04.04.2024 Справа №607/2987/24 Провадження №3/607/1819/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич Віктор Леонідович, розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського районного Управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
09.02.2024 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Тернопільського районного Управління поліції ГУНП в Тернопільській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №366788 від 03.02.2024, ОСОБА_1 03 лютого 2024 року близько 12 год. 15 хв., перебуваючи вул. Торговиця м.Тернопіль, здійснював торгівлю з рук, а саме листового тютюну за ціною 35 грн. за 100 грам, чим порушив ЗУ «Про державне регулювання, виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів», ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення заперечив та пояснив, що нічого не продавав та не займається господарською діяльністю, оскільки не є приватним підприємцем. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність, передбачена цією статтею, наступає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частини 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України).
Згідно із частиною 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У пункті 4 постанови Пленуму від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, обов'язковою ознакою господарської діяльності є систематичність (не менш ніж три рази протягом одного календарного року).
Матеріали провадження не містять даних, які б вказували на систематичність дій, що ставляться в вину ОСОБА_1 .
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.
Відповідно до частини 3 ст. 62 Конституції України, будь-які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із пункту 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З цих підстав провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю з огляду на відсутність в його діях складу такого правопорушення.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.265 КУпАП вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції є неякісна та небезпечна продукція.
У відповідності до статті 5 вказаного Закону неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу.
Відповідно до частини шостої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.
За наведених обставин, приходжу до висновку про необхідність вирішення питання щодо речових доказів по справі, які підлягають знищенню.
Відтак, речові докази, а саме люльковий тютюн, вагою 160 грам, який вилучений згідно квитанції № 108 від 07 лютого 2024 року та знаходиться на зберіганні в Тернопільському РУП ГУНП в Тернопільській області, номер книги обліку речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративне правопорушення - 20, порядковий номер 109, керуючись положеннями ч. 1 ст. 265 КУпАП, слід знищити.
Керуючись статтями 9, 164, п. 1 ч. 1 ст. 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вилучений у ОСОБА_1 люльковий тютюн, вагою 160 грам, який вилучений згідно квитанції № 108 від 07 лютого 2024 року та знаходиться на зберіганні в Тернопільському РУП ГУНП в Тернопільській області, номер книги обліку речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративне правопорушення - 20, порядковий номер 109 - знищити.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяВ. Л. Дзюбич