Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 квітня 2024 року № 520/2626/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач-1, Чернівецький МТЦКСП, центр комплектування, владний суб'єкт), Військової частини НОМЕР_3 (далі по тексту - відповідач-2, в/ч НОМЕР_3 , військова частина), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України (далі по тексту - третя особа, МОУ, міністерство), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо взятгя на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) в частині призову на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) виключити ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , із військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.06.2012 року позивач знятий з військового обліку з виключенням на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу” як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину та згідно наказу МОУ № 342 від 09.06.2006 року.
Медичний огляд ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12.01.2024 року був проведений неналежним чином, а висновок військово-лікарської комісії не відповідає дійсному стану здоров'я ОСОБА_1 бо під час проходження ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 не проводили загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту “В” (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту “С” (апїі-НСУ), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (ИЛУ); не визначали ГРУПУ КРОВІ та резус-належність.
Жодного огляду ОСОБА_1 лікарі - хірург, терапевт, невропатолог, психіатр, офтальмолог, оториноларинголог, стоматолог, дерматолог не проводили. Загальний час проходження ВЛК тривав орієнтовно 10-15 хв., що унеможливлює проведення всіх необхідних досліджень зазначеними вите лікарями.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою приховування своїх протиправних дій, знищив військово-обліковий документ ОСОБА_1 , а саме: тимчасове посвідчення № НОМЕР_5 і видав останньому новий військовий квиток без жодної відмітки про виключення останнього з військового обліку.
Вважає, що ОСОБА_1 12.01.2024 року був повторно поставлений на військовий облік і незаконно мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.
Ухвалою суду від 19.02.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Відповідач-1 направив до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими з тих підстав, що 12.01.2024 після спроби незаконного перетину державного кордону України громадянин ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 представниками Державної прикордонної служби України.
На момент перебування в ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач інформації стосовно судимостей не надавав.
В реєстрі військовозобов'язаних «Оберіг» була наявна інформація про те що військовозобов'язаний ОСОБА_1 був переданий з обліку призовників і взятий на військовий облік 12.05.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Інформації стосовно судимості, виключення або зняття з військового обліку стосовно ОСОБА_1 після 12.05.2023 не було.
Медичний огляд проводився з дотриманням усіх необхідних норм та процедур, а тому медичний огляд та рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 від 12.01.2024 №17068, було винесене та проведене у встановленому законодавством порядку, а тому спірні рішення відповідачі є правомірними.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу-2, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представник відповідача-2, у встановлений судом строк, правом надати відзив не скористався.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена третій особі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Третя особа, повідомлена належним чином про відкриття спрощеного провадження у справі, письмових пояснень до суду не направила.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно вироку Харківського районного суду Харківської області від 04.03.2005 року № 1-406/05, котрий набрав законної сили 20.03.2005 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспорту строком на 2 (два роки).
Відповідно зі ст. 71 ч. 1 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання по вироку Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2003 року у вигляді 1 (одного) року та остаточно визначити до відбуття ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспорту строком на 2 (два роки).
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити - підписку про невиїзд.
Термін відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 вираховувати з моменту його фактичного затримання.
Крім того, постановою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 31 серпня 2023 року, котра набрала законної сили, був наданий у кримінальному провадженні № 12023221320000398 дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_5 , який на праві власності належать ОСОБА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання предметів кримінального правопорушення та отримання доказів, а саме: мобільних телефонів документів, чорнових записів, де можу бути зафіксована інформація щодо спілкування ОСОБА_1 із загиблим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими особами; документів щодо ведення господарської та підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; документів щодо працевлаштування та виконання робіт ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та іншими особами, які працевлаштовані та не працевлаштовані; документів щодо виплати грошових коштів; документів щодо запрошення сторонніх осіб до виконання робіт; посадові інструкції та функціональні обов'язки працівників; наказів про призначення на посади; документи щодо допусків та організації виконання робіт з підвищеною небезпекою або небезпечних робіт; документів щодо зберігання займистих речовин; документів щодо охорони праці, інструктажів щодо охорони праці; документів щодо надходження цистерн із смолами та іншими займистими та паливо мастильними матеріалами; речей та предметів, які могли призвести до загоряння вибухонебезпечної (газової) суміші; комп'ютерної техніки флеш-накопичувачів, відеореєстраторів та жорстких дисків, на яких може міститись будь-яка інформація, в тому числі відеозаписи, щодо факту загибелі ОСОБА_2 , та інших речей і документів, які мають відношення до кримінального провадження.
Підставами для проведення обшуку слугувати обґрунтовані припущення про те, що за адресою: АДРЕСА_5 , можуть бути виявленні відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, яке полягає у залученні ОСОБА_2 до виконання робіт, до організації виконання яких на території приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , може бути причетним ОСОБА_1 , і що за місцем його проживання можуть бути сховані речі і документи щодо організації небезпечних робіт і залучення до їх виконання загиблого ОСОБА_2 .
Як убачається із зазначеної постанови: «Згідно з рапортом оперуповноваженого СКП ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області на виконання доручення слідчого в порядку ст.40 КПК України встановлено, що власники та користувачі приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , про подію правоохоронні органи не повідомляли, що свідчить про намагання скрити факт події та уникнути можливої відповідальності за гибель ОСОБА_2 . При неодноразових відвідуваннях приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , особи, які охороняють територію підприємства на територію не допускають, пояснень не надають. Також було встановлено, що керували роботами та надавали завдання гр. ОСОБА_2 наступні громадяни: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Але вказані громадяни від спілкування з працівниками поліції відмовились, уникають зустрічей з працівниками поліції, що свідчить про намагання уникнути можливої відповідальності за гибель ОСОБА_2 ».
Як убачається із копії тимчасового посвідчення № НОМЕР_5 (замість військового квитка) ОСОБА_1 , у графі «Тимчасове посвідчення дійсне до» - отримання військового квитка.
Далі у цій же графі: «Призовною комісією Харківського району Харківської області зарахований в запас 27.09.2007 р. згідно ст. 37 п.6 пп.6 ЗУ ВОВС, придатний до військової служби».
Нижче міститься підпис Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_12 дата 19.06.2012 р.
Після підпису та дати видачі вказаного тимчасово посвідчення у графі: «посвідчення продовжено до» міститься запис: «Знятий з в/обліку з виключенням згідно наказу № 342-09.06.06». Нижче - підпис та звання військового комісара ХОТВК.
12.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_13 за місцем реєстрації, що підтверджується копією витягу з Реєстру військовозобов'язаних «Оберіг».
Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 30.01.2024 р. у справі № 717/225/24, котра набрала законної сили 12.02.2024 р., ОСОБА_1 10 січня 2024 року біля 18 години, вчинив спробу спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , незаконно, поза пунктом пропуску, перетнути державний кордон України з території України на територію Молдови і був виявлений прикордонним нарядом на напрямку 0036 прикордонного знаку, на відстані 7600 метрів від лінії державного кордону в с. Лівинці Дністровського району Чернівецької області.
Постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 30.01.2024 р. у справі № 717/225/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 500 (п?ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п?ятсот) гривень.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
12.01.2024 після спроби незаконного перетину державного кордону України громадянин ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 представниками Державної прикордонної служби України.
Як убачається з копії витягу з Реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» у розпорядженні відповідача-1 була наявна інформація, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 був переданий з обліку призовників і взятий на військовий облік 12.05.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
12.01.2024 Військово - лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 були проведені заходи з обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_1 , для визначення придатності до військової служби.
Так, ОСОБА_1 було проведено обстеження крові та сечі, що підтверджується копією лабораторних досліджень КНП «Міська поліклініка №2» від 12.01.2024 р.
Як убачається з картки обстеження та медичного огляду № 17068/293/24 від 12.01.2024 р. позивача було обстежено терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОР, стоматолог, згідно висновку яких позивач є здоровий.
Згідно запису у картці обстеження та медичного огляду лікарем дерматологом від 12.01.2024 р. позивачу поставлено діагноз «алергічний дерматит», лікар-психіатр - «Без психічних розладів в момент огляду».
Відносно твердження позивача про хворобу хребта, то, як вказано у картці № 17068/293/24 від 12.01.2024 р. лікар ОСОБА_8 у графі «Діагноз. Стаття розкладу хвороб та рішення про придатність зазначив: 64/81 «Остеохондроз», а згідно копії висновку цього ж лікаря № 16/92 від 12.01.2024 діагноз: «Кіфосколіоз 1 ст.», «остеохондроз поперекового відділу хребта без порушення функцій». Висновок лікаря про придатність до військової служби: на підставі статті(тей) 64/81 графи І Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.
За результатами, медичного обстеження та медичного огляду Позивач був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується копією Довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 від 12.01.2024 № 17068.
Згідно витягу з наказу № 9 від 12.01.2024 р. начальника ІНФОРМАЦІЯ_14 солдата ОСОБА_1 , 1984 р.н. ВОС НОМЕР_6 призвано на військову службу по мобілізації, виключено з 12 січня 2024 року з військового обліку та направлено для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_3 .
Позивач, вважаючи вказані дії та рішення протиправними з мотивів зазначених у позові, звернувся до суду з цим позовом.
Суд відзначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває по цей день
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби (пункт 16 частини 1 статті 8 Закон № 389-VIII).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).
Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
В п. 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 3543-ХІІ) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відносно посилання позивача на його виключення з військового обліку на підставі наказу МОУ № 342 від 09.06.2006 р.
Так, наказом Міністра оборони України від 09.06.2006 № 342 "Про затвердження змін у Настанові з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань" були внесені зміни до настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 року, щодо зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час".
Наказ МОУ №342 від 09.06.2006 втратили чинність відповідно до наказу МОУ «Про внесення змін до настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» №24 від 15.01.2015.
З 2008 року наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 “Про Затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України” затверджене нове Положення, а наказ Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2 - втратив чинність.
Пунктом 16 постановою КМУ від 07.12.2016 № 921 “Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних” встановлено, що військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Наказом Міністра оборони України № 684 від 20.12.2017 затверджений Перелік випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних, та Наказом Міністра оборони України № 156 від 11.04.2018 “Про визнання таким, що втратив чинність наказ Міністра оборони України від 22.01.2002 № 35 “Настанова з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань”.
Отже, внесені на підставі означеного наказу № 342 відомості у військовому квитку або довідки замість нього на дату події вже не актуальні.
Щодо твердження позивача про неможливість взяття його на облік та призову на військову службу через судимість, то суд відзначає, що згідно пунктів 8 та 9 ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України, у редакції, станом на день набрання законної сили вироком щодо позивача, такими, що не мають судимості, визнаються:
- особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
- особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Згідно пунктів 8 та 9 ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, такими, що не мають судимості, визнаються:
- особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;
- особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90 КК України).
Суд дослідивши вищезазначені нормативно правові акти приходить до висновку, що перелік випадків за яких позивач раніше був знятий з військового обліку, а саме за Наказом МОУ №342, котрий втратив чинність, а станом на 12.01.2024 року позивач вважається таким, що не має судимості, то він підлягає взяттю на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_13 за місцем реєстрації, що і було зроблено 12.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Виходячи із вищевказаного та діючого законодавства запис у військовому квитку або довідці замість військового квитка «знятий з військового обліку згідно з наказом МОУ №342» не означає, що особа не підлягає призову у воєнний час.
Тобто, якщо особу знято з військового обліку за наказом №342 від 09.06.2006 року, то її можуть мобілізувати на службу в ЗСУ під час військового стану після проходження військово-лікарської комісії.
На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (надалі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Згідно п. 20 Порядку військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Військово-обліковими документами є:
для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
для резервістів - військовий квиток.
У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов'язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1234).
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів”.
Так, згідно з п. 81 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
З урахуванням викладеного, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача, що згідно п. 81 Порядку №1487, взяття на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах здійснюється за їх особистої присутності. При цьому, таке зняття здійснюється за умови проходження ВЛК. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо твердження позивача про незаконність, неправильність та неповноту проходження Військово-лікарської комісії, суд відзначає наступне.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідно до п. 1.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно п. 1.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до п. 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Тобто, лише вказані органи мають повноваження на визначення ступеня захворювання особи. У свою чергу, суд не може підміняти орган у виконані його дискреційних повноважень.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року по справі № 815/5707/16.
Так, відповідно, п.п. 2.3.3 п. 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Відповідно до п.п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема: організація військово-лікарської експертизи, контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Разом з тим суд враховує, що позивач не звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача та не скористався своїм правом на проведення повторно медичного огляду щодо придатності до військової служби.
Так, згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров'я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення №402.
Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово - лікарської комісії.
Підсумовуючи суд констатує, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі розгляду суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби.
Крім того суд враховує, що до складу ВЛК входять лікарі із відповідною спеціальною освітою та певним досвідом роботи у сфері медицини.
Суд при вирішенні спору не встановив допущених Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_14 порушень Положення № 402 при прийнятті довідки № 17068 від 12 січня 2024 року щодо придатності позивача до військової служби.
Позивач не надав доказів, що відповідач при прийнятті спірного рішення не прийняв до розгляду від нього чи лікарняного закладу, в якому позивач проходив обстеження будь-які медичні документи, які є в наявності та містять інформацію про певні захворювання позивача, які б при розгляді могли вплинути на зміст рішення ВЛК щодо придатності позивача до військової служби.
Напроти відповідачем -1 наданими до матеріалів справи доказами спростовано доводи позивача про те, що під час проходження ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 не проводили загальні аналізи сечі, не визначали групу крові та резус-належність, також що огляду ОСОБА_1 лікарі - хірург, терапевт, невропатолог, психіатр, офтальмолог, оториноларинголог, стоматолог, дерматолог не проводили.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели належними засобами доказування правомірність своїх дій, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 15 квітня 2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.