номер провадження справи 19/28/24
15.04.2024 Справа № 908/401/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування” (08131, Київська обл, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика кільцева, буд. 56, ідентифікаційний код 35429675)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 11 395,35 грн
без виклику учасників справи
16.02.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд” надійшла позовна заява (вх. № 435/08-07/24) Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” про стягнення 11 395,35 грн страхового відшкодування.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо страхового відшкодування, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.02.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/401/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 11 395,35 грн, вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже, справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 21.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/401/24, присвоєно справі номер провадження 19/28/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
01.03.2024 до суду від відповідача, через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 4867/07-08/24), відповідно до якого останній визнав вимогу про стягнення страхового відшкодування, однак зазначив, що позивачем допущено описку вказавши суму 11 395,35 грн, замість вірної суми в розмірі 11 391,28 грн. також відповідач просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору, на підставі ст. 130 ГПК України, в зв'язку з визнанням відповідачем позову.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/401/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 15.04.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Між Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування” (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» було укладено Генеральний договір № 12/03-2021 від 12.03.2021 добровільного страхування наземних транспортних засобів.
23.03.2023 року між ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» було укладено Поліс № 12/03- 2021.43 до Договору добровільного страхування наземного транспорту 12/03-2021 від 12.03.2021 предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Toyota Yaris Hybrid, д/н НОМЕР_1 .
10.08.2023 року за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 77 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Yaris Hybrid, д/н НОМЕР_1 та автомобіля Nissan Juke, д/н НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 .
За фактом дорожньо-транспортної пригоди, відносно ОСОБА_1 , внаслідок порушення нею вимог Правил дорожнього руху, було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 142113 який разом із адміністративним матеріалом, направлений до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для подальшого прийняття рішення.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2023 у справі № 357/10171/23 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
28.08.2023 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на підставі Страхового акту № 16514 від 25.08.2023 року, Рахунку на оплату № ВДиС-0041386 від 14.08.2023 року, враховуючи дані звіту про оцінку КТЗ №02-20/08 від 20.08.2023 року здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 14 591,35 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією № 5964 від 28.08.2023 року.
Згідно з полісом серії ЕР № 214489981 (діючий станом на 10.08.2023) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Nissan Juke, д/н НОМЕР_2 , застрахована ТДВ “Страхова компанія “Кредо”; франшиза згідно з цим полісом - 3 200,00 грн; ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав поштою 04.09.2023 ТДВ “Страхова компанія “Кредо” заяву про страхове відшкодування за вих. № 15/04/8.2/07/4-23 від 03.09.2023, відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування.
Відповіді на вказану вище заяву або доказів оплати відповідачем суми страхового відшкодування матеріали справи не містять.
Невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з положеннями статті 27 Закону України “Про страхування”, в якій зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, враховуючи досліджені судом докази, згідно положень ст. ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом вище, позивач здійснив виплату страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 14 591,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5964 від 28.08.2023.
Позивач 04.09.2023 надіслав на адресу ТДВ “Страхова компанія “Кредо” заяву про страхове відшкодування, відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування.
Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми страхового відшкодування суду не надав.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
За приписами п. 36.7 ст. 36 даного Закону, рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
У матеріалах справи відсутнє рішення відповідача про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи, що полісом серії ЕР № 214489981 встановлена франшиза в розмірі 3 200,00 грн, сума страхового відшкодування, яку повинен сплатити відповідач з урахуванням франшизи складає 11 391,35 грн.
Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 11 395,35 грн, натомість в шапці позовної заяви ціна позову вказана 11 391,35 грн.
Суд ухвалою від 21.02.2024 вказав позивачу надати уточнення щодо розміру стягуваної суми, однак від позивача не надійшло відповідних уточнень.
Як вбачається з відзиву відповідача, останній визнав позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 11 391,28 грн.
За змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 11 395,35 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню частково в розмірі 11 391,35 грн, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Судом вбачається, що визнання позову в сумі 11 391,28 грн, а не в сумі 11 391,35 грн є технічною помилкою та розцінюється судом, як визнання позову повністю.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
За змістом ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 1 513,47 грн після надходження відповідного клопотання позивача.
Решта витрат зі сплати судового збору в розмірі 1513,47 грн, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 130, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування” (08131, Київська обл, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика кільцева, буд. 56, ідентифікаційний код 35429675) 11 391 (одинадцять тисяч триста дев'яносто одну) грн 35 коп страхового відшкодування.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування” (08131, Київська обл, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика кільцева, буд. 56, ідентифікаційний код 35429675) 1 513 (одну тисячу п'ятсот тринадцять) грн 47 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 15.04.2024.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.