ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 квітня 2024 року Справа № 918/1111/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ярмуся Андрія Васильовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23 (повний текст складено 09 січня 2024 року, суддя Андрійчук О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
до фізичної особи - підприємця Ярмуся Андрія Васильовича
про стягнення 125 226,23 грн
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Ярмуся Андрія Васильовича (відповідач) про стягнення 125 226,23 грн, з яких: 29 351,70 грн основного боргу, 95 537,78 грн заборгованості за процентами та 336,75 грн заборгованості за комісією за договором про надання кредиту №073819-КС-008 від 10 січня 2022 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до фізичної особи - підприємця Ярмуся Андрія Васильовича про стягнення 125 226,23 грн.
Присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця Ярмуся Андрія Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 29 351,70 грн основного боргу, 95 537,78 грн заборгованості за процентами та 336,75 грн заборгованості за комісією.
Присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця Ярмуся Андрія Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 2 147,20 грн судового збору.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме перерахував на банківську карту відповідача, емітовану АТ "Універсал банк", кредитні кошти в загальній сумі 30 000,00 грн. Згідно з Графіком погашення заборгованості відповідач повинен був до 27 березня 2023 року сплатити позивачу загальну суму, що підлягає погашенню за кредитним договором та складається з суми заборгованості за кредитом, а також суми процентів за користування кредитом і комісії за надання кредиту. Перевіривши розрахунок процентів, судом зазначено, що нарахування процентів в загальній сумі 95 537,78 грн відповідає даті фактичного надання кредитних коштів та даті закінчення строку кредитування, а також розміру і порядку розрахунку. Відповідач зазначений позивачем розрахунок не спростував, власного контррозрахунку до суду не подав.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Ярмусь А.В. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23 та залишити позовну заяву без задоволення.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що він не підписував із Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" будь яких договорів позики, у тому числі: Договір №073819-КС-008 про надання кредиту від 10 січня 2022 року та додаткові угоди до нього №1 від 28 лютого 2022 року, №2 від 10 травня 2022 року, №3 від 18 липня 2022 року та не отримував кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , а тому не має перед позивачем ніяких фінансових зобов'язань. Доказів того, що банківська картка № НОМЕР_1 належить ФОП Ярмусю Андрію Васильовичу у матеріалах справи відсутні.
Скаржник зауважує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в разі укладення кредитного договору із фізичною особою - підприємцем, кошти мають бути перераховані кредитором на рахунок фізичної особи - підприємця. Кредитні кошти в сумі 30 000,00 грн. на виконання вимог кредитного договору фізичній особі - підприємцю Ярмусь Андрію Васильовичу не перераховувалися на банківську картку такого ФОП, а були перераховані особі, яка не являється учасником договірних відносин - фізичній особі ОСОБА_1 . Відповідно, ФОП Ярмусь Андрій Васильович є неналежним відповідачем у даній справі.
На переконання апелянта, з аналізу розрахунку заборгованості вбачається те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору, після 27 березня 2022 року. Крім того, як зазначає позивач у позові, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором №073819-КС-008 на загальну суму 26 389,70 грн. За таких обставин, за будь яких підстав підлягає стягненню не 29 351,70 грн, а 2962,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Апелянт стверджує, що позовну заяву підписано особою, посадове становище якої не вказано. Із змісту позовної заяви вбачається, що її підписав директор ТОВ "БІЗПОЗИКА" М.М. Гайворонська. Разом із тим позивачем у справі є ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", а не ТОВ "БІЗПОЗИКА". Відповідно, М.М. Гайворонська є директором ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", а не директором ТОВ "БІЗПОЗИКА". Крім того, усі докази, долучені до позовної заяви згідно додатку, не посвідчені належним чином, а тому є недопустимими та не можуть судом братися до уваги.
Листом №918/1111/23/619/24 від 30 січня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
01 лютого 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли належним чином оформлені матеріали справи №918/1111/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2024 року у справі №918/1111/23 залишено без руху апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ярмуся Андрія Васильовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн.
14 лютого 2024 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано квитанцію про сплату 4026 грн. судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі №918/1111/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ярмуся Андрія Васильовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від позивача - ТОВ "Бізнес Позика" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Ярмуся Андрія Васильовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (скорочене найменування ТОВ "БІЗПОЗИКА") є фінансовою установою відповідно до свідоцтва №ФК № 880 від 06 квітня 2017 року, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
10 січня 2022 року ТОВ "Бізнес Позика" направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №073819- КС-008 про надання кредиту, а відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №073819-КС-008 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
У свою чергу, позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-6872 на номер телефону +38631571675, що зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті.
10 січня 2022 року між позивачем (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір про надання кредиту №073819-КС-0089 (договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний відповідачем 10 січня 2022 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором G-6872 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до пункту 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (договір).
Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 1,08048334, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 4 500,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 30 000,00 грн. Термін дії договору до 27 червня 2022 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 75 000,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Згідно з пунктом 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з Графіком платежів.
Графік платежів передбачений пунктом 3 договору.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає договір (пункт 5 договору).
За пунктом 7 договору позичальник надав кредитодавцю (його довіреним особам, та/або колекторським компаніям, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь- які доступні канали зв'язку з позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п.
Пунктом 8 договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною 2 статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Умовами пункту 9 договору врегульовано, що договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.
Відповідно до пункту 10 договору інші умови цього правочину регулюються Правилами. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Крім цього, 28 лютого 2022 року, 10 травня 2022 року та 18 липня 2022 року між ТОВ "Бізнес Позика" та фізичною особою-підприємцем Ярмусем Андрієм Васильовичем укладено додаткові угоди №1, 2, 3 до договору, якими змінено термін дії договору до 15 серпня 2022 року, 22 листопада 2022 року, 27 березня 2023 року та строк кредиту - 218 днів, 317 днів, 442 дні відповідно.
Так, за останньою додатковою угодою сторони погодили, що позичальник підписанням цієї додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за договором станом на 18 липня 2022 року в розмірі 47 526,79 грн з яких: 29 351,70 грн - сума кредиту, 17 838,34 грн - проценти за користуванням, 336,75 грн - комісія за надання кредиту (пункт 1 додаткової угоди №3).
За пунктом 5 додаткової угоди №3 сторони домовилися встановити процентну ставку за користування кредитом в такому розмірі: з 18 липня 2022 року до 15 серпня 2022 року (включно) діє пільгова ставка 0,8103625% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу за вказаний період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 15 серпня 2022 року процентна ставка становитиме 1,08048334% в день. З 16 серпня 2022 року - 1,08048334% в день.
За пунктом 3.1.1 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізнес позика" (далі - Правила) після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні частини 4 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" та відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (пункт 3.1.3 Правил).
У пункті 4.4.4 Правил передбачено, що позичальник підтвердив, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Згідно з пунктом 5.1 Правил обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Пунктом 5.2 Правил врегульовано що нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено Графіком платежів.
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до Графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (пункт 5.3 Правил).
За пунктом 5.5 Правил у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 30 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідками від 26 червня 2023 року.
Як встановлено судами, 14 грудня 2017 року між позивачем (організація) та ТОВ "Фінансова компанія Елаєнс" (фінансова компанія) укладено договір №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), за пунктом 1.1 якого фінансова компанія бере на себе зобов'язання надавати організації послугу "переказ на картку", що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем "Visa", "Mastercard", Переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка- еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.
За пунктом 6.2 вказаного договору строк дії договору складає один рік. Дія цього договору вважається пролонгованою на наступний рік, якщо за 15 календарних днів до настання дати закінчення його дії жодна зі сторін не повідомила в письмовій формі про його припинення. Кількість таких пролонгації дії договору є необмеженою.
Доказів припинення договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 14 грудня 2017 року в матеріалах справи немає.
Станом на дату розгляду вказаного спору відповідачем доказів сплати суми боргу до матеріалів справи не долучено.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 Господарського кодексу України).
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частинами 7, 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частин 3-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля- ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, в якій, серед іншого, зазначено, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений).
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що наявний в матеріалах справи договір про надання кредиту містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6872 10.01.2022 17:00:35".
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи візуальні форми послідовності дій відповідача щодо укладення електронного договору про надання кредиту.
Колегією суддів на підставі доказів у справі встановлено, що відповідач через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету ввійшов до особистого кабінету та з особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту, де відповідно вказав номер свого поточного (карткового) рахунку.
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами, що є підставою для відхилення доводів апелянта про те, що він не підписував жодного договору з ТОВ "Бізнес - Позика".
Колегія суддів також враховує, що альтернативної редакції Правил, відмінної від редакції позивача, відповідачем не подано, і Правила залишались у спірний період у незмінній редакції.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2- 1383/2010).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17).
Фізична особа-підприємець Ярмусь А.В. ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав доказів визнання недійсним договору про надання кредиту, а отже, повинен виконувати його умови у повному обсязі.
За змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором. Договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме перерахував на банківську карту відповідача, емітовану АТ "Універсал банк», кредитні кошти в загальній сумі 30 000,00 грн.
Апелянт стверджує, що відповідач у справі є неналежним, оскільки у разі укладення кредитного договору із фізичною особою - підприємцем, кошти мають бути перераховані кредитором на рахунок фізичної особи - підприємця. Однак, факт переказу кредитних коштів на картку фізичної особи не спростовує факту виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договором, укладеним з фізичною особою - підприємцем, оскільки номер картки було вказано самим позичальником. Крім того, частковими оплатами згідно договору, відповідач визнав наявність у нього зобов'язання з повернення наданого кредиту.
Згідно з Графіком погашення заборгованості відповідач повинен був до 27 березня 2023 року сплатити позивачу загальну суму, що підлягає погашенню за кредитним договором та складається з суми заборгованості за кредитом, а також суми процентів за користування кредитом і комісії за надання кредиту.
Як встановлено судами, сплата процентів за користування кредитом та комісія узгоджена договором.
Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок процентів та встановлено, що нарахування процентів в загальній сумі 95 537,78 грн відповідає даті фактичного надання кредитних коштів та даті закінчення строку кредитування, а також розміру і порядку розрахунку. Суд звертає увагу апелянта, що нарахування процентів поза межами строку дії договору не вбачається із наданого розрахунку.
Фізична особа-підприємець Ярмусь А.В. у апеляційній скарзі стверджує, що на виконання умов договору здійснено часткову оплату за договором №073819-КС-008 на загальну суму 26389,70 грн., а тому підлягає стягненню не 29 351,70 грн, а 2962,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів не бере до уваги такі доводи, оскільки пунктом 2 Кредитного договору, а також пунктами 5.1, 5.3, 5.4 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", які є не від'ємною частиною кредитного договору, передбачено, що:
- обчислення строку користування Кредитом та нарахування Процентів за користування Кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом з урахуванням умов Договору. Таким чином, Проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно);
- датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати процентів за користування ним та інших платежів, передбачених умовами Договору при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця;
- у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі (що мало місце в даному випадку) погашення вимог Кредитодавця за Договором про надання кредиту здійснюється в наступній черговості: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за Кредитом та нарахованими і простроченими процентами, в другу чергу - сума кредиту та проценти за користування ним, в третю чергу - неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до Договору.
Відтак, виходячи із вищенаведеного, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за Кредитним договором в розмірі 95 537,78 гривень, вказана в розрахунку, складається із суми процентів, які нараховувались позивачем щоденно (за фактичну кількість календарних днів користування кредитом) на неповернену суму Кредиту та виходячи із розміру фіксованої процентної ставки, визначеної в пункті 1 Договору (1,08048334% в день) - починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику (10 січня 2022 року) до закінчення терміну дії Договору, вказаного в пункті 1 Договору та продовженого згідно Додаткової угоди №3 - до 27 березня 2023 року включно, тобто, після 27 березня 2023 року нарахування процентів за Договором позивачем не здійснювалось, а сплачені кошти зараховувалися в порядку черговості визначеної договором та правилами.
У силу вимог частин 1, 6, 7 статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судами із фактичних обставин справи, апелянт своїх зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії згідно з графіком платежів, погодженим сторонами у договорі, не виконав, доказів погашення відповідачем заборгованості за договором не надав, отримавши кредитні кошти, користувався ними та в рахунок погашення отриманого кредиту і сплати процентів за користування кредитом здійснював часткові платежі з метою виконання умов договору, відтак вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Безпідставні є доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права з посиланням на те, що позовна заява підписана особою, посадове становище якої не вказано, оскільки ТОВ "БІЗПОЗИКА" є скороченим найменуванням ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", що вбачається із витягу з ЄДРПОУ. Документи додані до позовної заяви є належним чином завірені з огляду на те, що позовна заява була подана через систему "Електронний суд" та відповідна процедура подання доказів в електронній формі дотримана.
Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ярмуся Андрія Васильовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року у справі №918/1111/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №918/1111/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "15" квітня 2024 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.