Справа № 496/2110/24
Провадження № 3/496/1468/24
10 квітня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління ПП в Одеської області ДПП НПУ, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
29.02.2024 року о 11.10 годині за адресою: Одеська область Біляївська міська ТГ автошлях М05 Київ-Одеса 452 км КП «Дачне», водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи право керування транспортними засобами, а саме отримав документ в органі ДМС на постійне місце проживання та на протязі 60 діб не отримав посвідчення водія, правопорушення вчинене повторно протягом року, громадянин був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 01.11.2023 року, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання. До суду направив письмові пояснення, де зазначив про закриття адміністративної справи у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Позицію свою обґрунтовує тим, що у протоколі, який було складено 29.02.2024 року зазначено про притягнення ОСОБА_2 за аналогічним правопорушенням 01.11.2023 року, номер протоколу не зазначено та це не відповідає фактичним даним. Реєстраційні дані бази «Адмінпрактика» для встановлення даних недостатньо, на підставі того, що дані вносяться працівниками поліції. Крім того постанова серії ЕАТ №8060483 від 01.11.2023 року не містить підпису особи та складена печатним способом, що свідчить про те що вона була зроблена одноособово працівником поліції та не на місці зупинки. Також посилається на те, що протокол складений не розбірливим почерком, що порушує його право на захист.
В протоколі про адміністративне правопорушення йому були роз'ясненні права, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП України, що також підтверджується його підписом у протоколі.
Суд, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 126 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , за наявними у справі доказами.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 своїми діями порушив п. 2.1 а - Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КпАП України, а самеза повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 731987 від 29.02.2024 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8060483 від 01.11.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, довідкою відповідно до якої станом на 29.02.2024 року ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував, довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2 протягом року притягався до відповідальності 01.11.2023 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП та відеозаписом з місця події.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена повністю протоколом про адміністративне правопорушення та доданими матеріалами.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 протягом року був визнаний винним за ч.2 ст.126 КУпАП, та скоїв аналогічне правопорушення, то в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Суд не погоджується з твердженнями ОСОБА_2 , що постанова від 01.11.2023 року була винесена поліцейським одноособово, так як вказана постанова не може бути винесена у складі суду. Також не відповідає дійсності твердження ОСОБА_2 про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, в редакції від 29.09.2017 року, адже протокол можливо прочитати і зрозуміти.
Твердження ОСОБА_2 про те, що відомостей бази даних «Адмінпрактика» є недостатнім суд визнає неспроможним, так як суд в сукупності з іншими доказами встановлює винуватість особи щодо якої складно протокол.
Відповідно до відеозапису наданого разом з матеріалами, ОСОБА_2 після його зупинки пояснює працівникам поліції, що ним було отримано посвідку у 2021 році, але протягом 60 днів він не отримав посвідчення водія у зв'язку з проблемами на екзамені. Тобто ОСОБА_2 розуміючи, що не має права на керування транспортними засобами на території України, свідомо керував своїм автомобілем вчиняючи правопорушення, повторного протягом року.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини порушника, дані про його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення власником автомобіля «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 . Проте, реєстраційної картки на транспортний засіб до суду не надано. Так, ст.28 КУпАП вказує на те, що оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Отже ключовим в даній нормі є ідентифікація предмета, як знаряддя правопорушення та те, що такий може бути вилучено лише за рішенням суду, тоді як стаття 29 КУпАП щодо конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення чітко вказує на те, що конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
Крім того, за змістом ч.4 ст.319 ЦК України-власність зобов'язує, тобто передавши право керування транспортним засобом іншій особі власник зобов'язаний впевнитися, що такий не використовується протизаконно. Однак з долученої інспектором поліції довідки Адмінпрактики слідує, що ОСОБА_2 окрім 01.11.2023 року до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався.
Відповідно до вимог ч.3 ст.321 ЦК України примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності. Враховуючи кількість та характер правопорушень, вчинених ОСОБА_2 з використанням транспортного засобу, суспільна необхідність його вилучення не вбачається.
Таким чином, при накладенні адміністративного стягнення, керуючись ч. 5 ст. 126 КУпАП та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, суд вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 126, 221, 283, 284 КпАП України, суд -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя О.П. Портна