Справа № 521/14421/23
Номер провадження:1-в/521/128/24
08 квітня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ( у режимі відеоконференції),
представника колонії ОСОБА_5 ( у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції з ДУ «Одеська виправна колонія № 14», клопотання засудженого ОСОБА_6 , про застосування умовно-дострокового звільнення,
До Малиновського районного суду м.Одеси надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення.
В судовому засіданні ОСОБА_6 клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник колонії подане клопотання не підтримав.
Прокурор заперечував проти клопотання вважаючи, що засуджений не довів свого виправлення.
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Частиною 2 ст.81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчила успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.
Вимогами ч.2 ст.67, ч.2 ст.103 КВК України передбачено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК України). Суди під час судового засідання повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання.
Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потреби в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії, слід зазначити, що висновок суду про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і становлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Під час розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, а саме:
-13.05.2003 року Кілійським районним судом Одеської області за ст. 185 ч.1, 185 ч.3, 289 ч.2, 69, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 04.09.2004 звільнений умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 8 місяців 23 дні;
-16.04.2007 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 190 ч.2, 75 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
-02.11.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст. 289 ч.2, 286 ч.1, 70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
По теперішній справі ОСОБА_6 засуджений 08.08.2017 року Кілійським районним судом Одеської області за ст. 185 ,71, 289 ч.2, 286 ч.1, 70 ч.1, 72 КК України до 5 років 7 місяців позбавлення волі.
Намагається дотримуватись правомірних відносин та ввічливого ставлення з персоналом установи. Приймав участь у роботах із благоустрою території установи.
Підтримує прокримінальні зв'язки в установі та на волі. Є випадки вживання алкоголю.
Родинні зв'язки підтримує з матір'ю.
За час відбування покарання має 25 стягнень, 3 заохочення.
Крім того, комісія установи (витяг з протоколу №15 від 17.08.2022 року) вирішила не направляти матеріали до районного суду з приводу умовно- дострокового звільнення стосовно засудженого ОСОБА_6 , який не довів свого виправлення.
Відповідно до ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Так, згідно до частини 1 та 2 ст.50 КК України, покарання, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом об меженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. А також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Тобто мета покарання це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила злочин. Застосовуючи покарання , суд має на меті покарати винного, що необхідно для захисту суспільства і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого, його близьких та суспільства в цілому.
Єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 п.13 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що матеріали про умовно-дострокове звільнення, повинні містити характеристику, що відображає процес виправлення засудженого та стосується всього періоду відбування ним покарання, дані про попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.
Зазначені у характеристиці якості засудженого можуть свідчити лише про позитивні тенденції у поведінці засудженого, проте не дає підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення є правом, а не обов'язком суду, і повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України, - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів.
Водночас, передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов'язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.
Зважаючи на те, що висновок про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення від покарання має ґрунтуватись не лише на оцінці відомостей, що характеризують особу засудженого за час відбування покарання, а і на підставі відомостей про попередні судимості та тяжкість вчинених особою злочинів, суд приходить до висновку про те, що на даний час поведінка засудженого ОСОБА_6 не свідчить про стабільний процес виправлення та перевиховання та що він довів своє виправлення, а тому підстав для задоволення клопотання не має.
Керуючись ст. ст. 50, 81 КК України, ст. ст. 537,539,376 КПК України, суд
В клопотанні про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1