Справа № 581/327/24
Провадження № 2/581/167/24
про відмову у відкритті провадження
15 квітня 2024 року селище Липова Долина
Суддя Липоводолинського районного суду Сумської області Сізов Д.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,
12 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просить зняти арешт з усього належного їй нерухомого майна, що накладено постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ від 12 листопада 2015 року № 39801125.
Дослідивши матеріали позовної заяви суддя дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із змісту позовної заяви, арешт на майно позивача було накладено постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ від 12 листопада 2015 року в межах виконавчого провадження № 39801125, відкритого на підставі виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 травня 2013 року № 641/1732/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 49095 грн 95 коп.
Станом на 14 березня 2024 року Індустріальний ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не володіє доказами, що підтверджують сплату суми заборгованості у вказаному виконавчому провадженні, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Отже, позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, тобто боржником.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Положеннями ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 607/3894/17.
З огляду на наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).
Як вбачається із змісту позовної заяви, арешт на майно позивача було накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження № 39801125 від 12 листопада 2015 року, тому такий позов не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
У зв'язку з викладеним, суддя відмовляє у відкритті позовного провадження у справі.
Відповідно до ст. 448 ЦПК України скарга на дії або бездіяльність державного виконавця подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадку відмови у відкритті провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст. 186, 260 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.
Роз'яснити позивачу право на оскарження дій або бездіяльності державного виконавця у порядку ст. 447-453 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Д. В. Сізов