Справа № 594/163/24Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.
Провадження № 33/817/304/24 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
15 квітня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року,
Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Як визнав суд, ОСОБА_1 25 січня 2024 року о 01:55 год. в м. Борщеві, по вул. С. Бандери, 104 А Чортківського району Тернопільської області, керував транспортним засобом - автомобілем марки “Volkswagen Passat”, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважає що постанова суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, суперечить вимогам закону.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що із відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що, пропонуючи ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, поліцейський не назвав підстави для проведення такого огляду та не назвав жодної ознаки алкогольного сп'яніння.
Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що поліцейськими порушено вимоги п.5 наказу МВС України № 1026 від 18.12.2018 року Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, оскільки такий відеозапис не було проведено безперервно до його завершення, а тому в даному випадку суд позбавлений можливості встановити реальні обставини справи.
Також апелянт зазначає, що водій бажав пройти огляд у медичному закладі, однак поліцейські не забезпечили проведення такого огляду та склали протокол про те, що ОСОБА_1 погодився із проведеним результатом на місці зупинки транспортного засобу і відмовився пройти такий огляд у медичному закладі.
Додатково апелянт зазначає, що судом стягнуто з нього судовий збір в дохід держави у сумі 605, 60 грн., в той час як останній є учасником бойових дій, а тому відповідно до вимог п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” він звільнений від сплати судового збору.
Просить скасувати постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Апелянт ОСОБА_1 та його захисник адвокат Когут О.В.., які повідомлялися апеляційним судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про причини неявки.
При цьому, за змістом апеляційної скарги, ОСОБА_1 просить апеляційний суд розглядати справу+ без його участі.
Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За наведених обставин вважаю за можливе розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу та його захисника.
Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №162856 від ОСОБА_1 25 січня 2024 року о 01:55 год. в м. Борщеві, по вул.. С. Бандери, 104 А Чортківського району Тернопільської області, керував транспортним засобом - автомобілем марки “Volkswagen Passat”, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції та відеореєстратора.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки “Volkswagen Passat”, державний номерний НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який керував вказаним транспортним засобом на іноземній реєстрації під час комендантської години.
Дана обставина також стверджується рапортом поліцейського відділення поліції № 1 (м. Борщів) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області сержанта поліції Ігор Винарчук.
Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами.
Також, відеозаписом зафіксовано як працівниками патрульної поліції було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу та повідомлено водієві наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, а тому доводи апелянта про те, що працівники патрульної поліції не назвали йому жодних ознак алкогольного сп'яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими та голослівними.
Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського засвідчено, що за результатом проведеного огляду з використанням технічного приладу газоаналізатора «Драгер Алкотест» 6810 виявлено вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 1,09 проміле. Разом з тим, на запитання поліцейського: “Чи згідні ви з результатами огляду?”, апелянт відповів: “Наразі згідний”. Після чого попросив надати йому можливість зателефонувати. На наступне запитання: “Чи їдете в лікарню на огляд? ”, ОСОБА_2 повідомив, що не їде, бо немає змісту.
З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735.
Той факт, що порушено безперервність відеозаписів долучених до матеріалів справи, що на думку апелянта є недопустимим доказом, на переконання апеляційного суду не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме - керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено шляхом проведення, відповідно до встановленого порядку, огляду водія, у якого наявні ознаки алкогольного сп'яніння, на стан алкогольного сп'яніння і результатом цього огляду.
Наведені апелянтом міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з неповнотою судового розгляду, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів провадження, вважаю, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
Щодо посилання апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та стягнуто з останнього судовий збір, то слід зазначити наступне.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії довідки № 7492, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблено правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівненим до них, визначені у ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення.
Враховуючи те, що у даній справі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому відсутні підстави вважати, що дана справа пов'язана із порушенням прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту його, як учасника бойових дій. За таких обставин, оскаржуваною постановою правомірно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у даній справі.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 р щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя