15 квітня 2024 року № 320/11114/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №542-УБД від 17 травня 2021 р.;
- зобов'язати відповідача поновити запис/реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222485200:05:001:5387 та скасувати реєстрацію земельних ділянок які були сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 32222485200:05:001:5387;
- зобов'язати відповідача згідно ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України затвердити поданий проект землеустрою, зазначений в рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 р. у справі № 320/13223/20.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на протиправність оскаржуваного наказу від 17.05.2021, яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, з огляду на те, що відповідач перестав бути розпорядником спірної ділянки, оскільки на думку позивача, розпочатий процес реалізації права на першочергове відведення землі як учаснику бойових дій повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 (суддя Журавель В.О.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та зобов'язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині даної ухвали недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Позивачем у встановлені судом строки усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за №949/0/15-23 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023, справу №320/11114/21 передано до розгляду судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 прийнято до провадження адміністративну справу. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач правом надати суду відзив на позовну заяву не скористався.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 по справі №320/13223/20 визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладену у листі № 26906/0-3373/0/17-20 від 07.12.2020, у затвердженні проекту землеустрою, розробленого Київською обласною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» за договором №202999000076-ПЗ від 06.07.2020 та погодженого Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (висновок № 11325/82-20 від 02.09.2020); зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.11.2020 про затвердження документації із землеустрою.
На виконання вимог вказаного рішення, відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача, за результатами чого винесено наказ від 17.05.2021 №542-УБД, яким відмолено гр. ОСОБА_1 у затвердженні документації землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розташованої на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розмір земельної ділянки 1, 4827 га, кадастровий номер 3222485200:05:001:5387 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Підставою для такої відмови стало те, що запроектована для передачі у власність земельна ділянка належить до земель комунальної власності.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В силу вимог частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Як вже зазначалось, відповідачем, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 по справі №320/13223/20 повторно розглянуто клопотання позивача від 19.11.2020 про затвердження документації із землеустрою.
За результатами розгляду даного клопотання відповідачем винесено наказ від 17.05.2021 №542-УБД, яким відмолено гр. ОСОБА_1 у затвердженні документації землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розташованої на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розмір земельної ділянки 1, 4827 га, кадастровий номер 3222485200:05:001:5387 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Підставою для такої відмови стало те, що запроектована для передачі у власність земельна ділянка належить до земель комунальної власності.
Як встановлено судом, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №59-ОТГ від 23.12.2020, керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Указом Президента України від 15.10.2020 року №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Постановою КМУ від 16.11.2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 року №485, земельну ділянку, з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, передано у комунальну власність Ірпінській міській територіальній громаді.
Вказана земельна ділянка була передана в комунальну власність згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 23.12.2020 на підставі пункту 1 статті 117 Земельного кодексу України.
Тобто, зазначена земельна ділянка, на момент розгляду звернення ОСОБА_1 вже була сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі (кадастровий номер 3222485200:05:001:5387), у зв'язку із чим у відповідача була відсутня можливість прийняття відповідного рішення про задоволення заяви позивача.
У свою чергу, суд звертає увагу, що оскаржуване рішенням прийняте відповідачем на виконання рішення суду у справі №320/13223/20, під час розгляду якої не досліджувалось питання правомірності відмови у задоволенні клопотання позивача від 19.11.2020 про затвердження документації із землеустрою, а встановлено лише факт не прийняття відповідачем відповідного управлінського рішення, а саме наказу, так як відмову було оформлено листом.
На підставі викладеного вбачається, що за наслідком повторного розгляду клопотання позивача, відповідачем змінено лише сам документ, яким оформлювалась відмова.
Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка як об'єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Згідно з статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація права комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку була здійснена 03.02.2021.
Відповідно до Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або Формування нових земельних ділянок.
Згідно зі статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Отже, на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було зареєстровано право комунальної власності на зазначену земельну ділянку, яка сформована та має кадастровий номер 3222485200:05:001:5387.
Слід зазначити, що відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У даному випадку повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальної громади м. Ірпінь є виключною компетенцією Ірпінської міської ради.
Більше того, 08.04.2021 Ірпінською міською радою прийнято рішення №607-7-УІІІ «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності», яким надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Ірпінської міської територіальної громади (кадастровий номер 3222485200:05:001:5387) площею 1,4827 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ірпінської міської територіальної громади.
30.09.2021 Ірпінською міською радою, на підставі ст. 12, 79.1, 118 122, 186 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято рішення №1645-14-VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в с. Михайлівка-Рубежівка та передачу у власність громадянам».
Вказаним вище рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 1, 4827 га (кадастровий номер 3222485200:05:001:5387) на 26 земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери та передано у власність громадян для ведення особистого селянського господарства.
Згідно частин 9,13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Земельні ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
Враховуючи технічну неможливість відновлення земельної ділянки (із тим же кадастровим номером), відомості про яку скасовано у Державному земельному кадастрі у зв'язку з її поділом, а також той факт, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про ділянку тієї ж конфігурації (але з іншим кадастровим номером), вбачається, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про затвердження документації із землеустрою.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.
Згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139,143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Білоноженко М.А.