79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.04.2024 Справа № 914/19/24
За позовом: Керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Кам'янко-Бузької міської ради Львівського району Львівської області, м. Кам'янка-Бузька Львівської області,
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,
про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
Представники учасників справи:
прокурор: Котовська І.А.
від позивача: Маценко О.О. - представник
від відповідача: Телічак Ю.В. - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Кам'янко-Бузької міської ради Львівського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га.
Ухвалою суду від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 29.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 914/19/24 та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.03.2024. В подальшому розгляд справи відкладено на 11.04.2024.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що у результаті держаної реєстрації земельної ділянки кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га порушено водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано, як землі сільськогосподарського призначення, чим створено перешкода власнику в ефективному використанні вказаної ділянки як земель водного фонду. Крім того, згідно з положеннями ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером №4622186600:15:000:0219 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт (об'єкти) земельних відносин з іншим цільовим призначенням.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити в повному обсязі. В поданих поясненнях у справі позивач зазначив, що водним кодексом України зміна цільового призначення земельних ділянок водного фонду з метою їх використання в інших цілях не передбачена. Відведення за рахунок водного фонду земельної ділянки сільськогосподарського призначення супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч.1 ст.20 ЗК України та ст.4 ВК України. Земельна ділянка з кадастровим номером № 4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки «Західний Буг», а отже не може відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.
Отже, як зазначає позивач, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером № 4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га підлягає скасуванню.
В судовому засіданні відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях у справі, зокрема, зазначивши таке:
- позивачем не надано жодних доказів, щодо того, що земельна ділянка, відноситься до земель водного фонду;
- паспорт річки Західний Буг не розроблявся;
- власник даної земельної ділянки не звертався щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яке здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення;
- жодного рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 уповноваженим органом не приймалося;
- позивачем не представлено доказів вчинення Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області перешкод щодо прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки;
- державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Львівській області виправлено помилку в Державному земельному кадастру, а саме: внесено відомості про обмеження у використанні оспорюваної земельної ділянки, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-7100110112024 згідно документації із землеустрою. А також виправлено відомості про право власності, усунуто технічну помилку.
Не погоджуючись з позицією відповідача, прокуратурою скеровано до суду відповідь на відзив на позовну заяву та пояснення у справі, в яких зазначено, що з інформації долученої в інформаційно - телекомунікаційній системі «Автоматизована система Державного земельного кадастру», вбачається, що вказана земельна ділянка кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування.
Без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
У судовому засіданні 11.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представницю прокуратури та представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
За результатами вивчення Жовківською окружною прокуратурою даних Публічної кадастрової карти України, зокрема накладенням аналітичного шару «умовна прибережна захисна смуга» на базовий шар «ортофотоплан» в кадастровому поділі, виявлено, що земельна ділянка кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га розташована впритул до ріки Західний Буг та їй присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.
Встановлено, що 14.11.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято наказ №13-7999/16-19-СГ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки» (в подальшому - Наказ) яким надано згоду ДП «Львівський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою» на поділ земельної ділянки площею 36,9900 га (кадастровий №4622186600:15:000:0216), розташованої на території Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району (на даний час на території Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області).
На підставі вищевказаного Наказу ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий №4622186600:15:000:0216 (на далі - Технічна документація).
Як вбачається з пояснювальної записки до Технічної документації, такою передбачено здійснити поділ земельної ділянки площею 36,9900 га (кадастровий №4622186600:15:000:0216) з подальшим присвоєнням земельним ділянкам кадастрових номерів та внесення відомостей про земельні ділянки до автоматизованої системи Державного земельного кадастру, а також державної реєстрації прав на земельні ділянки відповідно до вимог законодавства.
Як вбачається з переліку обмежень прав на земельні ділянки і наявні земельні сервітути від 26.11.2019 №1124 долученого до Проекту землеустрою, земельні ділянки, державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею - 36,9900 га, в тому числі: ділянка №1 - 27,3242 га, ділянка №2 - 9,6657 га, відповідно до ст. 111 ЗК України встановлено наступні обмеження: код 05 Водоохоронне обмеження - 9,6657 га; код 05.02 Прибережно захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах - 9,6657 га.
За результатами поділу земельної ділянки кадастровий №4622186600:15:000:0216 площею 36,9900 га утворилось дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, а саме:
- кадастровий №4622186600:15:000:0218 площею 27,3242 га;
- кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га.
Відповідно до листа Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 02.02.2023 №1-9/266 та на підставі Атестату відповідності, зареєстрованого в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 02.12.2021 за № 23582, Жовківська окружна прокуратура є користувачем інформаційно - телекомунікаційної системи «Автоматизована система Державного земельного кадастру».
Як вбачається з інформації розміщеної в з інформаційно - телекомунікаційній системі «Автоматизована система Державного земельного кадастру», вищевказана земельна ділянка кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до інформації наявної в інформаційно - телекомунікаційній системі «Автоматизована система Державного земельного кадастру» на підставі заяви Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про державну реєстрацію земельної ділянки (реєстраційний № ЗВ-9709657652019 від 02.12.2019) зареєстровано земельну ділянку кадастровий №4622186600:15:000:0219; адреса земельної ділянки - Львівська область, Кам'янка-Бузький район, Стрепнівська сільська рада; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; цільове призначення - 16.00; площа - 9,6657 га; форма власності - приватна (відомості про власника відсутні).
Після відкриття провадження у даній справі, Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, як він зазначає, виправлено помилку в Державному земельному кадастрі, а саме: внесено відомості про обмеження у використанні оспорюваної земельної ділянки, що підтверджує Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-7100110112024 згідно документації із землеустрою. А також, виправлено відомості про право власності.
У відомостях про державну реєстрацію земельної ділянки зазначено: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, 20.12.2019, ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; дата державної реєстрації земельної ділянки - 02.12.2019.
Відомості щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відсутні (інформаційна довідка 354379141 від 14.11.2023).
Як вбачається з інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №09/1615 від 10.11.2023 паспорт річки Західний Буг не розроблявся. Річка Західний Буг згідно з ст. 79 ВК України належить до категорії середніх річок. Відповідно до ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок (у меженний період) шириною для середніх річок - 50 метрів, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Вказане підтверджується інформацією Депаратаменту екології та природних ресурсів ЛОДА №31-3129/0/2-23 від 09.11.23 та Державного агентства водних ресурсів України №680/ВЛ/21-23 від 13.11.2023.
Згідно інформації Кам'янка-Бузької міської ради від №2181/03-15 від 14.11.2023 технічна документація щодо земельної ділянки кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га розроблена ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 20.12.2019, земельна ділянка зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення, право комунальної власності на вказану земельну ділянку не зареєстровано.
За твердженням прокурора, у результаті держаної реєстрації земельної ділянки кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га порушено водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано, як землі сільськогосподарського призначення , чим створено перешкоду власнику в ефективному використанні вказаної ділянки, як земель водного фонду. Крім того, згідно з положеннями ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо.
Як зазначає прокурор, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності.
Існування вказаної ділянки унеможливлює виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером №4622186600:15:000:0219 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт (об'єкти) земельних відносин з іншим цільовим призначенням.
Листом № 14.53/05-38-4181ВИХ-23 від 07.11.2023 окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Кам'янка-Бузьку міську раду про виявлені порушення.
За результатами розгляду вказаного листа окружної прокуратури Кам'янка-Бузькою міською радою надано відповідь № 2181/03-15 від 14.11.2023, згідно з якою міська рада не була замовником технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, право комунальної власності на земельні ділянки не зареєстровано, про вжиті заходи щодо відновлення порушених інтересів шляхом звернення до суду не зазначено, що вказує на бездіяльність вказаного органу.
Таким чином, прокуратурою повідомлено Кам'янка-Бузьку міську раду про виявлені порушення, однак, вказаний органи самостійно не звернувся до суду з позовом, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
На виконання вимоги ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дрогобицькою окружною прокуратурою листом від 10.03.2022 №14.52/04-27-867вих-22, повідомлено Дрогобицьку міську раду про намір подання окружною прокуратурою позовної зави в інтересах позивача до Господарського суду Львівської області.
Відтак, наведені вище обставини зумовили звернення Львівської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі, позивача: Кам'янка-Бузької міської ради з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи тощо.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у правовідносини з юридичними та фізичними особами.
Вилучення з порушенням земельного законодавства земель водного фонду, зміна їх цільового призначення, загрожує порушенню використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушує інтереси держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області.
Крім того, незаконна зміна цільового призначення, неможливість реєстрації територіальною громадою права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства безумовно становить суспільний інтерес.
В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в тому, що земельна ділянка з кадастровим номером № 4622186600:15:000:0219 не може існувати в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг як землі сільськогосподарського призначення, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт (об'єкти) земельних відносин з іншими цільовим призначенням.
З огляду на викладене, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення з даним позовом до суду прокурором повідомлено уповноважений орган про наявність факту порушень інтересів держави, який полягає у неправомірній зміні цільового призначення земельної ділянки з земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення, та надано останньому можливість протягом розумного строку відреагувати на вказане порушення.
Листом № 14.53/05-38-4181ВИХ-23 від 07.11.2023 окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Кам'янка-Бузьку міську раду про виявлені порушення.
За результатами розгляду вказаного листа окружної прокуратури Кам'янка-Бузькою міською радою надано відповідь № 2181/03-15 від 14.11.2023, згідно з якою міська рада не була замовником технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, право комунальної власності на земельні ділянки не зареєстровано, про вжиті заходи щодо відновлення порушених інтересів шляхом звернення до суду не зазначено, що вказує на бездіяльність вказаного органу.
Таким чином, прокуратурою повідомлено Кам'янка-Бузьку міську раду про виявлені порушення, однак, вказаний органи самостійно не звернувся до суду з позовом, що стало підставою для представництва прокуратурою.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У Конституції України (статті 13, 14) передбачено, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ст. ст. 4, 5 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Статті 19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового та водного фонду, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно із ч.-ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного Кодексу України та ст. 4 Водного Кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до ст. 59 Земельного Кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої ст. 59 Земельного Кодексу України.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 Земельного Кодексу України).
За положеннями ст. 60 Земельного Кодексу України та ст. 88 Водного Кодексу України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 Земельного Кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного Кодексу України.
Так, згідно зі ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Відповідно до ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;
- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;
- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
З огляду на наведене, положення ч.1 ст. 83, ч.1 ст. 84, ст. 122 ЗК України, ст.-ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
За результатами поділу земельної ділянки кадастровий №4622186600:15:000:0216 площею 36,9900 га утворилось дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, а саме:
- кадастровий №4622186600:15:000:0218 площею 27,3242 га;
- кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га.
Однак, судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.
Відтак, в результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га порушено вимоги Земельного Кодексу України щодо визначення цивільного призначення земельної ділянки, водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг.
Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр
В постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.
Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.
Отже, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером №4622186600:15:000:0219 підлягає скасуванню.
Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації (ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. У разі скасування державної реєстрації з цієї підстави, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи та зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями (п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051).
Як вбачається з інформації наявної у інформаційно - телекомунікаційній системі «Автоматизована система Державного земельного кадастру» на підставі заяви Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про державну реєстрацію земельної ділянки (реєстраційний № ЗВ-9709657652019 від 02.12.2019) зареєстровано земельну ділянку кадастровий №4622186600:15:000:0219; адреса земельної ділянки - Львівська область, Кам'янка-Бузький район, Стрепнівська сільська рада; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; цільове призначення - 16.00; площа - 9,6657 га; форма власності - приватна (відомості про власника відсутні).
У відомостях про державну реєстрацію земельної ділянки зазначено: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, 20.12.2019, ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; дата державної реєстрації земельної ділянки - 02.12.2019.
Таким чином, орган що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером №4622186600:15:000:0219 є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, якою, зокрема передбачено і застосування інших, передбачених законом способів.
Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, призведе до реального відновлення інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером №4622186600:15:000:0219 як об'єкта цивільних прав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задоволити.
2. Усунути Кам'янка-Бузькій міській раді Львівського району Львівської області перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування вчиненої 02.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га.
3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942) на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031; 79005, Львівська обл., м. Львів, пр-т Шевченка, буд. 17/19) 2147,20 грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.04.2024.
Суддя Березяк Н.Є.