Провадження № 33/821/205/24 Справа № 703/6395/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Биченко І. Я. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
25 березня 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Карпова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Карпова С.О. на постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 5.03.2024 р., якою
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянку України, одружену, не працює,
проживає
АДРЕСА_1
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адмінстягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 25.12.2023 р. о 19:56 год. по вул. Родини Бобринських у м. Сміла Черкаської обл. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Infinity FХ35» р/номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїла адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Карпов С.О. подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим з огляду на наступне.
Вважає, що при складенні протоколу про адмінправопорушення працівник поліції не дотримався вимог Закону та нормативних актів, якими встановлено порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння, а вина особи не доведена належними та достатніми доказами.
Відповідно протоколу ОСОБА_1 керувала автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України. Зазначає, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Нормативні акти містять чіткий перелік ознак алкогольного сп'яніння, а така ознака як «запах алкоголю з салону автомобілю» в зазначеному переліку відсутня. На відеозаписі відображено, що працівник поліції запідозрив у ОСОБА_1 ознак сп'яніння «бо з автомобіля чути запах алкоголю». Після більш ніж 22 хв. спілкування з ОСОБА_2 водійка говорить, що запах від чоловіка, однак поліцейський сумнівається і говорить «а вдруг це від вас», хоча не виявив жодних ознак сп'яніння у останньої. Поведінка ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, її жести, розмова ніяким чином не вказують на те, що вона перебуває в стані сп'яніння. Як можна побачити з відео, від огляду ОСОБА_1 відмовилася під натиском та неадекватною поведінкою її чоловіка, який у грубій формі сперечався з працівниками поліції, кричав на неї, забороняв їй проходити такий огляд. В подальшому ОСОБА_1 , щоб довести те, що у працівників поліції не було підстав для проведення огляду на стан сп'яніння, сама звернулася до КНП «ЧОНД» де о 22:55 год. пройшла огляд та ознак алкогольного сп'яніння та факту вживання алкоголю не встановлено.
З відеозапису видно, що працівник поліції пропонує пройти огляд на місці о 20:20 год., ОСОБА_1 відмовляється і працівник поліції виписує направлення до закладу охорони здоров'я «Смілянська районна лікарня», тобто до медичного закладу, який не має права проводити такого огляду, а таким чином вина ОСОБА_3 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, тому захисник вважає, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КПК України за відсутності складу адмінправопорушення в діях ОСОБА_1 .
Неодмінним конституційним правом людини й громадянина є право на судовий захист, закріплене у ст. 55 Конституції України.
В зв'язку з тим, що правопорушниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату і час судового засідання була повідомлена належним чином, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушниці, але за участю захисника ОСОБА_4 .
Заслухавши доповідь судді, захисника Карпова С.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її по викладеним в ній доводам, вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254 - 256 КУпАП.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, а саме, що 25.12.2023 р. о 19:56 год. по вул. Родини Бобринських в м. Сміла Черкаської обл. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Infinity FХ35» р/номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема її вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи та які були досліджені судом першої інстанції.
Суд першої інстанції ретельно дослідив матеріали справи, які надійшли від поліції та дійшов до висновку, що під час складання протоколу та проведення відеозапису скоєного ОСОБА_1 правопорушення не було допущено порушень вимог нормативних актів. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 401059 від 25.12.2023 р.; направленням на огляд; довідкою облікових даних.
При оцінці наданого поліцейськими відеозапису, суд звернув увагу на те, що відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 р. № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Відповідно до наданого до матеріалів справи запису з відеореєстратора, встановленого у салоні службового автомобіля працівників поліції, та нагрудної камери працівника поліції, встановлено, що у зв'язку з технічною несправністю засобів освітлення автомобіля, був зупинений автомобіль «Infinity FX35», р/номер НОМЕР_1 , під керуванням жінки, яка назвалася ОСОБА_5 , надала для перевірки працівникам поліції посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 , разом з нею у салоні автомобіля перебував пасажир, який назвався ОСОБА_7 та є її чоловіком. Працівник поліції повідомив, що з салону автомобіля відчувається запах алкоголю. На запитання працівника поліції, чи вживала ОСОБА_1 алкогольні напої, остання повідомила, що сьогодні не вживала, однак вживала учора. ОСОБА_8 , чоловік ОСОБА_1 , постійно перебував біля останньої, заважав працівникам поліції виконувати свої обов'язки, при цьому поводив себе агресивно по відношенню до працівників поліції. Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , коли у безпосередній близькості до них перебував чоловік останньої, працівник поліції (зафіксовано на відео з нагрудної камери працівника поліції о 20:02:59 год.) повідомив, що він відчуває стійкий запах алкоголю. ОСОБА_8 стверджував, що запах алкоголю йде від нього, а ОСОБА_1 стверджує, що від неї запах алкоголю відсутній та працівником поліції, з метою встановлено, що запах алкоголю відчувається не від ОСОБА_1 , їй запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest» на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_6 відмовилася та пояснила, що вона вчора вживала алкоголь, який тримається в організмі 24 години, та оскільки вони «гарно посиділи», даний пристрій покаже наявність алкоголю у її організмі. При цьому ОСОБА_1 неодноразово просила працівників поліції «відпустити» їх. У подальшому ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу та працівниками поліції було розпочато такий огляд, а саме здійснено контрольний забір повітря до приладу, який вказав на відсутність у приладі алкоголю. Після роз'яснення працівником поліції ОСОБА_6 порядку проведення огляду, а саме, що необхідно видихати повітря до приладу протягом 6 секунд до відповідного сигналу, ОСОБА_1 двічі починала видихати повітря до приладу, однак відразу процес припиняла, а в подальшому відмовилася від проходження такого огляду. У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, працівник поліції поставив вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, а саме у Смілянській районній лікарні. ОСОБА_1 погоджувалася на проведення огляду у медичному закладі, однак у подальшому відмовилася, пояснивши, що без чоловіка до медичного закладу не поїде. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що вони не зобов'язані доставляти її чоловіка до медичного закладу, в якому буде проводитися її огляд на стан алкогольного сп'яніння, а також роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. У подальшому працівники поліції, неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, однак остання відмовлялася, при цьому обґрунтовувала це саме вживанням алкоголю до самого ранку у великій кількості, внаслідок чого прилад покаже стан сп'яніння, а також пройти такий огляд у медичному закладі, однак вона знову відмовлялася, мотивуючи це тим, що без чоловіка вона не поїде. За вказаних обставин, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно неї буде складено протокол про адмінправопорушення, в якому буде зазначено, що вона керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота. Одночасно, ОСОБА_1 з вказаним твердженнями працівника поліції не погоджувалася, наполягала, що вона твереза, від неї відсутній запах алкоголю з порожнини рота, на що працівник поліції неодноразово знову пропонував пройти огляд на стан сп'яніння, з метою підтвердити її доводи, однак вона відмовилась. У подальшому, працівник поліції склав протокол про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд обґрунтовано зауважив, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу так і в медичному закладі охорони здоров'я.
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах провадження відсутні докази її перебування в стані алкогольного сп'яніння, а також те, що в подальшому для доведення того факту, що відносно правопорушниці у працівників поліції не було підстав для проведення огляду на стан сп'яніння, вона сама звернулася з КНП «ЧОНД» де о 22:55 год. пройшла огляд. Лікар цієї медичної установи ознак алкогольного сп'яніння та факту вживання алкоголю не встановив, про що свідчить виписка з амбулаторної карти (а. пр. 19), апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння.
Водій за наявності таких обставин зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Обов'язки водія транспортного засобу, суб'єкта правовідносин - це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для його повного та беззаперечного виконання всіх вимог працівника поліції або лікаря, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин докази перебування в стані сп'яніння для правильного розгляду справи не потрібні.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини, суд першої інстанції правильно визнав як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови останньої пройти огляд на стан сп'яніння та не звільняють її від відповідальності за скоєне.
Чинним законодавством не передбачено проведення огляду водія на стан сп'яніння у присутності близького родича, направлення на огляд водія в супроводі родича, а тому відмова ОСОБА_1 пройти огляд у зв'язку з тим, що працівники поліції не забезпечили прибуття до медичного закладу її чоловіка є безпідставною.
Доводи апеляційної скарги про те, що у працівників поліції були відсутні підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки остання не мала ознак такого сп'яніння, обґрунтовано судом першої інстанції не прийняті до уваги, оскільки відповідно до відеозапису, який здійснено на нагрудну камеру працівника поліції, чітко чути, що працівником поліції спочатку вказано про виявлення в салоні автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 , запаху алкоголю, в подальшому спілкуванні у безпосередній близькості один до одного, працівником поліції повідомлено про наявність запаху алкоголю, походження якого, а саме від ОСОБА_1 або від її чоловіка, він визначити не може, що і стало підставою для неодноразової пропозиції останній пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі.
Працівником поліції після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння повідомлялося їй про складення відносно неї протоколу про адмінправопорушення, в якому буде зазначено, що вона керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, на що ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), дослухаючись до заборони її чоловіка проходити огляд на стан сп'яніння, відмовилася його проходити.
Суд також звернув увагу на той факт, що ОСОБА_1 , як на підставу відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, неодноразово повідомляла про вживання алкоголю напередодні, одночасно стверджуючи, що вживання алкоголю відбувалося у великій кількості та до самого ранку, внаслідок чого вказаний технічний засіб міг показати наявність алкоголю.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду під тиском та неадекватною поведінкою її чоловіка, який у грубій формі сперечався з працівниками поліції, кричав на неї, забороняв проходити їй такий огляд, апеляційний суд також не приймає до уваги, оскільки саме небажання ОСОБА_1 їхати з працівниками поліції для проходження огляду на стан її сп'яніння у медичному закладі без свого чоловіка, а не дії її чоловіка, стало однією з підстав відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівником поліції було виписано направлення на огляд ОСОБА_1 до невідповідного медичного закладу також не заслуговує на увагу, оскільки сам по собі факт зазначення працівником поліції старої назви медичного закладу, а не назви цього ж медичного закладу, яка присвоєна йому після зміни назви, оскільки остання достовірно розуміла до якого саме медичного закладу вона направляється для проведення огляду, і це не є підставою вважати, що даний медичний заклад не входить до Переліку медичних установ Черкаської області, яким надано право на проведення медичного огляду громадян для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом Управління охорони здоров'я облдержадміністрації від 10.09.2021 р. №1255.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 25.12.2023 р. о 22:55 год. самостійно звернулася до ЧОНД та за результатами її огляду лікар дійшов висновку «Ознак сп'яніння не виявлено. Факт вживання алкоголю не встановлено», суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, виписка з амбулаторної картки № 9, яка складена лікарем КНП «ЧОНД», яка була надана захисником ОСОБА_4 під час судового розгляду в суді першої інстанції, та на яку він посилається в апеляційній скарзі, є неналежним доказом, оскільки огляд ОСОБА_1 проведено пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення та за відсутності поліцейського.
При цьому, відповідно до фабули адмінправопорушення, яка зазначена у протоколі про адмінправопорушення, ОСОБА_1 притягнута до адмінвідповідальності за відмову, як особа, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не за керування транспорт-ним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції і результати її огляду , які зазначені у виписці з ЧОНД, жодного значення для правильного вирішення справи по суті не мали, жодним чином не підтверджують відсутність у останньої на час її відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ознак такого сп'яніння, оскільки з часу відмови та до її огляду лікарем у медзакладі минуло більше двох з половиною годин.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову відносно ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованими та спростовуються даними відеозапису, який не містить таких порушень.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, оскільки проходження такого огляду є обов'язком водія.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апеляційної скарги про допущені порушення в процесі провадження у цій справі не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови допущено не було.
Апеляційний суд наголошує, ОСОБА_1 є правоздатною та дієздатною особою, сама здатна приймати рішення, не зважаючи на вплив інших осіб на неї.
Матеріали справи містять докази доведеності події адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вини ОСОБА_1 у його вчиненні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 5.03.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.