"02" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5352/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/5352/23
за позовом Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713)
до відповідача: Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2” (65490, Одеська область, Одеський район, м. Теплодар, код ЄДРПОУ 05519847)
про стягнення 1 953 292,71грн.
Представники сторін:
від позивача: Калініченко С.М. довіреність;
від відповідача: не з'явився;
Акціонерне товариства “ДТЕК Одеські електромережі” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2” про стягнення 2 228 276,53грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2023р. було відкрито провадження по справі №916/5352/23. Розгляд справи призначено за загального позовного провадження.
27.02.2024р. за вх. №8039/24 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження по справі в частині стягнення частини основного боргу в сумі 274 983,82грн., яка обґрунтована сплатою відповідачем зазначеної суми.
Ухвалою суду від 28.02.2024р. заяву Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” від 27.02.2024р. за вх. №8039/24 було задоволено, провадження у справі №916/5352/23 за позовом Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” до Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2” в частині стягнення частини основного боргу в сумі 274 983,82грн. закрито.
19.02.2024р. за вх. №6689/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої осіб які не заявляють самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Теплодарську міську раду Одеського району Одеської області, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено з огляду на його необґрунтованість, оскільки останнім у відповідній заяві не зазначено яким чином рішення суду у справі може вплинути на права та обов'язки цих осіб.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
04.01.2024р. за вх.№384/24 до суду від відповідача надійшла відзив на позовну заяву, згідно якого останній не заперечує проти заявленого позову в частині позовних вимог щодо суми основного боргу, який утворився за надані послуги з розподілу електричної енергії в сумі 1 567 183,51грн. та за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії у розмірі 40 064,73грн. Щодо нарахованих сум пені та 3% річних просить суд зменшити їх розмір до 1 грн. по кожній із вимог.
11.01.2024р. за вх.№1193/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка по суті є запереченням на клопотання відповідача про зменшення розмірну нарахованих штрафних санкцій, згідно якої останній вказує, що обставини та докази, на які відповідач посилається у відзиві на позов, не дають суду підстав для задоволення клопотання останнього про зменшення сум пені та 3% річних, що заявлені позивачем до стягнення, до суми у розмірі 1 грн.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
23.10.2007 р. між ВАТ „ЕК Одесаобленерго" (Постачальник) та Міським комунальним підприємством “Одеська теплоелектроцентраль №2” (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії за № 688, за умовами п. 1 якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величина якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” між Постачальником та Споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.
11.09.2020 р. було проведено зміну найменування ВАТ „ЕК Одесаобленерго" на АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", що підтверджується випискою та статутом.
АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1345 від 06.11.2018 р. провадить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Одеської області.
Позивач вказує, що у зв'язку зі змінами у законодавстві України у сфері електроенергетики, АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" припинило діяльність з постачання електричної енергії та з 01 січня 2019 року почало функціонувати як оператор системи розподілу, надаючи відповідачу протягом 2022-2023 років послуги з розподілу та перетікання реактивної електричної енергії.
За посиланнями позивача, відносини виникли між сторонами у справі виходячи з виконання зобов'язань на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил (абз. 1 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (абз. 2 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).
Відповідно до абз. 2 п. 2.1.7 ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Позивач вказує, що з огляду на вищенаведене, враховуючи споживання відповідачем електричної енергії, останній приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного за посиланням: https://www.dtek-oem.com.ua/ua, в редакціях, що діяли до та після 11.10.2022 р.
Як зазначає позивач, ним на виконання зобов'язань за Договорами надано послуги з розподілу електричної енергії у січні 2022 р. в сумі 313078,44 грн., у лютому 2022 р. в сумі 276503,82 грн., у березні 2022 р. в сумі 268269,32 грн., у квітні 2022 р. в сумі 16334,68 грн., у травні 2022 р. в сумі 10187,75 грн., у червні 2022 р. в сумі 7570,27 грн., у липні 2022 р. в сумі 7781,00 грн., у серпні 2022 р. в сумі 9412,61 грн., у вересні 2022 р. в сумі 17069,15 грн., у жовтні 2022 р. в сумі 8600,51 грн., у листопаді 2022 р. в сумі 186937,34 грн., у грудні 2022 р. в сумі 310499,16 грн., у січні 2023 р. в сумі 372017,90 грн., та послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії у січні 2022 р. в сумі 16865,54 грн., у лютому 2022 р. в сумі 15353,28 грн., у березні 2022 р. в сумі 11273,78 грн., у квітні 2022 р. в сумі 364,92 грн., у травні 2022 р. в сумі 304,91 грн., у червні 2022 р. в сумі 281,48 грн., у липні 2022 р. в сумі 271,81 грн., у серпні 2022 р. в сумі 329,02 грн., у вересні 2022 р. в сумі 469,20 грн., у жовтні 2022 р. в сумі 301,72 грн., у листопаді 2022 р. в сумі 8473,46 грн., у грудні 2022 р. в сумі 14942,71 грн., у січні 2023 р. в сумі 14325,50 грн., що підтверджується актами прийняття-передавання наданих послуг за вказаний період.
В подальшому, позивачем були надані відповідачу рахунки за послуги з розподілу та послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії за вказаний період після проведення зазначених нарахувань.
За посиланнями позивача, відповідачем здійснено частково оплату за отримані послуги з розподілу у вказаний період, а саме: у березні 2022 р. в сумі 267721,78 грн., у квітні 2022 р. в сумі 237078,44 грн., та частково оплату за отримані послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії у цей період, а саме: у квітні 2022 р. в сумі 60874,34 грн.
Відповідно до цього, зобов'язання не виконано належним чином та заборгованість за надані послуги з розподілу станом на 01.02.2023 р. складала у розмірі 1 567 183,51 грн., а за послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 40 064,73 грн.
Поряд цим під час розгляду справи, відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 274 983,82грн., що мало наслідком закриття провадження по справі в цій частині та з урахуванням чого заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу становить 1 292 199,69 грн.
Крім того в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманих послуг, позивачем нараховано відповідачу 534 044,62 грн пені за послуги з розподілу, 35 551,45 грн 3% річних за послуги з розподілу, 35 951,52 грн інфляційних втрат за послуги з розподілу, 13 652,74 грн пені за послуги з перетікання реактивної електроенергії, 908,87 грн 3% річних за послуги з перетікання реактивної електроенергії, 919,09 грн інфляційних втрат за послуги з перетікання реактивної електроенергії.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Акціонерне товариство “ДТЕК Одеські електромережі” звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідними позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 902 ЦК України, в свою чергу, встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
При цьому положеннями статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є, укладений між сторонами справи Договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є публічним договором та розміщений на сайті позивача.
Так, АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1345 від 06.11.2018 р. провадить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Одеської області.
11.06.2017 р. набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи розподілу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії.
В ході діяльності з розподілу електричної енергії позивач, як оператор системи розподілу, транспортує електричну енергію (активну), що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу. Через електромагнітну незбалансованість електроустановок споживачів, у технологічних мережах виникає електрична енергія (реактивна), яка є технологічно шкідливою циркуляцією електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму.
Зазначені правовідносини регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 р. (далі - ПРРЕЕ).
В той же час, оператор системи розподілу є визначений Законом особою, відповідальною за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. У зв'язку з цим, непобутовий споживач, який експлуатує електромагнітно-незбалансовані електроустановки має сплачувати оператору системи розподілу компенсацію за перетікання реактивної електроенергії згідно обсягів споживання електричної енергії відповідачем та з огляду на технічні параметри електроустановки.
У зв'язку зі змінами у законодавстві України у сфері електроенергетики, АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" припинило діяльність з постачання електричної енергії та з 01 січня 2019 року почало функціонувати як оператор системи розподілу, надаючи відповідачу протягом 2022 року послуги з розподілу та перетікання реактивної електричної енергії.
Відносини виникли між сторонами у справі виходячи з виконання зобов'язань на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил (абз. 1 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (абз. 2 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).
Відповідно до абз. 2 п. 2.1.7 ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
З огляду на вищенаведене, враховуючи надання відповідачем підписаної заяви- приєднання, останній приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного за посиланням: https://www.dtekoem. com.ua/ua
У відповідності до зазначеного договору споживач зобов'язаний сплачувати отримані послуги в строки встановлені договором.
Так, у відповідності до п. 7 Додатку № 4 "Порядок розрахунків" до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, оплата послуг здійснюється Споживачем на підставі виставлених Оператором системи розподілу платіжних документів протягом 5 робочих днів від дня їх отримання. Споживач має можливість самостійно сформувати платіжний документ у веб-сервісі "Особистий кабінет", що розміщений на офіційному сайті Оператора системи розподілу, на підставі фактичних показів засобу(ів) обліку за розрахунковий період, внесених самостійно або Оператором системи розподілу.
Відповідно до Додатку до Договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а саме п. 7 визначено, що термін оплати платіжних документів не має перевищувати 5 робочих днів з дня отримання (формування) рахунків Споживачем.
Датою отримання Споживачем платіжного документа є день, наступний за тим, коли закінчився строк надання Споживачем звіту про покази засобів обліку за розрахунковий період.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за договором споживання про розподіл електричної енергії (публічний договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії) в частині надання відповідачу послуги з розподілу електричної енергії у січні 2022 р. в сумі 313078,44 грн., у лютому 2022 р. в сумі 276503,82 грн., у березні 2022 р. в сумі 268269,32 грн., у квітні 2022 р. в сумі 16334,68 грн., у травні 2022 р. в сумі 10187,75 грн., у червні 2022 р. в сумі 7570,27 грн., у липні 2022 р. в сумі 7781,00 грн., у серпні 2022 р. в сумі 9412,61 грн., у вересні 2022 р. в сумі 17069,15 грн., у жовтні 2022 р. в сумі 8600,51 грн., у листопаді 2022 р. в сумі 186937,34 грн., у грудні 2022 р. в сумі 310499,16 грн., у січні 2023 р. в сумі 372017,90 грн., та послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії у січні 2022 р. в сумі 16865,54 грн., у лютому 2022 р. в сумі 15353,28 грн., у березні 2022 р. в сумі 11273,78 грн., у квітні 2022 р. в сумі 364,92 грн., у травні 2022 р. в сумі 304,91 грн., у червні 2022 р. в сумі 281,48 грн., у липні 2022 р. в сумі 271,81 грн., у серпні 2022 р. в сумі 329,02 грн., у вересні 2022 р. в сумі 469,20 грн., у жовтні 2022 р. в сумі 301,72 грн., у листопаді 2022 р. в сумі 8473,46 грн., у грудні 2022 р. в сумі 14942,71 грн., у січні 2023 р. в сумі 14325,50 грн..
В свою чергу, відповідач, в порушення приписів статей 525, 526, 610, 629, 901, 903 ЦК України, статті 193 ГК України та умов договору вартість отриманих послуг на підставі виставлених рахунків в повному обсязі не сплатив.
Тому, позовні вимоги в частині стягнення 1 292 199,69 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії та 40 064,73 грн заборгованості за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 534 044,62 грн пені за послуги з розподілу, 35 551,45 грн 3% річних за послуги з розподілу, 35 951,52 грн інфляційних втрат за послуги з розподілу, 13 652,74 грн пені за послуги з перетікання реактивної електроенергії, 908,87 грн 3% річних за послуги з перетікання реактивної електроенергії, 919,09 грн інфляційних втрат за послуги з перетікання реактивної електроенергії суд зазначає наступне.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 8.5 Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених Додатком 4 до цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює Споживач безпосередньо Оператору системи розподілу, Споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно з додатком 4 до Договору (п. 30; 27) за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, визначених цим Додатком, споживачу, що використовує електричну енергію на непобутові потреби, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.
Відповідно до п. 6.3 Договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (додаток 10 до Договору) Споживач несе відповідальність за своєчасну сплату платежів, передбачених умовами цього Договору на послуги з перетікань. У разі внесення платежів, передбачених пунктом 3.2 цього Договору на послуги з перетікань, з порушенням термінів (строків) Споживач сплачує Оператору системи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що розрахунки здійснені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та відсотків річних, господарський зазначає наступне.
Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).
Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).
Отже, суд враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, з урахування запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" специфіки господарської діяльності відповідача, господарський суд дійшов висновку про зменшення пені та процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України на 50 %.
Отже, розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача становить 267 022,31 грн за послуги з розподілу, 6 826,37 грн за послуги з перетікання реактивної електроенергії, а розмір 3 проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України становить 17 775,73 грн за послуги з розподілу та 454,44 грн за послуги з перетікання реактивної електроенергії,
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені та 3% річних компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені та 3% рвічних у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В той же час вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом, з урахуванням чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 951,52 грн інфляційних втрат за послуги з розподілу та 919,09 грн інфляційних втрат за послуги з перетікання реактивної електроенергії.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи зменшення пені та 3% річних підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) до Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2” (65490, Одеська область, Одеський район, м. Теплодар, код ЄДРПОУ 05519847) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2” (65490, Одеська область, Одеський район, м. Теплодар, код ЄДРПОУ 05519847) на користь Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії в сумі 1 292 199 (один мільйон двісті дев'яносто дві тисячі сто дев'яносто дев'ять)грн. 69 коп., заборгованість за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 40 064 (сорок тисяч шістдесят чотири)грн. 73 коп., пеню за послуги з розподілу в сумі 267 022 (двісті шістдесят сім тисяч двадцять дві)грн. 31коп., пеню за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 6 826 (шість тисяч вісімсот двадцять шість)грн. 37коп.., 3% річних за послуги з розподілу в сумі 17 775 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять)грн. 73коп.., 3 % річних за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири)грн. 44коп., інфляційних втрат за послуги з розподілу в сумі 35 951 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна)грн. 52 коп., інфляційних втрат за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять)грн. 09 коп. та судовий збір в сумі 29 299 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять)грн. 39коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 квітня 2024 р.
Суддя К.Ф. Погребна