Номер провадження: 22-ц/813/662/24
Справа № 521/69/19
Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 27
21.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
03 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою, в якій, уточнивши первісні вимоги, просив суд стягнути з відповідача суму боргу за договором позики з урахуванням процентів в загальному розмірі 480064,16 гривень. В обґрунтування позову та пояснюючи підстави звернення до суду, позивач вказував, що 02 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 - з одної сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_3 передав позичальнику ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 8846,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язується повернути позику до 31 грудня 2015 року та у разі невиконання зобов'язання в цей строк - сплатити відсотки, виходячи зі ставки 20% річних або 1,67% на місяць за користування позикою. Однак, як зазначає позивач, не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_2 умови договору не виконала, позики не повернула, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із відповідними позовними вимогами (т. 1, а.с. 1-13).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 вирішено задовольнити в повному обсязі (т. 1, а.с. 187-190).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що оскаржуване рішення було ухвалено судом на підставі недопустимих та неналежних доказів, оскільки надані позивачем до суду копії документів не були належним чином завірені, а на фото квитанції про направлення претензії до ОСОБА_2 взагалі не можливо розібрати код відправлення, згідно з яким подано роздруківку з веб-сайту «Укрпошта». Крім того, як вказує представник апелянта, позивачем, в свою чергу, не надано до суду жодних доказів на підтвердження суми боргу та суми нарахованих відсотків за час прострочення боргу, відсутній розрахунок за період з січня 2016 року по грудень 2018 року, та взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем зазначених в позовній заяві грошових коштів. Представник апелянта також зауважує, що судом першої інстанції не вжито жодних заходів щодо отримання від позивача оригіналу договору позики від 02 жовтня 2015 року, хоча відповідач неодноразово зверталася до суду із відповідним клопотанням про витребування доказів, з метою проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка ухвалою від 23 квітня 2019 року призначалася судом, проте так і не була проведена, у зв'язку із ненаданням додаткових необхідних матеріалів для проведення зазначеної експертизи (т. 1, а.с. 210-225).
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року та від 04 червня 2022 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.) за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду (т. 2, а.с. 3-5, 14).
13 квітня 2024 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_3 - адвокат Юрко Олена Сергіївна просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін (т. 2, а.с. 41-46).
В ході перегляду справи судом апеляційної інстанції, 15 травня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кащук Тетяна Олегівна подала клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якого вказувала на те, що ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції заперечувала справжність свого підпису на договорі позики від 02 жовтня 2015 року та неодноразово зверталася до суду із клопотаннями щодо надання саме оригіналу договору та проведення почеркознавчої експертизи. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2019 року призначено судову почеркознавчу експертизу, однак, у зв'язку із невиконанням клопотання експерта про надання оригіналу договору позики від 02 жовтня 2019 року, експертиза не була проведена. З огляду на необхідність визначення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, представник апелянта просила встановити факт підписання вказаного договору апелянтом (відповідачем) шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи (т. 2, а.с. 60-62).
У зв'язку із перебуванням судді Громіка Р.Д. у відпустці в період з 16 травня 2023 року по 19 травня 2023 року, на підставі п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді здійснено заміну судді учасника колегії на суддю Сегеду С.М. (т. 2, а.с. 68-69 зворот).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.) в даній справі призначена судова почеркознавча експертиза. Провадження у справі на підставі ст. 252 ЦПК України було зупинено (т. 2, а.с. 81-84). Для проведення експертизи матеріали цивільної справи були направлені до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (т. 2, а.с. 103).
18 грудня 2023 року матеріали цивільної справи були повернуті до Одеського апеляційного суду разом із висновком судово-почеркознавчої експертизи №23-3905 від 29 листопада 2023 року (т. 2, а.с. 149-159).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року провадження у справі поновлено (т. 2, а.с. 160-161).
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
У судовому засіданні 21 березня 2024 року апелянт та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав вимоги позивача доведеними, а тому задовольнив позов у повному обсязі (т. 1, а.с. 189).
Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо справжності підпису відповідача на договорі позики від 02 жовтня 2015 року.
Як вже зазначалося вище, при розгляді справи судом першої інстанції та при перегляді справи судом апеляційної інстанції сторона відповідача заперечувала справжність підпису ОСОБА_2 на договорі позики та наполягала на проведенні у даній справі судової почеркознавчої експертизи (т. 1, а.с. 37, 61-62, 216).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Кащук Тетяни Олегівни задоволено, у справі призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлені запитання:
1. Чи виконаний особистий підпис та прізвище і ініціали на першій сторінці договору позики від 02 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме внизу листа після речення «Передача грошових коштів відбулася при укладанні цього договору» самою ОСОБА_2 або іншою особою?
2. Чи виконаний особистий підпис та прізвище і ініціали на другій сторінці договору позики від 02 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме після слів «договір спрямований на реальне виконання правових умов, що ним обумовлені» самою ОСОБА_2 або іншою особою? (т. 2, а.с. 81-84).
За результатами проведення експертизи №23-3905 від 29 листопада 2023 року судовим експертом ОНДІСЕ Ольгою Поляковою зроблені наступні висновки:
1. Рукописний запис « ОСОБА_4 », розміщений на лицьовій стороні наданого на експертизу договору позики від 02 жовтня 2015 року після речення «Передача грошових коштів відбулася при укладанні цього договору», виконаний ОСОБА_2 .
2. Рукописний запис « ОСОБА_4 », розміщений на зворотній стороні наданого на експертизу договору позики від 02 жовтня 2015 року після слів «договір спрямований на реальне виконання правових умов, що ним обумовлені», виконаний ОСОБА_2 .
3. Вирішити питання «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , розміщений на лицьовій стороні наданого на експертизу договору позики від 02 жовтня 2015 року після речення «Передача грошових коштів відбулася при укладанні цього договору» самою ОСОБА_2 або іншою особою?» не виявилося можливим з причин, викладених у п. 2 Дослідницької частини висновку.
4. Вирішити питання «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , розміщений на зворотній стороні наданого на експертизу договору позики від 02 жовтня 2015 року після слів «договір спрямований на реальне виконання правових умов, що ним обумовлені» самою ОСОБА_2 або іншою особою?» не виявилося можливим з причин, викладених у п. 2 Дослідницької частини висновку (т. 2, а.с. 152).
Згідно з п. 2 Дослідницької частини висновку судової почеркознавчої експертизи №23-3905 від 29 листопада 2023 року оцінкою результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіжні, ні розбіжні ознаки не утворюють сукупності, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання досліджуваних підписів самою ОСОБА_2 . Викладене пояснюється таким чином: збіжні ознаки, хоча і чисельні, але за своїм об'ємом та значущістю не утворюють сукупності, яка індивідуалізує підписний почерк виконавця. Розбіжні ознаки не вдалося оцінити однозначно чи вони є варіантами ознак підписного почерку самої ОСОБА_2 , які не проявилися у наданому порівняльному матеріалі або ці ознаки можуть свідчити про виконання досліджуваних підписів іншою особою. Вирішення питання в категоричній формі ускладнювалося відсутністю достатньої кількості вільних зразків підпису ОСОБА_2 (судом представлено лише експериментальні зразки підписів ОСОБА_2 ) (т. 2, а.с. 152).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що представник апелянта після надходження цивільної справи разом із висновком експерта до Одеського апеляційного суду ознайомлювалася із матеріалами справи 22 лютого 2024 року. У судовому засіданні 21 березня 2024 року ні від апелянта, ні від його представника жодних заперечень щодо належності, допустимості та (або) достатності висновку експерта №23-3905 від 29 листопада 2023 року, як доказу у даній справі, не надходило. Стосовно призначення додаткової чи повторної судової почеркознавчої експертизи питання стороною відповідача (апелянта) не ініціювалося. За таких обставин, враховуючи відсутність доказів на спростування факту підписання ОСОБА_5 договору позики від 02 жовтня 2015 року, апеляційний суд бере до уваги висновок експерта №23-3905 від 29 листопада 2023 року та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо непідписання ОСОБА_2 договору позики від 02 жовтня 2015 року.
Щодо відсутності доказів про отримання в борг грошових коштів та розрахунку суми заборгованості.
В апеляційній скарзі представник апелянта наголошує на тому, що під час ознайомлення із матеріалами справи нею встановлено, що в матеріалах відсутній оригінал договору позики, розписки про отримання в борг грошових коштів відповідачем, розрахунок суми заборгованості та нарахованих відсотків. З огляду на це, представник апелянта вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не взяв до уваги, що позивачем не надано підтверджень щодо виникнення між сторонами правовідносин із договору позики грошових коштів, не встановлено факту отримання відповідачем коштів із зобов'язанням повернення, не підтверджено обґрунтованість суми заборгованості та нарахованих відсотків (т. 1, а.с. 215-216).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю, розписка про отримання в борг коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної суми. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Як вже зазначалося вище, висновком судової почеркознавчої експертизи встановлено, що рукописний запис « ОСОБА_4 » на договорі позики вчинено саме відповідачем. Оригінал розписки для проведення експертного дослідження було надано позивачем. Отже, між сторонами дійсно існують правовідносини, що виникли за договором позики, а надання оригіналу розписки саме позивачем свідчить про невиконання зобов'язання відповідачем.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом договору позики від 02 жовтня 2015 року позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8846 дол. США, які відповідач була зобов'язана повернути не пізніше 31 грудня 2015 року. Пунктом 4 договору визначено, що в разі прострочення виконання зобов'язання, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцеві суму боргу з урахуванням 20 % річних від суми боргу (т. 1, а.с. 6 зворот). І в первісному, і в уточненому позові ОСОБА_3 надає розрахунок суми боргу, в якому розмір відсотків за невиконання грошового зобов'язання визначений у розмірі 20% від загальної суми боргу (8846 дол. США) за кожен рік прострочення виконання зобов'язання (т. 1, а.с. 4, 135).
Наявність відповідної заборгованості відповідачем, в свою чергу, не спростована, як і правова природа даної розписки, будь-якого альтернативного розрахунку заборгованості або ж належних та допустимих доказів на підтвердження повного чи часткового виконання зобов'язань за вказаною розпискою на адресу суду надано також не було, а отже суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань та заперечень висновків, що викладені в оскаржуваному рішенні, а тому не впливають на розгляд справи по суті. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда
Повний текст постанови складений 15 квітня 2024 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк