Справа № 521/3701/24
Номер провадження:1-в/521/455/24
09 квітня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ( у режимі відеоконференції),
представника колонії ОСОБА_5 ( у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції з ДУ «Одеська виправна колонія № 14», клопотання засудженого ОСОБА_4 , про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,
До Малиновського районного суду м.Одеси надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
В судовому засіданні ОСОБА_4 клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник колонії подане клопотання підтримав.
Прокурор заперечувала проти клопотання вважаючи, що засуджений не довів свого виправлення.
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Частиною ст.82 КК України передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосовано, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчила успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.
Вимогами ч.2 ст.67, ч.2 ст.103 КВК України передбачено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК України). Суди під час судового засідання повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання.
Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потреби в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії, слід зазначити, що висновок суду про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і становлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Під час розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, а саме:
-15.12.1993 року Центральним районним судом м. Одеси за ст. 222 ч.3; 46-1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
-08.04.2002 року Ленінським районним судом м. Одеси за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 24.09.2003 відповідно ст. 2 ЗУ «Про амністію»;
-12.11.2004 року Олександрівським міським судом Кіровоградської області за ст. 187 ч.1; 186 ч.2; 70 КК України до 7 років позбавлення волі;
-04.04.2013 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. 185 ч.2; 262 ч.1; 263 ч.1; 70 КК України до 3 років 01 місяця позбавлення волі. Звільнений 23.07.2014 по відбуттю строку покарання.
По теперішній справі ОСОБА_4 засуджений 03.09.2021 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. 187 ч.2; 125 ч.1; 74 ч.5; 49 ч.1; 72 ч.5 КК України до 8 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна та штрафу 850 грн.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу. Намагається дотримуватись правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи. Утримує у чистоті і порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується. До виконання законних вимог установи ставиться добре. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки. Участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі не приймає. На профілактичному обліку не перебуває.
На виробництві установи офіційно працевлаштований в цеху по збиранню сітки. До праці відноситься позитивно.
Родинні зв'язки підтримує з матір'ю.
За час відбування покарання має 3 заохочення; відповідно до ч.14 ст. 134 КВК України визнається таким, що не має стягнень
Крім того, комісія установи (витяг з протоколу №15 від 12.07.2023 року) вирішила не направляти матеріали до районного суду з приводу умовно- дострокового звільнення стосовно засудженого ОСОБА_4 , який не довів свого виправлення.
Відповідно до ч.3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосовано, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Так, згідно до частини 1 та 2 ст.50 КК України, покарання, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. А також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Тобто мета покарання це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила злочин. Застосовуючи покарання , суд має на меті покарати винного, що необхідно для захисту суспільства і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого, його близьких та суспільства в цілому.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 п.13 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що матеріали про умовно-дострокове звільнення, повинні містити характеристику, що відображає процес виправлення засудженого та стосується всього періоду відбування ним покарання, дані про попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.
Зазначені у характеристиці якості засудженого можуть свідчити лише про позитивні тенденції у поведінці засудженого, проте не дає підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є правом, а не обов'язком суду, і повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України, - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів.
Зважаючи на те, що висновок про наявність підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким має ґрунтуватись не лише на оцінці відомостей, що характеризують особу засудженого за час відбування покарання, а і на підставі відомостей про попередні судимості та тяжкість вчинених особою злочинів, суд приходить до висновку про те, що на даний час поведінка засудженого ОСОБА_4 не свідчить про стабільний процес виправлення та перевиховання та що він довів своє виправлення, а тому підстав для задоволення клопотання не має.
Керуючись ст. ст. 50, 81 КК України, ст. ст. 537,539,376 КПК України, суд
В клопотанні про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1