15 квітня 2024 року справа №320/3220/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у неперерахунку та невиплаті ОСОБА_1 з 25.03.2020 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до положень статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX, а саме: 4723,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 25.03.2020 здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до положень статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX, а саме: 4723,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю другої групи, отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 звернувся до Пенсійного фонду України у Київської області із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.01.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796), у задоволенні якої було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Харченко С.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/3220/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 адміністративну справу №320/3220/20 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повідомляє суд, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначив, що положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть регулювати питання призначення пенсії іншим особам, ніж військовослужбовцям. Зокрема, це визначено рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019, де зазначено, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку мають різний рівень соціального забезпечення. Відповідач вказує, що під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач працював y Іванківському лісгоспзазі, військовозобов?язаною особою не був, військового квитку та військового звання не має, на відповідно ліквідацію не призивався, тобто у матеріалах справи взагалі відсутні докази, які доводять те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС І категорії та інвалідом з захворюванням, пов?язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням. Позивачу встановлено довічно II групу інвалідності у зв?язку з захворюваннями, пов?язаними з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується витягом з акту огляду MCEK.
25.03.2020 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації аварії нa Чорнобильській АЕС, виходячи з п?япикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, на що отримав негативну відповідь і відмову в перерахунку і виплаті пенсії.
Позивач вважає вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області протиправним та таким що підлягає скасуванню, у зв?язку з чим звернувся позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частина третя статті 59 Закону № 796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIIІ частину третю статті 59 Закону №796 викладено у такій редакції:
"Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796 свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, в результату внесення зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, дія статті 59 Закону №796 (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону №796 не допускається)
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень частини третьої статті 59 Закону №796 є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалах від 08 травня 2018 року у справі № 820/1148/18, від 21 травня 2018 року у справі № 816/1159/18 та від 13 червня 2018 року у справі № 812/1094/18.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Викладене, на переконання суду, свідчить, що положення частини третьої статті 59 Зaкoну №796 в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у чинній редакції.
Наведе підтверджується навіть самою назвою статті 59 Закону №796 - "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи".
Крім того, статтею 10 Закону №796 встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки до статті 10 Закону № 796 тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Судом встановлено, що під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач працював y Іванківському лісгоспзазі, військовозобов?язаною особою не був, військового квитку та військового звання не має. Так, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але не як військовослужбовець і не як військовозобов?язана особа, а його участь у ліквідації була зумовлена виконанням своїх трудових обов?язків за основним місцем роботи. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивач отримав ІІ групу інвалідності саме внаслідок його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином суд дійшов висновку, що дія статті 59 Закону №796 на позивача не поширюється.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат за насідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.