про залишення апеляційної скарги без руху
15 квітня 2024 року м. Харків Справа № 905/1381/23
Східний апеляційний господарський суд у складі судді:
суддя Фоміна В.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вх. №894 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі № 905/1381/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження суддею Лейбою М.О., повний текст рішення складений 20.12.2023,
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро,
до відповідача Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, Донецька область,
про стягнення 127720,00грн,
Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі №905/1381/23 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення штрафу в сумі 127720,00грн повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (код ЄДРПОУ 00176472) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081237) штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу у розмірі 127720,00грн, а також судовий збір в сумі 2684,00грн.
Повний текст рішення підписано 20.12.2023, отже, останнім днем встановленого ч.1 ст.256 ГПК України строку апеляційного оскарження судового рішення є 09.01.2024.
03.04.2024, тобто після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження, скаржник подав через систему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі №905/1381/23, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.
Водночас, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що копію оскаржуваного рішення не отримував, а також додав клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано обставинами введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією рф проти України та місцезнаходженням відповідача на території Донецької області.
З метою перевірки вищевказаних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2023 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1381/23; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вх. №894 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі № 905/1381/23 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
10.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 905/1381/23.
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.
Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалене місцевим господарським судом 20.12.2023, повний текст якого складений 20.12.2023, а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 09.01.2024. Проте, скаржник звернувся з даною апеляційною скаргою 03.04.2024.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду майже на 3 місяці.
Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 5.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від ід 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21.
Проте, підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано неповажними, з огляду на таке.
Так, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що копію оскаржуваного рішення по справі №905/1381/23 АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" не отримувало. Також до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого заявник посилається на обставини запровадження воєнного стану, оголошення евакуації Донецької області, на території якої знаходиться АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", зазначає про розташування АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на території Добропільської ОТГ (Покровський район) Донецької області, яка відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії, у зв'язку з цим більшість його працівників знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати або евакуйовані, що унеможливлює користування в повному обсязі своїми процесуальними правами та обов'язками як сторони по справі №905/1381/23.
Надаючи оцінку доводам АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", покладеним в обґрунтування причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, слід зазначити таке.
Відповідно до частин 5, 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з частинами 5, 6 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як було встановлено апеляційним господарським судом, оскаржуване рішення суду від 20.12.2023 у справі № 905/1381/23 (повний текст якого підписано 20.12.2023) було доставлено до електронного кабінету АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 21.12.2023 о 02:03 год (т.1, а.с.104).
Отже, з оглядку на положення частин 6 та 7 ст. 242 ГПК України, судове рішення вважається врученим АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 22.12.2023.
Тому підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги щодо обставин неотримання рішення суду першої інстанції, визнаються судом апеляційної інстанції неповажними.
Також, матеріали справи свідчать, що 18.01.2024 АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось з первісною апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі №905/1381/23 до Господарського суду Донецької області за допомогою підсистеми "Електронний суд". Тобто, апеляційна скарга АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" направлена 24.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області після початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС (05.10.2021) (т.1, а.с.112-118).
Крім того, до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі №905/1381/23 передано Господарським судом Донецької області в паперовій копії, оскільки оригінал апеляційної скарги (електронний документ) направлений відповідачем до суду першої інстанції за допомогою підсистеми "Електронний суд".
З цих підстав, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 повернуто апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі №905/1381/23 скаржнику у відповідності до пункту 3 частини 5 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційну скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції (т.1, а.с.124-126).
Вказана ухвала Східного апеляційного господарського суду доставлена до електронного кабінету АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 29.01.2024 о 19:01 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції), сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду (т.1, а.с.128).
Наведені обставини свідчать про те, що первісна апеляційна скарга подана була скаржником з пропуском встановленого частиною першою статті 256 ГПК України строку на апеляційне оскарження рішення суду, а також поза межами встановленого частиною другою цієї статті двадцятиденного строку з дня вручення йому повного рішення суду.
Після повернення первісної апеляційної скарги відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції більш ніж через 2 місяці. При цьому, скаржником не наведено підстав та не надано жодних доказів на підтвердження наявності особливих та непереборних обставин неможливості звернутися до суду з апеляційною скаргою в період з 29.01.2024 (дата отримання ухвали про повернення апеляційної скарги) до дати подачі даної апеляційної скарги - 03.04.2024.
Оцінюючи доводи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження щодо введення на території України воєнного стану, суд апеляційної інстанції зазначає, що введення воєнного стану є поважною причиною пропуску строків, але така причина має бути оцінена судом індивідуально, у межах конкретної справи, яка розглядається, у сукупності із іншими обставинами пропуску процесуального строку.
Саме лише посилання скаржника на введення на території України воєнного стану не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №921/328/21, від 20.07.2022 у справі № 924/939/21.
Суд апеляційної інстанції звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пункті 47 постанови від 10.11.2022 у справі №990/115/22, де відзначено:
"Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".
У цьому випадку необхідно з'ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв'язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи (див. пункт 34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21).
Верховний Суд зазначив, що ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв'язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21.
Відтак, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без поданням відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.
Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 908/2252/22.
Проте, у даному випадку відповідачем не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв'язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку, в тому числі беручи до уваги, що розгляд справи відбувався вже у воєнний час. При цьому, скаржник не довів жодними доказами, що обставини, на які він посилається, завадили йому своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.
Суд апеляційної інстанції враховує, що АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, тому недотримання скаржником вимог процесуального закону в частині своєчасності подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням суб'єкта господарювання.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні не наведено достатнього обґрунтування поважності причин значного (майже 3 місяці) пропуску строку на апеляційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв'язку з чим суд визнає наведені апелянтом підстави для поновлення строку неповажними.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, одними із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі "Брумареску проти Румунії") та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).
До того ж, за висновками Європейського суду з прав людини, "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух" (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України).
Такі висновки викладені постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21.
Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що наведені скаржником доводи в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду визнані судом неповажними, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, заявник апеляційної скарги має надати суду обґрунтоване клопотання з викладеними обставинами, підтвердженими належними та допустимими доказами щодо пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення суду.
Крім того, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до приписів Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684 грн.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу у розмірі 127720,00грн.
Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги на оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення 127720,00 грн складає 4026,00 грн (2684 грн * 150%), оскільки оспорювана сума є меншою від встановленого підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" мінімального розміру судового збору. (Така правова позиція щодо розрахунку суми судового збору за подання апеляційної скарги викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 905/105/19, від 02.08.2019 у справі № 905/1879/18).
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до статті 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Таким чином, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, а також з огляду на обставини подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі № 905/1381/23 через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду апеляційної інстанції становить 3220,80 грн (4026,00 грн * 0,8).
Втім, при поданні апеляційної скарги скаржником в порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, заявником в апеляційній скарзі серед додатків до неї зазначено докази сплати судового збору, проте, під час дослідження вказаних матеріалів апеляційної скарги встановлено, що таких доказів скаржником додано не було, що підтверджується актом Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 № 13-35/ 905/1381/23.
З метою усунення недоліків апеляційної скарги, скаржнику необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі № 905/1381/23 у розмірі 3220,80 грн.
Також, відповідно до вимог частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема рішення або ухвала, що оскаржується.
Як вбачається із описової та мотивувальної частин апеляційної скарги, скаржник посилається на незаконність ухваленого Господарським судом Донецької області рішення суду від 20.12.2023 у справі №905/1381/23. Проте, у прохальній частині апеляційної скарги заявник помилково зазначив дату оскаржуваного рішення - 30.11.2023, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2023, що оскаржується по справі № 905/1381/23.
З врахуванням викладеного вище та з огляду на те, що оформлення змісту апеляційної скарги покладається саме на заявника апеляційної скарги, судова колегія пропонує Акціонерному товариству "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" уточнити вимоги поданої апеляційної скарги, зокрема, щодо дати оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вказані вище обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вх. №894 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі № 905/1381/23 без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вх. №894 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2023 у справі № 905/1381/23 залишити без руху.
2. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.
3. Роз'яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В.О. Фоміна