вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" березня 2024 р. Справа№ 927/950/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від прокуратури - Жовтун Н.Б.
від позивача-1 - не з'явились
від позивача-2 - не з'явились
від відповідача - Антоненко Л.А.
розглянувши апеляційну скаргу апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р.
у справі № 927/950/22 (суддя - Белов С.В.)
за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
1. Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області
2. Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут"
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 31027,19 грн
У жовтні 2022 року Керівник Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області та Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" про:
- визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 04.11.2020 р. щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1339-20 від 26.10.2020 р.;
- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 26.11.2020 р. щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1339-20 від 26.10.2020 р.;
- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 03.12.2020 р. щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1339-20 від 26.10.2020 р.;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на користь місцевого бюджету Сосницької селищної об'єднаної територіальної громади 31027,19 грн безпідставно отриманих коштів.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що при укладенні між позивачем-2 та відповідачем додаткових угод до договору було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р. у справі № 927/950/22 позов Керівника Корюківської окружної прокуратури задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними. Додаткові угоди між сторонами укладені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а кошти були сплачені позивачем-2 на підставі договору, а тому не можуть вважатись безпідставно набутими.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/950/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 927/950/22.
До суду 06.12.2023 р. надійшли матеріали справи № 927/950/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 920/950/22 та призначено до розгляду на 16.01.2024 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" про участь у судовому засіданні 16.01.2024 р. у справі № 927/950/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 р. відкладено розгляд справи № 927/950/22 до 30.01.2024 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 р. відкладено розгляд справи № 927/950/22 до 27.02.2024 р.
Засідання суду, призначене на 27.02.2024 р., не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Буравльова С.І. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 р. справу № 927/950/22 призначено до розгляду на 26.03.2024 р.
У судовому засіданні 26.03.2024 р. представники прокуратури та відповідача надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники позивачів у судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином про час і місце розгляду скарги в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 11.12.2023 р. доставлено учасникам справи до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 11.12.2023 р. у справі № 927/950/22 оприлюднена у реєстрі 12.12.2023 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
07.10.2020 р. Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради на веб-порталі публічних закупівель «Рrоzоrrо» розміщено оголошення № UА-2020-10-07-003187-с про намір здійснити закупівлю газового палива обсягом 23500 м. куб за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.
Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 20.10.2020 р. переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут".
26.10.2020 р., за результатами проведення відкритих торгів, між Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" (далі - постачальник) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1339-20 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ, код за ДК 021:2015 09120000-6 газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з п. 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 23500 м. куб.
Планові обсяги постачання газу по місцях визначено в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).
За п. 3.2 договору ціна одного кубічного метра природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метра природного газу складає 5,5575 грн., в т.ч ПДВ 20%.
У відповідності до п. 3.6 договору загальна ціна договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором і складає 130601,25 грн, в т.ч. ПДВ 20%.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з 26.10.2020 р. до 31.12.2020 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 9.1 договору).
27.10.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради з листом № 14704-Сл-11672-1020 з повідомленням про підвищення вартості природного газу на ринку України у жовтня 2020 року та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни.
На підтвердження зростання ціни відповідач надав лист Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 122/169 від 21.10.2021 р., в якому зазначено, що середньозважена ціна газу у вересні 2020 року становила 4702,90 грн/1000 куб. м; а у жовтня 2020 року - 5466,31 грн/1000 куб. м; зміна ціни +16,23%.
04.11.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" та Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька центральна районна лікарня" Сосницької селищної ради укладено додаткову угоду щодо зміни ціни до договору, за умовами якої ціна одного кубічного метру (куб. м) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 6,11269 грн, в т.ч. ПДВ 20%. При цьому п. 1.2 договору сторони дійшли згоди викласти у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу - до 21365,59 куб. м.
09.11.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Сосницька центральна районна лікарня" Сосницької селищної ради з листом № 14704-Сл-12071-1120, в якому зазначило про підвищення вартості природного газу на ринку України у листопаді 2020 року, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни.
На підтвердження зростання ціни відповідач надав лист Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 122/193 від 04.11.2020 р., в якому зазначено, що середньозважена ціна газу у жовтні 2020 року становила 5983,81 грн/1000 куб. м; а у листопаді 2020 року - 6618,83 грн/1000 куб. м; зміна ціни +10,61%.
26.11.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" та Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька центральна районна лікарня" Сосницької селищної ради укладено додаткову угоду щодо зміни ціни до договору, за умовами якої, ціна одного кубічного метру (куб. м) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу з 01.11.2020 р. складає 6,72335, в т.ч. ПДВ 20%. При цьому п. 1.2 договору сторони дійшли згоди викласти у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу - до 19559,29 куб. м.
27.11.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Сосницька центральна районна лікарня" Сосницької селищної ради з листом № 14704-Сл-12620-1120, в якому зазначило про підвищення вартості природного газу на ринку України у листопаді 2020 року, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни.
На підтвердження зростання ціни відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1522/20 від 27.11.2020 р., в якій зазначено, що середньозважена ціна газу у жовтні 2020 року (станом на 01.10.2020 р.) становила 5465,55 грн/1000 куб. м; а у листопаді 2020 року (станом на 02.11.2020 р.) - 6618,83 грн/1000 куб.м; зміна ціни +21,10%.
03.12.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" та Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька центральна районна лікарня" Сосницької селищної ради укладено додаткову угоду щодо зміни ціни до договору, за умовами якої сторони домовились викласти п. 3.2 договору в наступній редакції: ціна одного кубічного метру (куб. м) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу з 01.11.2020 р. складає 7,39501 грн, в т.ч. ПДВ 20%. При цьому п. 1.2 договору викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу - до 17917,06 куб.м.
Таким чином, внаслідок укладення зазначених вище додаткових угод до договору фактично ціну за одиницю товару збільшено на 1,83751 грн (+33,1%) (з 5,5575 грн до 7,39501 грн з ПДВ), порівняно з погодженою під час публічної закупівлі. Одночасно при укладенні додаткових угод зменшувались планові обсяги постачання газу з 23500 куб. м до 17917,06 куб. м (на 7917,94 куб. м) зокрема на 23,8%.
На виконання умов укладеного договору та додаткових угод до нього, відповідачем було здійснено, а позивачем-2 прийнято природний газ за період з жовтня по листопад 2020 року у загальному обсязі 17438,74 куб. м, що підтверджується актами прийому-передачі.
За поставлений відповідачем природний газ період з жовтня по листопад 2020 року позивачем-2 було оплачено 130601,16 грн, що підтверджується з платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що внаслідок укладення зазначених додаткових угод до договору позивачу-2, на думку прокурора, було недопоставлено природній газ в обсязі 5582,94 куб. м, вартість якого складає 31027,19 грн, що підлягають поверненню як надмірно сплачені кошти.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/330/18 від 18.06.2019 р.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У цих правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 р. у справі № 910/12764/20).
Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (постанова Верховного Суду від 12.03.2018 р. у справі № 910/22319/16).
Як передбачено ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з п. п. 6, 11, 22 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Замовники це суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. Предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Як передбачено ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
За абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.
Виходячи з наведених норм, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).
З матеріалів справи вбачається, що між Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-1339-20 від 26.10.2020 р. на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
На момент підписання вказаного договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов'язань за договором, відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Так, за умовами укладеного договору обсяг постачання газу складав 23500,00 куб. м; ціна газу на момент укладання договору становила 5,5575 грн за 1 куб м.; загальна сума договору - 130601,25 грн.
Внаслідок укладення спірних додаткових угод до договору ціну за одиницю товару збільшено на 1,83751 грн (+33,1%) (з 5,5575 грн до 7,39501 грн з ПДВ), порівняно з погодженою під час публічної закупівлі. Одночасно при укладенні додаткових угод зменшувались планові обсяги постачання газу з 23500 куб. м до 17917,06 куб. м (на 7917,94 куб. м), зокрема на 23,8%.
При цьому, позивачем-2 внаслідок укладення додаткових угод фактично отримано 17438,74 куб. м.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю та зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22.
Як було встановлено вище, внаслідок укладення додаткових угод до договору ціну за одиницю товару збільшено більше ніж на 33% (з 5,5575 грн до 7,39501 грн з ПДВ), порівняно з погодженою під час закупівлі, що суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовна вимога про визнання недійсними додаткових угод щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1339-20 від 26.10.2020 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 31027,19 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
У відповідності до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно зі ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог (постанова Великої Палати Верховного суду від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19).
Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка товару, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного договору.
Як було встановлено вище, відповідачем було передано, а позивачем-2 прийнято природний газ у обсязі 17438,74 куб. м.
Позивач-2 здійснив оплату поставленого у жовтні-листопаді 2020 року природного газу на суму 130601,16 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Виходячи з первісної ціни у договорі, без врахування спірних додаткових угод, позивач-2 повинен був сплатити за фактично поставлений природній газ 99573,97 грн.
Таким чином різниця між сумою коштів, які фактично перераховано позивачем-2 (130601,16 грн) за природній газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за природній газ по ціні відповідно до договору без урахування спірних додаткових угод, становить 31027,19 грн (130601,16 грн - 99573,97 грн).
Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 р., якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно з п. 18. ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 Порядку).
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18 та від 23.10.2019 р. у справі № 922/3013/18).
Як передбачено п. п. 6 - 8 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абз. 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Таким чином, Комунальне некомерційне підприємство "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за укладеним договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 910/11847/19.
При цьому розпорядником коштів місцевого бюджету є Сосницька територіальна громада, яка надала Комунальному некомерційному підприємству "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради кошти з місцевого бюджету для закупівлі природного газу за договором.
Таким чином, визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення надлишково сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право Сосницької територіальної громаді в особі Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради, який є розпорядником таких коштів.
Отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в дохід місцевого бюджету у розмірі 31027,19 грн є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно правових підстав для звернення прокуратури із даним позовом колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999 р. під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Як передбачено 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
У відповідності до ч. ч. 1, 4, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.
Отже Сосницька селищна рада Корюківського району Чернігівської області є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області.
Прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування з Сосницькою селищною радою та поінформовано про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод.
06.10.2022 р. Сосницькою селищною радою було направлено на адресу прокуратури лист № 04-20/682 та 24.10.2022 р. та лист № 04-20/709, в яких остання повідомила, що інформація стосовно виконання договору відсутня у зв'язку з тим, що договір укладено між лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут"; заходи щодо стягнення надмірно сплачених коштів Сосницькою селищною радою не вживались.
Вказане свідчить про неналежне здійснення Сосницькою селищною радою захисту власних інтересів, оскільки нею не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Тобто, Сосницька селищна рада, яка забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, має повноваження контролю за використанням виділених бюджетних коштів та звернення до суду - є належним позивачем у даних спірних правовідносинах.
Комунальне некомерційне підприємство "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради є стороною договору та отримувало фінансування для закупівлі природного газу за рахунок коштів місцевого бюджету.
14.09.2022 р. Комунальне некомерційне підприємство "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради листом № 397 повідомила прокуратуру про те, що нею не вживались заходи щодо стягнення надміру сплачених коштів за укладеним договором. Також позивач-2 повідомив, що з відповідним позовом до суду не звертався та в подальшому такі заходи ним самостійно вживатись не будуть.
Отже, компетентні органи були обізнані з фактом порушення законодавства у сфері публічних закупівель та у позивачів було достатньо часу для вжиття правових заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте вони самостійно не захистили інтереси держави у суді.
Таким чином, саме пасивна поведінка позивачів після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з наведеним позовом.
Тому прокурор, звертаючись з цим позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.
При цьому, судовою колегією було враховано правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21, однак колегія вважає можливим формально не залишати без розгляду позов прокурора в інтересах позивача-2 (отримувача бюджетних коштів), оскільки суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу та правильно виснував, що повертати надлишково сплачені кошти необхідно саме до місцевого бюджету, а не на користь сторони угоди, чим буде відновлено порушене право Сосницької територіальної громади.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р. у справі № 927/950/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р. у справі № 927/950/22 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 15.04.2024 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран