вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.04.2024м. ДніпроСправа № 904/5807/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
до Фізичної особи-підприємця Кулінича Дмитра Олександровича (Дніпропетровської обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Демченко А.Г.;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кулінича Дмитра Олександровича про стягнення заборгованості в загальному розмірі 121342,76грн, з якої: 102790,29грн - заборгованість за теплову енергію, 407,35грн - заборгованість за послуги абонентського обслуговування, 14380,03грн - інфляційні збитки, 3647,53грн - 3% річних, 117,56грн - пеня. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за публічним договором - "Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" від 05.11.2021 щодо своєчасної та повної оплати за послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 23.03.2023 та за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 31.07.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишено без руху на підставі пункту 2 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
13.11.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, яка містить правильне місцезнаходження позивача та відомості про електронний кабінет сторін, а також докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви, та відповідно усунуто недоліки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, позивача надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву.
07.12.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що між сторонами 30.11.2016 був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №3246, за яким і здійснювались розрахунки між сторонами. Також зазначає, що позивачем виставлялися рахунки за зазначеним договором з урахуванням акту №223 від 29.12.2015, яким було встановлено відсутність в приміщенні відповідача опалювальних приладів та зазначено, що наявний видимий розрив на трубопроводі ГВС. Відповідач зазначає, що враховуючи дані обставини він не міг споживати теплову енергію в заявлених позивачем розмірах.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/5807/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.02.2024. Зобов'язано позивача надати до суду та направити відповідачу відповідь на відзив. Зобов'язано відповідача виконати вимоги п. 3 ухвали суду від 14.11.2023 щодо надання до суду та направлення позивачу заперечень на відповідь на відзив.
18.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що актом обстеження від 03.05.2023, відповідно до проведеної підприємством інвентаризації власників нежитлових приміщень вбудованих в багатоквартирні будинки, які є споживачами послуг з постачання теплової енергії виявлено, що опалювальні прилади в нежитловому приміщенні відповідача відсутні, тобто самовільно демонтовані всупереч пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830. Також зазначає, що відповідно до умов індивідуального договору до вартості за теплову енергію включається і обсяг на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Додатково посилається на те, що з 05.11.2021 припинив дію договір купівлі-продажу теплової енергії №3246 від 30.11.2016 і відповідно порядок нарахування вартості послуг за теплову енергію, який був передбачений цим договором. Окремо зазначив, що відповідь на відзив відповідачу направлялася ще 07.12.2023, а для направлення суду відповіді на відзив позивач чекав відповідну ухвалу.
29.01.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшла заява, в якій зазначено, що він не заперечує проти розгляду справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами. Також, зазначає про надання заперечень на відповідь на відзив у разі виконання позивачем п. 4 ухвали суду від 15.01.2024. Крім того, відповідач у наведеній заяві вказує на описку в резолютивній частині ухвали суду від 15.01.2024, а саме: "3. Відповідачу виконати вимоги п. 3 ухвали суду від 14.08.2023 щодо надання до суду та направлення позивачу заперечень на відповідь на відзив", замість - "14.11.2023". Також, відповідач у своїй заяві просить виправити описку в резолютивній частині ухвали суду від 15.01.2024, а також відповідно до ч. 1 ст. 324 Господарського процесуального кодексу України зазначити мотив, через який суд дійшов до висновку перейти до загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 виправлено описку у резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024, зазначивши в п. 3 резолютивної частини правильну дату ухвали суду, вимоги якої необхідно виконати - 14.11.2023. Викладено п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 в наступній редакції: "3. Відповідачу виконати вимоги п. 3 ухвали суду від 14.11.2023 щодо надання до суду та направлення позивачу заперечень на відповідь на відзив.". Відкладено підготовче засідання на 15.02.2024. Зобов'язано відповідача надати до суду та направити позивачу заперечення на відповідь на відзив.
12.02.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшла заява, відповідно до змісту якої відповідач зазначив, що на момент складання даної заяви відповіді на відзив не отримував, вказав на неможливість прибуття до суду для ознайомлення з матеріалами справи через знаходження за кордоном. Крім того, в наведеній заяві просить залишити без розгляду надану позивачем відповідь на відзив, а викладені у ній аргументи та можливо додані докази, які позивач мав надати разом з позовом, - без уваги, та вирішити справу за наявними у справі документами. В обґрунтування зазначив, що позивач порушив встановлений строк для подання відповіді на відзив на 34 дні у зв'язку з тим, що поштове відправлення №5010203317429, яким було направлено відзив позивачу, вручено позивачу 05.12.2023. Тому граничний строк щодо обов'язку позивача виконати вимоги ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України та ухвали суду від 14.11.2023 сплив 15.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2024.
У судове засідання 12.03.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечень на відповідь на відзив не надав.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 відкладено розгляд справи по суті на 04.04.2024.
У судове засідання 04.04.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 04.04.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
30.11.2016 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - теплопостачальна організація-продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Куліничем Дмитром Олександровичем (далі - споживач-покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №3246 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.
Теплопостачальна організація-продавець та споживач-покупець теплової енергії при виконанні умов цього договору, а також вирішення всіх інших питань, що не обумовлені цим договором зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема: Законом України «Про житлові-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», «Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», затвердженими Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 1.4 договору теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.12.2016 по 31.12.2017 (таблиця №1, №2 є невід'ємними частинами договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору.
За змістом п. 2.1 договору, окрім іншого встановлено, що облік споживання теплової енергії здійснюються згідно приладів обліку або розрахунковим способом.
Оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем-покупцем щомісяця, самостійно, в грошовій формі не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим на рахунок теплопостачальної організації-продавця із спеціальним режимом використання, що передбачено ст. 19-1 Закону України «Про теплоспоживання». Споживач-покупець має право робити передоплату.
Цей договір діє з 01.12.2016 по 31.12.2017 року і вважається щорічно продовженим (п. 9.1 договору).
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (частина перша статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (частина друга статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Згідно із частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) (далі - Правила № 830).
З 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Індивідуальний договір згідно пунктом 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.
Відповідно до п. 4 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що власниками багатоквартирного будинку №1/2 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гірників (колишня назва 50 років Жовтня) або власником приміщення №67 та у вказаному будинку протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору на адресу позивача не надсилалося рішення про обрання моделі договірних відносин.
Отже, після 05.11.2021 договірні відносини щодо надання Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Куліничем Дмитром Олександровичем (далі - споживач, відповідач) продовжилися відповідно до приписів Розділу IV Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме шляхом приєднання споживача до публічного договору - "Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Індивідуального договору, текст якого було опубліковано на офіційному веб-сайті виконавця послуги КПТМ "Криворіжтепломережа" від 05.10.2021).
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на втілення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі - Методика № 315). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (пункт 11 договору).
В пункті 30 індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
В пункті 31 індивідуального договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Відповідно до пункту 41 договору споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж;) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (пункт 45 договору).
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п. 51, 52 договору).
Відповідно до актів обстеження №223 від 29.12.2015 та від 03.05.2023 у нежитловому приміщенні №67 в будинку 1/2 по вул. Гірників відсутні опалювальні прилади, наявні транзитні трубопроводи у кількості 6шт довжиною 3 метри, загальнобудинковий прилад обліку (а.с. 96, 101 том 1).
Доказів відключення від мереж (систем) централізованого опалення нежитлового приміщення №67, у встановленому законодавством порядку, матеріали справи не містять. Відповідачем таких доказів не надано.
Разом з цим, з огляду на положення пункту 5 договору власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов'язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
З 01.01.2022 внесено зміни до Методики №315 та відповідно до розділу IV, п. 8 Методики №315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає для п'ятиповерхових будинків 25%.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (розділ IV п. 12 Методики №315).
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до розділу II пункт 2.
На виконання умов зазначеного договору Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснено постачання теплової енергії відповідачу на протязі всього періоду передбаченого договором та щорічними розпорядженнями виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду", що підтверджується актами подання теплоносія на будинок та актами припинення подання теплоносія, зведеними відомостями розподілу теплової енергії, звітами про споживання та виставленими для оплати рахунками-фактурами (а.с. 12-34 том 1).
Реєстром рахунків-фактур, актів приймання-передачі наданих послуг підтверджується отримання відповідачем за спірний період, виставлених позивачем рахунків-фактур на оплату за поставлену теплову енергію та плати за абонентське обслуговування (а.с. 35-45 том 1).
Тарифи передбачено за період з 25.10.2021 по теперішній час за 1 Гкал 5065,99грн (з ПДВ) (рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 п.1.1.2 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа").
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за теплову енергію за період з 05.11.2021 по 23.03.2023 склала 102790,29грн.
Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №928.
Відповідно до п.п. 36, 37 постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Згідно з розрахунком позивача сума абонентського обслуговування за період 05.11.2021 по 31.07.2023 складає 407,35грн.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 14380,03грн за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року, 3% річних у сумі 3647,53грн за період з 01.02.2022 по 23.10.2023 та пеню у сумі 117,56грн за період з 01.08.2023 по 23.10.2023.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №3246/14350 (вих. №1999/13 від 31.05.2023) про сплату заборгованості (а.с. 56, 57 том 1), яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості сторонами суду не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з поставкою позивачем теплової енергії за договором та виконанням/невиконанням відповідачем обов'язку щодо повної його оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені у розрахованих позивачем сумах.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.
Однак, за умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні правовідносини.
Як вбачається, позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходяться нежитлове приміщення відповідача, отже, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.
У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Згідно з пунктом 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо. Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 (далі - лист).
Так, зі змісту зазначеного листа вбачається, що згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами "для бюджетних установ" зазначено, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Таким чином, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для бюджетних установ" здійснюють такі установи, які підпадають під ознаки зазначеної вище статті 2 Бюджетного кодексу України та відповідають належній структурі ознаки, а підтвердженням статусу "бюджетна установа" може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами для "інших споживачів" комунальних послуг зазначено, що всі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для "інших споживачів".
Таким чином, відповідач, який є власником нежитлового приміщення, відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Установлено, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно з п. 4 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників приміщень відповідних будинків про обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 05.11.2021 відповідач вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку, а також докази того, що жодна із сторін письмово виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір був чинним протягом спірного періоду.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У п. 34 договору сторони погодили, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у загальній сумі 103197,64грн, з якої 102790,29грн заборгованість за послуги теплопостачання та 407,35грн заборгованість за послуги абонентського обслуговування, відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку обсягу споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді (а.с. 52-53 том 1) судом не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 103197,64грн, з якої 102790,29грн заборгованість за послуги теплопостачання та 407,35грн заборгованість за послуги абонентського обслуговування, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати поставленої теплової енергії, позивач, з посиланням на п. 45 договору, нарахував пеню у розмірі 117,56 за загальний період з 01.08.2022 по 23.10.2023.
Так, порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частини першої статті 230 та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 45 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії, за наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженою належним чином.
Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розрахунок є вірним, пеня розрахована відповідно до умов п. 45 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 121342,76грн, з якої: 102790,29грн - заборгованість за теплову енергію, 407,35грн - заборгованість за послуги абонентського обслуговування, 14380,03грн - інфляційні збитки, 3647,53грн - 3% річних, 117,56грн - пені.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за подання позову судовий збір у сумі 2684,00грн повністю покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Фізичної особи-підприємця Кулінича Дмитра Олександровича про стягнення заборгованості в загальному розмірі 121342,76грн, з якої: 102790,29грн - заборгованість за теплову енергію, 407,35грн - заборгованість за послуги абонентського обслуговування, 14380,03грн - інфляційні збитки, 3647,53грн - 3% річних, 117,56грн - пені - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кулінича Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) 102790,29грн - заборгованість за теплову енергію, 407,35грн - заборгованість за послуги абонентського обслуговування, 14380,03грн - інфляційні збитки, 3647,53грн - 3% річних, 117,56грн - пені та 2684,00грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 15.04.2024.
Суддя В.О. Татарчук