вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2024 р. Справа № 910/11150/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - не з'явилися;
відповідача - Онищенко О.А.;
третьої особи-1 - не з'явилися;
третьої особи-2 - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 (повне рішення складене 22.12.2023)
у справі №910/11150/23 (суддя - Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
за участю третіх осіб, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення заборгованості.
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" звернулося з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 2092177,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором №1251/01 від 12.12.2019 і додатковою угодою №1/742/01/20 від 25.03.2020 та не у повному обсязі розрахувався за електричну енергію, поставлену за "зеленим тарифом", у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" заявлено до стягнення 2042272,29 грн основної заборгованості, 19135,81 грн 3% річних та 30769,04 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 відкрито провадження у справі №910/11150/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 (повне рішення складене 22.12.2023) у справі №910/11150/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи скаржника, в цілому, зводяться до того, що накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" не звільняють відповідача від обов'язку з повного розрахунку за придбану електричну енергію.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 апеляційну скаргу у справі №910/11150/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11150/23, призначено її до розгляду на 13.02.2024, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
До суду 02.02.2024 від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач просить відмовити у її задоволенні.
Інші учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
12.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому викладено клопотання про проведення судового засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго".
Також 13.02.2024 від позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних з надання правничої допомоги.
У призначене засідання суду 13.02.2024 з'явився представник відповідача. Натомість, представники позивача та третіх осіб у призначене засідання суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Присутній представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у зв'язку з тим, що Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі №910/9725/23 у подібних правовідносинах та призначено її до розгляду на 05.03.2024.
У зв'язку з цим, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2024 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
12.03.2024 від позивача надійшло клопотання, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також провести судове засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго".
Поряд з цим, 12.03.2024 розгляд справи №910/11150/23 не відбувся у зв'язку з оголошенням у місті Києві сигналу повітряної тривоги.
Після усунення вказаної обставини ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 справу №910/11150/23 призначено до розгляду на 02.04.2024.
01.04.2024 та 02.04.2024 позивачем та відповідачем подано додаткові пояснення у справі з посиланням на судову практику щодо розгляду спірної категорії спорів.
У призначене судове засідання 02.04.2024 з'явився представник відповідача. Натомість, представники позивача та третіх осіб не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, як було зазначено вище, позивач та треті особи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, а тому неявка у судове засідання їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. При цьому, судом враховано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" про проведення судових засідань за відсутності представника позивача.
Представником відповідача заявлено клопотання про повернення апеляційної скарги позивачу, оскільки остання підписана представником за відсутності на це відповідних повноважень. Вказане обґрунтовано тим, що доданий до апеляційної скарги ордер про надання правової допомоги не містить відомостей про назву органу, що видав посвідчення адвоката.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача.
Так, до апеляційної скарги додано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1082046 від 20.07.2021, яким підтверджуються повноваження адвоката Громова П.О. на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" у Північному апеляційному господарському суді.
При цьому, в ордері, зокрема, зазначено номер посвідчення адвоката, дату його видачі, номер свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також орган, який його видав - Рада адвокатів Дніпропетровської області. Також ордер містить підпис Громова П.О.
Таким чином, на переконання колегії суддів, формальний недолік у заповненні ордеру, на який посилається представник відповідача, жодним чином не свідчить про відсутність у адвоката Громова П.О. повноважень на підписання апеляційної скарги від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго".
Представник відповідача також заявив усне клопотання про оголошення у судовому засіданні перерви з метою ознайомлення з додатковими поясненнями позивача, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки такі пояснення надіслано до електронного кабінету Державного підприємства "Гарантований покупець".
Надалі, судом продовжено розгляд апеляційної скарги, заслухано пояснення представника відповідача, досліджено докази та заслухано виступ представника у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" (виробник за "зеленим" тарифом) укладений договір №1251/01, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
У п. 2.2 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
Пунктом 2.3 договору визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п. п. 2.4 та 2.5 договору сторонами погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. п. 3.2 та 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Пунктом 4.1 договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Відповідно до п. 4.5 договору гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (п. 4.6 договору).
Якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4 договору).
У подальшому сторони уклали додаткову угоду №1/742/01/20 від 25.03.2020, відповідно до якої у преамбулі договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також викладено статті 1- 7 договору у новій редакції.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №1251/01 від 12.12.2019 позивач продав, а Державне підприємство "Гарантований покупець" купило відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 3942669,45 грн, з урахуванням акту коригування за серпень 2022 року від 21.02.2023 зі зменшенням на 34240,78 грн.
Поряд з цим, відповідачем за вказаним актом було сплачено лише 1866156,38 грн за поставлену електричну енергію.
З огляду на вищевикладене, станом на дату пред'явлення позову відповідач належним чином не виконав обов'язки щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за відпущену позивачем електричною енергію за серпень 2022 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2042272,29 грн.
Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" з даним позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості, а також 19135,81 грн 3% річних та 30769,04 грн інфляційних втрат.
Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що ним здійснюються розрахунки за 2022 рік з повним урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом". Зазначеними наказами Міністерством енергетики України встановлені коефіцієнти (відсоткові значення), на підставі яких здійснюється оплата вартості переданої електричної енергії з метою виконання зобов'язання. При цьому, правомірність наказу №206 встановлена у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №640/10894/22, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023. Неврахування положень наказів, на переконання відповідача, порушує правовий порядок в умовах воєнного стану та покладає додатковий фінансовий тягар на нього, як у вигляді стягнення суми боргу, так і неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за такі порушення.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, прийшов до висновку про наявність правових підстав для застосування наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у серпні 2022 року. В рамках виконання договору позивач поставив відповідачу у серпні 2022 року 828,76 МВт-год електричної енергії. Виходячи з положень наказів №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, розмір оплат у спірні місяці не повинен був бути меншим ніж 675519,01 грн. Наведене свідчить про те, що відповідач не порушив умови договору та регуляторних актів щодо обсягу оплати отриманої електричної енергії, поставленої йому у серпні 2022 року.
Таким чином, судом зазначено про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача у примусовому порядку вартості поставленої електричної енергії у розмірі 2042272,29 грн на період дії воєнного стану, оскільки вказана сума в силу наказу №206 не вважається простроченою.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Частинами 2 та 3 ст. 65 цього ж закону передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зеленим" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом регулюються Порядком №641 від 26.04.2019.
Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Таким чином, відповідно до Порядку позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Сторони погодили у п. 3.3 договору, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Регулятором) з посиланням на п. 10.4 Порядку.
Постановою НКРЕКП №473 від 14.03.2023 було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом у серпні 2022 року.
Ураховуючи вимоги ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, а також п. 3.3 договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.
Натомість, відповідач умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись на положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 Закону України "Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період, який визначається відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України", покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
На виконання вимог ч. 8 ст. 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" Міністерство енергетики України в межах визначених йому повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану на території України видало накази №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом".
Наказ №140 було видано з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та зобов'язано Державне підприємство "Гарантований покупець" забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець", з дотриманням Порядку №641.
Наказом було встановлено розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець", у такому порядку:
- пп. 1.1.1. Станом на 10 число розрахункового місяця сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозавантаженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання;
- пп. 1.3. За подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених, зокрема, пп. 1.1.1.
Таким чином, Міністерство енергетики України встановило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено саме на Державне підприємство "Гарантований покупець" та у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку і надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Отже, у наказі №140:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";
- наказ не звільняє Державне підприємство "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;
- наказ не змінює обов'язок Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, які є релевантними до спірних правовідносин сторін.
Починаючи з 05.07.2022, наказ №140 втратив чинність, натомість набув чинності наказ №206.
Метою наказу №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Зокрема, пп. 1 п. 2 наказу встановлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно: сума, що дорівнює 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.
За результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених пп. 1- 5 п. 2 цього наказу (п. 3).
Як вказав Верховний Суд у вже загаданій постанові у справі №910/6185/23, у наказі №206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";
- наказ не звільняє Державне підприємство "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;
- наказ не змінює обов'язок Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Правовий аналіз названих підзаконних правових актів дає підстави для висновку про те, що на час воєнного стану на Державне підприємство "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Відповідач не надав суду належні та допустимі докази відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 звернув увагу, що відповідний підзаконний нормативний акт прийнятий в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, а отже не може тлумачитись всупереч меті його прийняття.
З огляду на викладене, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для тлумачення норм наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов'язок Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно чинного законодавства, Порядку №641 та Типового договору, затвердженого НКРЕКП.
Отже, апеляційний суд зауважує на тому, що доводи скаржника з приводу того, що накази Міністерства енергетики України не звільняють відповідача від обов'язку з повного розрахунку за придбану електричну енергію, підтверджуються встановленими вище обставинами справи та судовою практикою.
Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків щодо відсутності обов'язку відповідача з оплати спірної заборгованості.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 19135,81 грн 3% річних та 30769,04 грн інфляційних втрат.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№703/2718/16-ц та 646/14523/15-ц).
Зобов'язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні виконані вірно, а тому обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних та інфляційних втрат у заявленому розмірі.
Як наслідок, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11150/23 ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство "Гарантований покупець".
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11150/23 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" задовольнити.
4. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 249, ідентифікаційний код 39767243) 2042272 (два мільйони сорок дві тисячі двісті сімдесят дві),29 грн основного боргу, 19135 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять п'ять),81 грн 3% річних та 30769 (тридцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять),04 грн інфляційних втрат.
5. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 249, ідентифікаційний код 39767243) 31382 (тридцять одна тисяча триста вісімдесят дві),66 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 47073 (сорок сім тисяч сімдесят три),99 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складений 15.04.2024 у зв'язку з участю суддів Шапрана В.В., Андрієнка В.В. та Буравльова С.І. у підготовці для підтримання кваліфікації в НШСУ з 08.04.2024 по 12.04.2024 включно.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко