пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 квітня 2024 року Справа № 903/214/24
за позовом: Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Волинського обласного управління Акціонерного товариства “Ощадбанк”, м. Луцьк
до відповідачів: Фермерського господарства “Гранд-Агро 2019”, с. Озеро, Луцький р-н., Волинська обл,
- ОСОБА_1 , с. Підгайці, Луцький р-н., Волинська обл.
про стягнення 1 831 142 грн 02 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
Представники:
від позивача: Місюра І.В., довіреність від 26.01.2024
від відповідача: Фермерське господарство “Гранд-Агро 2019” - Бордюженко Е.Р., ордер від 04.03.2024
встановив: 29.02.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Волинського обласного управління Акціонерного товариства “Ощадбанк” до Фермерського господарства “Гранд-Агро 2019”, ОСОБА_1 про стягнення 1 831 142 грн 02 коп. заборгованості перед державою за кредитним договором №1632 від 14.04.2022, залученим під державну гарантію на портфельній основі та судових витрат по справі.
Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.04.2024 о 12 год 45 хв. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Зазначити про наявність/відсутність зареєстрованого електронного кабінету. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзиви не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзивів з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Фермерське господарство “Гранд-Агро 2019” ухвалу суду отримало 12.03.2024, ОСОБА_1 - 14.03.2024 (а.с. 89-90).
Строк для подання відзиву - по 27.03.2024, 29.03.2024 відповідно.
Відзиви відповідачів на адресу суду не надходили.
03.04.2024 надійшло клопотання представника ФГ “Гранд-Агро 2019”, згідно якого він не може бути присутнім у судовому засіданні 03.04.2024 у зв'язку з хворобою. Просить визнати неявку у cудове засідання поважною, не закривати підготовче провадження у зв'язку з наявними клопотаннями, що мають бути вирішені у підготовчому провадженні. Документи в підтвердження хвороби будуть подані в наступне судове засідання.
Які саме клопотання у нього наявні, неможливість їх подання у встановлені строки не зазначає.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Участь представника відповідача у підготовчому засіданні не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалою суду в межах даної справи.
ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Відповідач мав можливість видати довіреність іншому представнику.
Отже за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах підготовчого провадження є наявність для цього обґрунтованих причин.
Судом враховано, що позовну заяву ПП «Гранд-Агро 2019» отримало 05.03.2024, мало достатньо часу для подання відзиву, відповідних клопотань при їх наявності.
Підприємство просить не закривати підготовче провадження у зв'язку з наявними клопотаннями, що мають бути вирішені, проте не вказало та не обґрунтувало які клопотання, підготовку до їх подання, не можливість їх подання на час судового засідання.
Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи вищевикладене, розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, відсутність нерозглянутих заяв/клопотань, відзиву, клопотання про продовження строку для його подання, введення на всій території України воєнного стану, що заборгованість в межах даної справи виникла перед державою, суд протокольною ухвалою від 03.04.2024 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про не закриття підготовчого провадження, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 10.04.2024 о 12 год 00 хв.
Відповідач ОСОБА_1 правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи (а.с. 101).
У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості знайти інвестора для погашення заборгованості.
Представник позивача відкладення розгляду справи заперечила як не обґрунтоване.
Суд протокольною ухвалою від 10.04.2024 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовив у зв'язку з не обґрунтованістю. Судом враховано відсутність будь яких доказів врегулювання спору в добровільному порядку, в тому числі пошук інвестора для погашення заборгованості.
Учасники справи дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
14.04.2022 між АТ «Державний ощадний банк України» (банк) та ФГ «Гранд-Агро 2019» (позичальник) укладено кредитний договір №1632, згідно умов якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в ст. 3 договору, та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1). Розділом 3 передбачені умови кредитування: сума та валюта кредиту 2 500 000 грн; строк кредитування: кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 13.10.2022; забезпечується порукою поручителя; процентна ставка на момент укладення договору становить 14.11 % річних. Банк має право призупинити надання кредиту або відмовитись від надання позичальнику кредиту частково або в повному обсязі, відкликати кредит, або вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користуванням кредитом, у тому числі, але не виключно, зокрема, в такому випадку: позичальник вчасно не здійснив погашення кредиту або його частини, або не сплатив проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором (п.п. 3.12, 3.12.2). Відкликання банком кредиту з підстав, визначених п.3.12 цього договору, здійснюється шляхом направлення позичальнику в порядку, визначеному у п. 8.4 договору, вимоги про відкликання кредиту. Після отримання зазначеної вимоги про відкликання кредиту, позичальник зобов'язаний не пізніше 25 банківських днів з дати направлення банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим договором (в т.ч. повернути основну суму боргу, сплатити нараховані і несплачені проценти за користування кредитом) (п.п. 3.13, 3.14) (а.с. 25-39).
Додатком № 2 до кредитного договору є графік платежів, згідно з яким кредит в сумі 2 500 000 грн 00 коп сплачується до 13.10.2022 (а.с. 40).
В забезпечення виконання ФГ «Гранд-Агро 2019» своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором №1632, 14.04.2022 між банком, ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 727, згідно з яким відповідач-2 безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язався перед позивачем відповідати солідарно з відповідачем-1 за виконання в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором №1632 від 14.04.2022. Відповідно до п. 3.2.7. договору поруки у випадку направлення банком відповідачу-2 вимоги, останній зобов'язався здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги. Згідно з п. 10.3.1 договору дія поруки встановлена сторонами становить 10 років з моменту підписання договору (а.с. 46-56).
Договори не були предметом судового розгляду, докази про їх розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинними на день розгляду справи.
На виконання умов кредитного договору 14.04.2022 позивач надав відповідачу-1 кредит в сумі 2 500 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку та не заперечено представником відповідача у судовому засіданні (а.с. 59-61).
Відповідач 1 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів до 13.10.2022 не виконав.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2022 році"(далі - постанова № 723) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб'єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.
Учасниками програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2022 році є:
- агент - АТ "Державний експортно-імпортний банк України", що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором;
- банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком №723, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;
- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;
- позичальники - суб'єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов'язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - гарант) та АТ "Ощадбанк" (далі - бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/74 від 05.05.2022 (далі - договір гарантії). За умовами пункту 6 договору гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (суб'єктами господарювання, яким надано кредит) частини своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля. Відповідно до пункту 6 договору гарантії, гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладання цього договору. Строк дії гарантії - період, що починається на дату укладання цього договору та закінчується в дату, яка випадає через 5 років з дати укладення цього договору. Згідно з пунктом 2.5 договору гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом. У пунктах 79-80 договору гарантії сторони передбачили, що договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, а діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
На момент укладення договору позичальник повністю відповідав критеріям прийнятності та ініціював шляхом надання до банку письмової заяви б/н від 05.04.2022 отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії на умовах, визначених порядком та договором гарантії.
За таких обставин, кредит був включений АТ "Ощадбанк" до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог договору гарантії, 14.04.2022 АТ "Ощадбанк" уклав з позичальником додатковий договір № 1 (далі - додатковий договір) до договору, в якому сторони доповнили останній наступними положеннями:
- позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (пункт 2.2.1.2 додаткового договору);
- позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов'язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком №1151 та договором про надання гарантії (пункт 2.2.1.3 додаткового договору);
- позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України (пункт 2.2.1.4 додаткового договору);
- позичальник визнає та підтверджує, що банк у відповідності до норм Порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені (пункт 2.2.1.5 додаткового договору);
- позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум та нарахованої пені (пункт 2.2.1.6 додаткового договору).
У зв'язку із настанням гарантійного випадку позивач направив гаранту вимогу №70/4-01/22687 від 02.06.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 2 000 000 грн (а.с. 57).
За результатами розгляду вимоги 05.07.2023 гарант перерахував банку суму в розмірі 2 000 000 грн для відшкодування за кредитною операцією, які банк спрямував в рахунок часткового погашення заборгованості ФГ «Гранд-Агро 2019» за основним боргом (а.с. 58-59).
Після настання гарантійного випадку відповідачем 1 здійснено часткову оплату боргу в сумі 211 072 грн 47 коп, які банк 04.09.2023 розподілив пропорційно ставці гарантії таким чином: 168 857 грн 98 коп - гаранту (80% від отриманої суми), 42 214 грн 49 коп - утримано банком (а.с. 62-63).
Банком 22.12.2023 на адреси відповідачів направлено вимоги на суму 2 704 380 грн 04 коп, з яких: 500 000 грн прострочена заборгованість за основним боргом, 204 380 грн 04 коп - проценти за користування кредитом, 2 000 000 грн заборгованість перед державою ( гарантійна виплата) (а.с. 64-67).
Враховуючи вищевикладене, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 1 831 142 грн 02 коп підтверджена матеріалами справи, відповідачами не спростована, підставна і підлягає до стягнення з відповідачів солідарно, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору в сумі 27 467 грн 13 коп слід віднести на них.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» (вул. М. Олексюка, буд. 12Б, с. Озеро, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ42845682), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Червоного Хреста, 8, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 09303328)
- 1 831 142 грн 02 коп основного боргу, 27 467 грн 13 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 1 858 609 грн 15 коп (один мільйон вісімсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'ять грн 15 коп).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 15.04.2024.
Суддя А. М. Кравчук