09.04.2024 Справа №607/7065/24 Провадження №3/607/3445/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №710931, 20 березня 2024 року о 17 год. 02 хв. в м. Тернопіль на вул. Шептицького, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи службовим автобусом «ПАЗ 4234» н.з. НОМЕР_1 будучи причетним до ДТП місце пригоди залишив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10А Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не визнав та суду пояснив, що 20 березня 2024 року, він, керуючи службовим автобусом «ПАЗ 4234» н.з. НОМЕР_1 , не відчув, що зачепив транспортний засіб.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно п. 2.10 (а) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
В якості доказів, на підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу серії ААД №710931 долучено:
- дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №710931 від 25 березня 2024 року;
- схему місця дорожньо-транспортної пригоди, з додатками до неї, яка сталася 20 березня 2024 о 17 год. 30 хв. в м. Тернопіль на вул. Шептицького, 1, на якій зафіксовано координати зіткнення транспортного засобу, розташування, а також напрямок його руху;
- рапорт командира взводу №2 роти №4 батальойну УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції від 20 березня 2024 року, зміст яких узгоджується з відомостями викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення;
- протокол огляду транспортного засобу від 25 березня 2024 року, з фото - додатками до нього, згідно якого на транспортному засобі «ПАЗ 4234» н.з. НОМЕР_1 виявлено потертість правої передньої арки біля колеса, що може бути характером ДТП;
Вказані докази не спростовують пояснення ОСОБА_1 , та не підтверджують наявність в його діях умислу на залишення місця ДТП.
Із досліджених доказів, беручи до уваги характер пошкодження транспортних засобів, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 міг не відчути, що був учасником дорожньо-транспортної пригоди 25 березня 2024 року, оскільки керував великогабаритним транспортним засобом та не бачив, що зачепив інший автомобіль, у зв'язку з чим він не порушив п. 2.10 (а) ПДР, про що йдеться у протоколі серії ААД №710931.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 122-4, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Cуддя Л. В. Делікатна