04 квітня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 684/420/23
Провадження № 22-ц/4820/708/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представника апелянта ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Старосинявської селищної ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Любов Іванівна, про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області в складі судді Гринчука С.М. від 22 січня 2024 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд,
У серпні 2023 року ОСОБА_2 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що вона є спадкоємицею за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу її спадщини увійшли земельні ділянки площею 1.42 га з кадастровим номером 6824483000:03:006:0019 та площею 2,6726 га з кадастровим номером 6824483000:03:012:0074, будинок АДРЕСА_1 , а також квартира АДРЕСА_2 .
Спадкодавиця ОСОБА_3 проживала по сусідству, була самотньою, її чоловік, брати та сестри померли, з іншими родичами не підтримувала стосунків, дітей не мала. Через погіршення стану здоров'я у липні 2007 року ОСОБА_3 була визнана особою з інвалідністю ІІ групи, у 2012 року взята на облік соціальною службою як одинока особа похилого віку, яка потребує постійного стороннього догляду через поганий зір обох очей, з цього часу отримувала соціальні послуги від соціального працівника.
Після смерті чоловіка ОСОБА_3 у 2015 році на пропозицію сім'ї ОСОБА_4 переїхала проживати в будинок позивачки, з того часу проживала з ними однією сім'єю. До своєї хати навідувалася регулярно, проте постійно мешкала в будинку позивачки. ОСОБА_3 вела з сім'єю ОСОБА_2 спільне господарство, разом харчувалися, свою пенсію віддавала чоловікові позивача як господарю родини, який купував їй усе необхідне. Діти позивачки вважали ОСОБА_3 бабою, вони спільно святкували усі свята. У квітні 2016 року ОСОБА_3 була прооперована в Хмельницькій обласній лікарні з метою відновлення зору. 14.11.2018 року ОСОБА_3 було знято з обслуговування територіальним центром соціального обслуговування через конфлікти з соціальним працівником ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_3 сім'я позивачки її похоронила, встановила надгробний пам'ятник, доглядає могилу.
10.02.2023 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом до майна ОСОБА_3 як особа, яка проживала з померлою однією сім'єю останні 5 років до відкриття спадщини. 27.06.2023 року нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з недоведеністю факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю протягом п'яти років до часу відкриття спадщини.
Враховуючи наведене, позивачка просила суд встановити юридичний факт проживання позивачки однією сім'єю з спадкодавицею ОСОБА_3 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, у період з 2015 року до часу відкриття спадщини, 05.10.2022 року; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки площею 1.42 га з кадастровим номером 6824483000:03:006:0019 та площею 2,6726 га з кадастровим номером 6824483000:03:012:0074, будинок АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22.01.2024 року відмовлено в позові ОСОБА_2 до Старосинявської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Л.І. про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як незаконне і задовольнити її позов. На думку апелянтки, суд першої інстанції не дав належної оцінки показанням свідків, даним під присягою, фактично звинуватив свідків у дачі завідомо неправдивих показів без жодної мотивації та обґрунтування.
Вважає хибним висновок суду про те, що до 2019 року ОСОБА_3 не проживала спільно з сім'єю позивачка, натомість проживала у власному будинку та перебувала на обліку Старосинявського територіального центру соціального обслуговування та отримувала соціальні послуги, а також, що спадкодавиця отримувала допомогу позивачки та її сім'ї, оскільки такі свідчення свідки не давали.
Суд фактично не встановив обставину, коли ж спадкодавиця переїхала проживати до будинку позивачки. Висновок, що їх стосунки не носили характеру усталених та реальних сімейних відносин, а проявлялися у наданні ОСОБА_2 та її сім'єю допомоги та піклування ОСОБА_3 , суперечить обставинам справи.
Позивачка доглядала за останньою, мала перед нею обов'язки по забезпеченню всіх її потреб, збереженню здоров'я, але, всупереч правових висновків Верховного Суду не визнав такі обставини фактом проживання позивача з померлою однією сім'єю.
В судовому засіданні представник апелянтки підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Так, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лисанівці Хмельницького району Хмельницької області померла ОСОБА_3 .
На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 була власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 6824483000:03:006:0019 площею 1,42 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6824483000:03:012:0074 площею 2,6726 га, розташованих на території Лисанівської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області.
Згідно з договором дарування від 25.06.2002 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 та складається з: однієї житлової кімнати, житловою площею 15.6 кв. м, кухні площею - 5.5 кв. м, коридора площею - 3.2 кв. м, коридора площею - 1.7 кв. м, балкону площею - 0.9 кв.м.
01.10.2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким земельну ділянку з кадастровим номером 6824483000:03:019:0292, що розташована на території Лисанівської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області, заповіла ОСОБА_7 , чоловіку позивачки.
ОСОБА_3 була пенсіонеркою, їй установлено другу групу інвалідності, з 04.04.2016 року до 08.04.2016 року перебувала у офтальмологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні з діагнозом «Катаракта з ускладненням. Незріла ускладнена катаракта правого ока. Термінальна IVC глаукома обох очей. Помутніння рогівки лівого ока».
Листом № 141 від 06.08.2019 року Старосинявський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) підтвердив ОСОБА_3 на її заяву від 26.07.2019 року, що її було знято з обслуговування територіальним центром соціального обслуговування рішенням виконавчого комітету Старосинявської селищної ради №05/2018 року від 14.11.2018 року відповідно до підпункту 6 пункту 11 Переліку соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у зв'язку з образами, наклепами, грубим та принизливим ставленням до соціального працівника села Лисанівці ОСОБА_5 та доповідними записками від неї.
Відповідно до довідки №108, виданої 12.07.2023 року старостою сіл Лисанівці, Паньківці ОСОБА_8 , ОСОБА_3 рахувалася інвалідом ІІ групи і потребувала стороннього догляду, з 2012 року по 05.10.2022 року була на обслуговуванні в соціальній службі.
Згідно з довідкою старости сіл Лисанівці, Паньківці ОСОБА_8 від 10.10.2022 року №406 ОСОБА_2 дійсно доглядала до дня смерті та похоронила ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті вони без реєстрації проживали разом і вели спільно домогосподарство.
Згідно з довідкою виконкому Старосинявської селищної ради від 11.10.2022 року №300 ОСОБА_2 похоронила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 відкрита за заявою ОСОБА_7 від 21.10.2022 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Намистюк Л.І.
10.02.2023 року із заявою про прийняття спадщини звернулася позивач ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги спадкоємців за законом як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше 5 років до дня відкриття спадщини та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , в порядку представлення його матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 20.04.2023 року ОСОБА_6 подав нотаріусу заяви про відкликання своєї заяви від 23.03.2023 року про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.06.2023 року №276/02-3127.06.2023 року приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Намистюк Л.І. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з неподанням нею відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, оскільки юридичний факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений в судовому порядку.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела достатніми та допустимими доказами факт проживання однією сім'єю разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 впродовж останніх 5 років до її смерті, а отже, не доведено наявність підстав для спадкування нею як спадкоємицею четвертої черги за законом відповідно до статті 1264 ЦК України після смерті ОСОБА_3 .
Проте з цими висновками не можна погодитися, зважаючи на таке.
Так, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 1268, частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції правильно констатував, що обов'язковою умовою для визнання особи членом сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільного господарства, спільних витрат, наявність у сторін спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність взаємних прав та обов'язків, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на показання свідків ОСОБА_7 (чоловіка), ОСОБА_10 (доньки), ОСОБА_11 (сусідки). Кожен з цих свідків дійсно підтвердив, що ОСОБА_12 з 2015 року постійно проживала в будинку позивачки, у неї була окрема, спеціально облаштована для неї кімната. У неї та родини Яцишених було спільне харчування, спільний бюджет, ОСОБА_3 свою пенсійну картку віддала позивачці, яка розпоряджалася її коштами, забезпечуючи потреби бабки у одязі, їжі, ліках тощо. Будинок ОСОБА_3 знаходиться поруч з садибою позивачки, тому вона регулярно навідувалася до своєї хати перевірити, чи все на місці.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки показанням цих свідків і безпідставно їх відхилив, посилаючись на зацікавленість та необ'єктивність цих осіб.
Посилання суду на неузгодженість свідчень цих осіб з показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_8 є безпідставним.
Так, як вбачається з технічного запису фіксування судового засідання ці свідки не стверджували беззаперечно про те, що ОСОБА_3 до 2019 року проживала одиноко у власному будинку, а не в сім'ї ОСОБА_14 . Причому ці свідки не бачили ОСОБА_3 щоденно чи досить часто, щоб мати достатню обізнаність про її умови, спосіб життя та постійне місце проживання.
Свідок ОСОБА_15 дійсно стверджувала, що відвідувала ОСОБА_3 у її будинку у 2016 році з метою укладення договору оренди землі та під час останніх виборів Президента України у 2019 році.
Проте її свідчення, а також свідчення ОСОБА_8 узгоджується з відхиленими показаннями інших свідків про те, що будинок ОСОБА_3 знаходиться поруч з садибою позивачки, тому вона регулярно навідувалася до своєї хати, бо сумувала за домівкою, а також перевіряла, чи все на місці.
В свою чергу суд, вказуючи про недоведеність факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з позивачкою з 2015 року, не встановив, з якого ж часу спадкодавиця проживала в будинку позивачки.
Саме постійне піклування, надання допомоги та забезпечення належного побуту ОСОБА_3 , що також підтвердив свідок ОСОБА_8 (що ОСОБА_3 з 2015-2016 року не зверталася до нього по допомогу з побутових питань, оскільки про неї дбає сім'я ОСОБА_14 ) свідчить про існування між ними усталених та реальних сімейних відносин.
Факт перебування ОСОБА_3 на обслуговуванні соціальним працівником територіального центру соціального обслуговування до жовтня 2018 року за їх вкрай неприязних і конфліктних стосунків не спростовує існування усталених відносин між нею та сім'єю позивачки.
Сім'я позивачки з очевидністю належно дбала та піклувалася про ОСОБА_3 , належно організувала її побут у їхньому будинку та забезпечила усі її потреби, у зв'язку з чим 01.10.2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким земельну ділянку з кадастровим номером 6824483000:03:019:0292 заповіла ОСОБА_7 , чоловіку позивачки.
Позивачка та її сім'я також виконала усі моральні зобов'язання перед ОСОБА_3 після її смерті, організувавши похорони, поминальні обряди, та влаштувавши надгробний пам'ятник на її могилі. Позивачка постійно доглядає за могилами ОСОБА_3 та її чоловіка, підтримує їх в належному стані, що підтверджує матеріалами справи.
При цьому апеляційний суд констатує, що відповідач Старосинявська селищна рада, яка належно повідомлялася про розгляд справи, не заперечувала проти цього позову і не спростовувала факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з позивачкою з 2015 року, на що посилалася сторона позивача.
З врахуванням наведеного помилковим є висновок суду першої інстанції про недоведеність факту проживання позивачки однією сім'єю разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 впродовж останніх 5 років до смерті останньої.
Суд першої інстанції правильно констатував, що у ОСОБА_3 немає родичів, які б мали право на спадкування за законом і належно прийняли спадщину - 20.04.2023 року ОСОБА_6 подав нотаріусу заяви про відкликання своєї заяви від 23.03.2023 року про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3 .
При цьому позивачка, яка проживали зі спадкодавицею однією сім'єю більш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідно до статті 1264 ЦК України має право на спадкування за законом як спадкоємиця четвертої черги.
Відтак наявні підстави для визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після спадкодавиці ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6824483000:03:006:0019, 6824483000:03:012:0074, житловий будинок АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Водночас згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц, у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Проте вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
Отже, заявлена позивачкою вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини не є ефективним способом захисту порушеного права, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в частині визнання права на спадкове майно, в решті позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 1,42 га з кадастровим номером 6824483000:03:006:0019, земельну ділянку площею 2,6726 га з кадастровим номером 6824483000:03:012:0074, житловий будинок АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 .
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк