номер провадження справи 19/22/24
02.04.2024 Справа № 908/195/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Телеги, буд. 6, ідентифікаційний код 20033533)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 26 465,45 грн.
без виклику учасників справи
25.01.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вх. № 213/08-07/24) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення 26 465,45 грн, з яких: 15 895,65 грн - страхового відшкодування, 598,00 грн - 3 % річних, 8 929,07 грн - пені, 1 042,73 грн - інфляційних втрат.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної компенсації страхового відшкодування, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Позов обґрунтовано ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів». В позовній заяві позивачем наведений попередній розрахунок судових витрат, зокрема, зазначено, що витрати на правову допомогу складають 7 000,00 грн, які позивачем також заявлені до стягнення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 25.01.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/195/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/195/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/22/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 02.02.2024 у справі № 908/195/24 відповідачу запропоновано не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали суду, подати відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати суду відповідь на відзив на позовну заяву .
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 02.02.2024 про відкриття провадження у справі № 908/195/24 доставлена до електронного кабінету Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 02.02.2024, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано - 12.02.2024 відзив на позовну заяву за вих. № 291 від 12.02.2024 (вх. №3413/08-08/24). У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає позовну вимогу про страхове відшкодування у розмірі 15 895,65 грн. Також, просить врахувати доводи викладені у цьому відзиві при винесенні рішення по справі в частині часткового визнання ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» вимоги ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення штрафних санкцій та стягнути 3984,80 грн. - пені, 1042,73 грн.- втрат від інфляції та 598,00 грн.-3 % річних. Крім того, просить повернути позивачу з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України та зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1 000 грн.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 04.03.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 02.04.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.04.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Страховик, позивач у справі) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» № 016345/4640/0000061, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_1 , 2008 року випуску. Строк дії договору встановлено з 27.04.2021 до 26.04.2022 (п. 1.2.7 договору).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником автомобіля «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
17.01.2022 о 09:28 год., в місті Одесі, на вул.Троїцькій, буд. 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керувала ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2022 у справі №522/1961/22, якою названого водія визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
17.01.2022 власник пошкодженого застрахованого транспортного засобу ( ОСОБА_1 ) звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» із заявою № 000491336 про подію з ознаками страхового випадку згідно Договору, з виплатою страхового відшкодування.
Відповідно до Протоколу огляду транспортного засобу від 16.02.2022 та ремонтної калькуляції № 00491336 від 21.02.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_1 з урахуванням КФЗ склала 18 395,65 грн.: запасні частини з урахуванням зносу 10 121,57 грн., малоцінні деталі 674,77 грн., вартість робіт 2 655,00 грн., фарбування 4 944,32 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 00491336 від 15.03.2022 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 18 395,65 грн.
Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 015161 від 16.03.2022.
Таким чином позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно з умовами договору страхування.
Як підтверджено матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля водія «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована ТДВ «СК «КРЕДО» (відповідач) за договором-полісом №ЕР/204750431, діючий станом на 17.01.2022. Ліміт за шкоду життю та здоров'ю - 260 000,00 грн, ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2 500,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_3 , згідно Полісу № №ЕР/204750431 застрахована відповідачем, позивачем на адресу ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» направлялася претензія про виплату страхового відшкодування в розмірі 18 395,65 грн., яка отримана відповідачем - 25.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленям про вручення поштового відправлення.
Зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення. Страхове відшкодування не виплачене.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 15 895,65 грн., та нарахованих на вказану суму пені в розмірі 8 929,07 грн., 3 % річних в розмірі 598,00 грн. та втрат від інфляції в розмірі 1 042,73 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору якщо передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_3 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована у відповідача відповідно до Полісу №ЕР/204750431 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу № №ЕР/204750431 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 17.01.2022.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальними.
Згідно із ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092).
Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс * (1- Ез), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.17 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15, від 06.02.18 у справі № 910/3867/16, від 01.02.18 у справі № 910/22886/16.
Перевіривши розрахунок розміру матеріального збитку судом встановлено, що він виконаний вірно, враховано також коефіцієнт фізичного зносу 0,7.
Отже, вартість матеріального збитку автомобіля «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_1 , 2008 року випуску розрахована на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та відповідно до спеціального Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 18 395,65 грн.
Відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза становить 2 500,00 грн.
Як встановлено матеріалами справи, зобов'язання, що має бути сплачене відповідачем становить 15895,65 грн. (18 395,65 грн. - 2 500,00 грн.).
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, позивачем надіслало відповідачу претензію № 32264 про виплату страхового відшкодування, яка отримана відповідачем - 25.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленям про вручення поштового відправлення
Отже відповідач, який отримав заяву про виплату страхового відшкодування, повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь на користь позивача не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви - 23.10.2023 включно.
Відповідач позовні вимоги про стягнення 15 895,65 грн. страхового відшкодування визнав повністю, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
З підстав викладених вище, судом задовольняється позовна вимога Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 15 895,65 грн.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування шкоди в порядку суброгації, позивачем нараховано 8 929,07 грн. пені за період з 23.10.2022 по 24.01.2024 та 598,00 грн. 3 % річних за період 23.10.2022 по 24.01.2024 та 1042,73 грн. втрат від інфляції.
Частинами 1 та 3 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про страхування” передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Відповідно до наданих позивачем доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати страхового відшкодування доведений.
Положеннями п. 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що прострочення починається після спливу 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та втрат від інфляції, є обґрунтованими.
Позивач розрахунок пені здійснює за період з 23.10.2022 по 24.01.2024 (25.07.2022 - дата отримання відповідачем претензії + 90 днів встановлених п. п. 36.2 ст. 36 Закону України ОСЦПВВНТЗ).
Розрахунок пені та 3 % річних, здійснений позивачем, судом перевірений та визнається не правильним, оскільки як встановлено судом вище, відповідач претензію отримав 25.07.2022, перебіг строку починається з наступного дня, а саме з 26.07.2022. Таким чином, нарахування санкцій повинно здійснюватися з 26.07.2022 (26.07.2022 + 90 днів), граничний строк виплати страхового відшкодування 23.10.2022, оскільки 23.10.2022 є вихідним днем - неділя, початком періоду прострочення оплати є 25.10.2022.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, суд зазначає, що період нарахування пені має становити 6 місяців.
Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», з урахуванням строків оплати та те, що нарахування пені має становити 6 місяців, суд встановив, що загальний розмір пені складає 3984,80 грн. В частині стягнення 4944,27 грн пені судом відмовляється.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з урахуванням строків оплати встановив, що загальний розмір 3% річних складає 596,98 грн. В частині стягнення 1,02 грн пені судом відмовляється.
Інфляційні втрати за вказаний позивачем період здійснені правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача за період листопад 2022 по січень 2024 інфляційних втрат в сумі 1042,73 грн. є обґрунтованими та такими, що задовольняються судом повністю.
Відповідно до ч.,ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно клопотання відповідача про повернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України суд зазначає наступне.
Як зазначалося судом вище, 19.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого визнано позовні вимоги про страхове відшкодування в розмірі 15 895,65 грн. та в частині часткового визнання штрафних санкцій, а саме 3984,80 грн. - пені, 1042,73 грн.- втрат від інфляції та 598,00 грн.-3 % річних.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути 50 % сплаченого судового збору в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України у розмірі 1 211,20 грн., сплаченого при поданні позову про що винести відповідну ухвалу та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 758,56 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 7 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс у зв'язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви - 2 422,40 грн.; витрати на правову допомогу в суді першої інстанції - 7 000,00 грн.; правові витрати у разі потреби - 11 250,00 грн.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного між Адвокатським бюро “Адвокатське бюро Олександра Лисова “Еквіт” та Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Уніка”; копію Додаткової угоди № 2 від 09.01.2023; копію Додаткової угоди № 3 від 01.12.2023; копію виписки з ЄДРЮОФОПГФ Адвокатського бюро «Лисов2856 «Еквіт»; копію Додатку № 1 від 08.09.2022 до Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020; копію рахунку № 133 від 09.09.2022; копію платіжного доручення № 3543; розрахунок витрат на правову допомогу; копію ордеру серії АА №1278640 від 02.02.2023. Послуги з правової допомоги надавались адвокатом Білоконь І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, копія свідоцтва додана до справи).
Позивачем не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.
В позовній заяві позивач також зазначив, що докази, на підтвердження понесених позивачем судових витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За таких обставин, позивач не обмежений правом, в порядку ст. 244 ГПК України, на звернення до суду, у встановлений чинним Господарським процесуальним кодексом України строк, з відповідним клопотанням про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Телеги, буд. 6, ідентифікаційний код 20033533) 15 895 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. страхового відшкодування, 3 984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. пені, 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 98 коп. - 3 % річних та 1 042 (одна тисяча сорок дві) грн. 77 коп. втрат від інфляції.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Телеги, буд. 6, ідентифікаційний код 20033533) судовий збір у розмірі 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 56 коп.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Після набрання законної сили рішення суду постановити ухвалу про повернення Приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “Уніка” з державного бюджету 1211,20 грн. судового збору.
Повне рішення оформлено і підписано « 15» квітня 2024 після виходу судді з лікарняного.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.