Номер провадження: 11-кп/813/933/24
Справа № 947/33116/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2023 у к/п №12023162480000968 від 22.07.2023 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тинда, Амурської обл., рф, громадянина України, працюючого по найму, із неповною вищою освітою, не одруженого, який зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 16.01.2023 Київським райсудом м. Одеси за ч. 3 ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком тривалістю на 1 рік,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та йому призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Київського райсуду м. Одеси від 16.01.2023 та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання при виконанні вироку після набрання ним законної сили.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили визначено залишити без змін.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 , кожного разу окремо, а саме 24.08.2022 об 11 год, 14.10.2022 о 00 год. 21 хв., 23.01.2023 о 12 год., 01.05.2023 об 11 год., 21.07.2023 о 07 год., перебуваючи за місцем мешкання, за адресою АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, провокував словесний конфлікт, в ході якого, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, вчиняв відносно своєї матері ОСОБА_9 фізичне, психологічне та економічне насильство у вигляді словесних образ, нецензурної лайки, штовханні, погроз фізичною розправою в бік потерпілої, приниженні гідності потерпілої, вимаганні грошей, хапанні за волосся, у зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні ряду адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за кваліфікуючими ознаками - вчинення домашнього насильства особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, відносно ОСОБА_9 , що з огляду на кількість вчинених правопорушень впродовж певного періоду часу виразилось в систематичному домашньому насиллі фізичного, психологічного та економічного характеру.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, вказує на те, що оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання є надто суворим з огляду на таке:
- ОСОБА_8 визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв слідству у розкритті злочину та примирився з потерпілою. Водночас, суд, виходячи з принципу справедливості покарання має застосовувати більш суворий вид покарання серед передбачених за вчинений злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів;
- за час проведення досудового розслідування обвинувачений багаторазово пожалкував про вчинене, навчений та покараний наріканням оточуючих, став на шлях виправлення;
- у вказаному провадженні відсутні обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого.
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі стром на 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Київського райсуду м. Одеси від 16.01.2023 та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений, його захисник та потерпіла підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вказаного вироку свідчить про те, що він вказаним вимогам відповідає у повному обсязі з огляду на такі обставини.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані судом за ст. 126-1 КК України, як вчинення умисного систематичного психологічного, фізичного т економічного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство).
Що стосується доводів захисника відносно суворості призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом 1-ої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та відомості про особу обвинуваченого, який має місце проживання, притягувався до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшують покарання обвинуваченого, суд 1-ої інстанції визнав щире каяття.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого судом було визнано вчинення злочину відносно особи похилого віку.
Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника відносно того, що ОСОБА_8 щиро розкаявся та жалкує про свій вчинок, водночас зауважує, що зазначені обставини були враховані судом при призначенні покарання обвинуваченому.
Посилання захисника відносно активного сприяння ОСОБА_8 розкриттю злочину апеляційний суд оцінює критично, оскільки органом досудового розслідування та судом такий факт не визначався обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Апеляційний суд також враховує, що відповідно до висновку експерта потерпіла ОСОБА_9 має зміни в емоційному стані в індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості та виникли внаслідок вчинення відносно неї систематичного домашнього насильства.
Колегія суддів також враховує позицію потерпілої, яка у судовому засідання підтримала апеляційну скаргу, водночас зауважує, що у постанові Другої судової палати ККС ВС від 11.05.2021 по справі № 336/4259/18 зазначено, що позиція потерпілих щодо визначення винному виду та розміру покарання хоча і враховується судом в сукупності з іншими обставинами, проте сама по собі не може бути вирішальною при призначенні покарання.
Більш того, апеляційний суд додатково зауважує, що захисник просив призначити ОСОБА_8 покарання у виді 6 місяців обмеження волі, в той час як приписами ст. 61 КК України передбачено, що обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
Окрім того, судом 1-ої інстанції було враховано, що ОСОБА_8 вчинив злочин в період іспитового строку, оскільки був раніше засуджений, а саме 16.01.2023 Київським райсудом м. Одеси за ч. 3 ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком тривалістю на 1 рік, тому судом 1-ої інстанції було обґрунтовано застосовано ч. 1 ст. 71 КК України, та за сукупністю вироків, частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни оскарженого вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції апеляційний суд має право залишити або ухвалу суду без змін.
За таких обставин, апеляційний суд, врахувавши характер, мотиви та обставин вчиненого правопорушення та відомості про особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що призначене судом 1-ої інстанції покарання є справедливим, обґрунтованим та необхідним для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню ним нових злочинів, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування оскаржуваного вироку.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2023, яким ОСОБА_8 визнаний винуватиму вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3