Провадження № 22-ц/803/614/24 Справа № 201/7897/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.
10 квітня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Канурної О.Д.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Керімової - Бандюкової Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2023 року у справі № 201/7897/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада про визнання права власності в порядку спадкування (суддя першої інстанції Покопцева Д.О.), -
У жовтні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Сьома дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , дружина її рідного брата, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначену квартиру успадкувала після смерті брата позивача його дружина ОСОБА_3 як спадкоємець І черги за законом.
Після смерті брата позивачка та її син ОСОБА_2 опікувалися ОСОБА_3 , враховуючи, що в неї не було інших родичів, проживали із нею однією родиною в одній квартирі, опікувались нею.
На момент відкриття спадщини позивачка вважає, що фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, внаслідок чого і звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за відсутністю джерела юридичного документу, який повноцінно підтверджує факт родинних відносин; спадкодавець не має ступінь споріднення І-ІІІ черги, спадкодавець є дружиною брата спадкоємця, що стало підставою для звернення її до суду з цим позовом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (том № 1, а.с. 113).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року замінено відповідача - Дніпровську міську раду - Потаповим Юрієм Юрійовичем (том № 1, а.с. 153).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Сьома дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування - відмовлено.
Із вказаним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2023 року не погодилася позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова В.І. та 10 жовтня 2023 року в системі «Електронний суд» подала до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом першої інстанції порушено норми як процесуального, так і матеріального права, оскільки судом першої інстанції не виносилась ухвала про закриття підготовчого провадження у справі, а підготовчого засідання у справі не відбулось, що узгоджується з матеріалами справи.
Також зазначає, що у відповідності до спадкової справи, заведеної Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ще один спадкоємець ОСОБА_2 , який у справі залучений третьою особою, а ухвалою суду від 22 серпня 2023 року замінено відповідача Дніпровську міську раду на ОСОБА_2 , тоді як суд повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача, однак цього не здійснив, як і не вірно застосував норми матеріального права, не застосувавши ст. 1264 ЦПК України. Суд першої інстанції, прийнявши повне визнання позову ОСОБА_2 , не з'ясовував обставини справи та не встановлював факти, які є істотними для вирішення справи.
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, просить Дніпровський апеляційний суд скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2023 року про заміну відповідача; скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2023 року про відмову у задоволенні позову і задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року відкрито провадження у даній справі після усунення апелянтом недоліків, зазначених в ухвалі суду від 20 жовтня 2023 року, та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 10 квітня 2024 року позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (том № 2, а.с. 18).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 10 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до статті 128 ЦПК України, що підтверджується довідкою Укрпошти (том № 2, а.с. 23).
Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Носову В.І., представника третьої особи - Дніпровської міської ради - Скосарева І.Д., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (ступінь спорідненості - перший).
Згідно поданих копій свідоцтв, позивачка є рідною сестрою ОСОБА_4 , їх батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які уклали шлюб 26 квітня 1929 року.
Згідно копії спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернулися відповідач (30 грудня 2020 року), та позивачка (10 березня 2021 року).
Позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 - за відсутністю джерела юридичного документу, який повноцінно підтверджує факт родинних відносин; спадкодавець не має ступінь споріднення І-ІІІ, спадкодавець є дружиною брата спадкоємця.
Із матеріалів спадкової справи випливає, що й відповідачу свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Також сам відповідач зазначає про відмову у вчиненні цієї нотаріальної дії у заяві Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська про встановлення факту родинних відносин. Згідно пояснень представника позивача, ця заява залишена без розгляду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, про те, що у червні 2014 року ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_7 переїхали до квартири ОСОБА_3 для допомоги, турботи та догляду за нею і суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме вимоги статті 1264 ЦК України, є безпідставними, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка є рідною сестрою чоловіка спадкодавця.
Частиною 1 статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як вбачається із частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно з частиною 1 статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 вказаної вище статті, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з частиною 1 статті 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до частини 1 статті 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Позивачка не є спадкоємцем першої-третьої черги за законом в силу ст. 1261-1263 ЦК України, оскільки не є спадкодавцеві дитиною, тим з подружжя, що пережив та батьками (перша черга), не є рідною сестрою, бабою як з боку батька, так і з боку матері (друга черга), рідною тіткою (третя черга).
Відповідно до частини 1 ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У позові позивачка зазначає, що проживала із спадкодавцем однією родиною з 2014 року.
Відповідач, її син, якому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, позов визнав.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».
Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2022 року № 675/2136/19, провадження № 61-2251св22.
Будь-яких доказів на підтвердження ведення зі спадкодавцем спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків позивачка не подала, і зареєстровані вони за різними адресами: позивачка по АДРЕСА_2 , а спадкодавець по АДРЕСА_3 .
Як вбачається із заяви відповідача ОСОБА_2 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про встановлення факту родинних відносин, саме за власним бажанням ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з початку 2015 року став постійно проживати з нею та піклуватися за нею, сплачував та сплачує комунальні послуги (том № 1, а.с. 90 - 92).
Позивачка, в свою чергу, відповідних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини суду не заявила.
Частиною 1 статті 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини 4 вказаної вище статті, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
Згідно з частиною 6 вказаної вище статті, при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
Відтак до спадкування за правом представлення закликаються лише особи, вказані в ст. 1266 ЦК.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не має права на спадкування по низхідній лінії споріднення, адже не народилася від спадкодавця, її дітей, онуків, правнуків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої дієадвокат Носова Вікторія Іванівна, про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм процесуального права, а саме: що не відбулося жодного попереднього судового засідання, судом не постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження, ухвала Жовтневогорайонного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2023 року про заміну відповідача не відповідає вимогам ЦПК України, є безпідставними, оскільки частиною 2 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини 3 вказаної вище статті, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Заміна відповідача по справі з Дніпровської міської ради на ОСОБА_2 відбулася заме за заявою позивача і тому відсутні підстави для скасування ухвали Жовтневогорайонного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2023 року про заміну відповідача.
Як вбачається із частини 2 статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна,колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2023 і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, немає.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська
О.В.Халаджи
Повний текст судового рішення складений 15 квітня 2024 року
Суддя: О.Д.Канурна