15.04.2024 Справа №607/5205/24 Провадження №2-а/607/146/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бумба М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,-
ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просить про скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1144327 від 22.12.2023 року, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, зазначила, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки правопорушення зазначеного у постанові позивачка не вчиняла і докази зворотного - відсутні. Так, зазначила, що жодних знаків, які б заборонювали або обмежували рух у даному місці не має. Зазначила, що через молодий вік та необізнаність своїх прав вона розгубилась та налякалась, просила працівника поліції надати їй докази вчинення правопорушення, який на її вимогу не реагував. Вважає, що складення спірної постанови та накладення на позивача адміністративного стягнення безпідставним, оскільки даного правопорушення вона не вчиняла. Також зазначила, що спірна постанова не містить інформації про докази вчинення нею правопорушення, у тому числі даних про відео фіксацію. Тому просить спірну постанову скасувати, а адміністративну справу провадженням закрити, відшкодувати позивачу сплачений нею судовий збір.
Відповідач Головне Управління Національної поліції в Тернопільській області подав відзив на позов у якому позов не визнав. Зазначив, що 22.12.2023 позивач керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е320, д.н.з. НОМЕР_1 та під час руху порушив вимоги дорожнього 3.1 ПДР України, чим вчинив порушення вимог пункту 8.4 ПДР України. Поліцейським СРПП ВП №4 (м.Заліщики) інспектором поліції ГУНП в Тернопільській області було виявлене дане правопорушення, зупинивши вказаний автомобіль поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР України та попросив пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським було роз'яснено позивачу його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, розглянув справу та виніс означену постанову. При винесенні спірної постанови позивач не виловлювала жодних заперечень стосовно притягнення її до адміністративної відповідальності, не скористалась своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання нею своєї вини та згоду із притягненням до адміністративної відповідальності. Вважає, що позивач не надав підстав для скасування спірної постанови, відтак просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 22.03.2024 відкрито провадження у даній справі та поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду із даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про місце та час розгляду справи, зазначивши у позові про те, що розгляд даної справи просить проводити у її відсутності.
Представник відповідача був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому частиною 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), шляхом направлення повідомлення, що підтверджується наявним у матеріалах справи доказом про його вручення. Однак явку свого представника відповідач у судове засідання не забезпечив, зазначивши у відзиві на позов про його зайнятість, відтак, просить справу розглядати у його відсутності з урахуванням поданого відзиву на позов.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази встановив.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1144327 від 22 грудня 2023 року, ОСОБА_1 22.12.2023 року о 18 год.30 хв. в місті Заліщики по вул..В.Стефаника,17, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Е320» д.н.з. НОМЕР_2 , не виконала вимогу дорожнього знаку 3.1 ПДР України, чим порушила вимоги пункту 8.4 (в) ПДР України.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд, не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, вважає що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинно компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до підпункту (в) пункту 8.4 ПДР України, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи - заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно із пунктом 3.1 розділу 33 ПДР України, знак «Рух заборонено» - забороняється рух усіх трансопртних засобів у випадках коли: початок пішоходної зони позначено знаком 5.33; дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів; у такому випадку обов'язково додатково встановлюється знак 3.43.
Відповідач у підтвердження спірної постанови не надав жодного належного та допустимого доказу (даних з нагрудних камер працівників поліції або службового відеорестратора, камер вуличної мережі), який би підтверджував факт вчинення позивачем спірного правопорушення, яке заперечується ОСОБА_1 .. Крім цього, спірна постанова не містить даних, які повинні додаватись до неї, у тому числі доказів, які б підтверджували винуватість позивача.
При цьому, суд відкидає твердження представника відповідача зазначеного ним у поданому відзиві, що таким доказом є не заперечення позивачем факту скоєння даного адміністративного правопорушення та відсутність будь-яких клопотань особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Адже, як зазначив ВС у своїй постанові від 15.05.2019 року у справі №537/2088/17, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП за обставин викладених в оскаржуваній постанові, відповідачем суду не надано.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.
Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Відповідач, на думку суду не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови, у тому числі фото- та відео фіксацію вчинення позивачем спірного правопорушення. Його ж вчинення, як уже було зазначено, заперечується та не визнається самим позивачем.
Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, провадження в адміністративній справі, закриттю, а позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1144327 від 22 грудня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн., скасувати.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, провадженням закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Тернопільській областісуму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 605(шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду складено судом 15 квітня 2024 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан