Провадження № 22-ц/803/1448/24 Справа № 205/8873/22 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В. М. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.
10 квітня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Канурної О.Д.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Керімової - Бандюкової Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року у справі № 205/8873/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, (суддя першої інстанції Федотова В.М.), -
У грудні 2022 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 25 червня 2007 року був укладений кредитний договір № 206229-1, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 35000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.06.2012 року.
Також ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 25.06.2007 року.
Відповідно до укладеного кредитного договору № 107351 від 18 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 50000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.09.2009 року. Також, 28 січня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DN1RR505032734 за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 5579,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.01.2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, є відповідач - ОСОБА_1 . Також зазначає, що ОСОБА_1 мав право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 23 червня 2010 року по 23 грудня 2010 року. Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов'язання, оскільки він не відмовився від спадщини.
Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 206229-1 від 25 червня 2007 року складає 37864,43 доларів США, з яких:
- заборгованість за кредитом у розмірі 26922,70 доларів США;
- заборгованість за відсотками у розмірі 8413,18 доларів США;
- заборгованість за комісією у розмірі 202,16 доларів США;
- заборгованість за пенею у розмірі 2326,39 доларів США.
Заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № 107351 від 18 вересня 2008 року складає 81998,45 грн., з яких:
- заборгованість за кредитом у розмірі 34428,95 грн.;
- заборгованість за відсотками у розмірі 31344,24 грн.;
- заборгованість за комісією у розмірі 1000,00 грн.;
- заборгованість за пенею у розмірі 15225,26 грн.
Заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № DN1RR505032734 від 28 січня 2008 року складає 2013,08 грн., з яких:
- заборгованість за кредитом у розмірі 1290,44 грн.;
- заборгованість за пенею у розмірі 722,64 грн.
Станом на день смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 25.06.2007 року становить 13569,55 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 8756,53 грн., заборгованості за відсотками - 4813,02 грн.
Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, представник позивача на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості. Таким чином, представник позивача, посилаючись на те, що спадкоємець в силу ч. 2 ст. 1282 ЦК України зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 37864,43 доларів США, що за курсом 26,24 грн. складає 993562,64 грн. за кредитними договорами № 206229-1 від 25.06.2007 року, № 107351 від 18.09.2008 року, № DN1RR505032734 від 28.01.2008 року, № б/н від 25.06.2007 року, а також судовий збір.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що оскільки відповідач не відмовився від спадщини у передбаченому законом порядку та встановлені строки, тобто 6 місяців з дня відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, до складу якої входять також і кредитні зобов'язання померлого позичальника. Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не мешкав разом з позичальником за адресою своєї реєстрації на момент відкриття спадщини, то він вважається належним спадкоємцем.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно, суперечать усталеній судовій практиці, викладеної у постановах Верховного Суду.
Разом з цим позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на спадщину, саме на відповідачах лежить обов'язок щодо відшкодування боргу спадкодавця у повному обсязі, чого судом першої інстанції враховано не було.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року справу було витребувано з суду першої інстанції.
06грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року призначено апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» до розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 10 квітня 2024 року представник позивача - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» не з'явився, надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с. 202).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 10 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом оголошення в Єдиному Контакт-центрі судової влади України (а.с. 203).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитну угоду № 206229, за умовами якої позичальник отримала кредит у розмірі 35000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік.
Матеріали справи містять також договір про видачу траншу № 206230, який підписано ОСОБА_2
18 вересня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитну угоду № 107351, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 50000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23 % на рік.
Матеріали справи містять також договір про видачу траншу № 107351-1, який підписано ОСОБА_2
23 серпня 2007 року ОСОБА_2 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідно до вказаної анкети-заяви ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомлена та згодна, які надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
28 січня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DN1RR505032734 за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 5579,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла.
Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № 206229 від 25 червня 2007 року складає 37864,43 доларів США, з яких:
- заборгованість за кредитом у розмірі 26922,70 доларів США;
- заборгованість за відсотками у розмірі 8413,18 доларів США;
- заборгованість за комісією у розмірі 202,16 доларів США;
- заборгованість за пенею у розмірі 2326,39 доларів США.
Заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № DN1RR505032734 від 28 січня 2008 року складає 2013,08 грн., з яких:
- заборгованість за кредитом у розмірі 1290,44 грн.;
- заборгованість за пенею у розмірі 722,64 грн.
Заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № 107351 від 18 вересня 2008 року складає 81998,45 грн., з яких:
- заборгованість за кредитом у розмірі 34428,95 грн.;
- заборгованість за відсотками у розмірі 31344,24 грн.;
- заборгованість за комісією у розмірі 1000,00 грн.;
- заборгованість за пенею у розмірі 15225,26 грн.
Заборгованість ОСОБА_2 за вищевказаними договорами підтверджується відповідними розрахунками, які містяться у матеріалах справи.
Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, представник позивача на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості. Таким чином, представником позивача заявлено суду до стягнення у розмірі 37864,43 доларів США, що за курсом 26,24 грн. складає 993562,64 грн. за кредитними договорами № 206229-1 від 25.06.2007 року, № DN1RR505032734 від 28.01.2008 року, № 107351 від 18.09.2008 року.
18 серпня 2020 року Банк направив претензію кредитора до Другої дніпровської державної нотаріальної контори.
У відповіді Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 21 серпня 2020 року № 2478/02-14, яка була отримана позивачем 04 вересня 2020 року, позивача було повідомлено, що спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».
Позивачем було направлено лист-претензію відповідачу ОСОБА_1 щодо його обов'язку як спадкоємця сплатити заборгованість, однак заборгованість відповідачем погашена не була.
Доводи апеляційної скарги позивача - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не мешкав разом з Позичальником за адресою своєї реєстрації на момент відкриття спадщини, то він вважається належним спадкоємцем; обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна; саме на відповідачах лежить обов'язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі, є безпідставними, виходячи з наступного.
Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із матеріалів справи вбачається, що 15.07.2020 року позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу Другої дніпровської державної нотаріальної контори м. Дніпро направив претензію кредитора, з котрої вбачається, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладені кредитні договори: № 107351 від 18.09.2008; № 206229-1 від 21.01.2009; № 206229-1 від 21.01.2009; № DNIRR505032734 від 06.08.2009; № б/н від 12.10.2007; на теперішній час зобов'язання Боржником в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим перед Банком рахується заборгованість у розмірі 169634,12 грн.; 194118,66 долар США.
На теперішній час Банку стало відомо, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ПАТ КБ «ПриватБанк» просив Другу дніпровську державну нотаріальну контору м. Дніпро повідомити чи заводилася спадкова справа після смерті померлого Боржника; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 169634,12 грн.; 194118,66 долар США (а.с. 57).
Друга дніпровська державна нотаріальна контора м. Дніпро щодо претензії до спадкоємців повідомила ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що отриманий лист від 15.07.2020 року із претензією до спадкоємців ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 долучено до відповідної спадкової справи № 486/20210. Згідно зі ст. 1281 ЦК України вимоги за кредитним договором будуть доведені до відома спадкоємців після їх звернення до нотаріальної контори (а.с. 58).
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_1 24.03.2021 року направив лист - претензію, в якому вказано, що станом на дату смерті заборгованість позичальника складає 169634,12 грн.; 155480,15 долар США, які запропонували сплатити відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 59).
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається із частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини 5 вказаної вище статті, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Як вбачається із частини 4 вказаної вище статті, кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 14.01.2011 року направляв листа ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 25.06.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 229-2, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_3 надає поруку перед Банком за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за Кредитним договором № 206229 від 25.06.2007 року.
ПАТ КБ «ПриватБанк» просив ОСОБА_3 на протязі 5 днів з часу отримання повідомлення повернути Банку суму кредиту в повному обсязі с комісією та процентами за фактичний строк його ви користування, який складає 50399,45 дол. США (а.с. 119).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.
Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
ВС роз'яснив, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
При цьому, на відміну від пред'явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
Апеляційний суд вважає, що оскільки відповідно до частини 4 статті 1281 ЦК України, кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Інші доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року і задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» немає.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська
О.В.Халаджи
Повний текст судового рішення складений 15 квітня 2024 року
Суддя: О.Д.Канурна