Справа № 718/783/24
Провадження 2-а/718/4/24
"11" квітня 2024 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого-судді: Мінів О.І.
секретаря судового засідання: Анучкіній О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіцмань адміністративну справу №718/783/24 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 тимчасово виконуючого обов'язки начальничка ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності,
за участю учасників провадження:
позивача ОСОБА_1
представник позивача Колчанова Р.В.
представника відповідача ОСОБА_3 ,
ОСОБА_1 в березні 2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №462 від 07.02.2024 року, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що він, ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись 31.01.2024 року о 17:00 в м.Кіцмань ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив вказані правила військового обліку, в особливий період, чим порушив вимоги абзацу 2 ч.10 ст.1, п.7 ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ та військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.
Із зазначеною постановою позивач не погоджується, та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки вона повністю не відповідає обставинам справи, а також під час її винесення було допущено грубі порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що 15.01.2024 ним до ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано документи, які надають йому право для належного оформлення йому відстрочки від призову під час дії військового стану згідно ст.23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». А 25.01.2024 скерував до ІНФОРМАЦІЯ_1 документи, що надають йому право на відстрочку. Проте фактично ніякого розгляду справи не було, чим діями відповідача було грубо порушено норми процесуального права.
Вказував, що оскаржувана постанова винесена 07.02.2024, за відсутності доказів винуватості, однак надіслана на його адресу поштовим листом 19.02.2024 та отримана ним 19.02.2024, що підтверджується відповідними відмітками, і вказане свідчить про пропуск ним строку на оскарження постанови з поважних причин.
Вважає, що дана постанова є незаконною та безпідставною, оскільки жодного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП, він не вчиняв та в 2024 році ніяких повісток для явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 йому не вручали, жодного повідомлення про розгляд справи щодо інкримінованого йому адміністративного правопорушення та необхідність з'явитися саме на 07.02.2024 не отримував.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову №462 від 07.02.2024 року, винесену т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Справу про адміністративне правопорушення щодо нього провадженням закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП. (а. с.42-48)
Ухвалою суду від 20.03.2024 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом, який ним пропущено з поважних причин . (а.с.72-73)
Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов 25.03.2024, в якому представник просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , будучи військовозобовязаниим, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правила військового обліку, знаходячись 31.01.2024 о 17:00 год. в м.Кіцмань ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від отримання направлення та проходження військово - лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив вказані правила військового обліку, в особливий період . Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 складено адміністративний протокол №3/49 від 31.01.2024 відносно позивача. Даний адміністративний протокол виготовлений друкованим способом, на звороті друкованим способои внесені дані щодо часу, дати та місця розгляду адмін справи - на 07.02.2024. На звороті є графа «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності». Позивач власноручно написав пояснення про те, що він не згідний з протоколом , не вчиняв ніякого адмінправопрушення . А отже, ознайомився із часом , датою та місцем розгляду даного адмін протоколу в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, позивач на розгляд справи не явився, жодних клопотань чи заяв не прдавав.
Постановою №462 від 07.02.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення саме за порушення правил військового обліку, яке виразилось у відмові позивача від проходження військово-лікарської комісії, тобто за ч.2ст. 210 КУпАП. Питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку під час винесення постанови т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не вирішувалось. З огляду на зазначене, вимоги позивача є безпідставними та задоволенню підлягають. (а..с79-83)
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що 26.01.2024 на вулиці йому вручили повісту про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Того ж дня він явився на виклик та 26.01.2024 отримав направлення на проходження ВЛК. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 йому вручили повістку на 31.01.2024. 31.01.2024 він явився за викликом на наполягав на наявності в нього права на відстрочку від мобілізації, посилаючись на документи, що рініше надіслав поштовою кореспонденцією . Того ж дня, біля 17 години відносно нього склали адміністративний протокол за відмову проходити ВЛК, в якому він написав, що не погоджується з протоколом, так як правопорушення не вчиняв. Розмова з працівником ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувалась в коридорі, жодних свідків не було, йому нічого не пояснювали. Наданий документ він не читав, копію йому не вручали, повісту не дали, про розгляд справи нічого не повідомляли, а тому він не знав і не явився 07.02.2024 в м.Чернівці ІНФОРМАЦІЯ_1 на розгляд справи. Вважає оскаржувану постанову незаконною, яку просить скасувати.
Представник позивача адвокат Колчанов Р.В. у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив скасувати оскаржувану постанову з підстав допущення порушення матеріальних та процесуальних норм під час розгляду справи.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав викладених у відзиві. Важає, що власноручні письмові пояснення позивача, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 31.01.2024, свідчать про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що 07.02.2024 відносно нього буде проводитись розгляд справи за порушення правил військового обліку. Відмова позивач від підпису в протоколі, відмова отримувати копію протоколу, відмова від отримання направлення на проходження ВЛК засвідчені підписами двох свідків. 07.02.2024 розгляд справи був проведений за його відсутності, адже ОСОБА_1 не прибув в ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодних клопотань чи заяв не подав. Тобто вимоги КУпАП при винесення оскаржуванох постанови були дотримані. Просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
КпАП України закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За визначенням у Законі України«Про оборону України»особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014«Про часткову мобілізацію». Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до п.1.1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджений наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (надалі Положення) медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Відповідно до п.1.4 Розділу ІІ Положення про медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею, відповідно до п. 10 якої резервісти, військовозобов'язані, які призиваються та проходять воєнні навчальні (перевірочні) та спеціальні збори осіб рядового сержантського, старшинського та офіцерського складу; призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період проходять медичний огляд у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1, гарнізонні (госпітальні) ВЛК.
Відповідно до п.п.4 п. 1Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку з 23.04.1986 року та являється військовозобов'язаним.
26.01.2024 за №151/24 на ім'я ОСОБА_1 видано направлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби, яке позивач отримав 26.01.2024, про що підтвердив в судовому засіданні. (а.с.89)
Як вбачається із копії сторінки журналу направлення на ВЛК, запис 151, рядовий ОСОБА_1 26.01.2024 отримав направлення на ВЛК та того ж дня направлений на ВЛК, що засвідчено підписом позивача. (а.с.88)
В подальшому 31.01.2024 року заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_6 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №3/49 за ч.2 ст.210 КпАП України.
У фабулі протоколу зазначено, що 31.01.2024 о 17:00 ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, направленений для проходження ВЛК за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (направлення на проходження ВЛК №151/24 від 26.01.2024), однак відмовився від отрмання направлення та проходження медичної комісії, що призвело до порушення правил військового обліку в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.
Фабула протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2ст. 210 КУпАП суперечить матеріалам, які надані суду, та які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності . Адже направлення на ВЛК виписане 26.01.2024 та згідно Журналу, запис 151, 26.01.2024 вручено позивачу.
Разом з тим, матеріали справи не містять виписаного направлення на ВЛК ОСОБА_1 від 31.01.2024 , яке б він відмовився отримувати, як і не містять Акту фіксації відмови від проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 31.01.2024.
Отже, на думку суду, 31.01.2024 заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_6 не було підстав складати адмінінстраптивний протокол відносно ОСОБА_1 за ч.2ст. 210 КУпАП.
Сам по собі Акт про відмову від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 від 31.01.2024 не засвідчує факту відмовити від проходження ВЛК позивачем, як і не доводить його винуватість за ч.2 ст. 210 КУпАП. (а.с.88)
Разом з тим, під час складання адміністративного протоколу №3/49 також було допущено порушення норм процесуального законодавства.
Так, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 висловив незгоду з даним протоколом, вказавши, що не вчиняв ніякого правопорушення.
Разом з тим, в протоколі відсутній підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності, відсутній підпис або застереження про те, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд справи відбуватиметься о 15:00 7 лютого 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні відомості про вручення копії протоколу.
В протоколі вказано, що факт вчинення правопорушення підтверджують свідки: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Ці ж свідки своїми підписами засвідчили факт відмови від підпису в протоколі ОСОБА_1 (а.с.84-85)
Як повідомила представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні, повістка позивачу на 07.02.2024 не вручалась, оскільки останній ознайомився зі змістом протоколу, а тому обізнаний із часом та місцем розгляду справи відносно нього.
А дане , на думку суму є припущенням сторони відповідача , яке нічим не підтверджено.
Адже за вимогами ст. 277-2 КУпАП , повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Разом з тим, представник відповідача не змогла повідомити суду хто є особами, які вказані свідками в протоколі про адміністративне правопорушення, припустила, що можливо вони є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд зазначає, що не можуть бути залучені як свідки в справах КУпАП особи в неупередженості яких є сумніви.
Враховуючи, що ОСОБА_1 в суді повідомив, що коли працівник ІНФОРМАЦІЯ_1 вручив йому копію протоколу для надання пояснень, жодних свідків при цьому не було. А викликати та допитати зазначених осіб в судовому засіданні для спростування чи підтвердження доводів сторін, суд не має змоги, оскільки в протоколі не зазначено адресу місця проживання таких свідків.
А дане, на думку суду, є суттєвим порушенням ст. 256 КУпАП.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення №3/49 від 31.01.2024 складений відносно ОСОБА_1 суд визнає неналежним доказом у справі.
07.02.2024 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №462 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в основу якої покладено протоколом про адміністративне правопрушення №3/49 від 31.01.2024. Зазначеною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КпАП України та накладено штраф у розмірі 850 гривень (а.с.90)
Суд зазначає, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідальність за ч.2 ст.210 КпАП України настає у разі порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинені в особливий період.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українии кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази надають суду учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. документами.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що знаходячись 31.01.2024 року о 17:00 год. в м.Кіцмань ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив вказані правила військового обліку, в особливий період.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт його відмови від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії, проте відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Адже матеріали справи не містять виписаного направлення на ВЛК ОСОБА_1 , яке б він відмовився отримувати 31.01.2024, як і не містять Акту фіксації відмови від проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 31.01.2024. Тобто відмова ОСОБА_1 має бути належним чином зафіксована , чого в даному випадку зроблено не було, адже суб'єкт владних повноважень не довів обставини на які посилається.
Крім того, була порушена процедура розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2ст. 210 КУпАП, адже позивачу не було вручено повістку для явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 07.02.2024 року.
При цьому, норми діючого законодавства вимагають, щоб повістка була вручена особисто і підписана особою, якій вона призначена.
Форма розписки та її зміст визначені в Додатку 11 до наведеного вище Порядку №1487, згідно якому повістка має відривну частину розписку про те, що повістка про виклик у визначений час до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержана певним громадянином із засвідченням його особистим підписом.
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки законодавцем не встановлені.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.210 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №462 від 07.02.2024 року.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб"єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Адмінінстративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №462 від 07.02.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.210 КпАП України, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Суддя: О.І. Мінів