15 квітня 2024 року справа №320/45611/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про включення до списків для позачергового отримання житла від 12.01.2023 та рапорту від 07.03.2023 про надання відповіді на рапорт від 12.01.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.01.2023 про включення до списків для позачергового отримання житла з 02.07.2019 та прийняти відповідне рішення по суті порушеного в рапорті питання.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про бездіяльність відповідача щодо не розглядів його рапортів про включення до списків для позачергового отримання житла та ненадання відповідей на них, чим порушила право позивача на своєчасний розгляд звернення.
Ухвалою суду від 27 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що до Військової частини НОМЕР_1 спірні рапорти від позивача не надходили, відтак відповідачем будь-яких протиправних дій щодо ненадання відповіді на рапорти допущено не було.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
02.07.2019року на підставі Витягу з наказу командувача сухопутних військ Збройних сил України від 11.06.2019року № 110 позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "б" (станом здоров'я).
Станом на 02.07.2019 року позивач мав вислугу 26 років, 11 місяців і 2 дні, забезпечений службовою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КЕВ військової частини.
Станом на 01.01.2022 року позивач перебуває в загальній черзі гарнізону 2376 з 21.08.1996р., а в черзі першочергових 3435 перебуває з 20.04.2017 року, як учасник бойових дій .
12.01.2023 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про включення його до списків для позачергового отримання житла з 02.07.2019 року. Даний рапорт був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Так, відповідно до відстеження поштового відправлення Укрпошта, рапорт був отриманий особою за довіреністю Тризна В.С. 06.02.2023 року.
Однак, станом на 07.03.2023 року, Військовою частиною НОМЕР_1 рапорт по суті не розглянула та відповіді на нього позивачу не надіслала. Тому, позивач повторно, 07.03.2023 року звернувся до відповідача з рапортом про надання відповіді на рапорт від 06.02.2023 року.
Даний рапорт був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На підставі інформації, згенерованої на сайті ТОВ ''Укрпошта" за трек-номерами штрихового ідентифікатора, вказаними на квитанціях про відправлення поштових відправлень, рапорт був отриманий відповідачем 06.04.2023 року. Відповідь на вказаний рапорт до позивача також не надходила.
Зважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо не розгляду поданих рапортів, протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене статтею 31 ЖК Української РСР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Відповідно до частини першої статті 34 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1)забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2)які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3)які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4)які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5)які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6)які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Частинами першою, другою статті 40 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1)поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1)одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2)виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3)припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4)засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5)подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено. Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством Союзу РСР (стаття 49 ЖК Української РСР).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20грудня 1991року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Пунктом 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ).
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено частиною першою статті 9 ЖК громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до положень статей 9, 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Згідно із статями 48, 49 ЖК жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Відповідно статті 12 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі постанова № 1081) затвердив Порядок № 1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
У відповідності до пункту 29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Як слідує зі змісту пункту 9 статті 12 Закону №2011-ІІ та пункту 29 Порядку №1081 особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №1040 військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, що визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень).
Під час розгляду справи судом встановлено, що 02.07.2019 року позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "б" (станом здоров'я).
Станом на 02.07.2019 року позивач мав вислугу 26 років, 11 місяців і 2 дні, забезпечений службовою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КЕВ військової частини.
Станом на 01.01.2022 року позивач перебуває в загальній черзі гарнізону 2376 з 21.08.1996р., а в черзі першочергових 3435 перебуває з 20.04.2017 року, як учасник бойових дій .
12.01.2023 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про включення його до списків для позачергового отримання житла з 02.07.2019 року.
Даний рапорт був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до відстеження поштового відправлення Укрпошта, рапорт був отриманий особою за довіреністю Тризна В.С. 06.02.2023 року.
Не отримавши відповідь на вказаний рапорт, позивач звернувся повторно 07.03.2023 з рапортом про надання відповіді на рапорт від 06.02.2023 року.
Вказаний рапорт був також надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, рапорт був отриманий відповідачем 06.04.2023 року.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідач зазначив, що рапортів вказаного змісту до військової частини від позивача не надходило, відтак будь-якої бездіяльності від відповідача щодо їх не розгляду не встановлено.
Суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також порядок контролю за його дотриманням визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України 28.12.2016року № 735 (далі - Інструкція).
Відповідно до пунктів Розділу І Інструкції у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян, з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Відповідно до пунктів Розділу II Інструкції письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції Відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України "Про звернення громадян" і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Усі звернення, що надійшли поштою (електронною поштою) або надаються особисто громадянами, повинні прийматися, попередньо розглядатися та централізовано реєструватися в день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочі день та час, - наступного після нього робочого дня, у реєстраційно-контрольних картках, придатних для обробки на персональних комп'ютерах або в журналі реєстрації звернень громадян. Конверти (вирізки з них), у яких надійшли звернення, зберігаються разом з ними.
У разі надходження повторних звернень вони реєструються так само, як і попередні. При цьому в правому верхньому куті першого аркуша повторних звернень і на реєстраційних формах робиться позначення "ПОВТОРНО" і до звернення долучаються ксерокопії попереднього листування.
Суд зауважує, що факт подання та отримання відповідачем рапортів позивача від 12.01.2023 та 07.03.2023 року підтверджуються в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення та скан-копією зі сторінки сайту «Укрпошта» з відстеження поштового відправлення.
Натомість, відповідачем не спростовано факти отримання рапортів позивача.
Відповідно до ч.5 розділу ІІІ Інструкції звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше 1 (одного) місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
Відповідно п. 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 рапорт (заява)- письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відтак, суд зазначає, що відповідач за результатами розгляду рапорту (заяви) позивача, зобов'язаний був протягом місяця розглянути рапорт (заяву) та надати відповідь по суті порушених питань.
Вищенаведене узгоджується також з пунктом 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, за яким пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів. Для регулювання термінів розгляду рапортів застосовуються норми цивільного законодавства, зокрема Закону України "Про звернення громадян".
З огляду на встановлені судом обставини справи, а саме відсутність результатів розгляду поданих позивачем рапортів від 12.01.2023 та 07.03.2023 року, суд вважає, що відповідач допустив порушення вимог вищенаведених норм законодавства та протиправну бездіяльність.
Відтак, з метою відновлення порушеного права позивача, з огляду на встановлену протиправну бездіяльність відповідача, суд вважає за потрібне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.01.2023 про включення до списків для позачергового отримання житла з 02.07.2019 та прийняти відповідне рішення по суті порушеного в рапорті питання.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) задовольнити повністю;
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про включення до списків для позачергового отримання житла від 12.01.2023 та рапорту від 07.03.2023 про надання відповіді на рапорт від 12.01.2023;
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.01.2023 про включення до списків для позачергового отримання житла з 02.07.2019 та прийняти відповідне рішення по суті порушеного в рапорті питання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.