Справа № 161/20723/23
Провадження № 2/161/1219/24
__ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ__
про закриття провадження у справі
10 квітня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого судді Гриня О. М.,
при секретарі судового засідання Жежерун Д. А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Кирись З. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Облспоживспілка» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору оренди, -
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває справа за позовом ТзОВ «Волинська Облспоживспілка» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 січня 2022 року між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_1 укладено договір оренди торгівельного місця № 1/292/2022, за умовами якого ОСОБА_1 передано в тимчасове платне користування торгівельне місце № НОМЕР_1 загальною площею 14,7 м? на «Завокзальному ринку» у АДРЕСА_1 для розміщення об'єкта торгівлі (малої архітектурної форми). На час укладення договору відповідачка не була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Постановою XXI (позачергового) з'їзду Волинської обласної спілки споживчих товариств від 02 лютого 2022 року «Про реорганізацію Волинської обласної спілки споживчих товариств» Волинську обласну спілку споживчих товариств було реорганізовано шляхом перетворення у ТзОВ «Волинська облспоживспілка», яка є правонаступником Волинської обласної спілки споживчих товариств.
Пунктом 3.2 договору оренди торгівельного місця передбачено, що після закінчення строку оренди, передбаченого Договором, або у випадку дострокового припинення Договору орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повністю звільнити торгівельне місце та повернути його орендодавцю, а також виконати інші свої зобов'язання перед орендодавцем, в тому числі фінансові. Повернення орендарем торгівельного місця підтверджується підписанням сторонами Договору акту прийому -передачі торгівельного місця.
Сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 31 грудня 2022 року (п. 8.1 договір оренди торгівельного місця).
Позивач також зазначає, що ОСОБА_1 продовжує користуватися торгівельним місцем № НОМЕР_1 на «Завокзальному ринку» у АДРЕСА_1 без договору оренди, а тому ТзОВ «Волинська облспоживспілка» 18 січня 2023 року звернулося до відповідачки з листом про звільнення торгівельного місця та повернення його орендодавцю, виконання інших зобов'язань.
Станом на день звернення до суду відповідач не звільнила торгівельне місце, не повернула його орендодавцю і продовжує ним користуватися. За час прострочення повернення торгівельного місця за період з 01 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року утворилась неустойка в розмірі 51 744,00 гривень.
Ухвалою судді від 28 листопада 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні вирішується питання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Представник позивача ТзОВ «Волинська Облспоживспілка» у судове засідання не з'явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кирись З. Л. у судовому засіданні щодо закриття провадження у цій справі не заперечували.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
Суд установив, що 01 січня 2022 року між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_1 укладено договір оренди торгівельного місця № 1/292/2022.
Згідно з п. 2.1 Договору оренди торгівельного місця предметом цього договору є торгівельне місце АДРЕСА_2 , яке надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві для розміщення об'єкта торгівлі (малої архітектурної форми) для провадження торговельної діяльності.
Пунктом 3.2 Договору оренди торгівельного місця передбачено, що після закінчення строку оренди, передбаченого Договором, або у випадку дострокового припинення Договору орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повністю звільнити торгівельне місце та повернути його орендодавцю, а також виконати інші свої зобов'язання перед орендодавцем, в тому числі фінансові. Повернення орендарем торгівельного місця підтверджується підписанням сторонами Договору акту прийому -передачі торгівельного місця.
Відповідно до п. 4.1 Договору оренди торгівельного місця розмір орендної плати за торгівельне місце складає 2 352,00 гривень на місяць, у тому числі ПДВ.
Згідно з розділом 8 договору оренди сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 31 грудня 2022 року. Договір може бути припинений внаслідок виконання сторонами своїх обов'язків або внаслідок його розірвання. Договір оренди підлягає розірванню за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення суб'єкта господарювання, що є стороною за даним договором; відмови від договору оренди, у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати протягом 3 місяців; порушення орендарем умов даного договору та законодавства, у випадку не усунення таких порушень протягом 10 календарних днів з моменту їх виявлення; відмови орендаря укласти додаткову угоду зі змінами, запропонованими орендодавцем відповідно до пункту 4.3 цього договору; у випадку, якщо орендар користується торгівельним місцем всупереч договору або всупереч його призначенню; орендар своєю недбалою поведінкою, або з умислом здійснив або створює загрозу пошкодження орендованого майна (а. с. 7-8).
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 16 грудня 2021 року (а. с. 10-12).
Постановою XXI (позачергового) з'їзду Волинської обласної спілки споживчих товариств від 02 лютого 2022 року «Про реорганізацію Волинської обласної спілки споживчих товариств» Волинську обласну спілку споживчих товариств було реорганізовано шляхом перетворення в ТзОВ «Волинська облспоживспілка», яка є правонаступником Волинської обласної спілки споживчих товариств.
ТзОВ «Волинська облспоживспілка» надала відповідачу на підпис договір оренди № 1/292/2023 від 01 січня 2023 року, де предметом договору є торгівельне місце АДРЕСА_3 . У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов договору оренди він вважається неукладеним.
18 січня 2023 року ТзОВ «Волинська облспоживспілка» надіслала на адресу відповідачки лист № 7, у якому повідомила орендаря - ОСОБА_1 про те, що договір оренди торгівельного місця № 1/292/2023 від 01 січня 2023 року вважається неукладеним у зв'язку з недосягненням між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору та повідомлено ОСОБА_1 про те, що 31 грудня 2022 року закінчився строк дії попереднього договору оренди і ТзОВ «Волинська облспоживспілка» не погоджується на його продовження, а ОСОБА_1 зобов'язана відповідно до пункту 3 договору звільнити торгівельне місце та передати його орендодавцю. Також вказано, що у разі не виконання цієї вимоги за користування торгівельним місцем без договору оренди з неї буде стягнуто неустойку у розмірі подвійної оплати за користування (а. с. 8).
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).
Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізична особа - підприємець.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Звертаючись із цим позовом, позивач просить стягнути неустойку за користування торгівельним місцем за укладеним договором оренди № 1/292/2022 від 01 січня 2022 року.
За частиною 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договір оренди торгівельного місця, за умовами якого ОСОБА_1 було передано у тимчасове користування торгівельне місце для розміщення об'єкта торгівлі (малої архітектурної форми) для провадження торговельної діяльності, тобто між сторонами укладено господарський договір.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що розгляд справи за позовом ТзОВ «Волинська облспоживспілка» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачкою ОСОБА_1 господарської діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Облспоживспілка» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору оренди.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 15 квітня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О. М. Гринь