вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" квітня 2024 р. Справа№ 925/1577/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Полякова Б.М.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ «Олімп»: Колесник Д.В. - за ордером серія АІ № 1333694 від 01.12.2022 (в режимі відеоконференції);
від ТОВ «Колос14»: Назаренко С.А. - за ордером серія СА № 1073123 від 29.12.2023 (в режимі відеоконференції);
від ПП «Іріда»: Геращенко М.В. - за ордером серія СА № 1079300 від 05.03.2024.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 (суддя Боровик С.С., повний текст ухвали складено та підписано - 19.12.2023), яка прийнята за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення на посадових осіб боржника солідарної відповідальності за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14»
про визнання банкрутом
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 (суддя Боровик С.С., повний текст ухвали складено та підписано - 19.12.2023) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про покладення на членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» перед кредиторами в межах справи про банкрутство № 925/1577/20 за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) та мотивоване тим, що ліквідатором банкрута не надано належних доказів, які є необхідними та достатніми для підтвердження і встановлення судом обов'язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора банкрута про покладення на посадових осіб боржника солідарної відповідальності за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства; покласти на членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» перед кредиторами в межах справи про банкрутство № 925/1577/20 за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що до 20.10.2020 у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» фактично перебували активи на загальну суму 15 144 443,92 грн, які майже вдвічі перевищували розмір кредиторської заборгованості останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп», однак подальшому переважна більшість активів була відчужена на користь третіх осіб.
На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», ліквідатором правомірно вказано орієнтовну вартість тих активів, які були зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос 14» станом на 21.10.2020, тобто після остаточного продажу переважної більшості ліквідних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», оскільки ця техніка та транспортні засоби фактично відсутні станом на сьогодні та не включені до складу ліквідаційної маси.
Крім того, як зазначає скаржник, судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, якими обумовлений порядок визначення розміру активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» для встановлення моменту виникнення у товариства загрози неплатоспроможності, а розмір визначений ліквідатором являється обґрунтованим та логічним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» зазначає, що загроза неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» виникла 20.10.2020, а посадовими особами, в порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ, не було подано до суду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство.
На думку скаржника, фактично членами виконавчого органу були три директори: генеральний, виконавчий та фінансовий, при цьому, оскільки лише два з них наділено правом діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» без довіреності (генеральний директор ОСОБА_1 та фінансовий директор ОСОБА_2), то саме вони мають відповідати за порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
26.02.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останній просить суд, відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 залишити в силі.
04.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить суд, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», арбітражного керуючого Носань Н.С.; покласти на членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» перед кредиторами в межах справи про банкрутство № 925/1577/20 за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 у справі № 925/1577/20 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1577/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14» про визнання банкрутом. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
19.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/1577/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 925/1577/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 залишено без руху.
26.01.2024 через «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» надійшла заява про усунення недоліків.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/376/24 від 30.01.2024 у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1577/20.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 925/1577/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 призначено на 06.03.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 925/1577/20, поміж іншого, задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 відкладено на 03.04.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 925/1577/20 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 925/1577/20, зокрема, задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14», арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 925/1577/20 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 925/1577/20 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Явка представників учасників справи
03.04.2024 у судове засідання з'явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» (в режимі відеоконференції), Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14» (в режимі відеоконференції) та Приватного підприємства «Іріда» (в залі суду).
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 03.04.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора банкрута про покладення на посадових осіб боржника солідарної відповідальності за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства; покласти на членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» перед кредиторами в межах справи про банкрутство № 925/1577/20 за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14» у судовому засіданні 03.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора банкрута про покладення на посадових осіб боржника солідарної відповідальності за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства; покласти на членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» перед кредиторами в межах справи про банкрутство № 925/1577/20 за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
03.04.2024 у судовому засіданні представник Приватного підприємства «Іріда» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 у справі № 925/1577/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14»; визначено наступний розмір вимог ініціюючого кредитора: 21 020,00 грн судового збору та 42 507,00 грн основна винагорода арбітражного керуючого, основний борг - 4 324 000,00 грн, інфляційні втрати - 609 732,71 грн, 3% річних - 286 111,85 грн, судовий збір - 81 623,67 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 у справі № 925/1577/20 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос 14» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2023 до Господарського суду Черкаської області від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни надійшла заява про покладення на посадових осіб боржника солідарної відповідальності, у відповідності до якої остання просить суд, покласти на членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» перед кредиторами в межах справи про банкрутство № 925/1577/20 за порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
На обґрунтування вищевказаної заяви ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», арбітражний керуючий Носань Наталія Сергіївна зазначає, що розмір активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», визначений шляхом дослідження майнового стану боржника через надані державними органами відповіді, проведення інвентаризації майна та зобов'язань боржника, станом на 20.10.2020 складав 1559336,16 грн.
Також, як зазначає ліквідатор, більшість активів боржника, в тому числі сільськогосподарська техніка, яка йому належала, транспортні засоби були відчужені в період з вересня по жовтень 2020 року, а із майна за боржником зареєстровано лише дві одиниці сільськогосподарської техніки - комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9600, трактор колісний MASSEY FERGUSON MF8480 та дві одиниці транспортних засобів - КАМАЗ 55102, причіп ЛЕВ 1430-283430.
До того ж, місцезнаходження зазначених чотирьох одиниць рухомого майна за результатами інвентаризації майна боржника за його юридичною адресою, невідоме, у зв'язку із чим вони у фактичному володінні ліквідатора не перебувають.
Разом з тим, орієнтовний розмір активів, враховуючи їхню середньоринкову вартість, за умов їх фактичної відсутності у ліквідатора, становить 1 559 336,16 грн.
При цьому, розмір кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», виходячи із заявлених в межах даної справи про банкрутство кредиторських вимог, станом на 20.10.2020 становив 6 544 527,08 грн.
Відтак, на переконання ліквідатора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос 14», виходячи із зазначених обставин - перевищення розміру кредиторської заборгованості перед розміром активів, наявність більше двох кредиторів у боржника, перебувало в стані неплатоспроможності з 20.10.2020, а тому посадові особи боржника мали звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» протягом місяця з дати виникнення стану неплатоспроможності товариства, чого ними зроблено не було.
Поміж іншого, ліквідатор вказує, що до посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» належить генеральний директор ОСОБА_1 та фінансовий директор ОСОБА_2 , оскільки вони обидва мали повноваження на вчинення дій від імені товариства, володіли інформацією про його фінансове становище та зобов'язані були звернутися до господарського суду із відповідною заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, чого ними зроблено не було.
За наслідками розгляду вищевказаної заяви місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14» та Приватного підприємства «Іріда», обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Слід зазначити, що при відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14» судом встановлено таке.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.09.2020 у справі № 925/692/20 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп»: 900 000,00 грн основного боргу, 58 174,51 грн інфляційних втрат та 40 284,75 грн 3% річних на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 30/10 від 30.10.2018; 399 100,00 грн основного боргу, 17 864,05 грн інфляційних втрат та 25 797,16 грн як 3% річних на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 30/10-18 від 30.10.2018; 1 001 000,00 грн основного боргу, 64 702,99 грн інфляційних втрат, 44 805,60 грн як 3% річних на підставі договору купівлі-продажу № 29/10 від 29.10.2018; 188 900,00 грн основного боргу, 12 210,18 грн інфляційних втрат та 8 455,32 грн як 3% річних на підставі договору купівлі-продажу № 10/18 від 30.10.2018; 44 745,2 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
19.10.2020 на виконання вищевказаного рішення суду видано наказ.
При цьому, у рішенні Господарського суду Черкаської області від 21.09.2020 у справі № 925/692/20 встановлено, що 30.10.2018 між ТОВ «Олімп» (Позивач) та ТОВ «Колос 14» (Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 30/10 (Договір 1), за яким ТОВ «Олімп», як Продавець, передав у власність Відповідача-Покупця жниварку кукурудзяну « 0limag Drago» у кількості 3 шт. загальною вартістю 900 000 грн в т.ч. ПДВ.
Згідно з п. 2.3. цього Договору-1, покупець бере на себе зобов'язання сплатити повну вартість сільськогосподарської техніки, що продається за цим Договором до 01.12.2018.
Відповідно до п. 2.5. цього Договору-1, право власності на зазначену сільськогосподарську техніку переходить від Продавця до Покупця в момент підписання Акту прийому-передачі. В цей же день між Сторонами було підписано Акт прийому-передачі, на підставі якого Відповідач отримав у власність жниварку кукурудзяну « 0limag Drago» в кількості 3 шт. загальною вартістю 900 000 грн в т.ч. ПДВ, однак жодного розрахунку між сторонами проведено не було. Борг за жниварки Відповідачем не сплачено і становить 900 000 грн за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 30/10 від 30.10.2018.
Крім того, 30.10.2018 між ТОВ «Олімп» (Позивач) та ТОВ «Колос 14» (Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 30/10-18 (надалі - як Договір 2), за яким ТОВ «Олімп», як Продавець, передав у власність Відповідача-Покупця глибокорозпушувач з подвійним шпоровим катком у кількості 1 (одна) шт. загальною вартістю 399 100 грн в т.ч. ПДВ.
В силу п. 2.3. цього Договору-2, покупець бере на себе зобов'язання сплатити повну вартість сільськогосподарської техніки, що продається за цим Договором до 01.12.2018.
У відповідності до п. 2.4. Договору -2, сільськогосподарська техніка вважається оплаченою в повному обсязі, з моменту зарахування повної вартості товару на банківський рахунок Продавця.
За змістом п. 2.5. цього Договору-2, право власності на зазначену сільськогосподарську техніку переходить від Продавця до Покупця в момент підписання Акту прийому-передачі. В цей же день між Сторонами було підписано Акт прийому-передачі, на підставі якого Відповідач отримав у власність глибокорозпушувач з подвійним шпоровим катком у кількості 1 (одна) шт. загальною вартістю 399 100 грн в т.ч. ПДВ., однак жодного розрахунку між сторонами проведено не було. Заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №30/10-18 від 30.10.2018 складає 399100 грн.
Також, 29.10.2018 між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Колос 14» укладено договір купівлі-продажу № 29/10 (Договір-3). за яким ТОВ «Олімп», Продавець передав у власність ТОВ «Колос 14», як Покупця карбамід у кількості 91 (дев'яносто одна) тонна.
У п. 4.1. Договору-3 визначено, що ціна товару складає 11 000 гривень за 1 тонну, в т.ч. ПДВ. Загальна вартість товару, що продається за цим Договором складає 1001000 (один мільйон одна тисяча) гривень, в т.ч. ПДВ.
Оплата мала бути здійснена Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця за Договором-3 до 01.12.2018.
Товар вважається оплаченим з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця (п. 4.2. Договору-3).
Пунктом 5.2. Договору-3 визначено, що перехід права власності на товар до Покупця відбувається в момент передачі товару, за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 40, м. Кам'янка, Черкаської області, що оформляється видатковою накладною.
Борг за карбамід не сплачено, тому заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу № 29/10 від 29.10.2018 складає 1 001 000,00 грн.
Крім того, 30.10.2018 між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Колос 14» укладено договір купівлі-продажу № 10/18 (Договір-4), за яким ТОВ «Олімп», Продавець передав у власність ТОВ «Колос 14», Покупця навісний розкидач мінеральних добрив Bogballe L2 загальною вартістю 188 900 грн 00 коп.
Оплата мала бути здійснена Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця за Договором-4 до 01.12.2018.
Згідно з п. 4.2. Договору-4, товар вважається оплаченим з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця.
Відповідно до п. 5.2. Договору-4 перехід права власності на товар до Покупця відбувається в момент передачі товару, за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 40, м. Кам'янка, Черкаської області, що оформляється видатковою накладною, на підставі якої Відповідач отримав у власність навісний розкидач мінеральних добрив Bogballe L2 у кількості 1 шт. загальною вартістю 188 900 грн 00 коп. в т.ч. ПДВ., однак жодного розрахунку між сторонами проведено не було.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу №10/18 від 30.10.2018 складає 188 900 грн 00 коп. в т.ч. ПДВ.
Враховуючи наведені вище обставини, вимоги ініціюючого кредитора до ТОВ «Колос 14» виникли в кінці 2018.
Також, у рішенні Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/651/20 встановлено, що 08.04.2016 ТОВ «Олімп» (позикодавець, позивач) в особі директора Колоса Михайла Михайловича, що діє на підставі Статуту та ТОВ «Колос 14» (позичальник, відповідач) в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, був укладений договір безвідсоткової позики.
У п. 1. Договору передбачено, що позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов'язується передати у власність позичальнику грошові кошти у сумі 1500000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.
Позика надається позичальникові на безвідсотковій основі (п. 2. Договору).
В силу п. 3. Договору позичальник повинен повернути позику до 08.04.2017.
08.04.2016 позивачем було здійснено перерахування суми позики на рахунок відповідача в сумі 1500000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1004 від 08.04.2016.
23.06.2016 між ТОВ «Олімп» (позикодавець, позивач) в особі директора Колоса Михайла Михайловича, що діє на підставі Статуту та ТОВ «Колос 14» (позичальник, відповідач) в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, укладено Договір безвідсоткової позики.
Згідно з п. 1. Договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов'язується передати у власність позичальнику грошові кошти у сумі 1000000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.
Відповідно до п. 2. договору позика надається позичальникові на безвідсотковій основі.
За змістом п. 3. договору позичальник повинен повернути позику до 01.07.2017.
23.06.2016 позивачем здійснено перерахування частинами суми позики на рахунок відповідача в сумі 300000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 1937 від 23.06.2016.
22.07.2016 позивачем здійснено перерахування другої частини суми позики на рахунок відповідача в сумі 300000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 2263 від 22.07.2016.
25.08.2016 позивачем здійснено перерахування третьої частини суми позики на рахунок відповідача в сумі 100000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 2723 від 25.08.2016.
09.09.2016 позивачем було здійснено перерахування четвертої частини суми позики на рахунок відповідача в сумі 200000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 2991 від 09.09.2016.
Загальна сума перерахована позивачем відповідачу за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 становить 900000,00 грн.
У відповідності до п. 15 договору безвідсоткової позики від 08.04.2016 та договору безвідсоткової позики від 23.06.2016 сторони домовились, що позика, згідно пункту 1 може надаватись позичальнику частинами, а перерахування суми позики, як і будь-якої її частини, буде здійснюватись тільки після повідомлення позичальника про перерахування необхідної суми.
Отже, загальна сума позики, перерахована позивачем відповідачу за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 та договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 - становить 2 400 000,00 грн.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2016 - 22.05.2020 між ТОВ «Олімп» і ТОВ «Колос 14» за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 за даними позивача відповідачем було повернуто частину коштів у сумі 405000,00 грн:
09.11.2018 - 100000,00 грн;
23.11.2018 - 15000,00 грн;
19.12.2018 - 150000,00 грн;
28.12.2018 - 140000,00 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2016 - 22.05.2020 між ТОВ «Олімп» і ТОВ «Колос 14» за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 за даними позивача відповідачем 03.05.2017 повернуто частину коштів у сумі 160000,00 грн.
Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з повернення суми позики за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 та договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 у сумі 1835000,00 грн.
З огляду на зазначені вище обставини, право вимоги ініціюючого кредитора до боржника на підставі договору безвідсоткової позики від 23.06.2016 виникли також в кінці 2018.
Враховуючи доводи заявника та наявні в матеріалах справи докази, вбачається, що станом на 20.10.2020 у боржника була наявна непогашена кредиторська заборгованість перед двома кредиторами:
- перед ТОВ «Олімп» у розмірі 5264589,98 грн, строк виконання якої настав 01.12.2018.
- перед ПП «Іріда» у розмірі 362779,52 грн. у зв'язку із неповним виконанням зобов'язань за Договором про переведення боргу № 1507 від 15.07.2020.
При цьому, абз. 2 п. 6 Договору про переведення боргу № 1507 від 15.07.2020 встановлено, що у зв'язку з виконанням Новим боржником зобов'язання Первісного боржника перед Кредитором Новий боржник стає кредитором відносно Первісного боржника на суму виконаного зобов'язання, а Первісний боржник приймає на себе безумовне зобов'язання з оплати боргу в сумі 5169079,52 грн на користь нового боржника у термін до 11 листопада 2020 року, тобто станом на 20.10.2020 заборгованість перед ПП «Іріда» ще не була прострочена.
Додатково, на підставі укладеного між ТОВ «Колос 14» та ПП «Іріда» Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 0204/2020 від 02.04.2020 ПП «Іріда» перераховано на користь ТОВ «Колос 14» за платіжними дорученнями № 1179 від 23.10.2020 та № 1178 від 23.10.2020 53000,00 грн поворотної фінансової допомоги.
10.11.2020 вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги ПП «Іріда» пред'явлено ТОВ «Колос 14», тобто зобов'язання щодо повернення 53000,00 грн виникло у ТОВ «Колос 14» лише 10.11.2020.
З наведено вище вбачається, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Колос 14» відкрито 21.12.2020 за заявою ініціюючого кредитора, ТОВ «Олімп», строк виконання зобов'язань перед яким настав в кінці 2018 року.
За змістом ч. 6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Разом з тим, положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (ч. 5 ст. 11 та ст. 95 цього Закону) аналогічно положенням КУзПБ встановлювали солідарну відповідальність, але за інше порушення - у разі недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 6 ст. 95 цього Закону).
Закон не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
Приписами КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутство, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі про банкрутство за особливими процедурами (скороченою, спрощеною тощо), що допускалися згідно із Законом про банкрутство та були відмінними від загально визначеного (єдиного) цим Законом.
Відтак, з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов'язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності), визначивши суб'єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов'язку - один місяць.
Отже, солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.
Визначаючи порядок доведення заявником, необхідну і достатню сукупність умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, відповідно до якої необхідним є доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:
- порушення визначеного абз. 2 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку;
- наявність у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.
Стосовно правил обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку та щодо порядку доведення учасником і встановлення судом ознак загрози неплатоспроможності, необхідно вказати наступне.
Загроза неплатоспроможності, як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Відтак, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
- існування у боржника, щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав; цей строк визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами (строк виконання яких настав) ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Водночас, з огляду на положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийнятого судового рішення та/або виданого виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень ч.ч. 2, 3, 4 ст. 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, та за якими відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
Таким чином, обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Близький за змістом висновок викладено Верховним Судом в постановах від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов'язальних правовідносин, відповідно до яких:
- за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду;
- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
При цьому зобов'язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.
Стосовно допустимих та належних доказів, у розумінні ст.ст. 77, 76 ГПК України, які є необхідними та достатніми для підтвердження та встановлення судом іншої обов'язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника (пункт 9.6), судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 (пункт 7.8), яка зазначає про необхідність врахування та дослідження доказів/документів, що перелічені в ч. 4 ст. 34 КУзПБ, яка визначає документи/докази, що додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство.
В силу ч.ч. 1, 2, 6 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Таким чином, суд під час розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, яка подана, у тому числі і з підстав, передбачених ч. 6 ст. 34 КУзПБ про банкрутство, зобов'язаний перевірити додані до заяви документи на предмет їх відповідності вимогам КУзПБ та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).
У вищевказаному висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду викладеної у подібних правовідносинах в постановах від 09.08.2018 у справі № 910/22788/15 та від 22.01.2020 у справі №910/8992/19, яка сформульована хоча і щодо застосування ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак яка за своїм змістом також стосується передумов для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.
Стосовно вимог до окремих документів/докази, що додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, в контексті застосування положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ, слід зазначити таке.
Приписи ч. 4 ст. 34 КУзПБ встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів, зокрема, контролюючих (ст. 1, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 3 розділу І, пункти 1, 7 розділу II Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (надалі - Положення), пункти 1, 2, 5 Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 (надалі - Порядок)).
Отже, формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців, або річна).
Відтак, при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов'язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19.
Враховуючи наведені положення Законів (пункти 9.7 - 9.9) та підсумовуючи висновки у пунктах (9.6, 9.8, 9.10), суд зазначає, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (пункти 9.7, 9.8, 9.9 - частина четверта статті 34 КУзПБ, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення, Порядок).
Водночас, суд враховує, що за наведеного в ч. 4 ст. 34 КУзПБ переліку документів повноваження їх складати/оформляти, формувати відповідні відомості належать боржнику та, відповідно, можливість безпосередньо надати має боржник, тоді як для кредитора ця можливість, як правило, ускладнена.
Так, з матеріалів справи вбачається наступне.
Листом Головного управління статистики від 15.03.2021 № 19-05/619-21 повідомлено, що ТОВ «Колос 14» не здавало фінансову звітність за 2020 рік.
Листом Головного сервісного центру МВС України від 13.01.2021 № 31/2395 повідомлено, що за ТОВ «Колос 14» було зареєстровано наступні транспортні засоби:
- КАМАЗ 55102, д.н.з. НОМЕР_1 , рік виготовлення 1987, V двигуна 1085, VIN НОМЕР_2 , дата реєстрації 15.06.2010;
- ЛЕВ 1430-283430, д.н.з. НОМЕР_3 , рік виготовлення 2012, VIN НОМЕР_4 , дата реєстрації 11.06.2013;
- MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD, д.н.з. НОМЕР_5 , рік виготовлення 2013, V двигуна 2477, VIN НОМЕР_6 , дата реєстрації 25.10.2013, дата зняття з обліку 17.10.2020;
- RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_7 , рік виготовлення 2016, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_8 , дата реєстрації 07.10.2016, дата зняття з обліку 17.10.2020;
- SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_9 , рік виготовлення 2018, V двигуна 1998, VIN номер НОМЕР_10 , дата реєстрації 27.10.2018, дата зняття з обліку 17.10.2020;
- RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_11 , рік виготовлення 2019, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_12 , дата реєстрації 17.09.2019, дата зняття з обліку 17.10.2020.
Листом Держпродспоживслужби від 05.01.2021 № 17.3-10/135 повідомлено, що за ТОВ «Колос 14» обліковується така сільськогосподарська техніка:
- Комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9600, заводський номер НОМЕР_13 , рік випуску 1992, номер двигуна НОМЕР_14 , свідоцтво НОМЕР_15 , номерний знак НОМЕР_16 , дата реєстрації 16.06.2011, дата зняття з обліку 12.03.2019;
- Комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9600, заводський номер НОМЕР_17 , рік випуску 1991, номер двигуна НОМЕР_18 , свідоцтво НОМЕР_19 , номерний знак НОМЕР_20 , дата реєстрації 24.06.2010;
- Трактор колісний NEW HOLLAND TD5.110, заводський номер НОМЕР_21 , рік випуску 2015, номер двигуна НОМЕР_22 , свідоцтво НОМЕР_23 , номерний знак НОМЕР_24 , дата реєстрації 27.12.2016, дата зняття з обліку 20.10.2020;
- Обприскувач причіпний JOHN DEERE M732, заводський номер НОМЕР_25 , рік випуску 2015, свідоцтво НОМЕР_26 , номерний знак НОМЕР_27 , дата реєстрації 27.12.2016, дата зняття з обліку 20.10.2020;
- Культиватор HORSCH TIGER 4 MT, заводський номер НОМЕР_28 , рік випуску 2016, свідоцтво НОМЕР_29 , дата реєстрації 27.12.2016, дата зняття з обліку 20.10.2020;
- Трактор колісний MASSEY FERGUSON MF8480, заводський номер НОМЕР_30 , рік випуску 2006, номер двигуна НОМЕР_31 , свідоцтво НОМЕР_32 , номерний знак НОМЕР_33 , дата реєстрації 29.12.2016, дата зняття з обліку 20.10.2020;
- Трактор колісний MASSEY FERGUSON MF8480, заводський номер НОМЕР_34 , рік випуску 2006, номер двигуна НОМЕР_35 , свідоцтво НОМЕР_36 , номерний знак НОМЕР_37 , дата реєстрації 29.12.2016;
- Трактор колісний NEW HOLLAND T8.410, заводський номер НОМЕР_38 , рік випуску 2017, номер двигуна НОМЕР_39 , свідоцтво НОМЕР_40 , номерний знак НОМЕР_41 , дата реєстрації 15.02.2019, дата зняття з обліку 20.10.2020;
- Трактор колісний NEW HOLLAND TD5.110, заводський номер НОМЕР_42 , рік випуску 2016, номер двигуна НОМЕР_43 , свідоцтво НОМЕР_44 , номерний знак НОМЕР_45 , дата реєстрації 18.03.2019, дата зняття з обліку 20.10.2020;
- Бункер-накопичувач перевантажувальний ПБН-30, заводський номер НОМЕР_46 , рік випуску 2019, свідоцтво НОМЕР_47 , номерний знак НОМЕР_48 , дата реєстрації 22.08.2019, дата зняття з обліку 20.10.2020;
- Трактор колісний JOHN DEERE 6135B, заводський номер НОМЕР_49 , рік випуску 2018, номер двигуна НОМЕР_50 , свідоцтво НОМЕР_51 , номерний знак НОМЕР_52 , дата реєстрації 10.02.2020, дата зняття з обліку 20.10.2020.
Відтак, з огляду на наявність майнових активів у ТОВ «Колос 14» станом на той період, коли у боржника виникли та тривали зобов'язання перед кредиторами, що матеріали справи не містять фінансової звітності ТОВ «Колос 14», що ліквідатором банкрута визначена орієнтовна вартість активів ТОВ «Колос 14» станом на 20.10.2020 (наступний день за днем реєстрації останньої податкової накладної щодо відчуження майна боржника в ЄРПН), яка становила щонайменше 1559336,16 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав встановити факт перевищення сумарного розміру зобов'язань перед його щонайменше двома кредиторами над розміром всіх активів боржника, задля встановлення наявності та тривалості існування у боржника ознак загрози неплатоспроможності.
Стосовно покладення на посадових осіб боржника солідарної відповідальності, а саме на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , необхідно вказати наступне.
Як вбачається із заяви про покладення на посадових осіб боржника солідарної відповідальності, ліквідатор зазначив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником боржника являється ОСОБА_1 , що підтверджується копією протоколу-рішення № 1 зборів засновників ТОВ «Колос 14» від 25.06.2008, відповідно до якого його було обрано генеральним директором ТОВ «Колос 14».
Також, ліквідатор вказав, що відповідно до протоколу-рішення зборів засновників ТОВ «Колос 14» № 7 від 05.10.2016, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 був включений до складу осіб, що мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
Крім того, ліквідатор посилається на те, що Статутом ТОВ «Колос 14» передбачено, що управління товариством здійснює Дирекція, тобто колегіальний орган, а тому як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 являлись посадовими особами боржника, наділеними управлінськими функціями та уповноваженими діяти від імені Товариства.
Так, за змістом положень Статуту «ТОВ «Колос 14» , зокрема, п. 9.1. Виконавчим органом Товариства є його Дирекція, яка обирається Загальними Зборами Учасників та складається з Генерального Директора.
Отже, у «ТОВ «Колос 14» наявний одноособовий виконавчий орган - Генеральний директор.
До того ж, відповідно до п. 9.1.3. Статуту ТОВ «Колос 14» загальні збори учасників товариства наділені правом створити колегіальну дирекцію та для цього мали обрати інших членів дирекції, проте в матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідних рішень зборами учасників.
Разом з тим, наявність у п. 9.13 Статуту ТОВ «Колос 14» положень, які дозволяють покласти на фінансового директора виконання обов'язків Генерального директора на час його відсутності, не підтверджує включення фінансового директора до складу виконавчого органу, оскільки в даному випадку, на відміну від положень п. 9.1.3., передбачена інша процедура - винесення окремого наказу Генерального директора. При цьому, слід врахувати, що покладення виконання обов'язків керівника на час його відсутності обов'язково передбачає наявність двох умов - відсутності керівника та винесення наказу про покладення виконання його обов'язків на іншу особу з обов'язковим ознайомленням про це такої особи під підпис.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять ні доказів відсутності Генерального директора станом на жовтень 2020, ні наказу про покладення на ОСОБА_2 виконання його обов'язків.
Крім того, з наявного в матеріалах справи протоколу-рішення № 7 від 05.10.2016 вбачається, що ОСОБА_2 було включено до складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «Колос 14» без довіреності, зокрема, підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації, тобто наділено його повноваженнями представника, що свідчить про хибність твердження про те, що він був наділений повноваженнями щодо подання до суду заяви про відкриття провадження у справі банкрутство ТОВ «Колос 14».
В силу ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відтак, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Висновок щодо застосування ч. 1 ст. 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15.
З урахування того, що ліквідатором банкрута не надано суду в обґрунтування поданої заяви належних доказів, які є необхідними та достатніми для підтвердження та встановлення судом обов'язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника, що на момент виконання зобов'язань перед кредиторами, строк виконання яких настав, діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про покладення на членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» перед кредиторами в межах справи про банкрутство № 925/1577/20 за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновку, викладеного в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 у справі № 925/1577/20 залишити без змін.
3. Справу № 925/1577/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 15.04.2024 (у зв'язку з перебуванням суддів Отрюха Б.В., Остапенка О.М. та Полякова Б.М. на підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ).
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Б.М. Поляков
О.М. Остапенко