вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3979/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів (пн), вул. Київська, 10)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу” (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 7/11)
про стягнення 1617252,22 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р., у тому числі - 1002601,36 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 56646,98 грн. пені, 90302,80 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 467701,08 грн. інфляційних втрат,
секретар судового засідання: Невечера С.А.
Представники сторін:
від позивача: Василюк В.М. (витяг з ЄДРОЮФОПГФ);
від відповідача: не з'явився.
Обухівська міська рада Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу” про стягнення 1617252,22 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р., у тому числі - 1002601,36 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 56646,98 грн. пені, 90302,80 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 467701,08 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1002601,36 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 56646,98 грн. пені, 90302,80 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 467701,08 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху.
15.01.2024 р. через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 15.01.2024 р. (вх. № 426/24 від 15.01.2024 р.) про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 07.03.2024 р.
У судовому засіданні 07.03.2024 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги, зазначала про неотримання відзиву від відповідача, а також, що всі документи, які надсилались позивачем відповідачу, останнім не отримувались, та заявила про подання всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.03.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2024 р.
У судовому засіданні 04.04.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
У судовому засіданні 04.04.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
14.06.2018 р. між Григорівською сільською радою Обухівського району Київської області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу” (далі - ТОВ “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу”, відповідач, орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки б/н, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення 36 сесії 7 скликання Григорівської сільської ради № 928.36.VII від 31.05.2018 р. надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,8521 га для будівництва та обслуговування фотоелектричної (сонячної) станції за умовами «зеленого тарифу», що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Григорівка, вул. Героїв Майдану 3 (три), не надану у власність чи користування. Кадастровий номер земельної ділянки - 3223182001:01:033:0015. Договір вчиняється за актом приймання-передачі об'єкта оренди (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 7,8521 га згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за № 1161, виданим Відділом в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.06.2018 р. становить 20841357,90 грн.
Згідно з п. 2.1 договору даний договір укладено строком на 49 (сорок дев'ять) років.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (625240,74 грн.).
Орендна плата сплачується з урахуванням індексу інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється орендарем з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. У випадку зміни нормативної грошової оцінки, коефіцієнтів індексації, орендар самостійно одержує витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, враховує індексацію ціни (якщо вона проведена) та укладає додатковий договір до цього договору (п. 3.3 договору).
Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, рівними частинами до 01 числа місяця за попередній місяць. У разі несвоєчасного внесення орендної плати встановити пеню у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди.
Умовами пп. 11.4.1 п. 11.4 договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.
Згідно з п. 11.6 договору у разі припинення або розірвання договору внесена на майбутній період орендна плата не повертається.
14.06.2018 р. Григорівською сільською радою Обухівського району Київської області та ТОВ “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу” підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку загальною площею 7,8521 га для будівництва та обслуговування фотоелектричної (сонячної) станції за умовами «зеленого тарифу», що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Григорівка, вул. Героїв Майдану 3 (три), не надану у власність чи користування.
Право оренди земельної ділянки площею 7,8521 га (кадастровий номер 3223182001:01:033:0015) було зареєстровано 14.06.2018 р., що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
30.06.2020 р. Григорівська сільська рада та ТОВ “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу” уклали договір про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р., який було посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. за реєстровим № 1447, відповідно до якого було внесено відповідні зміни у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а саме зазначено, що інше речове право припинено 30.06.2020 р.
Поряд з цим, 30.06.2020 р. орендодавцем від орендаря було отримано гарантійний лист № 1/30.06, відповідно до якого останній визнав наявну у нього заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 1278269,96 грн. (сума за 24 місяці і 16 днів) та зазначив, що на даний момент у нього відсутні фінансові ресурси для оплати вказаної заборгованості, однак, за умови отримання грошових коштів оплата буде здійснена.
12.06.2020 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 715 «Про визначення адміністративних центрів та затвердженням територій територіальних громад Київської області», відповідно до якого Григорівська сільська рада Обухівського району Київської області увійшла до складу Обухівської територіальної громади.
Рішенням Обухівської міської ради від 18.12.2020 р. № 28-2-УІІІ було вирішено розпочати процедуру реорганізації Григорівської сільської ради (код 04358862) шляхом приєднання до Обухівської міської ради Київської області (код 04362680); реорганізацію завершити у строк до - 31.03.2021 р.; встановлено, що Обухівська міська рада Київської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Григорівської сільської ради.
Таким чином, Обухівська міська рада Київської області є правонаступником прав та обов'язків Григорівської сільської ради за договором оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р.
Як слідує з матеріалів справи, листом від 06.09.2023 р. № 14115/5/10-36-13-09 Головне управління ДПС у Київській області повідомило позивача про наявну станом на 01.09.2023 р. у відповідача суму заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р. у розмірі 1002601,36 грн.
Згідно з листом фінансового управління Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 28.09.2023 р. № 92, за період з 01.01.2021 р. по 28.09.2023 р. до бюджету Обухівської міської територіальної громади від ТОВ “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу” платежі не надходили.
03.10.2023 р. позивач направив відповідачу претензію № 3390 від 02.10.2023 р. з вимогою протягом місяця з дня одержання даної претензії з'явитися до Виконавчого комітету Обухівської міської ради для вирішення питання погашення заборгованості у розмірі 1002601,36 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 03.10.2023 р. та поштовою накладною № 0870007719706 від 03.10.2023 р.
Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не погашено.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р. і не сплатив на користь Обухівської міської ради 1002601,36 грн. орендної плати, остання і звернулась з даним позовом до суду.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Приписами ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до п. 288.7 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 Податкового кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з приписами пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи, є податкові органи.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, заборгованість орендаря за договором оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р. становить 1002601,36 грн., що підтверджується листом Головного управління ДПС у Київській області № 14115/5/10-36-13-09 від 06.09.2023 р. та листом фінансового управління Виконавчого комітету Обухівської міської ради № 92 від 28.09.2023 р.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту погашення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2018 р. суду не надав.
Отже, вимога позивача про стягнення з ТОВ “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу” 1002601,36 грн. заборгованості є доведеною, обґрунтованою, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 56646,98 грн. пені.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було зазначено вище, у разі несвоєчасного внесення орендної плати сторони встановили пеню у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 3.4 договору).
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 56646,98 грн., нарахованій на загальну суму заборгованості відповідача (1002601,36 грн.) за загальний період з 14.12.2018 р. по 30.06.2020 р.
Між тим, як зазначалося вище, за умовами п. 3.4 договору сплата орендної плати здійснюється щомісячно.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він є невірним і, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 3.4 договору в частині внесення платежів щомісячно, а також визначеного позивачем періоду стягнення (з 14.12.2018 р. по 30.06.2020 р.) загальна сума пені, обрахованої щодо кожного щомісячного платежу окремо, складає 23481,21 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме - в розмірі, встановленому судом.
Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 467701,08 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 01.11.2020 р. по 01.11.2023 р. на суму 1002601,36 грн., та 90302,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за загальний період з 01.11.2020 р. по 01.11.2023 р. на суму 1002601,36 грн.
Як встановлено судом, за змістом позовної заяви фактично позивач просить стягнути з відповідача 90302,80 грн. 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд зазначає, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично невірним, і за перерахунком суду становить 479463,50 грн.
Водночас, за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Поряд з цим, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі в заявленій позивачем сумі, а саме - 467701,08 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Обухівської міської ради Київської області.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Служба комунального сервісу” (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 7/11, код 36868141) на користь Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів (пн), вул. Київська, 10, код 35161650) 1002601 (один мільйон дві тисячі шістсот одну) грн. 36 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 23481 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 21 коп. пені, 90302 (дев'яносто тисяч триста дві) грн. 80 коп. 3% річних, 467701 (чотириста шістдесят сім тисяч сімсот одну) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 19009 (дев'ятнадцять тисяч дев'ять) грн. 04 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 15.04.2024 р.
Суддя В.М. Бабкіна