Рішення від 09.04.2024 по справі 907/736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 м. Ужгород Справа № 907/736/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пепшер», м. Ужгород

про стягнення 269 477,63 грн шкоди (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

За участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Суязова Г.В., адвокат, ордер серії АО №1113296 від 18.01.2024; Педченко В.М., керівник, в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» подано до Господарського суду Закарпатської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пепшер» про стягнення 342 971,53 грн вартості необлікованої електричної енергії внаслідок самовільного підключення відповідачем після межі балансової належності між енергопостачальником та споживачем в електричних мережах іншого, ніж позивач, власника мереж, шляхом прокладання кабелю поза приладом обліку.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/736/18 визначено головуючого суддю Пригару Л.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 грудня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2018 відкрито провадження у справі № 907/736/18 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.01.2019; встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали; встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.

Підготовче засідання відкладалося до 13.02.2019 у зв'язку з неявкою учасників справи.

В ході підготовчого розгляду справи судом відповідно до ухвали від 13.02.2019 задоволено клопотання позивача та на підставі ст. 91 ГПК України витребувано від Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради матеріали інвентаризаційної справи щодо об'єкту (-ів) нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 та постановлено витребувані матеріали надати суду у строк до 06.03.2019 та відкласти у зв'язку з наведеним підготовче засідання до 06.03.2019 року.

01 березня 2019 року на виконання вимог ухвали від 13.02.2019 Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради відповідно до супровідного листа №121 від 28.02.2019 надано матеріали інвентаризаційної справи №2660 за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, №7 (на 421 аркушах).

В підготовчому засіданні 06.03.2019 оголошувалася перерва до 14.03.2019, 19.03.2019, 20.03.2019 та 21.03.2019 у зв'язку з заявленими учасниками справи клопотаннями та враховуючи розгляд судом заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ухвали від 21.03.2019 судом задоволено заяву Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про забезпечення позову у справі № 907/736/18, накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Пепшер»: а саме, будівлю літ. «Е», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 та вжито заходи зустрічного забезпечення.

Крім того, ухвалою від 21.03.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 10.04.2019 року.

В підготовчому засіданні 10.04.2019 судом оголошено перерву до 23.04.2019 з огляду на заявлені учасниками справи клопотання.

Враховуючи ту обставину, що 23.04.2019 року підготовче засідання у справі фактично не відбулося у зв'язку із відрядженням судді Пригари Л.І., ухвалою суду від 14.05.2019 призначено проведення підготовчого засідання на 12.06.2019 року.

Підготовче засідання 12.06.2019 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Пригари Л.І., у зв'язку з чим відповідно до ухвали від 27.06.2019 підготовче засідання призначено на 17.09.2019 року.

Підготовче засідання 17.09.2019 відкладалося на 11.10.2019 у зв'язку з неявкою відповідача та з огляду на подане ним клопотання.

Враховуючи ту обставину, що 11.10.2019 року підготовче засідання у справі фактично не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці, ухвалою від 21.10.2019 судом призначено проведення підготовчого розгляду справи на 28.11.2019 року.

В підготовчому засіданні 28.11.2019 судом оголошувалася перерва до 06.12.2019 у зв'язку з необхідністю розгляду клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 06.12.2019 у цій справі призначено судову комплексну електротехнічну, хімічну та економічну експертизу та на вирішення експертизи судом поставлено наступні питання:

1. Чи відповідає матеріал та переріз жили кабелю, наданого позивачем ПрАТ «Закарпаттяобленерго»« (кабель № 1), відомостям про матеріал та переріз жили кабелю, зазначеним в Акті про порушення № 115190 від 27.04.2016 року (Том 1, а.с. 41)?

2. Чи відповідає матеріал та переріз жили кабелю, наданого відповідачем ТОВ «Пепшер» (кабель № 2) матеріалу та перерізу жили кабелю, наданого позивачем ПрАТ « 3акарпаттяобленего» (кабель № 1)? Якщо не відповідає, то з якого матеріалу та якого перерізу жили кабелю є кабель, наданий відповідачем ТОВ «Пепшер» (кабель № 2)?

3. Чи відповідає схема електропостачання об'єкту ФОП Сембер Івана Івановича, зазначена на однолінійній схемі приєднання до місцевої локальної електромережі в додатку 11 до Договору № 230680 від 20.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» та ФОП Сембер Іваном Івановичем (Том 2, а.с. 61), схемі електропостачання об'єкту ФОП Сембер Івана Івановича, зазначеній на схемі електропостачання об'єкта, на якому виявлено порушення, яка міститься в Акті про порушення № 115190 від 27.04.2016 року (Том 1, а.с. 41)?

4. Чи відповідає схема самовільного підключення об'єкту «деревообробний цех Педченко В.М.», зазначена у схемі самовільного підключення об'єкту споживача, на якому виявлено порушення, в Акті про порушення N115190 від 27.04.2016 року, виду і суті порушення, опис якого міститься в графі «докладний вид, обставини і суть порушення» Акту про порушення № 115190 від 27.04.2016 року?

5. Чи відповідає здійснений ПрАТ «Закарпаттяобленерго» розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за Актом про порушення ПКЕЕ № 115190 від 27.04.2016 року (Том 1, а.с. 41) положенням Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ України за N 562 від 04.05.2006 року?

6. Чи наявні у приміщеннях за адресою: вул. Пржевальського, 7 у м. Ужгороді, в тому числі належних ТОВ «Пепшер», сліди самовільного підключення ТОВ «Пепшер» після межі балансової належності між енергопостачальником та споживачем за вказаною адресою - в електричних мережах іншого, ніж позивач, власника мереж (ФОП Сембер І.І.), шляхом прокладення кабелю поза приладом обліку, що відображені в акті про порушення № 115190 від 27.04.2016 року?

Проведення судової комплексної електротехнічної, хімічної та економічної експертизи доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз», а провадження у справі № 907/736/18 зупинено до закінчення судової експертизи.

Ухвалою суду від 16.03.2020 провадження у справі поновлено, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» задоволено, надано дозвіл на залучення у якості експерта Юрченко Євгена Михайловича, провадження у справі № 907/736/18 зупинено на час проведення призначеної у справі № 907/736/18 ухвалою від 06.12.2019 року судової експертизи.

Згідно з ухвалою суду від 18.09.2020 провадження у даній справі поновлено; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» задоволено; зобов'язано учасників справи забезпечити належні умови праці та безперешкодний доступ експерту до приміщень, кабельних ліній та комутаційних вузлів, що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7, в тому числі належних ТОВ «Пепшер»; призначено обстеження зазначених приміщень на 15.10.2020 на 12 год. 00 хв. та зобов'язано забезпечити присутність представників при проведенні натурного обстеження; провадження у справі № 907/736/18 зупинено на час проведення призначеної у справі № 907/736/18 ухвалою від 06.12.2019 судової експертизи.

Ухвалою суду від 21.10.2020 провадження у справі поновлено; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» задоволено; зобов'язано учасників справи забезпечити належні умови праці та безперешкодний доступ експерту до приміщень, кабельних ліній та комутаційних вузлів, що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7, в тому числі належних ТОВ «Пепшер»; призначено обстеження зазначених приміщень на 27.10.2020 на 12 год. 00 хв. та зобов'язано забезпечити присутність представників при проведенні натурного обстеження; провадження у справі № 907/736/18 зупинено на час проведення призначеної у справі № 907/736/18 ухвалою від 06.12.2019 судової експертизи.

У зв'язку з поверненням до суду матеріалів справи №907/736/18 з висновком судової комплексної електротехнічної, хімічної та економічної експертизи від 03.02.2021 за №9642 ухвалою суду від 12.05.2021 року поновлено провадження у справі № 907/736/18 та призначено підготовче засідання на 22.06.2021 року.

Ухвалою від 22.06.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача № 06-2021/27 від 22.06.2021 року (вх. № 02.3.1-02/4612/21 від 22.06.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ПрАТ «Закарпаттяобленерго» просить стягнути з відповідача 269 477,63 грн шкоди та, у зв'язку з наведеним, відкладено підготовче засідання на 08.09.2021 року.

Підготовче засідання відкладалося до 05.10.2021 та 17.11.2021 у зв'язку з неявкою учасників справи та з огляду на подане відповідачем клопотання.

У підготовчому засіданні 17.11.2021 року за участі уповноважених представників сторін проголошувалась перерва до 26.11.2021 року.

За результатами проведення підготовчого засідання у справі відповідно до ухвали від 26.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 16.02.2022 року.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, в судовому засіданні оголошувалася перерва, востаннє до 22.11.2023 року.

Ухвалами суду від 17.11.2023 та від 22.11.2023 постановлено вважати заявлений відповідачем відвід судді Пригари Лесі Іванівни від розгляду справи № 907/736/18 необґрунтованим та відмовлено в його задоволенні.

Водночас, ухвалою від 24.11.2023 суддя Пригара Л.І. постановила задовольнити самовідвід судді Господарського суду Закарпатської області Пригари Лесі Іванівни від розгляду справи №907/736/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пепшер» про стягнення 269 477,63 грн шкоди (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/736/18 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2023 року.

Ухвалою 30.11.2023 судом прийнято до провадження справу № 907/736/18 та призначено судовий розгляд справи по суті на 18 січня 2024 року.

У судовому засіданні 18 січня 2024 року суд постановив ухвалу про залишення без розгляду клопотання ТОВ «Пепшер» про витребування оригіналів письмових доказів від 16.01.2024 та про відкладення судового розгляду справи № 907/736/18 на 08 лютого 2024 року.

Ухвалою від 08.02.2024 суд повернув без розгляду заяву відповідача від 06.02.2024 про виклик експерта та клопотання ТОВ «Пепшер» від 06.02.2024 про залучення спеціаліста.

В судовому засіданні 08.02.2024 судом заслухано вступне слово представників відповідача, розпочато дослідження наявних в матеріалах справи доказів та, у зв'язку з закінченням робочого часу, оголошено перерву в судовому засіданні до 28.02.2024 року.

В подальшому, в судовому засіданні 28.02.2024 судом закінчено з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами та з метою надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів оголошено перерву в судовому засіданні до 09.04.2024 року.

Представник позивача в судові засідання 08.02.2024, 28.02.2024 та 09.04.2024 не з'явився, подавши, натомість, суду клопотання від 08.02.2024, від 27.02.2024 та від 08.04.2024 про проведення відповідних судових засідань за відсутності представника ПрАТ «Закарпаттяобленерго».

Крім того, відповідно до клопотання від 08.04.2024 позивачем долучено до матеріалів справи письмовий виклад виступу в судових дебатах б/н від 08.04.2024 року.

Представники відповідача в судових засіданнях заперечують проти задоволення позовних вимог з підстав, що зазначені у відзиві на позов та письмових поясненнях ТОВ «Пепшер».

Крім того, відповідно до клопотання від 21.02.2024 відповідачем долучено до матеріалів справи письмовий виклад промови в судових дебатах.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на подане позивачем клопотання та ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 28.02.2024 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані виявленим 27.04.2016 в ході здійснення контролю дотримання встановлених режимів споживання електричної енергії споживачами за адресою: вул. Пржевальського, 7 в м. Ужгороді порушенням п. 10.2. Правил користування електричною енергією у вигляді підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, поза розрахунковим приладом обліку енергії, що зафіксовано в акті про порушення №115190 від 27.04.2016 року.

Позивач пояснює, що рішенням комісії Ужгородського МРЕМ з розгляду Актів про порушення споживачем Правил користування електричною енергією, оформленим протоколом №64 від 26.07.2016 розглянуто акт про порушення №115190 від 27.04.2016 року та вирішено провести Споживачу - ФОП Педченко В.М. нарахування згідно з п.п. 2.1.7., 2.9. та за формулою №2.6., №2.7. та №2.9. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією за період з 27.04.2013 по 27.04.2016 року, за результатами чого розрахунок збитків за актом про порушення становив 1 656 266,33 грн.

При цьому, як зазначає позивач, в подальшому рішенням комісії ПАТ «Закарпаттяобленерго» по розгляду Актів про порушення споживачем Правил користування електричною енергією, оформленим протоколом №110-10/2016 від 21.10.2016 у зв'язку з незгодою Споживача Акт про порушення №115190 від 27.04.2016 року переглянуто Обласною комісією позивача, за результатами чого його визнано таким, що відповідає вимогам ПКЕЕ та Методики та вирішено проводити нарахування за період з 28.10.2015 по 27.04.2016, у зв'язку з чим розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії Споживачу ФОП Педченко В.М. за Актом про порушення №115190 від 27.04.2016 року становить 342 971,53 грн.

Як пояснює позивач, надалі, з відповіді КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради на адвокатський запит від 02.08.2018 №08-2018/10 ПрАТ «Закарпаттяобленерго» було встановлено, що будинковолодіння за №7 під літ. Е по вул. Пржевальського, 7 в м. Ужгороді на підставі реєстраційного посвідчення від 05.11.1996 року належить ТОВ «Пепшер», у зв'язку з чим на підставі службової записки юридичного відділу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 06.08.2018 на розгляд Обласної комісії з розгляду Актів про порушення повторно направлено Акт про порушення №115190 від 27.04.2016 року.

Рішенням Обласної комісії позивача, оформленим протоколом №77-09/2018 від 11.09.2018 повторно розглянуто Акт про порушення №115190 від 27.04.2016 року та встановлено, що його слід вважати таким, що відповідає ПКЕЕ та Методики, а рішення Обласної комісії позивача, оформлене протоколом від 21.10.2016 №110-10/2016 змінено, визначивши власником об'єкту ТОВ «Пепшер», якому і здійснено відповідні нарахування необлікованої електричної енергії в сумі 342 971,53 грн згідно з розрахунком обсягу та вартості необлікованої електричної енергії (Додаток до протоколу №77-09/2018 від 11.09.2018).

При цьому, з урахуванням показників, які отримано при проведенні електротехнічної та хімічної експертиз у даній справі та оформлені висновком судової комплексної електротехнічної, хімічної та економічної експертизи №9642 від 03.02.2021, за якими експертом по дослідженню показник «до оплати» визначено в розмірі 269 477,63 грн (з ПДВ), позивач відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.06.2021 за №03-2021/21 (яка прийнята судом до розгляду) просить суд стягнути з відповідача - ТОВ «Пепшер» 267 477,63 грн шкоди, що складається з вартості необлікованої електричної енергії.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву без номеру та дати (вх. №02.31-07/3949/19 від 14.03.2019) не погоджується з заявленими позовними вимогами, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що зазначена в акті про порушення інформація, в тому числі схема електропостачання об'єкту споживача, на якому виявлено порушення є взаємосуперечливою та не відповідає дійсності.

Пояснює, при цьому, що 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 з'явився до будівлі, де на той час перебували працівники ПрАТ «Закарпаттяобленерго», які попросили надати доступ до вказаного приміщення, на що ОСОБА_1 відповів, що при собі ключів не має, оскільки жодної діяльності там не здійснює, і він змушений від'їхати за ключами, а коли ОСОБА_1 повернувся до складського приміщення, працівників ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на місці вже не виявив, а відтак Акт про порушення № 115190 від 27.04.2018 складено без його присутності та без доступу до приміщення, що також підтверджується й самим Актом про порушення та протоколами засідань комісії позивача №110-10/2016 від 21.10.2016, №77-09/2018 від 11.09.2018.

Звертає увагу на невідповідність показів свідків згідно з поданими позивачем заявами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які будучи попереджені про кримінальну відповідальність, письмово надали свідчення, що ОСОБА_1 забезпечив їм доступ до будівлі №7 за адресою АДРЕСА_1 , тоді як наведене спростовуються відомостями Акту про порушення.

Пояснює, що будівля за №7 під літ. Е по АДРЕСА_1 використовується як складське приміщення, а не деревообробний цех та припускає, що працівники ПрАТ «Закарпаттяобленерго» виявили порушення ПЕЕ та склали схему стосовно іншої будівлі, що також розташована за адресою АДРЕСА_1 , де знаходиться деревообробний цех, який належить приватному підприємцю Сембер I.I.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив №03-20/9/39 від 19.03.2019 не погоджується з аргументами відповідача, що викладені у відзиві на позов та зазначає про порушення відповідачем порядку та строку подання відзиву на позов та доказів, що до нього долучені.

Крім того, звертає увагу, що відповідачем у поданому відзиві на позов не наведено обґрунтованих, належних, допустимих та достовірних доказів, переконливих аргументів, які б спростовували факт виявленого та зафіксованого позивачем порушення на об'єкті відповідача та надані позивачем докази на підтвердження такого порушення.

Заперечення.

Відповідачем згідно з поданими запереченнями від 16.11.2021 спростовуються аргументи позивача, які викладені у позовній заяві. Зазначає ТОВ «Пепшер», при цьому, що зі змісту Акту про порушення № 115190 вбачається, що перевірка проводилася щодо об'єкта «деревообробний цех» за адресою: АДРЕСА_1 , за якою розташовані різні об'єкти нерухомого майна (в т.ч. складські приміщення, майстерні, цехи, будівлі тощо), які належать на праві власності різним суб'єктам: ТОВ «Авеста», ТОВ «Метекс», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і т.д., тоді як за цією адресою взагалі відсутнє нерухоме майно під назвою «деревообробний цех Педченка В.М.» та відсутнє будь-яке нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності.

У зв'язку з наведеним зазначає, що зі змісту Акту про порушення № 115190 неможливо чітко встановити, на якому саме об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 проводилася перевірка та було зафіксоване порушення.

Зауважує, що в Акті про порушення № 115190 зазначається про те, що він був складений за участю власника деревообробного цеху ОСОБА_1 , а також про те, що ОСОБА_1 відмовився від підписання вказаного Акту, що не відповідає дійсності, позаяк громадянин ОСОБА_1 не був присутній під час складання Акту про порушення № 115190, не знав його зміст та відповідно не підписував його, а дана обставина підтверджується нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_14 від 18.03.2019р., нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_15 від 18.03.2019р та самим Актом про порушення № 115190, на якому відсутній підпис ОСОБА_1 .

Звертає увагу на суперечності у схемі підключення будівель за адресою: АДРЕСА_1 до електричних мереж Позивача, яка була зазначена в Акті про порушення № 115190 від 27.04.2016 року та у схемі, яка була подана представником позивача 10.04.2019 року (аркуш 162 Том 2), позаяк зі схеми, зазначеної в Акті № 115190, вбачається, що електропостачання відбувалося від будівлі літера Ж ( ОСОБА_16 ) («точка 1» на схемі в Акті № 115190) і далі по даху будівлі «деревообробний цех Педченка» до будівлі Печора. У «точці 5» схеми, якої не існувало взагалі, нібито було вилучено зразок кабелю працівниками Позивача. Незрозумілим, за позицією відповідача є та обставина, яким чином проникли працівники позивача на територію чи до приміщення відповідача, якщо їм не надавався такий доступ до приміщення та до території (у зв'язку з відсутністю ключів).

Пояснює, що електрощитова, через яку подавалася електроенергія на територію АДРЕСА_1 , знаходилась на будівлі літера «К», яка є власністю ФОП Печора І.І. та від цієї електрощитової (на будівлі ФОП Печора І.І.), силовий кабель, через який постачалася електроенергія до будівлі ФОП Сембер І.І., був прокладений по зовнішній стороні будівлі відповідача (на даху будівлі під літерою Е) до будівлі ФОП Сембер І.І., однак у травні 2016 року працівниками позивача були демонтовані електрощитова та силовий кабель, а нова електрощитова була перенесена за межі території АДРЕСА_1 , та встановлена біля воріт заїзду на вказану територію, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_17 .

Звертає увагу, що жодної фіксації схеми підключення будівель на вищенаведеній території до електричних мереж позивача у 2016 році за допомогою фотографій, відеозйомок чи залучення певних спеціалістів/експертів не здійснювалося, у зв'язку з чим вважає, що схема, яка була намальована та складена вручну працівниками позивача, без свідків та без присутності відповідача, та зазначена в Акті про порушення № 115190, не може бути належним і достовірним доказом того, що вона відповідає тій реальній схемі підключення до електричних мереж будівель за адресою: АДРЕСА_1 , яка була насправді станом на 27.04.2016 року.

Зауважує, що зі змісту пунктів 1, 2 розділу «Висновки» Висновку експерта № 9642 вбачається, що кабель № 1 (наданий позивачем) не співпадає з кабелем № 2 (наданий відповідачем), однак, вказаний факт жодним чином не доводить наявність порушення з боку відповідача, а судовим експертом у п. 1 розділу «Висновки» Висновку експерта №9642 зазначено, що в Акті про порушення № 115190 позивачем неточно визначено марку та номінальний перетин жил кабелю.

За таких обставин, відповідач вважає, що оскільки позивачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував факт наявності самовільного підключення Відповідачем до електричних мереж позивача на об'єкті «будівля під літерою Е» за адресою: АДРЕСА_1 , то вимога позивача про стягнення з ТОВ «Пепшер» 269 477, 63 грн. шкоди є безпідставною та необґрунтованою.

Письмові пояснення.

Позивач згідно з наданими суду письмовими поясненнями від 25.11.2021 спростовує аргументи відповідача щодо суті заявлених вимог, зазначаючи, що ОСОБА_1 був присутній при складанні Акту про порушення №115190 та від підписання Акту про порушення №115190 та надання письмових зауважень і пояснень з приводу його складання відмовився.

Пояснює, що в ході опрацювання матеріалів при підготовці до претензійно - позовної роботи щодо стягнення спірної в даній справі вартості безобліково спожитої електричної енергії, позивачем було встановлено, що власником об'єкту, на якому 27.04.2016 р. було виявлено порушення, зафіксоване Актом про порушення №115190, є інша особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пепшер» (Відповідач у даній справі), засновником та керівником якого являється ОСОБА_1 , тобто, особа за участю якої був складений Акт про порушення № 115190 від 27.04.2016 року.

Звертає увагу, що згідно з інформаційною довідкою №74912724 від 06.12.2016 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 відсутнє та, враховуючи наведене, 02.08.2018 р. представник позивача, звернувся з адвокатським запитом №08-2018/10 від 02.08.2018 р. до керівника Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради Геворкян Д.С., в якому просив надати йому копію матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Зауважує, що саме з отриманих матеріалів інвентаризаційної справи позивачу стало відомо, що будівля (літ. Е) за адресою: АДРЕСА_1 , на якій було виявлено порушення ПКЕЕ, зафіксоване Актом про порушенням ПКЕЕ № 115190 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Пепшер» на підставі реєстраційного посвідчення від 05.11.1996 р., виданого директором Ужгородського міськрайонного виробничого підприємства технічної інвентаризації ОСОБА_18 , а витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26.11.2018 р. підтверджується, що місцезнаходженням ТОВ «Пепшер» є вул. Пржевальського, 7 у м. Ужгороді, а засновником та керівником ТОВ «Пепшер» - ОСОБА_1 .

Акцентує увагу, що перебування ОСОБА_1 за вказаною адресою (деревообробний цех) у день складення Акту про порушення ПКЕЕ №115190 (27.04.2016 р.) та листування з ним з даного питання з ПрАТ «Закарпаттяобленерго» підтверджує той факт, що за даною адресою здійснює свою діяльність ТОВ «Пепшер», яке в свою чергу діє в особі його директора ОСОБА_1 .

Просить звернути увагу, що особою відповідальною за заподіяння позивачу збитків є власник вищевказаної «будівлі літ. Е» за адресою: АДРЕСА_1 та зазначена будівля літ. Е, в якій виявлено порушення, зафіксоване в Акті про порушення №115190, належить відповідачеві на праві власності з 1996р., що підтверджується доказом - інформаційною довідкою №74912724 від 06.12.2016 р. з Державного реєстру речових прав.

Позивач заперечує, при цьому, аргументи представника відповідача про відсутність ОСОБА_1 при складанні Акту про порушення з посиланням на ту обставину, що докази на підтвердження такої відсутності (заяви свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ) подані відповідачем з порушенням строків подання таких доказів.

Узагальнення позиції позивача, яка викладена в заявах по суті та письмових поясненнях ПрАТ «Закарпаттяобленерго» викладена в поданих суду письмових судових дебатах відповідно до яких Товариство акцентує увагу на підтвердженні належними та допустимими доказами (Актом про порушення, заявами свідків, висновком судової комплексної електротехнічної, хімічної та економічної експертизи) факту порушення відповідачем ПКЕЕ.

Пояснює, що вказане в Акті про порушення п. 10.2. ПКЕЕ без зазначення конкретного підпункту не є підтвердженням відсутності порушення споживачем ПКЕЕ, позаяк зі змісту такого Акту вбачається, що відповідне порушення полягало у підключенні до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок поза розрахунковим приладом обліку електричної енергії, а саме, відгалуження від головного вводу; Договір про постачання електричної енергії не укладено; особовий рахунок не відкрито.

Зауважує, що самі по собі формальні недоліки в акті про порушення, як-то неточності в характеристиці вилученого кабелю, схемі електропостачання об'єкту не може спростувати факт порушення, позаяк такий відображено в сукупності інших доказів у справі, а саме рішення комісії позивача, оформлене протоколом №77-09/2018 від 11.09.2018 відповідачем не оскаржувалося.

Доводить, що до спірних правовідносин з приводу прийняття рішення комісією позивача, яке оформлене протоколом №77-09/2018 від 11.09.2018 не застосовуються положення п. 8.2.6. Правил роздрібного ринку електроенергії з огляду на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, позаяк на момент виявлення порушення та його фіксування шляхом оформлення Акту про порушення ПКЕЕ від 27.04.2016 №115190 діяла редакція ПКЕЕ, затверджена постановою НКРЕКП від 31.07.1996 за №28, то редакція Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №312 на складений Акт про порушення не поширюється.

Узагальнення позиції відповідача, яка викладено в заявах по суті, письмових поясненнях ТОВ «Пепшер» викладено в письмовому викладі промови у судових дебатах, відповідно до яких Товариство зазначає, що Акт про порушення не складений відносно відповідача ТОВ «Пепшер», вказана адреса м. Ужгород, вул. Пржевальського б. 7, хоча відповідачу належить лише будівля 7Е, а в акті вказане порушення п. 10.2 ПКЕЕ, однак такий пункт не містить переліку порушень правил користування електричною енергією, схема електропостачання об'єкта суперечить як дійсній схемі, так і відомостям в акті, оскільки згідно схеми нібито здійснено підключення до мережі позивача, в описі ж вказано що підключення до електромережі іншого споживача (ФОП Сембер І.І.) поза межею балансової належності позивача, а сама схема, зображена в акті, не відповідає схемі електропостачання об'єктів по АДРЕСА_1 , яка є додатком до Договору від 20.04.2016 року, укладеного між позивачем та ФОП Сембер І.І.

Пояснює, що позовні вимоги ґрунтуються на остаточному рішенні комісії позивача, яке прийняте відносно відповідача, оформлене протоколом №77-09/2018 від 11.09.2018 року, а прийняттю такого рішення передували ще 2: рішення оформлене протоколом №64 від 26.07.2016 року та рішення, оформлене протоколом №110-10/2016 від 21.10.2016 року, які прийняті відносно ФОП Педченко В.М. та проведено нарахування з 27.04.2013 року по 27.04.2016 року та на підставі різних пунктів Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ.

Зауважує, що в подальшому, не дивлячись на те, що акт про порушення відносно ТОВ «Пепшер» не складався, та те, що ТОВ «Пепшер» не є власником об'єкту №7 по вул. Пржевальського, на підставі службової записки від 06.08.2018 року комісія прийняла остаточне рішення, яким повторно вирішила акт про порушення від 27.04.2016 року №115190 вважати таким, що відповідає вимогам ПКЕЕ та Методиці, а рішення Обласної комісії від 21.10.2016 року вирішила змінити, визначивши власником об'єкту ТОВ «Пепшер».

Доводить, що на момент прийняття комісією позивача остаточного рішення, оформленого протоколом №77-09/2018 від 11.09.2018 року, яким і було визначено відповідача як відповідальну за порушення особу діяла редакція п. 8.2.6. Правил роздрібного ринку електроенергії, яка підлягала застосуванню позивачем як процесуальна норма та відповідно до якої рішення комісії може бути переглянуте у порядку, встановленому цими Правилами, протягом 1 року, починаючи з дня, наступного за днем його прийняття.

Пояснює, що перевіркою було встановлено самовільне підключення до електромережі саме електропроводки, а не електроустановок чи струмоприймачів, за приналежністю яких певній особі, й можна було б визначити фактичного споживача електроенергії.

Окремо звертає увагу, що позаяк Акт про порушення складався на фізичну особу, то застосуванню підлягав розділ 3, а не розділ 2 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ, а саме здійснення розрахунку з 28.10.2015, що також є неправомірним, оскільки 20.04.2016 року за положеннями ПКЕЕ мала бути здійснена технічна перевірка системи електропостачання ФОП Сембер І.І., з яким укладався новий договір та визначалася схема електропостачання й підписувався акт балансової належності, а отже саме тоді у випадку наявності будь-якого самовільного підключення на об'єкті по схемі ФОП Сембер І.І. позивач міг виявити такий факт.

Вважає, що висновок експерта у даній справі є неналежним і недостовірним доказом оскільки складений на підставі незаконного рішення та акту про порушення та є «плодом отруйного дерева», а сам висновок містить суперечливі дані та нечіткі відповіді.

Доводить, що матеріали справи містять заяви свідків - працівників позивача, які додатково підтвердили що ОСОБА_1 надав їм доступ до приміщення, тоді як матеріали справи не містять ні фіксації напруги в кабелі, ні переліку приладів підключених до електроенергії, ніяких даних про наявність споживання електричної енергії та наявності самовільно підключеного кабелю у будівлі саме ТОВ «Пепшер», а саме звернення позивача до правоохоронних органів де ПрАТ «Закарпаттяобленерго» вказує про те, що йому невідомо особу, яка здійснила самовільне підключення, що свідчить про суперечливість позиції позивача, тоді як аргументація відповідача про те, що ним не здійснювалось споживання електричної енергії, а кабель проходив по його будівлі до ФОП Сембер І.І. відповідає схемі електропостачання та додатково підтверджена заявою свідка ОСОБА_8 , є більш вірогіднішою.

Наведене, за позицією відповідача, підтверджується тією обставиною, що спочатку позивач стверджує, що йому невідомо хто саме здійснив самовільне підключення, далі вважає, що таке порушення допущене фізичною особою, надалі вказує, що саме ТОВ «Пепшер» споживало енергію, змінює адресу, спочатку зазначаючи будівлю 7, потім в позові вказує 7Е, працівники позивача які складали акт вказали, що доступу до приміщення не надано, а в заяві свідка зазначають протилежне, що свідчить про суперечливість поведінка позивача в спірних правовідносинах.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

27 квітня 2016 року представниками Ужгородського МРЕМ Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» здійснено контроль дотримання встановлених режимів споживання електричної енергії споживачами за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведеного позивачем контролю був складений Акт про порушення №115190 від 27.04.2016 (далі - Акт про порушення) в якому зафіксовано виявлене порушення п. 10.2. Правил користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ) на об'єкті: "Деревообробний цех" за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника електроустановок поза розрахунковим приладом обліку енергії, а саме: відгалуження від головного вводу; договір постачання електричної енергії не укладено; особовий рахунок не відкрито.

Зміст Акту про порушення (Том І, а с. 47-48) свідчить, що його складено за участю власника деревообробного цеху ОСОБА_1 , який відмовився надавати доступ до приміщення для визначення переліку струмоприймачів, подання паспортних даних таких струмоприймачів та включення їх на максимальну потужність.

Згідно з долученими до позовної заяви заявами свідків від 07.12.2018 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 (Том І, а.с. 141-145), від 20.03.2019 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (Том ІІ, а.с. 142-145), які брали участь у складанні Акту про порушення свідками повідомлено, що в ході здійснення контролю дотримання споживачами встановлених режимів споживання електричної енергії, дотримання вимог ПКЕЕ за адресою: АДРЕСА_1 ними було виявлено самовільне підключення до електричних мереж будівлі «деревообробний цех» та на запитання до присутніх на означеній території осіб щодо власника цього об'єкту працівники ПрАТ «Закарпаттяобленерго» з'ясували, що власником деревообробного цеху є підприємець Педченко В.М., який прибув за адресою АДРЕСА_1 та забезпечив працівникам позивача доступ до будівлі (деревообробний цех), проте не забезпечив увімкнення на повну потужність всіх електроустановок в будівлі, не надав відомості про їх паспортні дані, відмовився від підписання Акту про порушення та залишив місце його виявлення.

Відповідно до зазначеної в Акті про порушення схеми електропостачання об'єкту споживача, на якому виявлено порушення, - самовільне підключення електроустановок виявлено в точці « 4», в точці « 5» було вилучено зразок кабелю АВВГ (алюміній), перерізом проводу 4х70 мм, а в будівлі ОСОБА_1 знаходився розподільчий щиток 0,4 кВ (точка « 8») з комутаційними пристроями АВ-250А, АВ-100А.

Акт про порушення підписаний п'ятьма працівниками позивача ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ) із зазначенням про відмову Споживача - Педченко В.М. надавати пояснення та підписувати Акт про порушення.

28 квітня 2016 року позивачем до Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області подано заяву від 28.04.2016 за №116-25/2676 про кримінальне правопорушення (Том І, а.с. 55-56) щодо виявлених фактів самовільного приєднання та безоблікового споживання електроенергії Педченко В.М. за результатами якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2016 внесено відомості про початок досудового розслідування за номером кримінального провадження 12016070030001846.

Згідно з наданими сторонами в судовому засіданні 18.01.2024 поясненнями кримінальне провадження №12016070030001846 закрито за відсутністю складу злочину.

Відповідно до змісту листа від 28.04.2016 №ЕЗ/843 (Том І, а.с. 50) позивачем повідомлено Фізичну особу-підприємця Педченко В.М. про розгляд комісією Ужгородського МРЕМ Акту про порушення з пропозицією з'явитися 10.05.2016 на засідання комісії. Також, відповідно до змісту даного листа від 28.04.2016 №ЕЗ/843 позивачем надіслано на адресу ФОП Педченко В.М. один примірник Акту про порушення №115190 від 27.04.2016 для ознайомлення.

Означений лист надіслано позивачем на адресу ФОП Педченко В.М. 04.05.2016 та отримано останнім 07.05.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №8800017327432 (Том І, а.с. 54).

Листами від 30.05.2016 за №Е3/965, від 09.06.2016 за №Е3/1022, від 24.06.2016 за №Е3/1092 позивач повідомляв ФОП Педченко В.М. про розгляд комісією Ужгородського МРЕМ Акту про порушення 07.06.2016, 23.06.2016, 26.07.2016 з пропозицією з'явитися на засідання комісії (Том І, а.с.59, 61, 62).

Означені листи надіслано позивачем на адресу ФОП Педченко В.М. 03.06.2016, 09.06.2016, 24.06.2016 та листи від 30.05.2016 за №Е3/965, від 24.06.2016 за №Е3/1092 отримано підприємцем 30.05.2016 та 15.07.2016, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за №8800017474125, №8800017676550, фіскальним чеком від 09.06.2016 (Том І, а.с. 60, 61, 63), а 12.07.2016 ОСОБА_1 звертався до позивача в особі Ужгородського МРЕМ з заявою від 12.07.2016 (Том І, а.с. 64), в якій повідомив, що з листа №Е3/843 від 28.04.2016 йому стало відомо про складення Акту про порушення на його ім'я та просив повідомити про причини складання такого акту та про дії, які вчинялися на його виконання. Доказів надання відповіді на означений лист матеріали справи не містять.

В подальшому комісія з розгляду актів про порушення Ужгородського МРЕМ «Закарпаттяобленерго» без участі Споживача ФОП Педченко В.М. провела засідання 26.07.2016 року, результати якого зафіксовано протоколом №64 від 26.07.2016 (надалі - протокол №64) і прийняла рішення, яким встановлено, що Споживач - ФОП Педченко В.М. на об'єкті деревообробний цех по АДРЕСА_1 порушив п. 10.2. ПКЕЕ - підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок поза розрахунковим приладом обліку електричної енергії, а саме відгалуження від головного вводу; договір про постачання електричної енергії не укладено; особовий рахунок не відкрито.

У зв'язку з наведеним комісією прийнято рішення провести нарахування за період з 27.04.2013 по 27.04.2016 згідно з п. 2.1.7., п.п. 2.9. за формулою №2.6., №2.7. та №2.9. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ.

Сума проведеного позивачем підприємцю Педченко В.М. донарахування вартості електроенергії відповідно до протоколу №64 становить 1 656 266,33 грн, які відповідно до рахунку №115190 від 26.07.2016 та листа від 27.07.2016 за №88/535-17 пред'явлені до сплати ФОП Педченко В.М. (Том І, а.с. 65-69).

В подальшому, відповідно до змісту повідомлення від 10.10.2016 за №116-25/6176 (Том І, а.с. 70) позивачем запрошено ФОП Педченко В.М. на повторний розгляд Акту про порушення Обласною комісією ПАТ «Закарпаттяобленерго» з розгляду Актів про порушення ПКЕЕ та ПКЕЕН (надалі - Обласна комісія) 21.10.2016 року.

Означений лист надіслано позивачем на адресу ФОП Педченко В.М. 11.10.2016 та отримано останнім 12.10.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №8800019155590 та вбачається з відомостей щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек номером 8800019155590 (Том І, а.с. 71-72).

Відповідно до протоколу №110-10/2016 від 21.10.2016 засідання Обласної комісії ПАТ «Закарпаттяобленерго» з розгляду Актів про порушення ПКЕЕ та ПКЕЕН (надалі - протокол №110-10/2016, Том І, а.с. 73-75) Обласною комісією без участі Споживача ФОП Педченко В.М. вирішено Акт про порушення ПКЕЕ від 27.04.2016 за №115190 вважати таким, що відповідає вимогам ПКЕЕ та Методики та постановлено здійснити перерахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення, застосувавши наступні вихідні дані: І = 140 А, t = 12 год, період із 28.10.2015 року по 27.04.2016 року.

Сума проведеного позивачем підприємцю Педченко В.М. донарахування вартості електроенергії відповідно до протоколу №110-10/2016 (розрахунок до протоколу №110-10/2016) становить 342 971,53 грн, які відповідно до рахунку №115190 від 21.10.2016 та листа-повідомлення від 24.10.2016 за №116-25/6446 пред'явлені до сплати ФОП Педченко В.М. (Том І, а.с. 76-79).

Як зазначає позивач, у зв'язку з несплатою ФОП Педченко В.М. донарахованої вартості електроенергії відповідно до протоколу №110-10/2016 на суму 342 971,53 грн в ході підготовки позовних матеріалів встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 відсутнє майно, яке належить на праві власності ФОП Педченко В.М., що підтверджується наданою суду Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74912724 від 06.12.2016 (Том І, а.с. 80-88), у зв'язку з чим адвокатом Янєвим М.О. на адресу Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради було надіслано адвокатський запит №08-2018/10 від 02.08.2018 (Том І, а.с. 88-89) щодо надання копій матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7.

За позицією позивача, з відповіді на означений адвокатський запит ПрАТ «Закарпаттяобленерго» стало відомо, що право власності на об'єкт «деревообробний цех» за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 (літ. Е) станом на час виявлення порушення та складання Акту про порушення належить відповідачу в даній справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Пепшер» (надалі - ТОВ «Пепшер»), керівником та засновником якого є ОСОБА_1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004696608 від 26.11.2018, Том І, а.с. 92-96), у зв'язку з чим відповідно до службової записки провідного юрисконсульта ПрАТ «Закарпаттяобленерго» І. Пеняк від 06.08.2018 (Том І, а.с. 97-98) було ініційовано повторний розгляд Акту про порушення на Обласній комісії позивача.

В даному контексті судом встановлено, що ТОВ «Пепшер» є власником будівлі під літ. «Е» за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідченням на будинковолодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, виданим директором Ужгородського міжрайонного малого виробничого підприємства технічної інвентаризації від 05.11.1996 року, запис в реєстровій книзі №910 (Том І, а.с. 91).

З наданих на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2019 Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради відповідно до супровідного листа від 28.02.2019 № 121 матеріалів Інвентаризаційної справи №2660 за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, №7 вбачається, що ТОВ «Пепшер» є власником будівлі під літ «Е» за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 на підставі угоди на відчуження майна від 28.06.1996, укладеної між Товариством покупців, членів трудового колективу Ужгородського державного підприємства «Техносервіс», як Продавцем та ТОВ «Пепшер», як Покупцем, Акту передачі майна від 28.06.1996 та згідно з протоколом №25 засідання правління Товариства покупців, членів трудового колективу Ужгородського державного підприємства «Техносервіс», засновників КП «Техносервіс» від 28.06.1996 року (аркуші 101-104 Інвентаризаційної справи №2660).

Відповідно до означених документів будівля під літ «Е» за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 є цехом по складанню меблів, площею 1186 м.кв. та займає ділянку площею 0,29 га.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до змісту повідомлень від 07.08.2018 за №116-25/4223 та від 17.08.2018 за №116-25/4460 (Том І, а.с. 99-100) позивачем запрошено директора та засновника ТОВ «Пепшер» Педченко В.М. на повторний розгляд Акту про порушення Обласною комісією ПАТ «Закарпаттяобленерго» з розгляду Актів про порушення ПКЕЕ та ПКЕЕН 11.09.2018 року. Надіслання листа від 17.08.2018 за №116-25/4460 на адресу ТОВ «Пепшер» підтверджується фіскальним чеком від 17.08.2018, реєстром відправки рекомендованих листів від 17.08.2018 року (Том І, а.с. 101). Доказів отримання керівником відповідача листів-повідомлень від 07.08.2018 за №116-25/4223 та від 17.08.2018 за №116-25/4460 суду не надано.

11 вересня 2018 року Обласною комісією позивача на підставі службової записки юридичного відділу Товариства від 06.08.2018 та без участі Споживача - ТОВ «Пепшер» здійснено повторний (третій) розгляд Акту про порушення, яким підтверджено відповідність та правомірність попередніх рішень комісії Ужгородського МРЕМ (протокол №64), Обласної комісії (протокол №110-10/2016), однак з огляду на виявлені недоліки у визначенні власника об'єкту «деревообробний цех» за адресою: АДРЕСА_1 було вирішено переглянути Акт про порушення в частині уточнення власника об'єкту - ТОВ «Пепшер», а не ФОП Педченко В.М.

Означене рішення Обласної комісії позивача від 11.09.2018, оформлене протоколом №77-09/2018 (надалі - протокол №77-09/2018, Том І, а.с. 102-105), за змістом якого вирішено:

- Акт про порушення вважати таким, що відповідає вимогам ПКЕЕ та Методики;

- Рішення Обласної комісії, оформлене протоколом від 21.10.2016 №110-10/2016 змінити, визначивши власником об'єкту ТОВ «Пепшер».

Сума проведеного позивачем ТОВ «Пепшер» донарахування вартості електроенергії відповідно до протоколу №77-09/2018 (розрахунок до протоколу №77-09/2018) становить 342 971,53 грн, які відповідно до рахунку №125190 від 11.09.2018 та листів-повідомлення від 12.09.2016 за №116-25/4911 та №116-25/4912 пред'явлені до сплати ТОВ «Пепшер» та отримані відповідачем 17.09.2018, що підтверджується фіскальними чеками від 13.09.2018, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №8801804337506 (Том І, а.с. 106-111).

Несплата відповідачем донарахованої вартості електроенергії відповідно до Акту про порушення, протоколу №77-09/2018 стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, предметом якого відповідно до позовної заяви №12-2018/19 від 12.12.2018 було визначено стягнення з ТОВ «Пепшер» 342 971,53 грн шкоди, що складається з вартості необлікованої електричної енергії.

Позатим, як вже зазначалося в описовій частині даного рішення, ухвалою суду від 06.12.2019 за результатами розгляду клопотання позивача у справі №907/736/18 призначено судову комплексну електротехнічну, хімічну та економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

Згідно з висновком судової комплексної електротехнічної, хімічної та економічної експертизи №9642 від 03.02.2021 (надалі - висновок експерта, Том ІV, а.с. 33-70), виконаним судовими експертами ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» Пампуха Г.Г., Юрченко Є.М., Дєєвою Л.Є. встановлено, що:

1. Матеріал виготовлення жил, тип та кількість жил, конструкція зразка наданого позивачем ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (кабель №1) відповідає даним зазначеним в Акті про порушення №115190 від 27.04.2016 року, однак в Акті неточно визначено марку та номінальний перетин жил кабелю.

Визначені параметри кабелю №1 відповідають АПВГ 4х50 по ГОСТ 16442-80 «Кабели силовые с пластмассовой изоляцией. Технические условия».

2. Перетин (переріз) жил кабелю, кількість жил, геометричні параметри жил, тип ізоляції жил та конструкція кабелю наданого відповідачем - ТОВ «Пепшер» (кабель №2) не співпадає з кабелем №1, наданим позивачем ПрАТ «Закарпаттяобленерго». Номінальний перетин жил кабелю наданого відповідачем - ТОВ «Пепшер» (кабелю №2) становить 120 мм.кв.

3. Схема електропостачання об'єкту ФОП Сембер Івана Івановича, зазначена на однолінійній схемі приєднання до місцевої локальної електромережі в додатку №11 до Договору №230680 від 20.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» та ФОП Сембер Іваном Івановичем, частково відповідає схемі електропостачання об'єкту ФОП Сембер Івана Івановича, зазначеній на схемі електропостачання об'єкта, на якому виявлено порушення, яка міститься в Акті про порушення №115190 від 27.04.2016 року. Виявлена незначна не відповідність між двома однолінійними схемами не впливає якість та надійність постачання електричної енергії до споживача ФОП Сембер Іван Іванович.

4. Схема самовільного підключення об'єкту «деревообробний цех Педченко В.М.», яка зазначена у схемі самовільного підключення об'єкту споживача, на якому виявлено порушення в Акті про порушення №115190 від 27.04.2016 року, відповідає виду і суті порушення, опис якого міститься в графі «докладний вид, обставини і суть порушення» Акту про порушення №115190 від 27.04.2016 року в частині «Договір про постачання електричної енергії не укладено. Особовий рахунок не відкрито». Оскільки схема самовільного підключення об'єкту «деревообробний цех Педченко В.М.» на момент огляду була демонтована і не збереглась, визначити відповідність схеми самовільного підключення об'єкту «деревообробний цех Педченко В.М.», яка зазначена у схемі самовільного підключення об'єкту споживача, на якому виявлено порушення, в Акті про порушення №115190 від 27.04.2016 року, не представляється можливим.

5. 3 урахуванням обставин справи методологічно застосування норм п.2.6 Методики застосовано вірно. Дослідженням показників, які застосовані при визначення показника «до оплати» по Розрахунку до Протоколу №77-09/2018 в розмірі 285 809,60 грн. без ПДВ або 342 971,53 грн з ПДВ, експертом не підтверджується. 3 урахуванням показників, які отримано при проведенні електротехнічної та хімічної експертиз по дослідженню показник «до оплати» визначено в розмірі 224 561,45 грн без ПДВ та 269 477,63 грн з ІІДВ.

6. На момент експертного огляду 27.10.2020 року виявити сліди самовільного підключення ТОВ «Пепшер» після межі балансової належності між енергопостачальником та споживачем за вказаною адресою - в електричних мережах іншого, ніж позивач, власника мереж (ФОП Сембер І.І.), шляхом прокладення кабелю поза приладом обліку, що відображені в акті про порушення і від 27.04.2016 року не представляється можливим.

Як зазначено в описовій та синтезуючій частинах висновку експерта під час проведення електротехнічної та хімічної експертизи судовими експертами було встановлено, що наданий позивачем зразок кабелю (його частини), який за твердженням позивача було вилучено при оформленні Акту про порушення (точка « 5» схеми Акту про порушення) являє собою алюмінієву секторну жилу номінальним перетином 50 мм.кв. 4-х жильного однодротового кабелю, а не 70 мм.кв. як зазначено в Акті про порушення, у зв'язку з чим в економічному блоці висновку експерта відповідно до п. 2.6. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006 (надалі - Методика) з урахуванням меншої струмопровідності (потужності підключення) кабелю 4х50 порівняно з зазначеним в Акті про порушення кабелю 4х70 розраховано, що показник «до оплати» в розрахунку до протоколу №77-09/2018 повинен становити 269 477,63 грн (з ПДВ).

З урахуванням наведеного позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 22.06.2021 за №06-2021/21, яка прийнята судом згідно з ухвалою від 22.06.2021, відповідно до якої предметом позовних вимог є стягнення з ТОВ «Пепшер» 269 477,63 грн шкоди, що складається з вартості необлікованої електричної енергії.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на наступні обставини:

- Акт про порушення не складений відносно відповідача ТОВ «Пепшер», а стосовно Споживача ФОП Педченко В.М.;

- в Акті про порушення зазначено адресу об'єкта, на якому виявлено порушення: м. Ужгород, вул. Пржевальського б. 7, тоді як відповідачу належить лише будівля під літ. «Е» за означеним адресом;

- в Акті про порушення вказане порушення Споживачем п. 10.2 ПКЕЕ, однак такий пункт не містить переліку порушень правил користування електричною енергією;

- зазначена в Акті схема електропостачання об'єкта суперечить як дійсній схемі, так і відомостям в акті щодо підключення до електромережі поза межею балансової приналежності позивача та схемі електропостачання об'єктів по АДРЕСА_1 , яка є додатком до Договору від 20.04.2016 року, укладеного між позивачем та ФОП Сембер І.І. (Том ІІ, а.с. 61);

- Акт про порушення складався на фізичну особу, тому застосуванню підлягав розділ 3, а не розділ 2 Методики, а здійснення розрахунку з 28.10.2015 є неправомірним, оскільки 20.04.2016 року за положеннями ПКЕЕ мала бути здійснена технічна перевірка системи електропостачання ФОП Сембер І.І., з яким укладався новий договір та визначалася схема електропостачання й підписувався акт балансової належності, а отже саме тоді у випадку наявності будь-якого самовільного підключення на об'єкті по схемі ФОП Сембер І.І. позивач мав виявити такий факт;

- зазначений в Акті про порушення вилучений під час фіксації порушення провід (кабель) перерізом 4х70 мм.кв. не відповідає наданій суду жилі кабелю перерізом 4х50 мм.кв.;

- зазначена в схемі електропостачання Акту про порушення точка « 8» - розподільчий щиток 0,4 кВ з комутаційними пристроями АВ-250А, АВ-100А відповідно до складеної працівниками позивача схеми знаходиться в будівлі ОСОБА_1 , що неможливо встановити без фізичного доступу до будівлі, який відповідно до Акту про порушення був ненаданий ОСОБА_1 працівникам позивача;

- в Акті про порушення встановлено самовільне підключення до електромережі саме електропроводки, а не електроустановок чи струмоприймачів, за приналежністю яких певній особі, й можна було б визначити фактичного споживача електроенергії;

- подані позивачем докази свідчать про суперечливу поведінку ПрАТ «Закарпаттяобленерго», позаяк Акт про порушення свідчить про ненадання громадянином ОСОБА_1 доступу до приміщення для визначення переліку струмоприймачів, а заяви свідків - працівників позивача, які оформляли Акт про порушення підтверджують, що ОСОБА_1 надав працівникам позивача доступ до будівлі «деревообробний цех»;

- на момент прийняття Обласною комісією позивача остаточного рішення, оформленого протоколом №77-09/2018 від 11.09.2018 року про задоволення Акту про порушення, яким і було визначено відповідача як відповідальну за порушення особу діяла редакція п. 8.2.6. Правил роздрібного ринку електроенергії, яка підлягала застосуванню позивачем як процесуальна норма та відповідно до якої рішення комісії може бути переглянуте у порядку, встановленому цими Правилами, протягом 1 року, починаючи з дня, наступного за днем його прийняття;

- висновок експерта у даній справі є неналежним і недостовірним доказом оскільки складений на підставі незаконного рішення та акту про порушення та є «плодом отруйного дерева», містить суперечливі дані та нечіткі відповіді;

- матеріали справи не містять ні доказів фіксації напруги в кабелі, ні переліку приладів підключених до електроенергії, ані даних про наявність споживання електричної енергії та наявності самовільно підключеного кабелю у будівлі саме ТОВ «Пепшер»;

- ОСОБА_1 не був присутній під складання Акту про порушення працівниками позивача, а відомості Акту про порушення в цій частині є недостовірними, позаяк 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 з'явився до будівлі, де на той час перебували працівники ПрАТ «Закарпаттяобленерго», які попросили надати доступ до вказаного приміщення, на що ОСОБА_1 відповів, що при собі ключів не має, оскільки жодної діяльності там не здійснює, і він змушений від'їхати за ключами, а коли ОСОБА_1 повернувся до складського приміщення, працівників ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на місці вже не виявив.

На підтвердження означених доводів ТОВ «Пепшер» надано суду:

- заяви свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 18.03.2019 року (Том ІІ, а.с. 96-97) за змістом яких свідками зазначено, що вони 27.04.2016 перебували на території АДРЕСА_1 та після обіду на дану територію прибули працівники Ужгородського МРЕМ, які здійснювали контроль та перевірку обліку електроенергії приміщень, що розташовані на даній території та належать різним власникам. ОСОБА_1 , заїхавши на територію та після нетривалого (близько 5 хвилин) спілкування з працівниками Ужгородського МРЕМ одразу виїхав, а в будівлю, яка належить ТОВ «Пепшер» 27.04.2016 ні працівники Ужгородського МРЕМ, ні керівник ТОВ «Пепшер» не заходили;

- заяву свідка ОСОБА_17 від 05.04.2019 (Том ІІ, а.с. 149), який повідомив, що електрощитова через яку подавалася електроенергія на території АДРЕСА_1 знаходилась на будівлі під літ. «К», яка належить ФОП Печора І.І. та на момент проведення 27.04.2016 працівниками Ужгородського МРЕМ перевірки силовий кабель був підключений від електрощитової до будівлі ФОП Сембер І.І. та проходив по будівлі ТОВ «Пепшер». В подальшому, в травні 2016 року означені щитова та силовий кабель були демонтовані, а сама щитова перенесена за межі території АДРЕСА_1 біля воріт заїзду на дану територію;

- заяву свідка ОСОБА_8 від 02.04.2019 (Том ІІ, а.с. 150), який надав аналогічні свідку ОСОБА_17 покази в частині проходження силового кабелю від електрощитової, яка знаходилася на його будівлі до ФОП Сембер І.І. по будівлі ТОВ «Пепшер» та зазначив, що в разі потреби електроенергія для освітлення території ТОВ «Пепшер» безкоштовно надавалася ним та обліковувалася через його лічильник обліку;

- заявами свідків ОСОБА_19 від 23.11.2021 та ОСОБА_20 від 24.11.2021 (Том ІV, а.с. 219-220), які повідомили, що 27.04.2016 вони разом з ОСОБА_1 з 12 години і до кінця робочого дня складали дошки за адресою: АДРЕСА_2 та нікуди не відлучалися;

- заявою свідка ОСОБА_21 від 23.11.2021 (Том ІV, а.с. 221), який повідомив, що ним 01.03.2018 взято у позичку в ТОВ «Пепшер» нерухоме майно - будівлю ТОВ «Пепшер» за адресою: АДРЕСА_1 де були тільки особисті речі, матеріали і устаткування, що належить ФОП Денщиков В.М. і використовувалися ним в господарській діяльності, а електророзводка та освітлення під навісом прокладені ним у 2018 році.

Встановлення наявності правових підстав для стягнення з відповідача 269 477,63 грн шкоди у вигляді вартості необлікованої електричної енергії на підставі Акту про порушення та рішення Обласної комісії позивача, оформленого протоколом №77-09/2018 є предметом судового розгляду в даній справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти (п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Збитками , згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відтак відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) завдавача збитків; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки завдавача шкоди, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб); вина правопорушника.

Предметом позовних вимог позивачем визначено стягнення 269 477,63 грн вартості необлікованої електричної енергії як завдані відповідачем збитки, а відтак, встановленню судом підлягає наявність повного складу цивільного правопорушення ТОВ «Пепшер».

Так, правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі у спірний період врегульовано Законом України «Про електроенергетику».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, зокрема, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 27 цього закону передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушенням в електроенергетиці, зокрема, є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, порушення правил користування енергією (абз. 2, 8 ч.2 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику»).

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) в спірний період були врегульовані Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910).

Постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом (п.1.3. ПКЕЕ).

За змістом п. 4.1. ПКЕЕ постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається (п. 5.1. ПКЕЕ).

Згідно з п.п. 15, 16 п. 8.1. ПКЕЕ Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів; складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Вимоги до складення акту про порушення визначені в розділі 4 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006 (тут і надалі - Методика в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Методики факт виявлених представниками енергопостачальника електричної енергії за регульованим тарифом (далі - енергопостачальник) порушень споживачем вимог ПКЕЕ або ПКЕЕН оформлюється актом про порушення.

Акт про порушення складається у присутності споживача представниками енергопостачальника, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень на місці виявлення порушень.

У разі відмови споживача від підписання акта про порушення про це зазначається в акті про порушення. Акт про порушення без підпису споживача вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Споживачі та представники енергопостачальника під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень, про що зазначається в акті про порушення.

Акт про порушення оформляється згідно з формою, наведеною в додатку 3.

Акт про порушення складається у двох примірниках у присутності споживача або уповноваженого представника споживача в разі виявлення порушень ПКЕЕ.

Працівники енергопостачальника перед складанням акта про порушення зобов'язані повідомити споживача про його право внести зауваження та заперечення до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень та пропозицій.

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.

В акті про порушення зазначаються всі необхідні для розрахунку згідно з вимогами цієї Методики параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням:

- меж балансової належності;

- перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення;

- фазування приладу обліку на дату оформлення акта про порушення.

В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

Згода або незгода споживача із зафіксованим в акті про порушення фактом пошкодження пломб або розрахункових приладів обліку фіксується в акті про порушення (п.п. 4.5.-4.8. Методики).

Порядок розгляду актів про порушення врегульовано положеннями п. 6.42. ПКЕЕ за змістом абз. 1-4 якого на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Матеріали справи свідчать, що 27 квітня 2016 року представниками Ужгородського МРЕМ Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» здійснено контроль дотримання встановлених режимів споживання електричної енергії споживачами за адресою: вул. Пржевальського, 7 в м. Ужгороді, за результатами якого складено Акт про порушення №115190 від 27.04.2016, в якому зафіксовано виявлене порушення п. 10.2. Правил користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ) на об'єкті: "Деревообробний цех", який належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника електроустановок поза розрахунковим приладом обліку енергії, а саме: відгалуження від головного вводу; договір постачання електричної енергії не укладено; особовий рахунок не відкрито.

За результатами оцінки змісту Акту про порушення на предмет його відповідності ПКЕЕ, Методики та в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами спроможності довести таким Актом про порушення факту порушення ТОВ «Пепшер» правил користування енергією та самовільного підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника електроустановок, суд погоджується з запереченнями відповідача щодо наявності в Акті про порушення значних суперечностей та невідповідностей, які не дають можливості з достатньою впевненістю стверджувати про дійсність зазначених в ньому обставин та можливість його застосування до відповідача у справі.

При цьому, суд враховує, що відповідно до змісту Акту про порушення №115190 від 27.04.2016 його складено щодо Споживача ОСОБА_1 як власника об'єкта «деревообробний цех» за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як за встановленими у справі обставинами такого об'єкту як «деревообробний цех» за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7, - не існує, а відповідачу - ТОВ «Пепшер» на праві власності належить будівля, площею 1186 м.кв., під літ. «Е» за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 (реєстраційне посвідчення від 05.11.1996), яка за своїм функціональним призначенням є цехом по складанню меблів (протокол №25 засідання правління Товариства покупців, членів трудового колективу Ужгородського державного підприємства «Техносервіс», засновників КП «Техносервіс» від 28.06.1996 року).

Наведене є грубим порушенням вимог ПКЕЕ та Методики щодо порядку оформлення Акту про порушення, його розгляду комісією позивача, позаяк наслідком такого розгляду стало задоволення Акту про порушення та здійснення донарахування необлікованої електричної енергії в розмірі 342 971,53 грн Споживачу (ТОВ «Пепшер») щодо якого взагалі не складався Акт про порушення та який був позбавлений можливості бути присутнім при фіксації відповідного порушення, надання відповідних пояснень на стадії оформлення Акту про порушення.

При цьому, той факт, що ОСОБА_1 є керівником та учасником ТОВ «Пепшер» сам по собі не може свідчити про дотримання позивачем визначених ПКЕЕ та Методикою прав юридичної особи під час оформлення Акту про порушення, з огляду на наявні суперечності самого Акту про порушення, оцінка яких судом буде здійснена надалі.

Так, суд враховує, що відповідно до висновку експерта, - зазначена в Акті про порушення схема електропостачання об'єкту споживача, на якому виявлено порушення частково суперечить дійсній схемі електропостачання об'єкту ФОП Сембер Івана Івановича (від мережі балансової належності якого відповідно до Акту про порушення встановлено самовільне підключення), що зазначена на однолінійній схемі приєднання до місцевої локальної електромережі в додатку №11 до Договору №230680 від 20.04.2016 року між позивачем та ФОП Сембер Іваном Івановичем та датована за сім днів до складення Акту про порушення.

Крім того, оцінюючи означену схему на предмет її спроможності підтвердити дійсну схему самовільного підключення об'єкту «деревообробний цех» до електричної мережі суд погоджується з аргументами відповідача щодо наявності суттєвої невідповідності у вигляді зазначення в схемі точки « 8» - розподільчого щитка 0,4 кВ з комутаційними пристроями АВ-250А, АВ-100А, які розташовані «в приміщенні ОСОБА_1 », тоді як зміст самого Акту про порушення (графа «Додаткові відомості») свідчить, що ОСОБА_1 відмовився надавати працівникам позивача доступ до приміщення для визначення переліку струмоприймачів.

Означені обставини в сукупності з незазначенням всупереч вимог абз. 3 п. 4.6. Методики на схемі матеріалу та перерізу всіх проводів (кабелів), які наявні в схемі самовільного підключення, зокрема, й тих, які вилучалися працівниками позивача дають підстави для критичного сприйняття та оцінки судом зазначеної в Акті про порушення схеми електропостачання на предмет доведення як наявності факту самовільного підключення чи особи, яка його здійснила/об'єкта, до якого його здійснено, так і місця та способу здійснення самовільного підключення.

В даному контексті судом враховується також і та обставина, що наданий позивачем до позовної заяви зразок кабелю (його частини), який за твердженням ПрАТ «Закарпаттяобленерго» вилучався під час фіксації порушення (точка « 4» схеми) відповідно до проведеної у даній справі експертизи та висновку експерта має переріз 4х50 мм.кв. та не відповідає зазначеному в Акті про порушення проводу перерізом 4х70 мм.кв., що ставить під сумнів як відомості Акту про порушення про вилучення саме цього проводу під час фіксації порушення, так і здійснені позивачем з урахуванням струмопровідності такого кабелю нарахування.

Позатим, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до змісту Акту про порушення працівниками позивача кваліфіковано виявлене порушення як «підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника електроустановок поза розрахунковим приладом обліку..», що відповідає диспозиції п.п. 6, 7 п. 2.1. Методики, тоді як будь-які відомості про перелік та тип відповідних електроустановок чи струмоприймачів в Акті про порушення відсутні, а зазначення на схемі точки « 8» - розподільчого щитка 0,4 кВ з комутаційними пристроями АВ-250А, АВ-100А, які розташовані «в приміщенні ОСОБА_1 » з огляду на вказаний в Акті про порушення недопуск ОСОБА_1 працівників позивача до приміщення «деревообробного цеху», - a priori не може підтверджувати наявності таких електроустановок.

Взаємосуперечливими є також доводи учасників справи та подані ними докази щодо фактичної присутності ОСОБА_1 під час складання Акту про порушення.

Так, за встановленими судом обставинами, зміст Акту про порушення свідчить, що його складено за участю власника деревообробного цеху ОСОБА_1 , який відмовився надавати доступ до приміщення для визначення переліку струмоприймачів, подання паспортних даних таких струмоприймачів та включення їх на максимальну потужність, а також відмовився надавати пояснення щодо виявлених порушень та підписувати Акт про порушення, у зв'язку з чим відповідно до абз. 5 п. 6.41. ПКЕЕ Акт про порушення підписаний п'ятьма працівниками позивача ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ).

Водночас, означені працівники позивача у поданих суду заявах свідків від 07.12.2018 та від 20.03.2019 зазначають, що в ході здійснення контролю дотримання споживачами встановлених режимів споживання електричної енергії, дотримання вимог ПКЕЕ за адресою: АДРЕСА_1 власника «деревообробного цеху», до якого було виявлено самовільне підключення ними встановлено зі слів присутніх на території осіб, а ОСОБА_1 , який прибув за адресою АДРЕСА_1 та забезпечив працівникам позивача доступ до будівлі (деревообробний цех), проте відмовився від підписання Акту про порушення.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Даючи оцінку обставинам присутності Споживача під час складення Акту про порушення, суд приймає до уваги, що відповідно до абз. 3 п. 6.41. ПКЕЕ та п. 4.5. Методики передбачено складання Акту про порушення в двох примірниках, один з яких передається або надсилається Споживачу.

Матеріали справи свідчать, що Акт про порушення не містить відомостей про відмову ОСОБА_1 від отримання належного Споживачу примірника акту, а сам Акт про порушення надіслано позивачем на адресу ФОП Педченко В.М. відповідно до листа від 28.04.2016 №ЕЗ/843 та отримано останнім 07.05.2016 року.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, в сукупності з фактичними суперечностями відомостей Акту про порушення щодо забезпечення ОСОБА_1 доступу до приміщення з показами свідків, які такий акт складали (заяви свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 від 07.12.2018, заяви свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 20.03.2019), суд зауважує, що оцінка за стандартом вірогідності сукупності наданих сторонами доказів (зокрема з урахуванням поданих відповідачем заяв свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 18.03.2019 року, ОСОБА_19 від 23.11.2021, ОСОБА_20 від 24.11.2021) у взаємозв'язку з зазначеними вище дефектами Акту про порушення (назви об'єкту самовільного підключення, його власника, схеми електропостачання, перерізу вилученої частини кабелю), які жодним чином не спростовані позивачем, свідчить, що під час контролю дотримання встановлених режимів споживання електричної енергії споживачами за адресою: вул. Пржевальського, 7 в м. Ужгороді 27.04.2016 керівник відповідача певний час ймовірно і був присутнім, проте сам Акт про порушення №115190 від 27.04.2016 складався за відсутності ОСОБА_1 , що є грубим порушенням абз. 1 п. 6.41. ПКЕЕ, абз. 1 п. 4.5. Методики та спростовує підставність аргументів позивача про підтвердження належними та допустимими доказами (Актом про порушення, заявами свідків, висновком судової комплексної електротехнічної, хімічної та економічної експертизи) факту порушення відповідачем ПКЕЕ.

В даній частині суд звертає увагу на ту обставину, що висновком експерта у даній справі не підтверджувався факт порушення відповідачем ПКЕЕ, а відповіді на поставлені судом запитання надавалися експертом з урахуванням відомостей, що містить Акт про порушення (належність якого як доказу оцінена судом вище) та рішення Обласної комісії позивача про його задоволення.

При цьому, за переконанням суду, допущені позивачем порушення вимог ПКЕЕ та Методики під час складання Акту про порушення в подальшому стали підставою для перегляду у 2018 році Акту про порушення та зміни рішення Обласної комісії позивача, оформленого протоколом від 21.10.2016 №110-10/2016 в частині визначення власника об'єкту - ТОВ «Пепшер» (протокол №77-09/2018).

Так, матеріали справи свідчать, що повторний (третій) розгляд Акту про порушення на Обласній комісії позивача був проведений відповідно до службової записки провідного юрисконсульта ПрАТ «Закарпаттяобленерго» І. Пеняк від 06.08.2018 на підставі тієї обставини, що з відповіді на адвокатський запит від 02.08.2018 №08-2018/10 ПрАТ «Закарпаттяобленерго» стало відомо, що право власності на об'єкт «деревообробний цех» за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 (літ. Е) станом на час виявлення порушення та складання Акту про порушення належить відповідачу в даній справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Пепшер».

Означені обставини зазначені в рішенні Обласної комісії позивача від 11.09.2018, оформленого протоколом №77-09/2018 на підставі якого позивачем і заявлені позовні вимоги в даній справі до ТОВ «Пепшер».

Позатим, на час прийняття рішення Обласної комісії позивача від 11.09.2018, оформленого протоколом №77-09/2018 правовідносини щодо перегляду рішення комісії з розгляду актів про порушення регулювалися Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.20118 за №312, які набрали чинності з 11.06.2018 року (надалі - ПРРЕЕ), а відповідно до п. 12 постанови НКРЕКП від 14.03.20118 за №312 постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією» визнано такою, що втратила чинність.

Згідно з абз. 8 п. 8.2.6. ПРРЕЕ (тут і надалі - в редакції на час прийняття Обласною комісією позивача рішення, оформленого протоколом №77-09/2018) комісія з розгляду актів про порушення може повторно розглянути акт про порушення в порядку, встановленому цими Правилами, на підставі звернення споживача, на вимогу Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, або за рішенням суду.

За рішенням оператора системи у зв'язку з отриманням результатів експертизи чи інших даних, які не були відомі на момент ухвалення рішення комісією, але мають суттєве значення, рішення комісії може бути переглянуте у порядку, встановленому цими Правилами, протягом 1 року, починаючи з дня, наступного за днем його прийняття.

Таким чином, підставами повторного розгляду акта про порушення виключно може бути:

- звернення споживача;

- вимога Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі;

- рішення суду.

Водночас, підставою для перегляду рішення комісії може бути рішення оператора системи у зв'язку з отриманням результатів експертизи чи інших даних, які не були відомі на момент ухвалення рішення комісією, але мають суттєве значення - протягом 1 року, починаючи з дня, наступного за днем його прийняття.

Як встановлено судом, уперше Акт про порушення був розглянутий 26.07.2016 комісією Ужгородського МРЕМ (протокол №64), однак в подальшому рішення комісії структурного підрозділу позивача було переглянуто Обласною комісією ПрАТ «Закарпаттяобленерго» 21.10.2016 (протокол №110-10/2016), а саме рішення Обласної комісії позивача від 21.10.2016, оформлене протоколом №110-10/2016, як і Акт про порушення були переглянуті 11.09.2018 (протокол №77-09/2018), тобто майже через два роки після його прийняття на підставі службової записки провідного юрисконсульта ПрАТ «Закарпаттяобленерго» І. Пеняк від 06.08.2018 у зв'язку з необхідністю уточнення власника об'єкту.

При цьому, суд враховує, що така підстава для перегляду Акту про порушення, як «службова записка» чи «необхідність уточнення власника об'єкту» не передбачена абз. 8 п. 8.2.6. ПРРЕЕ (оскільки таким може бути лише звернення споживача, вимога Регулятора або рішення суду), а сам перегляд рішення Обласної комісії від 21.10.2016 (протокол №110-10/2016) відбувся 11.09.2018, тобто з порушенням встановленого абз. 8 п. 8.2.6. ПРРЕЕ річного строку його перегляду.

Оцінюючи спірні правовідносини в цій частині, суд зважає також на ту обставину, що позивачем жодним чином не доводиться неможливість на момент ухвалення рішення Обласною комісією від 21.10.2016 (протокол №110-10/2016) вжити дії по встановленню власника об'єкту, в тому числі, але не виключно подати відповідний адвокатський запит до КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради з метою з'ясування з матеріалів інвентаризаційної справи реального власника об'єкту перевірки

Таким чином, ураховуючи, що позивачем не доведено у розумінні абзацу 8 пункту 8.2.6 Правил наявності законних підстав для здійснення 11.09.2018 повторного розгляду Акту про порушення та перегляду рішення Обласної комісії 21.10.2016, а сам перегляд рішення Обласної комісії від 21.10.2016 відбувся з порушенням встановленого абз. 8 п. 8.2.6. ПРРЕЕ річного строку його перегляду, суд дійшов висновку, що комісія позивача ухвалила Рішення від 11.09.2018 з порушенням порядку, визначеного ПРРЕЕ, а відтак, оскільки комісія діяла не у відповідності до вимог чинного законодавства, ухвалене рішення від 11.09.2018 не може бути підставою для зміни рішення від 21.10.2016 (протокол №110-10/2016), що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав вважати, що рішення Обласної комісії позивача від 21.10.2016, оформлене протоколом №110-10/2016 є зміненим.

До відповідних висновків щодо застосування абз. 8 п. 8.2.6. ПРРЕЕ за схожих обставин справи прийшов Верховний суд у постановах від 18.05.2023 у справі №917/1569/21, від 27.02.2020 у справі №904/5338/18, від 07.09.2020 у справі №905/2287/19 та суд вважає їх релевантними до застосування в спірних правовідносинах.

При цьому, саме по собі неоскарження відповідачем рішення Обласної комісії позивача від 11.09.2018 (протокол №77-09/2018) не може слугувати підставою для підтвердження його законності та, відповідно, можливості здійснювати на підставі такого рішення, яке прийняте з порушення його прийняття (строку) та за відсутності підстав повторного розгляду Акту про порушення, нарахувань відповідачу, а аргументи позивача в цій частині відхиляються судом.

Критично оцінюються судом, при цьому, аргументи позивача щодо непоширення дії абз. 8 п. 8.2.6. ПРРЕЕ при повторному розгляді Обласною комісією позивача 11.09.2018 Акту про порушення з посиланням на незворотність дії в часі законів, позаяк означені приписи абз. 8 п. 8.2.6. ПРРЕЕ є процедурними (процесуальними) нормами та, відповідно, підлягають застосуванню під час розгляду комісією з розгляду Актів про порушення з часу набрання чинності ПРРЕЕ, а сама Обласна комісія позивача не може в вересні 2018 року послуговуватися процесуальними нормами ПКЕЕ, які втратили чинність в червні 2018 року.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 05.04.2001 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).

З урахуванням наведеного, не підлягають врахуванню судом зазначені позивачем в письмових судових дебатах правові позиції Верховного суду, що викладені в постановах від 08.06.2021 у справі №908/59/20 та від 19.03.2021 у справі №908/3049/19, позаяк вони стосуються іншої норми права - абз. 7 п. 8.2.6. ПРРЕЕ та відмінних від даної справи обставин - можливості першого розгляду Акту про порушення без застосування встановленого в ПРРЕЕ 60-денного строку його розгляду у зв'язку з наявністю «законних сподівань» енергопостачальної організації на застосування саме діючого нормативного акту, який не регламентував часових обмежень для розгляду акту про порушення (п. 6.41. ПКЕЕ).

Позатим, з урахуванням обставин даної справи жодних «законних сподівань» в ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у вересні 2018 року на перегляд Акту про порушення та рішення Обласної комісії від 21.10.2016 (протокол №110-10/2016) за вже нечинними нормами ПКЕЕ не могло виникнути, позаяк самі ПКЕЕ (п. 6.42. ПКЕЕ) не регламентували можливість такого повторного перегляду Акту про порушення або рішення комісії з розгляду актів порушень (окрім як у зв'язку з прийняттям судом рішення про задоволення скарги споживача).

Суд, при цьому, з урахуванням правової позиції, що викладена в постанові Верховного суду від 18.05.2023 у справі №917/1569/21 наголошує, що Акт про порушення та рішення, оформлене протоколом, за результатом розгляду Акта про порушення, є два взаємопов'язаних документа, оскільки рішення (протокол) повністю має ґрунтуватись та відповідати змісту Акта про порушення, а відтак, змінюючи в рішенні від 11.09.2018 частину рішення від 21.10.2016 щодо зазначеного в ньому Споживача на ТОВ «Пепшер», стверджувати, що такі дії не стосуються змісту та суті Акту про порушення, складеного щодо іншого Споживача - Педченко В.М. та іншого об'єкту («деревообробний цех») є нелогічним та необґрунтованим.

Системний аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить, що на час виявлення порушення позивач вважав відповідальним за порушення Споживачем Педченко В.М. (ФОП Педченко В.М.) стосовно якого і складено Акт про порушення, проте вже на час розгляду означеного акту 11.09.2018 Обласною комісією позивач допустив суперечливу поведінку, зазначивши таким Споживачем - ТОВ «Пепшер».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

В даному випадку суперечливою, недобросовісною і такою, що не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є поведінка позивача, який з порушенням вимог п.п. 6.41., 6.42. ПКЕЕ, п. 2.1., розділу 4 Методики, виявивши факт порушення на об'єкті «деревообробний цех» за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7 одним Споживачем, в подальшому за результатами розгляду такого акту прийняв рішення щодо його задоволення стосовно іншої особи-споживача - ТОВ «Пепшер», якому належить «будівля» під літ. «Е» за означеною адресою.

За таких умов, позивач невправі за результатами розгляду Акту про порушення №115190 від 27.04.2016, складений стосовно споживача ОСОБА_1 (ФОП Педченко В.М.) з порушення визначених в абз. 8 п. 8.2.6. ПРРЕЕ строків приймати рішення 11.09.2018 (протокол №77-09/2018) про перегляд рішення від 21.10.2016 (протокол №110-10/2016) стосовно Споживача ОСОБА_1 (ФОП Педченко В.М.) та задоволення такого Акту про порушення стосовно іншого споживача - ТОВ «Пепшер», а нарахування в сумі 342 971,53 грн здійснені останньому за відсутності для цього правових підстав, які визначено в чинних на час оформлення Акту про порушення ПКЕЕ, Методиці та чинній на час прийняття рішення від 11.09.2018 ПРРЕЕ.

Підсумовуючи викладені вище обставини судом враховано, що позивачем не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача щодо завданих позивачу збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та фактом завдання збитків, рішення Обласної комісії з розгляду актів про порушення ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 11.09.2018, оформлене протоколом №77-09/2018 щодо Споживача ТОВ «Пепшер» прийняте з порушенням встановленого ПРРЕЕ порядку та за відсутності оформленого стосовно такого споживача Акту про порушення, а позивачем не доведено факту самовільного підключення ТОВ «Пепшер» до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника електроустановок поза розрахунковим приладом обліку енергії, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків у вигляді вартості необлікованої електричної енергії, а відтак позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Пепшер» 269 477,63 грн шкоди задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо забезпечення позову.

За встановленими у даній справі обставинами, 27.02.2019 року представником Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» через канцелярію суду подано заяву № 02-2019/45 від 27.02.2019 року про забезпечення позову у справі № 907/736/18 шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Пепшер», а саме, будівлю літ. «Е», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2019 у справі № 907/736/18 суд задовольнив заяву позивача та постановив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Пепшер», а саме, будівлю літ. «Е», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7.

Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги ухвалення судом в даній справі рішення щодо повної відмови в задоволенні позовних вимог підлягають скасуванню в повній мірі вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2019 у справі № 907/736/18 заходи забезпечення позову.

Водночас, відповідно до ухвали від 21.03.2019 судом було також застосовано зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області грошові кошти в сумі 30 000,00 грн у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Згідно з платіжним дорученням №3405 від 28.03.2019 Приватним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» внесено на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області грошові кошти в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 142 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій цієї статті підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову зустрічне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання відповідним рішенням або ухвалою суду законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків в порядку, визначеному статтею 146 цього Кодексу.

Якщо такий позов буде подано, зустрічне забезпечення діє як захід забезпечення позову у відповідному провадженні, а питання про його скасування вирішується одночасно з вирішенням цього позову по суті заявлених вимог, поверненням позовної заяви, відмовою у відкритті провадження у справі або залишенням вказаного позову без розгляду чи закриттям провадження.

З урахуванням викладеного, зустрічне забезпечення може бути скасоване судом за мотивованим клопотанням позивача у випадку, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання відповідним рішенням або ухвалою суду законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків в порядку, визначеному статтею 146 ГПК України.

Щодо повернення оригіналів витребуваних судом доказів.

Відповідно до ухвали від 13.02.2019 у даній справі судом задоволено клопотання позивача та на підставі ст. 91 ГПК України витребувано від Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради матеріали інвентаризаційної справи щодо об'єкту (-ів) нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, 7.

Крім того, в супровідному листі №121 від 28.02.2019 Комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради просило суд за минуванням потреби повернути матеріали інвентаризаційну справу до архіву комунального підприємства.

За змістом ч. 2 ст. 92 ГПК України за заявою особи, яка надала суду оригінал письмового доказу, суд повертає оригінал доказу цій особі після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія письмового доказу або витяг з нього.

З урахуванням викладеного, матеріали інвентаризаційної справи №2660 за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, №7 (на 421 аркушах) після набрання судовим рішенням законної сили слід повернути Комунальному підприємству «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради за клопотанням останнього.

Щодо речових доказів у справі.

В матеріалах справи міститься наданий позивачем речовий доказ «зразок кабелю в пакеті…» (додаток 61 до позовної заяви) та долучений відповідачем до відзиву на позов речовий доказ «зразок силового кабелю..» (додаток 6 до відзиву).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ГПК України речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду.

Після огляду та дослідження речових доказів вони повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо такі особи заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи.

Речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі, після набрання рішенням суду законної сили (ч.ч. 1, 3 ст. 95 ГПК України).

З урахуванням викладеного долучені учасниками справи до матеріалів справи речові докази можуть повернені сторонам після набрання рішенням суду законної сили за їх клопотанням.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

В той же час, у зв'язку з прийняттям судом заяви позивача про зменшення позовних вимог, зайво сплачений ним судовий збір в розмірі 1 102,41 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Закарпаттяобленерго» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

При цьому, з огляду на подані сторонами заяви про наявність судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 92, 129, 142, 145, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Скасувати вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2019 у справі № 907/736/18 заходи забезпечення позову.

3. Після набрання судовим рішенням законної сили повернути Комунальному підприємству «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4) скеровану супровідним листом від 28.02.2019 № 121:

- Інвентаризаційну справу №2660 за адресою: м. Ужгород, вул. Пржевальського, №7 (на 421 аркушах).

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 15 квітня 2024 року.

Суддя Лучко Р.М.

Попередній документ

118353413

Наступний документ

118353415

Інформація про рішення:

№ рішення:	118353414
№ справи:	907/736/18
Дата рішення:	09.04.2024
Дата публікації:	17.04.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Закарпатської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (16.04.2024)
Дата надходження:	13.12.2018
Предмет позову:	стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (31)

07.03.2026 07:44	Господарський суд Закарпатської області
22.06.2021 10:30	Господарський суд Закарпатської області
08.09.2021 16:30	Господарський суд Закарпатської області
05.10.2021 16:30	Господарський суд Закарпатської області
17.11.2021 16:30	Господарський суд Закарпатської області
26.11.2021 11:00	Господарський суд Закарпатської області
16.02.2022 15:30	Господарський суд Закарпатської області
16.08.2022 16:30	Господарський суд Закарпатської області
20.09.2022 16:00	Господарський суд Закарпатської області
20.10.2022 15:00	Господарський суд Закарпатської області
17.11.2022 11:00	Господарський суд Закарпатської області
25.01.2023 11:00	Господарський суд Закарпатської області
28.02.2023 11:00	Господарський суд Закарпатської області
23.03.2023 11:00	Господарський суд Закарпатської області
20.04.2023 15:00	Господарський суд Закарпатської області
17.05.2023 12:00	Господарський суд Закарпатської області
06.06.2023 11:30	Господарський суд Закарпатської області
03.07.2023 11:00	Господарський суд Закарпатської області
18.08.2023 10:30	Господарський суд Закарпатської області
08.09.2023 10:30	Господарський суд Закарпатської області
25.09.2023 11:00	Господарський суд Закарпатської області
11.10.2023 11:00	Господарський суд Закарпатської області
22.11.2023 11:00	Господарський суд Закарпатської області
18.01.2024 14:00	Господарський суд Закарпатської області
08.02.2024 10:00	Господарський суд Закарпатської області
28.02.2024 10:00	Господарський суд Закарпатської області
09.04.2024 10:00	Господарський суд Закарпатської області
25.04.2024 10:30	Господарський суд Закарпатської області
13.06.2024 11:10	Західний апеляційний господарський суд
27.06.2024 11:30	Західний апеляційний господарський суд
04.07.2024 11:20	Західний апеляційний господарський суд