"15" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3825/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3825/23
за позовом: Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, № 28Б, код ЄДРПОУ 00131713)
до відповідача: Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Старокозаче, вул. Соборна, № 34, код ЄДРПОУ 04378020)
про стягнення 23 379,85 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2994,32 грн та інфляційні втрати в розмірі 20385,53 грн за прострочення та несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за недовраховану електричну енергію, яка була стягнута рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі № 916/3362/22.
За твердженням позивача, правомірність прийнятого позивачем рішення, оформленого протоколом № 373 від 25.11.2021, підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 № 916/3362/23, яким позовні вимоги АТ «ДТЕК Одеські електромережі» задоволені в повному обсязі та стягнуто з відповідача 75872,34 грн заборгованості.
Як пояснює позивач, вказану суму заборгованості у розмірі 75872,34 грн відповідачем було повністю сплачено 13.04.2023 у розмірі 50000,00 грн та 04.05.2023 у розмірі 25872,34 грн, у зв'язку з чим позивачем було нараховано 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 23379,85 грн за період з 26.12.2021 по 03.05.2023.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 позовна заява вх. № 4338/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
04.09.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 4338/23 від 31.08.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3825/23. Справу № 916/3825/23 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Крім того, цією ж ухвалою суду роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору.
Примірник ухвали Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про відкриття провадження у справі № 916/3825/23 позивачу було направлено судом до електронного кабінету та доставлено 05.09.2023.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.09.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на офіційну електронну адресу Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області: starokozacka-gromada.gov.ua, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 916/3825/23 від 04.09.2023 в електронному вигляді була доставлена до електронної скриньки відповідача 05.09.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (вих. № 916/3825/23/32185/23), яка наявна в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України (в редакції на дату повідомлення) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК України).
Згідно з частинами п'ятою, шостою та сьомою статті 242 ГПК України:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня;
- днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
- якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Визначення терміну «офіційна електронна адреса» міститься у п/п. 5.8. п. 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модудів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, згідно з яким офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Абзацом п'ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21.
Відтак, в силу положення пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.
Метою усіх судів є ефективний захист порушених прав (стаття 2 КАС України, стаття 2 ЦПК України, стаття 2 ГПК України). Суд, який не може здійснювати правосуддя, не є ефективним захисником, а отже не може реалізувати мети, заради якої він існує.
З огляду на це, тлумачення і застосування усіх процесуальних правових норм повинно відбуватися у спосіб, що забезпечує можливість досягнення мети судів. Нема користі від формального дотримання правових норм, якщо це перешкоджає меті правосуддя.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ними своїх прав.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Керуючись головною метою внесених законодавцем принципів, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії воєнного стану - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, а забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.
З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об'єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зібраних у справі документів та доказів достатньо для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами. Крім того, суд, призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам у справі реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
15.04.2024 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
28.11.2018 Старокозацька сільська рада (Споживач) приєдналася до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №187, про що свідчить заява-приєднання від 28.11.2018.
25.01.2021 Старокозацька сільська рада (Споживач) приєдналася до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки/точок розподілу за об'єктом споживача за відповідними адресами.
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3362/22 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію у розмірі 75872,34 грн.
Рішенням від 09.03.2023 у справі № 916/3362/23, яке сторонами оскаржене не було та набрало законної сили 04.04.2023, позов задоволено, стягнуто з Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» заборгованість за недовраховану електричну енергію в розмірі 75 872 грн 34 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.
В ході розгляду справи № 916/3362/22 господарський суд встановив, що 25.01.2021 між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (оператор системи) та Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (споживач) укладено додаткову угоду від 25.01.2021 до договору №187 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, якою внесені зміни до договору №187 шляхом включення наступних об'єктів, зокрема Артсвердловина №7, за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Красна Коса, вул. Садова, (ЕІС- код 32Z0896697289126).
15.11.2021 провідними інженерами АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» проведено перевірку на предмет дотримання Правил роздрібного ринку (далі - ПРРЕЕ) по об'єкту насосна станція Артсвердловина №7 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якої встановлено порушення обліку електричної енергії: п.2.3.1, 2.3.3., 2.3.4., 5.5.5 ПРРЕЕ, 6.4.2 ККО, що відповідає порушенню п. 8.4.2 ПРРЕЕ - виявлені явні ознаки втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показів, шляхом впливу на лічильник електричної енергії НІК2301 АП2 №0418910 радіоелектронним пристроєм (імпульсним генератором), внаслідок чого спожита електрична енергія споживається та лічильником не враховується. При контрольному огляді виявити дане порушення не можливо. Порушення продемонстроване споживчу.
Тією ж датою складено Акт про порушення №8020743, який підписано двома представниками АТ «ДТЕК Одеські Електромережі»: Полтавченко Д.В., ОСОБА_1 . З боку споживача Акт підписано орендарем ОСОБА_2 , із зазначенням про інформування останнього про можливість надати зауваження до складання акту.
В Акті про порушення також зазначено, що комісія оператора системи з розгляду складеного акта про порушення буде проводити засідання 25.11.2021 о 9-12 год. за адресою: АДРЕСА_2 . На засідання комісії запрошується споживач або уповноважена ним особа. У разі неявки на засідання комісії цей акт розглядається без участі споживача або уповноваженої особи.
25.11.2021 проведено засідання комісії по розгляду акта про порушення №8020743 від 15.10.2021, яке оформлене протоколом №373 від 25.11.2021, згідно з яким комісією, за участю представника споживача, прийнято рішення провести нарахування згідно з п. № 8.4.2.3 та за формулою №4 пункту 8.4.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 зі змінами і доповненнями. Дозволена потужність 5,5 кВт. Тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 24 год. Період нарахування з 16.11.2020 по 15.11.2021. Всього підлягає до сплати за необліковану активну електричну енергію 108872, 34 грн. за 25511 кВт*годин; нарахована сума повинна бути сплачена протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку. Кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховується споживачем на рахунки ОСР, зазначені у відповідних рахунках.
Додатками до протоколу є: розрахунок до Акту порушень №8020743 від 25.11.2021, рахунок №187 від 25.11.2021 на суму 108872,34 грн.
Заборгованість Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області перед Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» за не обліковану електричну енергію згідно Акту про порушення №8020743 від 15.11.2021 у загальному розмірі 75872,34 грн встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі № 916/3362/22.
Також в матеріалах справи на підтвердження сплати відповідачем заборгованості, яка була встановлена рішенням суду від 09.03.2023 у справі № 916/3362/22, наявні виписки по рахункам АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за 14.04.2023 та 05.05.2023, в яких містяться відомості про сплату заборгованості 13.04.2023 у розмірі 50000,00 грн та 04.05.2023 у розмірі 25872,34 грн за вказаним рішенням суду.
Отже, Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області прострочила виконання зобов'язання з оплати за не обліковану електричну енергію згідно з Актом про порушення №8020743 від 15.11.2021 та протоколу № 373 від 25.11.2021 засідання комісії з розгляду акту про порушення в період з 26.11.2021 по 03.05.2023.
Обставини несвоєчасної сплати відповідачем вартості не облікованої електричної енергії в розмірі 75872,34 грн. стали підставою для нарахуванню позивачем 2994,32 грн 3% річних і 20385,53грн. збитків від інфляції за період з 26.12.2021 по 03.05.2023, та зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Доказів сплати заявлених до стягання сум матеріали справи не містять.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу частини першої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку (п.4 ч.2 ст.77 цього Закону).
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року №2019-VIII, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (далі -ПРРЕЕ) та ін.
Згідно п. 8.2.5 ПРРЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.
У разі відмови споживача або представника споживача підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженим представником оператора системи та двома незаінтересованими особами (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення їх осіб.
Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта про порушення та викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які зазначаються в акті про порушення або надаються (надсилаються) оператору системи окремим письмовим повідомленням.
Відповідно до пункту 8.2.6 ПРРЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
В пункті 8.2.7 ПРРЕЕ визначено, що кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».
Предметом позову у даній справі є стягнення з Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 3% річних у розмірі 2994,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 20385,53 грн за період з 26.12.2021 по 03.05.2023, нарахованих у зв'язку з порушенням строку сплати заборгованості за недовраховану електричну енергію у розмірі 75872,34 грн.
Як встановлено судом, у рішенні Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі № 916/3362/22 суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача вартості не облікованої електричної енергії в розмірі 75872,34 грн.
Отже, обставини, встановленні рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі № 916/3362/22 є встановленими та доказуванню не підлягають.
04 квітня 2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі № 916/3362/22 набрало законної сили, у зв'язку з чим 05.04.2023 видано відповідний наказ.
Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи відмітку про отримання ОСОБА_3 рахунку № 187 власноручно 25.11.2021, відповідач мав оплатити залишок вартості необлікованої електричної енергії в сумі 75872,34 грн до 25.12.2021.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Отже, оскільки останній день (25.12.2021) припав на суботу, останнім днем оплати виходить понеділок 27.12.2021.
Відповідач, порушуючи пункт 8.2.7 ПРРЕЕ, не виконав зобов'язання щодо оплати виставленого рахунку в добровільному порядку.
Господарським судом враховуються висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Також судом враховуються висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження №12-302гс18), в якій при розгляді справи про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду Велика палата визнала за необхідне відступити від указаного правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року у справі №905/3137/14-908/5775/14 (провадження №3-1276гс15), та зазначила, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що він має арифметичні помилки, оскільки, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, останній день сплати існуючої заборгованості припадає на 25.12.2021, який є вихідним днем, а тому останній день розрахунку за поставлений товар переноситься на перший робочий день - 27.12.2021. Таким чином прострочка щодо оплати заборгованості розпочинається з 28.12.2021.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, та встановив, що належною до стягнення сумою річних є 2981,84 грн., збитків від інфляції - 23093,28 грн.
Розрахунок річних:
Період розрахунку: з 28.12.2021 по 12.04.2023 - 471 дні на суму 75872,34 грн.
[Проценти] = 75872,34 грн. (сума боргу) х 3% (процентна ставка)/100 х 471 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2937,19 грн.
Період розрахунку: з 13.04.2023 по 03.05.2023 - 21 день на суму 25872,34 грн.
[Проценти] = 25872,34 грн. (сума боргу) х 3% (процентна ставка)/100% х 21 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 44,65 грн.
Розрахунок збитків від інфляції:
У період з 01.01.2022 по 12.04.2023 індексація на суму 75872,34 грн.
[Сукупний індекс інфляції] = 101,30% х 101,60% х 104,50% x 103,10% x 102,70% x 103,10% x 100,70% x 101,10% x 101,90% x 102,50% x 100,70% x 100,70% x 100,80% x 100,70% x 101,50% = 1.30437023 (за період січень 2022 - березень 2023)
[Інфляційні нарахування] = 75872,34 грн. (сума боргу) х 1.30437023 (сукупний індекс інфляції) - 75872,34 грн. (сума боргу) = 23093,28 грн.
Водночас, господарський суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат розглядаються у заявленому ним розмірі.
В свою чергу, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 2981,84 грн.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем ПРРЕЕ та суми відповідної заборгованості, приймаючи до уваги факт прострочення сплати відповідачем нарахованої заборгованості, перевіривши розрахунки позивача та встановивши їх часткову обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» в частині стягнення з відповідача 2981,84 грн 3% річних та 20385,53 грн інфляційних втрат.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 682,57 грн покладаються на відповідача.
Щодо стягнення судових витрат позивача професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у першій заяві по суті спору, а саме у позовній заяві, зазначив, що відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат очікував понести витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, а відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв'язку з вирішенням спору в суді.
У відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» звернулося з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі 916/3825/23 04.03.2024 шляхом подання її через систему «Електронний суд».
Таким чином, позивачем дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України при зверненні до суду з заявою про розподіл судових витрат.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Відповідно до матеріалів справи, 25.09.2020 між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Перший радник» (виконавець) укладено договір №137-ОЕМ про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1.1. договору в редакції додаткової угоди №9 від 01.07.2021 в рамках даного договору виконавець зобов'язується надавати клієнтові правову допомогу (надалі - послуги) за окремими письмовими або усним дорученнями останнього.
У п. 1.3. договору сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображається сторонами в Акті наданих послуг.
Згідно п.1.4. договору, в редакції додаткової угоди №9 від 01.07.2021, клієнт надає виконавцю право, а виконавець приймає на себе обов'язки здійснювати всі дії від імені і в інтересах клієнта в процесі кримінального, цивільного, адміністративного та господарського судочинства, виконавчого провадження, під час досудового слідства та у відносинах з органами державної виконавчої влади. Для цього виконавець має право бути представником клієнта в органах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, перед державними і недержавними підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, нотаріусами, адвокатами, фізичними особами, суб'єктами підприємницької діяльності, правоохоронними, контролюючими органами, органами внутрішніх справ, а також у судових органах України будь-якої ланки з уста необхідними для того повноваженнями, як надано законом позивачеві/відповідачу/третій особі/заявнику/зацікавленій особі, з питань, пов'язаних із захистом прав клієнта, у тому числі право, серед іншого, пред'явити від імені клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови).
Відповідно до розділу 3 договору в редакції додаткової угоди №9 від 01.07.2021 приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим договором. Акт наданих послуг складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг. Такий акт наданих послуг невідкладно (в день його складання) направляється виконавцем клієнту. Враховуючи складність справи, значення справи для клієнта, часу витраченого адвокатом на надання послуг сторони відображають в акті наданих послуг опис наданих послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару). Клієнт зобов'язаний протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання акта наданих послуг прийняти надані виконавцем за цим договором послуги шляхом підписання отриманого акта наданих послуг або направити клієнту мотивовану відмову від приймання наданих послуг у разі невідповідності наданих послуг умовами цього договору з переліком виявлених недоліків і строком їх усунення.
За умовами п.4.2. договору в редакції додаткової угоди №9 від 01.07.2021 розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Згідно п.4.4. договору в редакції додаткової угоди №9 вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданих послуг.
У п.4.6 договору в редакції додаткової угоди №9 від 25.09.2021 сторони домовилися, що оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, з моменту вступу рішення суду по справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу.
Відповідно до п.5.1. договору в редакції додаткової угоди №9 цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до « 31» грудня 2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою №2224-ООЕ/12 від 30.12.2021 та додатковою угодою від 28.12.2023 продовжено строк дії договору до 31.12.2023.
22.12.2023 між Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» та Адвокатським об'єднанням «Перший радник» укладено договір про надання правової допомоги № 2212-ПД/7074-ОО, тотожний за змістом, який діє до 31.12.2024.
Згідно з Актом надання послуг №16-ОЕМ від 22.02.2024, який підписаний Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» та Адвокатським об'єднанням «Перший радник», відповідно до договору та на замовлення клієнта виконавцем у період з серпня 2023 року по лютий 2024 року надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи №916/3825/23, яка розглядається Господарським судом Одеської області за позовом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення боргу:
- на вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів, адвокат Михальченко Н.А. витратила 3 год. загальною вартістю - 3000 грн.;
- на розробку загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази, адвокат Михальченко Н.А. витратила 2 год. загальною вартістю - 2000 грн.;
- на підготовку та подання процесуальних та інших документів правового характеру (позовна заява, інші заяви, клопотання) адвокат Михальченко Н.А. витратила 5 год. загальною вартістю - 5000 грн.
Судом також встановлено, що інтереси позивача у межах справи № 916/3825/23 представляла адвокат Михальченко Н.А.
На підтвердження повноважень адвоката надано копію довіреності від 13.03.2023 № 76/2023 на представництво інтересів адвокатом Михальченко Н.А., а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003374 від 18.07.2018.
Адвокат Михальченко Н.А. є працівником Адвокатського об'єднання «Перший радник» на підставі наказу № 2-к від 03.01.2020, що вбачається з витягу з наказу про прийняття на роботу №2-к від 03.01.2020, яким ОСОБА_4 прийнято на посаду адвоката з 08.01.2020 за сумісництвом до АО «Перший радник».
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу на те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 26.02.2015 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19 від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даній справі суд вважає за необхідне зауважити, що справа № 916/3825/23 розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Отже, судові засідання у справі не проводилися, а у зв'язку із ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву, будь-які заяви по суті справи позивачем не подавалися. Єдиним додатковим документом, що був поданий позивачем крім позовної заяви, була заява про стягнення витрат на правничу допомогу.
При цьому, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню
Крім того, суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є стягнення з Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 3% річних у розмірі 2994,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 20385,53 грн, а загалом 23379,85 грн.
Так, на переконання господарського суду, послуги щодо вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналізу судової практики з подібних спорів, розробки загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовки та систематизації доказової бази фактично охоплюються послугою з підготовки позовної заяви.
Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат, проаналізувавши акт надання послуг №16-ОЕМ від 22.02.2024, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, є необґрунтованими.
Так, дослідивши та оцінивши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, суд враховує:
1) рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі;
2) обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору;
3) розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 42,77% від ціни позову.
Заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України, оскільки надані послуги охоплюються однією послугою зі здійснення підготовки заяви по суті спору (в межах якої і формується правова позиція сторони по суті спору).
ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).
Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд вважає, що у даному випадку розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем у справі, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на предмет спору, складність справи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витрачений адвокатом час та вчинені адвокатом дії, розумним та співмірним є стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу 5 000 грн.
Враховуючи положення частини 4 статті 129 ГПК України та те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4997,33 гривень покладаються на відповідача, решта суми судових витрат на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Відтак суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача 4997,33 грн витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги у даній справі адвокатом Михальченко Н.А., а у решті витрат на правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути зі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Старокозаче, вул. Соборна, № 34, код ЄДРПОУ 04378020) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, № 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) 3% річних у сумі 2 981 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одна) грн 84 коп, інфляційні втрати у розмірі 20 385 (двадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн 53 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 57 коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 997 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн 33 коп.
3. В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 р.
Суддя О.В. Цісельський