вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" квітня 2024 р. Справа№ 910/15756/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл Карго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023
у справі № 910/15756/23 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл Карго»
про стягнення 9 318,00 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 9 318,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-41429938/2020-0001 від 07.08.2020.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що до часу користування вагонами (контейнерами) не включається час дії комендантської години, на території, де розташована станція відправлення та/або призначення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23 позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 9 318,00 грн. плати за користування вагонами та 2 684,00 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт затримки вагонів №№ 58549460, 95026340, 95102471, 95213682, 95231007, 95233953, 95262143, 95267043, 95301727, 95437455 на станції Корсунь Одеської залізниці підтверджується актами загальної форми із конкретними причинами затримки, які залежали від вантажоодержувача, та що відповідач не довів наявність визначених чинним законодавством обставин, які звільняють його від сплати спірних платежів.
При цьому суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на те, що наявні підстави для звільнення його від сплати плати за користування вагонами і контейнерами, зазначивши про те, що:
- рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час воєнного стану в Україні. В цих документах зазначається, що до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках, зокрема, запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. Водночас такі обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акту. Саме такий складений акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених Переліком;
- акти загальної форми із зазначенням обставин, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, у даному випадку не складались;
- правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 «Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан»;
- механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573. Відповідно до п. 7 цього Порядку, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Відповідно до п. 11 цього Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту;
- в даному випадку відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження того, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії Російської Федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; а також доказів того, що у спірний період робота залізничних станцій припинялась на період дії комендантської години;
- матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що відповідач не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів, а також доказів направлення на адресу позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години);
- рішення правління АТ «Українська залізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл Карго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що під час розгляду справи по суті судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права, справу розглянуто формально та помилково визнано встановленими обставини, які не було доведено позивачем, зокрема щодо правомірності нарахування і стягнення з апелянта плати за користування вантажними вагонами та збору за зберігання вантажу за час затримки вагонів в період дії комендантської години на території, на якій розташована станція Корсунь.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:
- дії позивача, як перевізника-монополіста, суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними, оскільки останній:
1. включив дію комендантської години на території розташування станції відправлення/призначення до Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час воєнного стану в Україні (що неодноразово освітлювалось засобами масової інформації);
2. не встановив жодних додаткових умов чи вимог, виконання яких було б обов'язковим для замовників послуг перевезень, у т.ч. для апелянта для звільнення від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат за період затримки вагонів з підстав запровадженої комендантської години на території, де розташована станція Корсунь;
3. ухилився від свого обов'язку від складання Актів загальної форми ГУ-23, якими б було засвідчено конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів, зокрема, що затримка відбулась з підстав дії комендантської години - це унеможливило складання Актів загальної форми ГУ-23 взагалі, оскільки це належить до виключної компетенції АТ «Укрзалізниця»
- позивач, користуючись своїм монопольним положенням єдиного перевізника, безпідставно позбавив апелянта права не включення до часу користування вагоном (контейнером) час затримки вагону (контейнеру), що виник через запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, проте наведені відповідачем аргументи та доводи судом першої інстанції безпідставно не враховано під час розгляду позовних вимог.
- звернення позивача до суду з цим позовом не мало жодних правових підстав і було нічим інакшим як недобросовісною поведінкою учасника господарських відносин, зловживанням своїм монопольним становище як єдиного залізничного перевізника-монополіста, а також зловживанням правом на судовий захист, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023, справу № 910/15756/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/15756/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/15756/23.
25.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл Карго» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл Карго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
07.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що:
- комендантська година, яка запроваджена на території Черкаської області з 03.04.2023 встановлена з 00:00 до 04:00 ранку, тобто 4 години на добу, проте заперечуючи проти нарахування плати за користування вагонами тільки за години дії в регіоні запровадженої комендантської години, відповідач не сплатив і плату за користування вагонами, яка нарахована за час, який не охоплюється часом, коли діяла запроваджена комендантська година;
- правомірність стягнення плати за користування вагонами після введення воєнного стану, у тому числі й у період комендантської години, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у Постановах від 23.06.2023 у справі №904/3141/22, від 20.06.2023 у справі №904/2442/22, від 17.05.2023 у справі №904/2252/22, у справі №904/2019/22;
- звільнення від обов'язку оплати за користування вагонами під час дії комендантської години, не передбачено ані чинним законодавством, ані умовами укладеного сторонами договору на надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом,
просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У періоди із 10.03.2024 по 13.03.2024 та з 28.03.2024 по 31.03.2024 суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні, а у періоди з 14.03.2024 по 27.03.2024 та з 01.04.2024 по 04.04.2024 - у відпустці.
Станом на 05.04.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Позивач (перевізник) та відповідач (замовник) на підставі поданої відповідачем позивачу в електронній формі Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-41429938/2020-0001 від 23.07.2020 та Повідомлення позивача про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 41429938/2020-0001 від 27.08.2020, уклали договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі Договір).
У розділі 1 Договору (тут і далі в редакції, яка діяла станом на 27.08.2020) сторонами погоджено, що:
- предметом Договору організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (п. 1.1);
- надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами,відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4);
- договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5);
- договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6);
- договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7).
- договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору (п. 1.10);
- договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення (п. 12.1)
За умовами п.2.1.5 Договору замовник зобов'язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Згідно з п. 3.4 Договору, замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Відповідно до п. 3.4.2. Договору, плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) х tгод х kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена у додатку 1-2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1-2 договору.
Згідно з п. 3.4.3 та п. 3.4.4 Договору, моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23.
За умовами п. 7.3 Договору, строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення замовника умови Договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору).
Також, 01.03.2022 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство» укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство» № 03-58/48, відповідно до якого вагони подаються всім підприємствам і організаціям, які виконують операції на під'їзній колії, відповідно до письмових прохань підприємств з дозволу начальника станції Корсунь та керівництва ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП».
В свою чергу, 28.02.2023 між ТОВ «Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство» та відповідачем укладено письмову угоду № 11, відповідно до якої ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП» надає згоду на подавання (забирання) на свою під'їзну колію та проведення вантажних операцій з вагонами, одержувачем або відправником яких по станції Корсунь виступатиме відповідач. Письмова угода погоджена начальником станції Корсунь.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що, відповідачем зі станцій Павлиш та Рахни на станцію Корсунь Одеської залізниці за накладними №№41796202, 41794082, 32216186 були направлені власні порожні вагони № 95233953, 95262143, 95267043, 95301727, 95437455, 58549460, 95026340, 95102471, 95213682, 95231007 для їх подальшого навантаження.
25.06.2023 спірні вагони прибули на станцію Корсунь Одеської залізниці під навантаження зерна, одержувач вантажу був повідомлений про прибуття вагонів 25.06.2023 о 00 год. 40 хв., проте, у зв'язку з нерозкредитуванням одержувачем перевізних документів, вагони були затримані на станції Корсунь відповідно до акту загальної форми ГУ-23 № 877 від 25.06.2023, яким засвідчена затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача.
Позивач зазначає, що вагони простоювали на коліях станції в очікуванні розкредитування перевізних документів з вини відповідача, час початку затримки вагонів з 00 год. 52 хв. 25.06.2023. Розкредитування перевізних документів відповідачем здійснено 25.06.2023 о 08 год. 30 хв., після чого на станції Корсунь Одеської залізниці був складений акт загальної форми № 879 про закінчення часу затримки вагонів 25.06.2023 о 08 год. 30 хв.
Також, 25.06.2023 о 08 год. 30 хв. на станції Корсунь складений акт загальної форми ГУ-23 № 880 про початок затримки вагонів в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача у зв'язку з неприйманням вагонів на під'їзну колію ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП». Закінчення затримки вагонів з вини клієнта відбулося 27.06.2023 о 03 год. 40 хв. згідно акта загальної форми ГУ-23 № 888 від 27.06.2023.
Позивач вказує, що спірні вагони були подані на під'їзну колію ТОВ «Корсунь-Шевченківський ХПП» 27.06.2023 о 03 год. 40 хв. згідно пам'яток про подавання вагонів форми ГУ-45 № 114 та № 115 від 27.06.2023.
27.06.2023 о 21 год. 30 хв. відповідачем було надано повідомлення № 130 та № 131 про закінчення вантажних операцій з вагонами №№ 695233953, 95262143, 95267043, 95301727, 95437455, 58549460, 95026340, 95102471, 95213682, 95231007.
27.06.2023 складено акт загальної форми ГУ-23 № 165 про початок затримки забирання вагонів з вини залізниці після отримання повідомлення про готовність, через відсутність локомотива станції. Час початку затримки вагонів 27.06.2023 о 21 год. 30 хв. Закінчення затримки вагонів з вини залізниці 28.06.2023 о 05 год. 20 хв. згідно акта загальної форми ГУ-23 № 166 від 28.06.2023. Завантажені вагони забрані з під'їзної колії 28.06.2023 о 05 год. 20 хв. згідно пам'яток про забирання вагонів форми ГУ-45 № 124 та № 125 від 28.06.2023. Після цього, завантажені вагони були відправлені залізницею відповідно до накладних № 653656, № 683664, № 683714.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить стягнути відповідача плату за користування вказаними вище вагонами в сумі 9 318, 00 грн. з ПДВ.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується із ст. 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до положень ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Збір за зберігання вантажу розраховується відповідно до п. 2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1).
Відповідно до положень ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Плата за користування вагонами нараховується відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ зазначених Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні (п. 4 р. ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 р. ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п. 12 р. ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).
Збірником тарифів визначено, що рейковий рухомий склад (в т.ч. порожні вантажні вагони) є «вантажем на своїх осях».
Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. В свою чергу Збірником тарифів передбачено нарахування збору за зберігання рухомого складу на своїх осях за кожну добу перебування на місцях загального користування. Порядок зберігання вантажів визначається Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644.
Так, нарахування спірних платежів за позовом пов'язується з фактом перебування спірних вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника відповідача на станції Корсунь Одеської залізниці у період з 27.06.2022 по 28.06.2022, що не оспорюється останнім.
Щодо посилань відповідача те, що до часу використання вагонів, користування вагонами (контейнерами) не включається час дії комендантської години, на території, де розташована станція відправлення та/або призначення, слід зазначити про таке.
Статтею 121 Статуту залізниць України та п.16 Правил користування вагонами та контейнерами визначено перелік обставин, за яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами.
Так, пунктом 16 Правил користування вагонами передбачено випадки, за якими вантажовласники звільняються від сплати плати за користування вагонами, а саме:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежить від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Отже, з наведених норм права вбачається, що залізниця має право нарахувати плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період затримки вагонів з вини та в період перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника та в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час воєнного стану в Україні.
В цих документах зазначається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:
- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до моменту припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресування вантажу;
- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції;
- проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. В такому разі до часу користування вагоном не включається час ведення бойових дій, тимчасової окупації території збройними формуваннями Російської Федерації, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником;
- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв'язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час безпосередньо пов'язаний з митним оформленням або отриманням інших дозволів та сертифікатів від органів державного контролю.
Такі обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акту. Саме такий складений акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених Переліком.
Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.
Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, акти загальної форми із зазначенням обставин, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, у даному випадку не складались.
Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 «Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан».
Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.
Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573.
Відповідно до п. 8 цього Порядку, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 цього Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Проте, в даному випадку відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження того, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; а також доказів того, що у спірний період робота залізничних станцій припинялась на період дії комендантської години.
Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що відповідач не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів, а також доказів направлення на адресу позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено обставин звільнення його від плати за користування вагонами і контейнерами відповідно до пункту 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами.
Також слід врахувати і те, що рішення правління АТ «Українська залізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.
При цьому колегія суддів враховує, що правомірність стягнення плати за користування вагонами після введення воєнного стану, у тому числі й у період комендантської години, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.06.2023 у справі № 904/3141/22, від 20.06.2023 у справі № 904/2442/22, від 17.05.2023 у справі № 904/2252/22, від 07.07.2023 у справі № 916/2613/22.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 9 318,00 грн. та задовольнив вказані позовні вимоги. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 9 318,00 грн. та задовольнив вказані позовні вимоги. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл Карго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23 задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл Карго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/15756/23.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15756/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала