03 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4736/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пащенко Оксани Геннадіївни, м.Харків,
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові, повний текст якої підписаний 29.01.2024 (суддя Лавренюк Т.А.),
у справі №922/4736/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Пащенко Оксани Геннадіївни, м. Харків,
до: Фізичної особи-підприємця Виноградової Юлії Вадимівни, м. Харків,
про стягнення 726502,37грн,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4736/23 в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено; клопотання ФОП Пащенко О.Г. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не звільняє сторони від їх права та обов'язку подання необхідних доказів та заяв у строки, встановлені законом. За висновком суду першої інстанції, позивач повинен був бути обізнаний про відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, а оскільки провадження у справі було відкрито 13.11.2023, позивач відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України мав право вчинити відповідні процесуальні дії протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме до 13.12.2023 включно. Таким чином, у позивача було достатньо часу для подання до суду заяви про надання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, чого останнім зроблено не було. Суд зауважив, що подання заяви про надання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України взагалі не залежить від моменту отримання ним рішення по справі, оскільки обов'язковою умовою подання до суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу після винесення рішення по справі є факт звернення з відповідною заявою про це до моменту винесення рішення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4736/23 та ухвалити нове рішення, яким поновити строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ФОП Виноградової Ю.В. на користь ФОП Пащенко О.Г. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32424,54грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відмова у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу здійснена судом, на думку апелянта, із неправильним застосуванням ч. 8 ст. 129 та ст. 119 ГПК України, із проявом надмірного формалізму, що вплинуло на справедливість процедури і призвело до безпідставної відмови у задоволенні клопотання. Вважає, що суд помилково обмежив передбачений строк на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу додатковим строком, який встановлено ч. 3 ст. 252 ГПК України, яка не підлягала застосуванню в даному випадку, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт наголошує, що суд не прийняв доводи позивача про те, що він та його представник були позбавлені можливості зробити заяву та подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення рішення у справі, оскільки суд вирішив розглянути справу без участі сторін. За доводами позивача, строк, який передбачений абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, не є преклюзивним (присічним) і він може бути поновленим судом у разі поважності пропуску такого строку в порядку ст.119 ГПК України. Апелянт зазначає, що за своєю конструкцією норма абзацу 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України стосується саме випадків розгляду справи із проведенням судових дебатів. Скаржник вважає, що ч. 3 ст. 252 ГПК України не підлягала додатковому застосуванню в частині обмеження строків подання відповідних доказів та заяв, оскільки обов'язковою умовою її застосування є лише процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі. Однак, процесуальні дії, що зазначені в абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, не є обмеженими першим судовим засідання у справі. Тому обмеження, встановлене ч. 3 ст. 252 ГПК України, було застосовано безпідставно, з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи. Скаржник зазначає, що представник позивача дізнався про судове рішення тільки 13.01.2024, отримавши 13.01.2024 на електронну пошту повідомлення про направлення до його кабінету в системі "Електронний суд" копії судового рішення у справі, що підтверджується скріншотом повідомлення з системи "Електронний суд" про надходження копії рішення. Враховуючи зазначене, а також те, що справа розглядалася без участі сторін, тобто без проведення судових дебатів, позивач та його представник були позбавлені можливості зробити заяву та подати докази витрат на правову допомогу протягом п'яти днів від дати ухвалення рішення у справі - до 16.01.2024.
29.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім у судовому засіданні, 03.04.2024 об 11:00 год, у даній справі з підстав участі представника у вказаний час у інших судових засіданнях.
03.04.2024 позивач та відповідач до судового засідання апеляційної інстанції не з'явилися, представник позивача до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не під'єднався. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку 07.03.2024 о 13:04 год електронного листа - ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду до електронного кабінету представника позивача, рекомендоване повідомлення про вручення 12.03.2024 поштового відправлення копії вказаної ухвали ФОП Пащенко О.Г. та повернення поштового відправлення - копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, що надсилалася ФОП Виноградовій Ю.В. за адресою місця реєстрації, яка також зазначена відповідачем в апеляційній скарзі, та повернулася до суду неврученою у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи, судова колегія зазначає про таке.
Частинами 11 та 12 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З матеріалів справи судом встановлено, що в обґрунтування клопотання позивач посилається на неможливість взяти участь у судовому засіданні, 03.04.2024 об 11:00 год, у даній справі з підстав участі представника у вказаний час у інших судових засіданнях. Жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.
Судова колегія зауважує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №49/2024 від 05.02.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 на 90 діб.
Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 зазначив, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб'єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об'єкті нерухомості) та ін., має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як свідчать матеріали справи, позивач та його представник належним чином та завчасно були повідомлені про призначення справи до розгляду на 03.04.2024 об 11:00 годині, отже, позивач мав достатньо часу підготуватися до судового засідання, направити до судового засідання уповноваженого представника або взяти участь особисто, зокрема, в режимі відеоконференції.
При цьому, позивач не позбавлений права у разі участі його представника у інших судових засіданнях уповноважити іншого представника для участі у судових засіданнях у даній справі або взяти участь під час розгляду справи особисто.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Апеляційне провадження у цій справі відкрито ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024.
Отже, у Східного апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи у зв'язку з закінченням строків розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи обмежені строки розгляду апеляційної скарги, а також те, що у позивача було достатньо часу для надання до суду апеляційної інстанції будь-яких письмових пояснень, доводів та міркувань щодо справи, а також для підготовки до судового розгляду та реалізації права на участь у судовому засіданні особисто або через уповноваженого представника, матеріалів справи достатньо для її розгляду у даному судовому засіданні, явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, загальна обстановка у м. Харків є такою, що дозволяє проведення судового засідання, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відмову у його задоволенні.
Оскільки матеріали справи містять докази належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.
Крім того, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 263 ГПК України, відповідно до якого відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
ФОП Пащенко О.Г. звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП Виноградової Ю.В. на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 441500,00грн, пені у розмірі 215480,80грн, інфляційних втрат у розмірі 53706,26грн, 3% річних у розмірі 15815,61грн, судових витрат, включаючи сплачений судовий збір.
В позовній заяві зазначено, що з метою захисту своїх прав позивачем укладено договір з адвокатом Сутковим А.М. про надання правничої допомоги, на підтвердження повноважень адвоката складено ордер. Попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи у господарському суді першої інстанції складає приблизну суму 33000,00грн, й складається з фіксованого гонорару 30000,00грн та, додатково - оплата участі у судових засіданнях з розрахунку 3000,00грн за одне судове засідання, а також компенсація витрат на проїзд в судові засідання. В прохальній частині позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, включаючи сплачений судовий збір.
Відповідно до ордера про надання правничої (правової) допомоги від 03.11.2023 серії АН №1287859 адвокатом Сутковим Андрієм Миколайовичем надається правнича допомога у представництві інтересів ФОП Пащенко О.Г. у Господарському суді Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 у справі №922/4736/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Виноградової Ю.В. на користь ФОП Пащенко О.Г. 441500,00грн основного боргу, 15815,61грн 3% річних, 86465,52грн пені, 38403,94грн збитків від інфляції та 8732,78грн судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 15302,32грн та пені в розмірі 129015,28грн відмовлено.
18.01.2024 до Господарського суду Харківської області від ФОП Пащенко О.Г. надійшло клопотання, в якому позивач просив поновити строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат й стягнути з відповідача - ФОП Виноградової Ю.В. на користь позивача - ФОП Пащенко О.Г. судові витрати на професійну правничу допомогу адвокату Сутковому Андрію Миколайовичу у розмірі 32424,54грн.
До вказаного клопотання позивачем додано копії договору про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023, акту від 16.01.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023, посадочних документів та скріншот електронної пошти.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023, укладеного між адвокатом Сутковим А.М. та клієнтом ФОП Пащенко О.Г., адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: підготовка та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви від імені клієнта для здійснення захисту законних прав та інтересів клієнта у взаємовідносинах з ФОП Виноградовою Ю.В. за договором оренди нежитлового приміщення №01/07/20 від 01.07.2020; здійснення представництва прав та інтересів клієнта при розгляді справи Господарським судом Харківської області за поданим позовом до ФОП Виноградової Ю.В.; представництво інтересів клієнта в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями з усіх питань, що пов'язані із виконанням рішень (ухвал, постанов) суду, наказів суду та інших виконавчих документів, виданих щодо клієнта, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
За умовами п. 4.1 договору сторони погодили, що правнича допомога, передбачена предметом цього договору, оплачується клієнтом адвокату наступним чином: підготовка й подання позовної заяви в Господарський суд Харківської області та представництво інтересів клієнта в ході розгляду справи в Господарському суді Харківської області - оплачується клієнтом адвокату у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00грн; гонорар успіху - винагорода виконавця за судове рішення на користь клієнта. У випадку ухвалення судового рішення, котре лише частково задовольняє інтереси клієнта, розмір гонорару успіху може бути скорегований пропорційно сумі задоволених позовних вимог за домовленістю сторін.
Згідно з п. 4.2 договору додатково (понад суму гонорару, зазначену в пп.4.1.1 п.4.1 Договору) клієнтом оплачується адвокату: участь виконавця у судових засіданнях - у розмірі 3000,00грн за одне судове засідання; у разі відмови від позову (повної або часткової) або укладення мирової угоди або подання письмової заяви про повернення виконавчого документа стягувачу або відмови стягувача від примусового виконання судового рішення на будь-якій стадії процесу або виконавчого провадження - винагорода у розмірі 700 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату оплати; добові в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження для участі у судових засіданнях у розмірі 670,00грн; вартість проїзду з м. Львів до місця слухання справи на залізничному транспорті.
Винагорода виконавцю сплачується клієнтом у наступному порядку: 100 % протягом трьох днів з дати підписання відповідного акту наданих послуг (п. 4.3 договору).
Пунктом 4.4 договору встановлено, що фіксований гонорар успіху сплачується клієнтом у наступному порядку: 100 % протягом десяти днів з дати ухвалення рішення судом першої інстанції.
Положеннями п. 4.5 договору встановлено, що надання адвокатом послуг та прийняття їх замовником підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг. В разі непідписання акту наданих послуг протягом трьох днів з дня вручення без письмових зауважень, такий акт автоматично вважається підписаним. Акт передається будь-яким прийнятним для сторін способом, в тому числі поштовим, електронним, факсимільним зв'язком тощо.
За п. 7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання.
Договір про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023 підписаний у сервісі "Вчасно" електронними підписами Суткового А.М. та Пащенко О.Г. 07.11.2023.
За змістом акту від 16.01.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023 адвокатом на виконання договору про надання правничої допомоги № 03/11/2023 від 03.11.2023 надано клієнту послуг на загальну суму 32424,54грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4736/23 клопотання ФОП Пащенко О.Г. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишено без розгляду з підстав, що викладені вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Цей принцип впроваджено з метою забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Для реалізації згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу визначено такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як встановлено судом, у позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на професійну правову допомогу за розгляд справи у господарському суді першої інстанції складає приблизну суму 33000,00грн, й складається з фіксованого гонорару 30000,00грн та, додатково - оплата участі у судових засіданнях з розрахунку 3000,00грн за одне судове засідання, а також компенсація витрат на проїзд в судові засідання. В прохальній частині позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, включаючи сплачений судовий збір.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
З матеріалів справи судом встановлено, що рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4736/23 ухвалене 11.01.2024.
Отже, п'ятиденний строк з дати ухвалення у справі №922/4736/23 спливає 16.11.2024.
З клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі та доказами понесених судових витрат на правничу допомогу позивач звернувся 18.01.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
В клопотанні про ухвалення додаткового рішення позивач просив поновити строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу та зазначав, що суд першої інстанції вирішив розглянути справу без участі сторін, і 11.01.2024 ухвалив рішення у справі. За таких обставин, позивач та його представник були позбавлені можливості зробити заяву та подати докази витрат на правову допомогу до ухвалення рішення у справі. Крім того, представник позивача дізнався про судове рішення тільки 13.01.2024, отримавши на електронну пошту повідомлення про направлення до його кабінету в системі "Електронний суд" копії судового рішення у справі, що підтверджується скріншотом повідомлення з системи "Електронний суд". Зазначає, що позивач по справі взагалі не має кабінету в системі "Електронний суд" та судового рішення у справі поштою чи будь-яким іншим шляхом на момент звернення з клопотанням не отримав. Крім того, рішення було оприлюднено на сайті "Судова влада України" тільки 15.01.2024. За таких обставин, позивач та його представник були позбавлені можливості зробити заяву та подати докази витрат на правову допомогу протягом п'яти днів від дати ухвалення рішення у справі - до 16.01.2024.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв'язку з розглядом справи (схожий за змістом правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, додатковій постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19).
Отже, у разі поважності причин пропуску учасником справи строку на подання до суду доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, суд має повноваження на поновлення такого процесуального строку.
Згідно зі штампом реєстрації вихідної кореспонденції Господарського суду Харківської області, що міститься на зворотному боці останнього аркуша рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 у справі №922/4736/23 вбачається, що копія вказаного рішення направлена сторонам засобами поштового зв'язку 15.01.2024.
За інформацією АТ "Укрпошта" поштове відправлення копії рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 у справі №922/4736/23, що надсилалося позивачу за штрихкодовим ідентифікатором 0600243541619, передане до відділення поштового зв'язку для пересилання 16.01.2024, на п'ятий день після ухвалення судового рішення.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 у справі №922/4736/23 доставлене до Електронного кабінету представника позивача адвоката Суткового А.М. 13.01.2024 о 00:43 годині (субота).
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України).
Оскільки рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 у справі №922/4736/23 доставлено до електронного кабінету представника позивача у суботу, то, з огляду на зазначені вище приписи законодавства, вважається, що воно вручене позивачу 15.01.2024.
Тобто, позивач із заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся у максимально короткий строк після того, як дізнався про результати розгляду справи, саме через 3 дні.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. У такому разі підлягає застосуванню інша вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, як у випадку відсутності проведення судових дебатів у справах загального провадження, що зумовлено залишенням позову без розгляду за відповідною заявою позивача, поданою до початку розгляду цієї справи по суті, або у випадку закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, тобто до початку розгляду справи по суті, так і у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, відповідач має дотримуватися встановленого п. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України 5-денного строку для здійснення заяви про розподіл судових витрат та доказів здійснення таких витрат, а в разі його порушення належним чином обґрунтувати поважність причин його пропуску (такий висновок викладено, у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №918/853/20).
У постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №826/24815/15 зазначено, зокрема, оскільки розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, це об'єктивно унеможливило звернення представника із заявою про відшкодування судових витрат у 5-денний строк.
На підставі викладеного, враховуючи, що справа №922/4736/23 розглядалася в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 у справі №922/4736/23 є таким, що вручене позивачу 15.01.2024, а із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач звернувся у максимально короткий строк після отримання копії судового рішення, а саме - 18.01.2024, разом з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника та наявність правових підстав для поновлення строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу.
В той же час, судова колегія вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції, що позивач, відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України, мав право вчинити відповідні процесуальні дії протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, оскільки порядок надання доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу визначений саме ч. 8 ст. 129 ГПК України, яка і підлягає застосуванню у даному випадку. Суд самостійно не вправі змінювати строки, які встановлені нормами процесуального законодавства.
Враховуючи зазначене вище, а також вищевикладені висновки Верховного Суду, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення стоку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, та вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За умовами п. 4.1 договору сторони погодили, що правова допомога, передбачена предметом цього договору, оплачується клієнтом адвокату наступним чином: підготовка й подання позовної заяви в Господарський суд Харківської області та представництво інтересів клієнта в ході розгляду справи в Господарському суді Харківської області - оплачується клієнтом адвокату у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00грн.
Отже, сторонами погоджено фіксований розмір оплати послуг адвоката.
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правничої допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правничої допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом акту від 16.01.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023 адвокатом на виконання договору про надання правоничої допомоги № 03/11/2023 від 03.11.2023 надано клієнту наступні нетарифіковані послуги: відповідно до п. 4.2 договору, здійснено відрядження для ознайомлення із матеріалами справи №922/4736/23 04.11.2023 в Господарському суді Харківської області для подальшого виявлення правової позиції відповідача по справі, у зв'язку з чим підлягають сплаті добові в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження у розмірі 670,00грн; відповідно до п. 4.2 договору, понесено витрати на проїзд на залізничному транспорті з м. Львів до міста Харків у розмірі 1017,47грн та з міста Харків до м. Хмельницький у розмірі 737,07грн для ознайомлення з матеріалами справи №922/4736/23 04.11.2023 в Господарському суді Харківської області з метою виявлення правової позиції відповідача по справі, загалом у розмірі 1754,54 грн; та наступні тарифіковані послуги: підготовка й подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області від імені клієнта для здійснення захисту законних прав та інтересів клієнта у взаємовідносинах з ФОП Виноградовою Ю.В. за договором оренди нежитлового приміщення №01/07/20 від 01.07.2020 - гонорар успіху згідно п. 4.1.1 договору у розмірі 30000,00грн; представництво інтересів клієнта в ході розгляду справи в Господарському суді Харківської області у вигляді ознайомлення з матеріалами справи №922/4736/23 04.11.2023 (включено в гонорар успіху згідно п. 4.1.1 Договору) - 0 грн.
Всього для сплати за договором станом на 16.01.2024 - 32424,54грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що за підписом адвоката Суткового А.М. до Господарського суду Харківської області надано позовну заяву, клопотання про розгляд заяви про забезпечення позову від 13.11.2023, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 03.12.2023 та безпосередньо ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні суду першої інстанції 04.12.2023.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання правничої допомоги у Господарському суді Харківської області ФОП Пащенко О.Г. адвокатом Сутковим А.М. в обсязі, що визначений актом від 16.01.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023.
Також позивачем заявлено про відшкодування транспортних витрат та добових у загальному розмірі 2424,54грн.
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, положення абзацу 2 ч. 2 ст.126 ГПК України розрізняють витрати сторони на професійну правничу допомогу адвоката та витрати сторони, понесені у зв'язку з компенсацією витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на проїзд адвоката до суду є сумою, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.10.2019 у справі № 908/1654/18 та від 21.01.2021 у справі № 922/3812/19.
Зі змісту укладеного між позивачем та адвокатом Сутковим А.М. договору про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023 вбачається, що у п. 4.4 сторони погодили, що додатково клієнтом оплачується адвокату добові в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження для участі у судових засіданнях у розмірі 670,00грн; вартість проїзду з м. Львів до місця слухання справи на залізничному транспорті.
Верховний Суд у постанові від 28.03.2024 у справі №910/4866/23 зазначає про те, що умовою для розподілу витрат сторони, понесених на компенсацію витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, є факт понесення таких витрат стороною спору.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 140 постанови від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, для розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Як вбачається з акту від 16.01.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023 клієнтом та адвокатом погоджено сплату витрат на відрядження до суду першої інстанції у вигляді добових з розрахунку за один календарний день у розмірі 670,00грн та витрати на проїзд на залізничному транспорті у загальному розмірі 1754,54грн.
На підтвердження понесення позивачем транспортних витрат ним до клопотання про ухвалення додаткового судового рішення додано посадочні документи на ім'я Суткового Андрія за маршрутом Львів - Харків, дата відправлення 03.12.2023, дата прибуття 04.12.2023, на суму 1017,47грн; за маршрутом Харків - Хмельницький, дата відправлення 05.12.2023, дата прибуття 06.12.2023, на суму 737,07грн.
Крім того, матеріали справи свідчать, що 04.12.2023 адвокатом Сутковим А.М. здійснено ознайомлення з матеріалами справи №922/4736/23 у приміщенні Господарського суду Харківської області, про що свідчить його власноручний підпис.
Разом з тим, доказів понесення позивачем витрат у розмірі 670,00грн як вартості витрат на відрядження (добові) до суду не надано, як і не надано доказів реальних витрат, понесених адвокатом Сутковим А.М. під час перебування у м.Харкові та на шляху слідування до нього.
Аналогічні висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №923/567/17 щодо питання стягнення витрат на відрядження (добових) адвоката.
Враховуючи, що позивачем надано докази, а саме договір про надання правничої допомоги від 03.11.2023 №03/11/2023 та акт від 16.01.2024 №1 до договору, які свідчать про погодження адвокатом та клієнтом сплати транспортних витрат адвоката, та посадочні документи на ім'я адвоката, а також факт ознайомлення адвоката Суткового А.М. у приміщенні суду першої інстанції з матеріалами даної справи, судова колегія дійшла висновку, що вказані транспортні витрати пов'язані з наданням адвокатом Сутковим А.М. правничої допомоги ФОП Пащенко А.Г. у Господарському суді Харківської області, а тому підлягають відшкодуванню у розмірі вартості проїздних документів.
В той же час, судова колегія не вбачає правових підстав для відшкодування позивачу витрат на добові у розмірі 670,00грн у зв'язку з їх недоведеністю.
В той же час, судова колегія зауважує, що за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Як вбачається з матеріалів справи, спір, що виник між сторонами не є складним, на підтвердження доводів позивачем надано невелику кількість доказів, а тому підготовка до розгляду справи не потребувала вивчення великої кількості нормативно-правової бази та аналізу судової практики, вивчення великої кількості матеріалів, що обґрунтовують позовні вимоги. Крім того, позовні вимоги рішенням суду першої інстанції задоволені частково з підстав здійснення позивачем неправильного розрахунку сум пені та інфляційних втрат. У позовній заяві, заявляючи клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, представником позивача самим зазначено про незначну складність справи через простий склад правовідносин. Також матеріали справи не містять доказів того, що дана справа викликала публічний інтерес.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18.
Отже, оцінивши заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 32424,54грн та подані на їх підтвердження докази, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України).
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення клопотання ФОП Пащенко А.Г. та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, що понесені у зв'язку розглядом справі №922/4392/23 у суді першої інстанції, у розмірі 16406,01грн.
Таким чином, під час апеляційного перегляду підтвердилися доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Пащенко А.Г. підлягає частковому задоволенню, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4736/23 слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пащенко Оксани Геннадіївни задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4736/23 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким клопотання Фізичної особи-підприємця Пащенко Оксани Геннадіївни щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Виноградової Юлії Вадимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Пащенко Оксани Геннадіївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16406,01грн.
В решті клопотання відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 15.04.2024.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза