдань поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", згідно плану заходів, затверджених Головою Національної поліції (у період з дня деокупації відповідної території (населеного пункту) до одного місяця).
За приписами п.3 Порядку та умов виплати №775 (у редакції, чинній з 01 лютого 2023 року), до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань із відсічі та стримування збройної агресії проти України під час підпорядкування поліцейського відповідному органу військового управління або на виконання бойових розпоряджень такого органу;
2) виконання розвідувальних завдань, у разі їх залучення розвідувальним органом відповідно до законодавства;
3) охорони об'єктів (у тому числі несення служби на блокпостах) під час відбиття збройного нападу чи нанесення по них вогневого ураження противником, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення;
4) боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником;
5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів;
6) заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника.
Відповідно до п.5 Порядку та умов виплати №775, документи, що підтверджують здійснення поліцейським повноважень на місцях ударів чи безпосередню участь поліцейських у бойових діях або заходах, є: наказ (у тому числі наказ на виконання бойового розпорядження); доручення; стройова записка; рапорт поліцейського (доповідна записка) про безпосередню участь у бойових діях або заходах; акт перевірки об'єкта на наявність вибухонебезпечних предметів або акт знищення (знешкодження) вибухонебезпечних предметів або таких, що їх нагадують; звернення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про відселення людей із місць, небезпечних для проживання, плани проведення евакуації населення (обов'язкової евакуації окремих категорій населення), витяг з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» про виконання завдань диспетчера (оперативного чергового) про реагування на повідомлення (заяви) осіб про необхідність евакуації людей унаслідок збройної агресії; графіки чергувань (розстановка нарядів поліції); витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; витяг з єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» або журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події; акт уповноваженого органу або посадової особи про залучення поліцейських із числа здобувачів освіти, відряджених поліцейських до безпосереднього виконання повноважень поліції; інші документи, у яких містяться відомості про участь поліцейського в бойових діях або заходах в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником.
Згідно з п.6 Порядку та умов виплати №775, перелік районів проведення воєнних (бойових) дій визначається рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 (із змінами, внесеними наказом від 14.02.2023 №35), з 01 по 31 січня 2023 року м. Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 №52 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 25 лютого 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 №52, з 01 по 25 лютого 2023 року м. Херсон Херсонської міської територіальної громади не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що накази Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 (із змінами, внесеними наказом від 14.02.2023 №35) та від 01.03.2023 №52 не відповідають статті 58 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775.
Водночас, накази Головнокомандувача Збройних Сил України встановлюють райони ведення воєнних (бойових) дій, тобто не містять норм права.
Вищезазначені накази є чинними, ніким не оскаржувались, а тому підлягають застосуванню.
Відповідно до матеріалів справи, наказом №575о/с дск від 09.12.2022 позивач відряджений у склад зведеного загону ГУНП в Полтавській області до особливого розпорядження в оперативне управління начальника ГУНП в Херсонській області з 10.12.2022 з метою надання допомоги ГУНП в Херсонській області з виконання завдань на деокупованих територіях.
Додатком 1 до Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом МВС України від 02.08.2017 №672, затверджена форма посвідчення про відрядження, яке зокрема, містить відомості про виїзд у відрядження, прибуття до пункту призначення, виїзд з нього, приїзд до місця постійної роботи.
Згідно з посвідченням про відрядження №32, позивач 10.12.2022 вибув з м. Полтава та прибув до м. Херсон, а 17.02.2023 - вибув з м. Херсон та прибув до м. Полтава. (а.с. 85)
Наказом ГУНП в Херсонській області від 10.12.2022 №667 "Про надання в оперативне розпорядження поліцейських зведеного загону ГУНП в Полтавській області" з 10.12.2022 до особливого розпорядження ОСОБА_1 наданий в оперативне розпорядження начальнику відділу поліції №1 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області. (а.с. 34)
За змістом листа ГУНП в Херсонській області від 04.07.2023 №1706/01/20-2023, територія обслуговування відділу поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області не визначена наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 (із змінами від 14.02.2023 №35) та від 01.03.2023 №52 районом ведення воєнних (бойових) дій. (а.с.32-33)
Таким чином, позивач у період з 01.01.2023 по 17.02.2023 ніс службу в межах м. Херсон Херсонської міської територіальної громади (дата завершення тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади - 11.11.2022), що не був віднесений до районів ведення воєнних (бойових) дій у період з 01.01.2023 по 17.02.2023 відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 (із змінами від 14.02.2023 №35) та від 01.03.2023 №52.
Належних та допустимих доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з 01 січня 2023 року по 17 лютого 2023 року матеріали справи не містять.
Сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків на території м. Херсон Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану у період з 01.01.2023 по 17.02.2023 не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Щодо доводів апеляційної скарги про несення позивачем служби в зоні бойових дій в період з 01.01.2023 по 17.02.2023, виходячи із того, що до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), Херсонську міську територіальну громаду віднесено в період, починаючи з 11.11.2022 по 01.05.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Так, аргументація позивача побудована на факті прийняття 22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», яким затверджено новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, та визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року».
Разом з тим, як зазначалось вище, механізм і розмір виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди поліцейським, передбаченої Постановою №168, визначає Порядок та умови виплати №775. Тобто, вказаний Порядок та умови №775 є спеціальним нормативно-правовим актом в даному випадку.
Пунктом 6 Порядку та умов №775 в імперативній формі передбачено, що перелік районів проведення воєнних (бойових) дій визначається рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відтак, відповідачем під час нарахування та виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди поліцейським, передбаченої Постановою №168, правомірно бралися до уваги рішення головнокомандувача ЗСУ, а не Наказ №309.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Вказаний перелік складається з двох розділів та декількох пунктів. Зокрема, пункт 1 розділу І називається: "Території можливих бойових дій". Відносно Херсонської міської територіальної громади в даному пункті зазначено дату 11.11.2022. Тобто, це дата можливих бойових дій на вказаній території.
Пункт 2 розділу І вказаного Переліку має назву: "Території активних бойових дій". В той же час, Херсонської міської територіальної громади в даному пункті не зазначено у спірний період, а саме з 01.01.2023 по 17.02.2023. Тобто, згідно з вказаним Переліком, Херсонська міська територіальна громада у період з 01.01.2023 по 17.02.2023 не відносилася до територій активних бойових дій, а, відтак, позивач, який проходив там службу, не міг брати участь в бойових діях.
Розділ ІІ вказаного переліку має назву: "Тимчасово окуповані російською федерацією території України". Відносно Херсонської міської територіальної громади в даному розділі зазначено: "Дата початку тимчасової окупації - 01.03.2022", "Дата завершення тимчасової окупації* - 11.11.2022". Тобто, згідно з вказаним Переліком, Херсонська міська територіальна громада не відносилася до тимчасово окупованих територій у спірний період (з 01.01.2023 по 17.02.2023).
Колегія суддів зазначає, що апелянтом наголошується на бездіяльності відповідача щодо ненарахування доплати, передбаченої Постановою №168, за період 01.01.2023 по 17.02.2023, виходячи із вимог підпункту 7 пункту 3 Порядку та умов виплати №775 (у редакції, що діяла до 01 лютого 2023 року), яким визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях та заходах належить здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій, зокрема, інших повноважень поліції, крім зазначених у підпунктах 1 - 6 цього пункту, на територіях (населених пунктах), які у день здійснення таких повноважень піддаються вогневому ураженню противника, або на яких після деокупації тривають заходи з відновлення виконання завдань поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", згідно плану заходів, затверджених Головою Національної поліції (у період з дня деокупації відповідної території (населеного пункту) до одного місяця).
Однак, колегія суддів зауважує про безпідставність вказаних тверджень позивача, з огляду на те, що період окупації Херсонської міської територіальної громади, як зазначено вище, - з 01.03.2022 по 11.11.2022, відтак, відповідні положення такого підпункту підлягають застосуванню саме у період з дня деокупації відповідної території (населеного пункту) до одного місяця, тобто до 11.12.2022, що не охоплює період несення позивачем служби в межах м. Херсон Херсонської міської територіальної громади, які є спірними в межах цієї справи (період з 01 січня 2023 року по 17 лютого 2023 року).
Крім того, безпідставність доводів позивача в цій частині підтверджується також і тим, що в редакції з 01.02.2023 пункту 3 Порядку та умов виплати №775 був відсутній підпункт 7, на який посилається позивач, оскільки він був виключений із Порядку та умов виплати №775 наказом Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023 року.
При цьому, суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної участі позивача у заходах з відновлення виконання завдань поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", згідно плану заходів, затверджених Головою Національної поліції, а також не було надано самих планів таких заходів.
Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
З вищенаведеного судом встановлено, що ГУНП в Полтавській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, і обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн. за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року у відповідача не виникло.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до ст.139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 440/15307/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін