Провадження № 33/821/192/24 Справа № 704/664/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Дьяченко Д. О. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
08 квітня 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., з участю правопорушника ОСОБА_1 та захисника Ткаченка М.О., в режимі відео конференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Ткаченка М.О. на постанову Тальнівського райсуду Черкаської обл. від 15.02.2024 р., якою ОСОБА_1 ,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , одруже-
ний, має на утриманні неповнолітню
дитину, не працює, проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком 1 (один) рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.,
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 2.07.2023 р. о 20:27 год. в м. Тальне Черкаської обл. по вул. Замковій ОСОБА_1 керував автомобілем Audi А4 р/номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в КНП «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міськради, чим порушив п. 2.9 а ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Ткаченко М.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову суду, постановити нову постанову, якою закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.
Клопотання про поновлення строку мотивує тим, що 15.02.2024 р. захисник на електронну адресу Тальнівського райсуду подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою, надав відповідну довідку, однак суд звинуватив адвоката в затягуванні розгляду справи і розглянув справу без участі учасників. Про існування оскаржуваної постанови він дізнався 20.02.2024 р. та в канцелярії суду отримав зазначену постанову. 22.02.2024 р. він подав апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду, однак 28.02.2024 р. зазначена апеляційна скарга повернута з роз'ясненням порядку подання апеляційної скарги, тому вважає, що пропустив строк на оскарження з поважних причин.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, на його думку, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки порушено право на захист ОСОБА_1 . Порушення права на захист виразилося в тому, що суд три рази задовольняв клопотання захисника та відкладав розгляд справи, але у четвертий раз, не задовольнив клопотання захисника про перенесення розгляду справи від 15.02.2024 р., хоча до клопотання захисник надав відповідну медичну довідку. Натомість суд розцінив зазначене клопотання як намагання затягнути розгляд справи та відмовив в задоволенні клопотання і розглянув справу по суті. Захисник звертає увагу суду на той факт, що адмінправопорушення вчинено 2.07.2023 р., строк притягнення до адмінвідповідальності за даною категорією справ становить 1 рік, на момент розгляду справи пройшло лише 7 місяців, до закінчення строку притягнення до адмінвідповідальнсті ОСОБА_1 залишилося ще близько 5 місяців, а тому вважає, що ОСОБА_1 втратив можливість надати докази які спростовують його винуватість, пояснення, що тягне за собою скасування рішення суду.
Крім того зазначає, що суд невірно встановив фактичні обставини справи та прийняв необґрунтоване рішення про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки судом не було взято до уваги наступні обставини.
2.07.2023 р. ОСОБА_1 разом з сім'єю відпочивав в Тальнівському лісопарку «Палац графів Шувалових», який призначений для активного відпочинку та доступ до якого не заборонений та необмежений. Близько 20:20 год. ОСОБА_1 разом з сім'єю їхав додому, назустріч йому з увімкненими проблисковими маячками їхав автомобіль патрульної поліції. В зв'язку з тим, що дитині ОСОБА_1 стало зле, він зупинився на узбіччі, до його автомобіля підійшов працівник поліції та став звинувачувати його у порушенні ПДР України та правил відвідування лісів, оскільки розпорядженням Черкаської ОВЦА № 119 від 23.02.2022 р. відвідування лісів, в'їзд до лісів заборонено. В подальшому працівник поліції став звинувачувати ОСОБА_1 в керуванні транспортним засобом з непристебнутим паском безпеки, після чого зазначив те, що на лобове скло нанесене покриття, яке обмежує оглядовість та погіршує його прозорість, а також що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що останній заперечував. Працівники поліції вимагали від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, безпосередньо на місці зупинки. Коли ОСОБА_1 попросив документи на даний прилад, поліцейські надали йому свідоцтво про реєстрацію та сертифікат якогось приладу, однак в свідоцтві не було зазначено на який прилад видано сертифікат. ОСОБА_1 погодився пройти огляд в лікарні. Огляд в лікарні проводився на приладі АлКонт, який показав позитивний результат 0,29 ‰ та через 20 хвилин - 0,24 ‰. Наголошує що перед проведенням огляду медпрацівник приніс розпаковані мундштуки в якомусь контейнері, на що ОСОБА_1 звернув увагу, медпрацівник пояснив, що мундштуки продезінфіковані, на питання ОСОБА_1 яким чином, лікар поставив діагноз про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, а поліцейські склали протокол про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того зазначає, що відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками ч. 1 ст. 396 КК України та 7.11.2023 р. ухвалено вирок (справа № 704/758/23).
Вказує, що матеріали справи про допущення ОСОБА_1 будь-яких порушень правил дорожнього руху за які його слід було зупинити, матеріали не містять, в зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не зобов'язаний був виконувати, а всі складені документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також зазначає, що в постанові суд зазначив: «розглянувши матеріали справи, вивчивши докази надані по справі, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння», що свідчить, на думку адвоката, про те, що суд взагалі не досліджував матеріали справи, хоча у висновку зазначено що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також лікарем проведено огляд з порушенням Інструкції, на що суд не звернув уваги.
Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Матеріали справи не містять даних про направлення ОСОБА_1 копії судового рішення від 15.02.2023 р. Захисник ОСОБА_2 отримав копію зазначеної постанови під розписку 20.02.2023 р. ( а. пр. 47) та 29.02.2023 р. подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції (а. пр. 52-55) разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку (а. пр. 56), а також 26.02.2023 р. апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку та додатками було здано на пошту ( а. пр. 88), які листом від 28.02.2023 р. були направлені до суду першої інстанції разом з роз'ясненням апелянту вимог ст. 294 КУпАП, тому апеляційний суд зазначає, що строк на оскарження судового рішення не пропущений.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , його захисника Ткаченка М.О., які підтримали апеляційні вимоги та просили їх задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адмінправопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмінправопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адмінправопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адмінправопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вважаю, що вищевказані вимоги закону місцевим судом дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами.
Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При винесенні постанови судом було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується:
- протоколом про адмінправопорушення серії ААД № 348532 від 2.70.2023 р. (а. пр. 1);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Тальнівська БЛ» про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння (а. пр. 3).
Фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП судом першої інстанції встановлені цілком вірно.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена зібраними та перевіреними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, які узгоджуються між собою та у своєму взаємозв'язку і у своїй сукупності повністю доводять його вину.
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених ст. ст. 33, 34 та 35 КУпАП з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника, є спів розмірним до вчиненого і справедливим.
Щодо доводів апеляційної скарги про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів провадження, з наданих до апеляційної скарги додатків, вбачається зафіксований факт керування водієм ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що становить склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 2.07.2023 р., суд встановив, що лікарем КНП «Тальнівська багатопрофільна лікарня» у ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп'яніння (а. пр. 3).
Згідно копії акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 2.07.2023 р., доданої до апеляційної скарги захисником, апеляційним судом встановлено, що 2.07.2023 р. лікарем КНП «Тальнівська багатопрофільна лікарня» у ОСОБА_1 за допомогою приладу АлКонт встановлено наявність вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі 0,29 ‰ та 0,24 ‰ (а. пр.70-71).
Крім того, відповідно до вироку Тальнівського райсуду Черкаської обл. від 7.11.2023 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Вказаним вироком суду встановлено, що 2.07.2023 р. ОСОБА_1 запропонував працівнику поліції надати неправомірну вигоду в обмін на не вчинення поліцейським дії пов'язаних із вилученням транспортного засобу у зв'язку з вчиненням ним адмінправопорушення (а. пр. 84-87). Вирок набрав законної сили 7.12.2023 р.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах провадження відсутні докази перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння, то апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій за наявності таких обставин зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду.
Огляд водія ОСОБА_1 проводився в медичному закладі, висновок за наслідками огляду відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не дають апеляційному суду вважати що огляд проведено з порушеннями вимог нормативно-правових актів.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що в постанові суд вказав про стан наркотичного сп'яніння, то зазначені доводи не приймаються апеляційним судом.
В постанові суду в 4 абзаці мотивувальної частини дійсно зазначено, що в діях ОСОБА_3 є склад адмінправопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння. Посилання захисника на невірне зазначення судом сп'яніння, а саме «наркотичного» замість «алкогольного» сп'яніння не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки фактично є опискою і не є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційним суд наголошує, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а тому, на думку апеляційного суду, в рішенні суду першої інстанції допущена описка.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 1724 - 1729, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 1851, 1857, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов'язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить.
Докази належного повідомлення правопорушника та його захисника про час та місце розгляду справи наявні в матеріалах провадження.
За таких обставин, суд, за наявності клопотання захисника про відкладення розгляду справи, мав право вирішувати чи є вказана захисником причина поважною та чиє є підстави для задоволення клопотання. Суд належним чином обґрунтував своє рішення про розгляд справи без участі сторін та вважав за можливе розглянути справу без участі правопорушника. Апеляційний суд не вбачає в цих діях порушення права на захист, тому що дії суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Таким чином, з урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, постанова суду є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-які докази відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником або його захисником суду апеляційної інстанції не надані.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати скоєння ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суду не надано.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Тальнівського райсуду Черкаської обл. від 15.02.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.