Справа № 161/4162/24
Провадження № 1-кп/161/585/24
м. Луцьк 12 квітня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024035580000163 від 25.02.2024 року, про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ківерці, Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із середньою освітою проживаючого у цивільному шлюбу, маючого на утримані трьох малолітніх дітей НОМЕР_1 , працюючого неофіційно, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,
Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.11.2012 у цивільній справі № 0308/12254/12 ОСОБА_5 , зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_7 (колишньої дружини) на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 700 (сімсот) гривень щомісячно, починаючи з 27 липня 2012 року та до досягнення дитиною повноліття.
У подальшому, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.04.2019 у цивільній справі № 161/20299/18 збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.11.2012, та вирішено стягувати з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_7 (колишньої дружини) на утримання малолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 частину від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, починаючи від набрання рішенням суду законної сили, тобто з 18.05.2019 та до досягнення дитиною повноліття.
Однак, ОСОБА_5 , достеменно знаючи про вказане рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини, будучи дієздатною та працездатною особою, маючи дохід з офіційних та неофіційних джерел, проте, з доходів аліменти не сплачував, добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надавав, заходів спрямованих на погашення заборгованості не прийняв, чим свідомо, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.04.2019 у цивільній справі №161/20299/18 коштів (аліментів) на утримання малолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів, яка згідно інформації Відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за період з січня 2023 року по січень 2024 року включно, становить 50 343 гривні 15 копійок, що в сукупності перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Таким чином, ОСОБА_5 інкримінується злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.164 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно не сплачував у вказаний період аліментів на утримання дитини. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не прибула, подала письмову заяву про розшляд справи за її відсутності, у якій підтвердила факт несплати аліментів ОСОБА_5 на утримання їхнього сина ОСОБА_8 .. При призначення покарання поклалась на розсуд суду.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.
Обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому щиро розкаявся, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального проступку, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_5 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1