Справа № 726/784/24
Провадження №2-а/726/27/24
Категорія 140
15.04.2024 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Воробець Арсен Вікторович, до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП та Департаменту патрульної поліції НП України про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
01.04.2024 до Садгірського районного суду м. Чернівці, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Воробець Арсен Вікторович, до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП та Департаменту патрульної поліції НП України у якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 1676393 від 17.03.2024, винесену інспектором патрульної поліції УПП в Чернівецькій області, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Зазначає, що 17.03.2024 по вул. Південно-Кільцевій, 5 у м. Чернівці інспектором патрульної поліції УПП в Чернівецькій області винесено оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн за те, що останній 16.03.2024, приблизно о 23:30, керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла факт у темну пору доби, чим порушив п. 19.1.а ПДР.
Не погоджується із винесеною постановою оскільки поліцейські не зупиняли авто, а ОСОБА_1 із товаришем штовхали авто по проїжджій частині, так як двигун не заводився. В подальшому коли автомобіль завівся і відбувся рух, ближнє світло фар було увімкненим, проте працівники поліції під'їхали ззаду та зупинили авто без всяких на те підстав. Також вказує, що ОСОБА_1 не повідомлено про те, що на нього винесено оскаржувану постанову, а дізнався він про неї лише із застосунку «Дія».
Також просить відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у справі у розмірі 605 грн 60 коп.
10.04.2024 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідачів у справі Маланчука М.В. у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Зазначає, що під час несення служби, в м. Чернівцях вул. Південно-Кільцева, 5 17.03.2024, приблизно о 23:30, екіпажем патрульної поліції було виявлено порушення ПДР, а саме водій транспортного засобу ЗАЗ-Daewoo Т13110д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 керував автомобілем без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1а ПДР. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 19.1а ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП, прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивачки, після чого лейтенант поліції Столяр Д.В. представився водієві та роз'яснив йому права громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та відповідно до ч.1 ст. 283 та п. 1 ч.1 ст. 284 КУпАП винесено постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Позивач від отримання копії постанови на місці відмовився, що підтверджується відповідним записом у бланку постанови.
Долучений відеозапис підтверджує факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки на 00 хв. 43 сек. відео зафіксовано автомобіль, який починає рухатися назустріч патрульному авто, після увімкнення зеленого кольору світлофору, при цьому, рухається без ввімкненого ближнього світла фар. Також фрагмент відео не містить фіксації того, що позивач із товаришем здійснювали штовхання авто проїжджою частиною.
Долучає до відзиву документи на підтвердження повноважень та копію оскаржуваної постанови, диск із відеозаписами.
Вказаний вище позов надійшов до суду поштою та отриманий 01.04.2024 і згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А. (а.с.12).
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 02.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін на 15.04.2024 (а.с.13).
У судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Воробця А.В. 15.04.2024 надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися у судове засідання, про поважні причини неявки суд не повідомили. Скерували до суду відзив.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, в силу ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи надану справу без участі сторін за наявними у справі доказами, суд доходить таких висновків.
Судом встановлено, що 17.03.2024 інспектором взводу № 2, роти № 1 БУПП в Чернівецькій області ДПП, лейтенантом поліції Столяром Дмитром Віталійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії ЕНА № 1676393 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, за те, що 16.03.2024 о 23:30 в м. Чернівці вул. Південно-Кільцева, 5 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Т13110, д.н.з. НОМЕР_2 , без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1 а ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.
Крім того, разом із відзивом, відповідачем долучено диск на якому містяться відеозаписи із боді камер (нагрудних реєстраторів) поліцейських № 476512 (що вказана у п. 7 оскаржуваної постанови) та № 476982, а також відеозаписи із реєстратора у патрульному авто.
Так, на долучених відеозаписах зафіксовано, як 16.03.2024 о 23:30, у темну пору доби, назустріч поліцейським розпочинає рух, на увімкнений зелений колір світлофору, автомобіль у якому не увімкнене ближнє світло фар. В подальшому поліцейські розвертаються та зупиняють авто о 23:30. Водієм авто виявився ОСОБА_1 , який також проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння того вечора.
Крім того, на відео зафіксовано як поліцейські роз'яснювали водію йог права та запитували чи бає він скористатися ними, на що останній відмовився.
Після оформлення усіх матеріалів, поліцейські хотіли вручити копії матеріалів водію о 00:18 18.03.2024, однак ОСОБА_1 відмовився підписувати документи та отримувати їх копії.
Також суд зауважує, що переглянутий відеозапис дійсно підтверджує факт того, що автомобіль рухався без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби.
Більше того, на відео не зафіксовано як позивач із товаришем штовхали авто проїзною частиною, як вказує позивач, чи що авто перебувало у незаведеному стані, оскільки у ньому світилися стоп сигнали.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Аналогічне передбачено пунктом 1.3 ПДР згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 19.1 а ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, повинні бути ввімкнені на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів, що передбачено п.1 ч.1 ст.247 КУпАП
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Так відповідачем скеровано відзив на позовну заяву у якому останній вказує на законність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, вказує про правомірність дій відповідача та наявність доказів вини особи.
Аналізуючи докази у справі суд виходить із того, що долучений разом із відзивом відеозапис в повному обсязі підтверджує факт руху транспортного засобу у темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар.
Також доведеним є факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який у розмові із поліцейським не заперечує свого керування авто, а наведені у позові доводи, що того дня позивач із товаришем штовхали авто є нічим не підтвердженими та наданими з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський вправі зупиняти транспортні засоби за порушення водієм Правил дорожнього руху, а відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 цього ж закону поліція вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх.
Оскільки у діях ОСОБА_1 наявне порушення вимог п. п. 19.1 а ПДР України, поліцейський вправі був зупинити автомобіль, виявивши таке порушення, що і було зроблено, оскільки спочатку авто рухалося на світлофорі назустріч поліцейськими, саме тоді і було виявлено факт порушення ПДР, а після цього поліцейські розвернулися та прослідували за порушником і зупинили авто під керуванням ОСОБА_1 , подаючи сигнал про зупинку, рухаючись позаду авто позивача.
Тобто зупинка автомобіля, за виявлене порушення, відповідала вимогам закону та посадових інструкцій і була спрямована на дотримання безпеки дорожнього руху.
Суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а також підтверджує законність дій працівників поліції при винесенні оскаржуваної постанови.
Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 у розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 122 КУпАП.
Те, що долучений відеозапис не фіксує процедуру розгляду справи не спростовує законності притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , оскільки чинний КУпАП у ст. 266 КУпАП передбачає обов'язок поліцейських фіксувати процедуру огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а не процедуру розгляду справи за порушення вимог ПДР.
Згідно із ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Також оскаржувана постанова, відповідно до вимог ст. 283 КУпАП містить відомості у п. 7 про наявність відеозаписів на нагрудну боді камеру поліцейського.
Досліджуючи вказаний відеозапис, суд вважає необґрунтованим посилання у позові на те, що позивачу не вручено копію оскаржуваної постанови, оскільки на відео чітко видно, що поліцейський пропонував ОСОБА_1 отримати копії складених щодо нього документів, однак останній відмовився від їх отримання та підписання. Більше того, про відмову від отримання оскаржуваної постанови міститься відмітка у п.9 цієї ж постанови серії ЕНА № 1676393, а також зазначено, що її копію надіслано рекомендованим листом вих № 5919 від 05.04.2024.
Суд зауважує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказів недотримання вказаних критеріїв поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, а також щодо упередженого ставлення поліцейського до позивача чи перевищення повноважень, суду не надано.
Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність винесення оскарженої постанови. Також ця постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позов без задоволення.
Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а враховуючи встановлену відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд не знаходить підстав для стягнення із відповідача судових витрат у справі.
На підставі викладеного Правил дорожнього руху, Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», керуючись ст.ст. 9, 122, 245, 251-252, 274, 280, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Воробець Арсен Вікторович, до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП та Департаменту патрульної поліції НП України про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії ЕНА №1676393 від 17.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя С. А. Асташев