154/435/24
1-кп/154/321/24
11 квітня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого до:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ратне Ратнівського району Волинської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
У провадженні Володимир-Волинського міського суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
14 листопада 2023 року слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області своєю ухвалою застосував до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, запобігання встановленим ризикам переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків.
Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09.01.2024 продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою до 14 лютого 2024 року у зв'язку з існуванням ризиків, заявлених при обранні обвинуваченому міри запобіжного заходу.
Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року в підготовчому судовому засіданні продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою до 11 квітня 2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України - за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на термін 60 днів, яке обґрунтовує тим, що завершити судовий розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали суду про продовження тримання під вартою обвинуваченого, тобто до 11 квітня 2024 року, не можливо, обставини, які були підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не зникли, ризики, якими керувався суд при обранні запобіжного заходу обвинуваченому та продовженні його строку, на теперішній час не зменшилися.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину пов'язаного із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, що спричинило його загибель, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
З урахуванням практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 перебуває на стадії судового розгляду і на цій стадії суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
У даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, яке йому інкримінується.
Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем імовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
На думку суду, ризики, існування яких стало підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, своєї актуальності не втратили та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, може переховуватись від суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання. Перебуваючи на волі, обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні для того, щоб вони надали неправдиві показання.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, на теперішній час необхідний для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання встановленим ризикам.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Даних, які б безумовно унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, матеріали провадження не містять. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для тримання його в умовах ізоляції.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурором у клопотанні доведені обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_4 перебувати на волі, а тому таке клопотання слід задовольнити.
Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд вважає необхідним не визначати йому розмір застави.
Керуючись ст.ст.177,183, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор», на строк 60 днів, тобто до 09 червня 2024 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2024.
Головуючий ОСОБА_1