Номер провадження: 11-кп/813/1010/24
Справа № 947/31067/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
10.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 08.12.2023 у к/п №12023162480001046 від 03.08.2023 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 13.09.2022 Київським райсудом м. Одеси за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту фактичного прибуття до місця відбування покарання.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 , який перебуває на превентивних обліках Національної поліції за категорією «кривдник», умисно та безпричинно протягом тривалого часу, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , систематично у період часу з 03.08.2022 по 21.09.2023 вчиняв по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 психологічне, фізичне та економічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні, поштовхах, ударах по обличчю та вимаганню грошей, відібранні грошей, що призвело до змін в емоційному стані, психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої ОСОБА_9 .
Так, кожного разу окремо, а саме: 03.08.2022 о 15 год., 13.11.2022 о 15 год., 07.02.2023 у вечірній час, 23.07.2023 о 20 год., 29.07.2023 о 23 год., 02.08.2023 о 14 год. 30 хв., 08.08.2023 о 13:30 год. та 21.09.2023 о 20 год. 30 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, провокував словесний конфлікт, в ході якого діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, вчинював відносно своєї бабусі ОСОБА_9 психологічне, фізичне та економічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні, поштовхах, ударах по обличчю та вимаганню грошей, відібранні грошей, тому ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні ряду адміністративних правопорушень передбачених ч.ч. 1, 2 ст.173-2 КУпАП - домашнього насильства відносно своєї бабусі ОСОБА_9 , що з огляду на кількість вчинених правопорушень впродовж певного періоду часу, виразилось в систематичному домашньому насиллі психологічного, фізичного та економічного характеру ОСОБА_8 по відношенні до своєї бабусі ОСОБА_9 .
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує на те, що оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання є надто суворим з огляду на таке:
- в ході судового розгляду ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав у повному обсязі та підтвердив обставини їх вчинення, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, жалкує про свій вчинок та обіцяє у подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень. Про його щире каяття свідчила поведінка обвинуваченого на стадії досудового розслідування та у судових засіданнях;
- ОСОБА_8 неофіційно працевлаштований, має періодичні заробітки, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, після вчинення інкримінованих злочинів не вчиняв інших протиправних діянь, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення, часто допомагає потерпілій по господарству за її проханнями в той час як вона хворіє. Інших родичів, які можуть надавати потерпілій допомогу на теперішній час немає.
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання у виді громадських робіт строком 150 год.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти її задоволення.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судові засідання апеляційного суду неодноразово не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв, водночас захисник ОСОБА_7 не заперечував проти розгляду його апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та повідомив, що така позиція узгоджена з ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вказаного вироку свідчить про те, що він вказаним вимогам відповідає у повному обсязі з огляду на такі обставини.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані судом за ст. 126-1 КК України як вчинення умисного систематичного психологічного, фізичного т економічного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (психологічне насильство).
Що стосується доводів захисника відносно суворості призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому Є судом 1-ої інст. було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та відомості про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, притягувався до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав повне визнання вини, щире каяття та усвідомлення протиправності своїх дій.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого судом було визнано вчинення злочину відносно особи похилого віку.
Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Доводи захисника відносно того, що обвинувачений допомагає потерпілій по господарству не є безумовною підставою для призначення менш суворого покарання, більш того, апеляційний суд також приймає до уваги ту обставину, що внаслідок вчинення злочину потерпіла ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 має зміни в емоційному стані в індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок вчиненого відносно неї домашнього насильства.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника відносно того, що ОСОБА_8 щиро розкаявся та жалкує про свій вчинок, водночас зауважує, що зазначені обставини були враховані судом при призначенні покарання обвинуваченому.
Більш того, ОСОБА_8 було призначене не найбільш суворе покарання, передбачене санкцією статті.
Посилання захисника відносно активного сприяння ОСОБА_8 розкриттю злочину апеляційний суд оцінює критично, оскільки органом досудового розслідування та судом такий факт не визначався обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Разом з тим, відповідно до висновку органу пробації, який міститься у досудовій доповіді, виправлення ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни оскарженого вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції апеляційний суд має право залишити або ухвалу суду без змін.
За таких обставин, апеляційний суд, врахувавши обставини вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що призначене судом 1-ої інстанції покарання є справедливим і необхідним для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню ним нових злочинів, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування оскаржуваного вироку.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 08.12.2023, яким ОСОБА_8 визнаний винуватиму вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3