15 квітня 2024 року справа №640/19896/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 26 статті Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які оформлені листом Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві від 24.01.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.01.2022 з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 12.08.1985 по 14.09.1991 року на посаді столяра 3 (4) розряду в складально-оздоблювальному ЦЕХУ у "Киевская экспериментальная мебельная фабрика".
В обґрунтування позову зазначено, що працівниками ГУ ПФУ в м. Києві при призначені пенсії за віком не враховано трудовий стаж, що зазначений в трудовій книжці у зв?язку з відсутністю номеру наказу та дати про прийняття на роботу у графі 5, що вплинуло призначення пенсії за віком.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Харченко С.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2021 суддею Харченко С.В. прийнято справу до свого провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/19896/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 р. адміністративну справу №640/19896/22 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
В матеріалах справи наявний відзив Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що до пільгового стажу не можливо зарахувати спірні періоди роботи через відсутність наказу та дати наказу про прийняття на роботу. Відтак, вважає, що пенсію позивачу, розраховано на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та згідно чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
14.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне страхування».
При зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки період роботи з 12.08.1985 по 14.09.1991 року не був врахований через відсутність номеру наказу та дати наказу про прийняття на роботу.
Згідно з матеріалами справи, у зазначений період ОСОБА_1 працював у «Киевская экспериментальная мебельная фабрика», що підтверджується записами у трудовій книжці: записом №5, №6 та №7.
Однак, у записі № 5 відсутній номер наказу та дата прийняття на роботу.
Таким чином відповідачем при призначені пенсії за віком не враховано трудовий стаж, що зазначений в трудовій книжці у зв?язку з відсутністю номеру наказу та дати про прийняття на роботу у графі 5, що вплинуло призначення пенсії за віком, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом №1058-IV, Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зареєстровано в Міністерстві юстиції 1 грудня 2005 за №1451/11731 (надалі - Порядок №383), постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, якою затверджено Список №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Предметом спору у цій справі є оцінка наявності у позивача необхідного стажу роботи для перерахунку пенсії; правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, с трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідальність за помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та наявність відбитків печаток, не може бути перекладена з роботодавця на працівника та призводити до позбавлення останнього права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Оскільки при призначені пенсії за віком до страхового стажу не враховано періоди роботи з 12.08.1985 по 14.09.1991 року у зв?язку з відсутністю номеру наказу та дати прийняття на роботу у графі 5, це вплинуло на призначення пенсії за віком, що порушило права, які підлягають захисту в судовому порядку.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались на підставі наказу № 58 від 29.07.93 р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»
Відповідно до п. 2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов?язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до 2.7. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Відповідно до 2.8. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п.2 10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
Згідно з листом від 27.09.2022 року № 108-7938 Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації, документи з особового складу «Киевская экспериментальная мебельная фабрика» на зберігання до архівного відділу адміністрації не надходили.
Відповідно до листа від 20.10.2022 № 068-068/П-928-1691 Державного архіву м. Києва документи «Киевская экспериментальная мебельная фабрика» на зберігання не надходили. У переліку ліквідованих підприємств, установ і організацій, які передавали документи з особового складу до архівних відділів районних в м. Києві державних адміністрацій (на 01.01.2021) відомостей про вищезазначену організацію не виявлено.
Інформацією про місцезнаходження документів запитуваної організації Державний архів м. Києва не володіє.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 2 Порядку №637, у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637 - за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Так, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що у зазначений період ОСОБА_1 працював у «Киевская экспериментальная мебельная фабрика», що підтверджується записами у трудовій книжці: записом №5, №6 та №7, і хоча містять певні недоліки проте такі недоліки не перешкоджають їх зарахуванню до трудового стажу позивача.
Враховуючи вказане є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 26 статті Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які оформлені листом Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві від 24.01.2022 року.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. № 21-87а13.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.01.2022 з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 12.08.1985 по 14.09.1991 року на посаді столяра 3 (4) розряду в складально-оздоблювальному ЦЕХУ у "Киевская экспериментальная мебельная фабрика".
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 26 статті Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які оформлені листом Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві від 24.01.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.01.2022 з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 12.08.1985 по 14.09.1991 року на посаді столяра 3 (4) розряду в складально-оздоблювальному ЦЕХУ у "Киевская экспериментальная мебельная фабрика".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.