Справа № 570/1610/24
Номер провадження 1-кс/570/236/2024
10 квітня 2024 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12024181180000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Клевань Рівненської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця, несудимого, -
10.04.2024 старший слідчий слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 (далі - слідчий) за погодженням із прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Короткий зміст клопотання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_7 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту психотропну речовину - «метамфетамін», обіг якої обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, яку 20.03.2024, приблизно о 12 год. 53 хв., перебуваючи поблизу магазину «Продукти», що за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення оперативної закупки, незаконно збув ОСОБА_9 (анкетні дані змінено) за 1000 грн., у формі порошкоподібної речовини білого кольору в прозорому поліетиленовому сліп-пакетику, яка згідно висновку експерта № CЕ-19/118-24/3466-НЗПРАП від 22.03.2024 містить у своєму складі психотропну речовину - «метамфетамін», масою 0,072 г.
Також слідчий у клопотанні стверджує, що продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту психотропну речовину - «метамфетамін», обіг якої обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, яку 08.04.2023, приблизно о 13 год. 55 хв., перебуваючи поблизу магазину «Тріумф», що за адресою: АДРЕСА_3 , в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно збув ОСОБА_9 (анкетні дані змінено) за 1000 грн., у формі кристалічної речовини білого кольору в прозорому поліетиленовому сліп-пакетику.
У клопотанні слідчий зазначає, що 08.04.2024, о 13 год. 58 хв., ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а 09.04.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Оскільки на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також у клопотанні слідчий стверджує, що більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з обмеженням волі, не зможуть гарантувати виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Позиції учасників кримінального провадження.
Прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав, викладених у ньому.
Слідчий підтримав подане клопотання з підстав, наведених в такому.
Захисник ОСОБА_5 , якому було доручено Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги забезпечити надання ОСОБА_7 , безоплатної вторинної правової допомоги, залишив судове засідання під час обрання останньому запобіжного заходу у зв'язку з тим, що сестра ОСОБА_7 . ОСОБА_10 уклала договір про надання правової допомоги № 0904/24 від 09 квітня 2024 року з адвокатом ОСОБА_6 , а підозрюваний під час розгляду клопотання відмовився від захисника, наданого державою.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, покликався на те, що підозра останнього у вчиненні злочину, зокрема по ч.2 ст.307 КК України, є необґрунтованою та не підтверджується долученими до клопотання доказами, заперечив щодо ризиків, наведених у клопотанні, просив обрати підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисником було надано копії медичної документації про стан здоров'я підозрюваного та його характеристику за місцем проживання.
Підозрюваний просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтуванні заперечення щодо задоволення даного клопотання підтримував думку захисника.
Фактичні обставини справи, встановлені слідчим суддею та норми права, які підлягають застосуванню.
Ознайомившись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Примірник клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний та його захисник ОСОБА_5 отримали у строк, передбачений ч.2 ст.184 КПК України.
Разом з тим, під час розгляду клопотання захисником ОСОБА_6 було зазначено, що ОСОБА_7 не отримував додатків до клопотання. Слідчим суддею було встановлено, що клопотання з додатками отримав захисник ОСОБА_5 , тож у судовому засіданні було оголошено перерву з метою надання ОСОБА_7 та його новому захиснику ОСОБА_6 можливості ознайомитися з матеріалами клопотання, для реалізації належного захисту підозрюваного.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебуває кримінальне провадження№12024181180000170, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
08.04.2024, о 13 год. 58 хв., ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
09.04.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинено повторно.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, які згідно КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років та відповідно від шести до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст.183 КПК України не перешкоджає застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розділом II Кримінального процесуального кодексу України визначено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Крім цього, у ст.178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Щодо обґрунтованості підозри.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені.
Проте воно висвітлено у практиці Європейського суду з прав людини, що підлягає застосуванню українськими судами. Термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України"). Обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства").
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна бути заснована на об'єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
Цей стандарт переконання є нижчим, ніж стандарт переконання "поза розумним сумнівом", та вимагає меншої ваги доказів, ніж для вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи на стадії судового розгляду.
Відповідно до практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується: витягом від 10.04.2024 з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12024181180000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом огляду покупця від 20.03.2024, протоколом огляду помітки грошей від 20.03.2024, протоколом вилучення від 20.03.2024, висновком експерта № CЕ-19/118-24/3466-НЗПРАП від 22.03.2024, протоколом огляду покупця від 08.04.2024, протоколом огляду помітки грошей від 08.04.2024, протоколом вилучення від 08.04.2024, повідомленням про підозру у вчиненні злочину від 09 квітня 2024 року.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя зазначає, що оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення його вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише з метою визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тобто на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Як встановлено під час судового засідання та вбачається із досліджених слідчим суддею в судовому засіданні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, вони є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_11 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На переконання сторони обвинувачення, у цьому провадженні існують ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 зазначено на необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Щодо ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає такий ризик на момент розгляду даного клопотання обґрунтованим з огляду на таке.
При оцінці ризику переховування від слідства та/або суду може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000.
Слід зазначити, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, які згідно зі ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років та на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від органів досудового розслідування та суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, приходить до обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши сторони кримінального провадження, слідчий суддя встановив, що у даному кримінальному провадженнні наявний лише один свідок, на якого може незаконно впливати підозрюваний заради зміни чи відмови від наданих ним показань.
При цьому, слідчий суддя відхиляє доводи прокурора, про можливий тиск підозрюваного на його сестру ОСОБА_10 , оскільки остання не має процесуального статусу свідка, а тому в цій частині передчасно стверджувати про наявність такого ризику.
Разом з тим, слідчий суддя приходить до переконання, що навіть ризик незаконного впливу на єдиного свідка є підтвердженим і таким, який слід вважати доведеним та обгрунтованим.
Щодо ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення слід зазначити наступне.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ніколи раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем, а скарг на нього у 2023 році та січні-квітні 2024 року згідно характеристики, наданої 09 квітня 2024 року Клеванською селищною радою, не надходило.
У зв'язку з вищезазначеним, слідчий суддя вважає, що ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення є недоведеним, а тому відхиляє доводи сторони обвинувачення у цій частині.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, якій мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає даний ризик обґрунтованим, оскільки на даному етапі досудового розслідування не встановлено ряд обставин, зокрема походження психотропних речовин, можливих співучасників вчинення злочину та не відшукано ряд речових доказів, які мають суттєве значення у кримінальному провадженні та можуть бути відомі лише ОСОБА_7 .
Щодо можливості інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим, статтею 177 КПК України та клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Частиною 1 ст.176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається "позбавленням волі" в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування "обґрунтованої ймовірності", за яким слід вважати, що інші, більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особисте зобов'язання та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Так, на думку слідчого судді, застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, можливості незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, якій мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відтак, за переконанням слідчого судді в обранні підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, як просить його захисник, слід відмовити.
Натомість, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_7 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання. (ч. 1, 2 ст. 197 КПК).
Зважаючи на ризики, встановлені під час судового розгляду, особливості досудового розслідування відповідної категорії кримінальних правопорушень, слідчий суддя вбачає обґрунтованим застосувати до підозрюваного тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 13 години 58 хвилин 08 квітня 2024 року.
Щодо обрання та визначення розміру застави.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України).
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків.
На переконання слідчого судді, такій меті цілком може відповідати застава в сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680,00 гривень.
Саме такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.
У зв'язку із застосуванням до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов'язки, які будуть покладені на підозрюваного, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 196-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12024181180000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Клевань Рівненської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця, несудимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його затримання, а саме з 13 год. 58 хв. 08 квітня 2024 року.
Визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму у 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення за нього застави, визначити до 06 червня 2024 року.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали до 06 червня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 15 квітня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1